Розділ 121 — На шляху до Ватикану (4)

— Ти привів сюди велику шишку?

Шей дорікнув Дон Пао.

Дійсно, чим вищий рівень жертви, тим більший розмір викупу. Однак існувала певна межа. Занадто сильний противник був небажаним, адже був ризик, що погрози не спрацюють, і ситуація обернеться проти них.

Дон Пао вважав це несправедливим.

— Лице та особисті дані м’ясника не були розкриті. Звідки я міг знати, що це буде саме він?

Людина, з якою він зустрівся чисто випадково і яку обрав об’єктом злочину, насправді виявилася сумнозвісним «Психом‑м’ясником»! Від думки про те, що він пів дня провів поруч із ним, навіть не підозрюючи про це, у Дон Пао мурашки побігли по шкірі.

“Судячи з відео, він дуже жорстокий й агресивний… Мені повезло, що він не встромив мені ніж у спину під час полювання.”

“Ну і слабак.”

Шей похитав головою, дивлячись на переляканого й сповненого паніки Дон Пао. Він дістав зброю довжиною близько 80 см і з хвалькувато покрутив нею в руках.

— Раз ми вже тут, може, перевіримо, наскільки хороший той знаменитий м’ясник? — зрештою, він не відмовився від бійки.

Дон Пао підняв галас.

— Г‑гей, Шей! Ти що, не бачив його відео з бою? Ти ігноруєш силу його скілів? У нього точно прихований клас, може, ліпше відступити, ніж битися? Хіба не ліпше вирішити це мирно?

— Мирно? То людина, яка вбила стільки людей заради грошей, хоче миру? — глузливо зауважив Шей, а потім пояснив ситуацію. — Як ти й кажеш, у нього сильні скіли. Я б оминув його, якби зустрів у звичайному місці. Але ця печера блокує всі види скілів. Є великі шанси, що ми зможемо перемогти, поки його сила заблокована.

Шей був майже впевнений, що зможе перемогти. Тоді він розпочав атаку на Ґріда.

Меч спалахнув у темряві, а чорний великий меч виступив проти нього. Коли два мечі зіткнулися, темна печера на мить освітлилася від іскор. У ту мить чітко проявився жахливий вигляд шолома у формі черепа. Шей зауважив:

— Якби ти був нормальною людиною, я б захотів дізнатися, як ти можеш носити такий жахливий на вигляд шолом. Але нема сенсу розбиратися в психології психопатів.

Ґрід розлючено викрикнув:

— Ти думаєш, мені подобається носити його? У мене нема вибору через його характеристики! Задовбали! Не називай мене психом!

Керб і Сніффер із захопленням спостерігали за безперервною сутичкою між ними.

— Він миттєво реагує на всі атаки Шея.

Вбивці мали високу спритність, тож їхня швидкість була найвищою серед усіх класів. Шей був сьомим за силою вбивцею. Якщо розглядати Satisfy в цілому, то мало хто міг відповідати швидкості атак Шея.

Ґрід був озброєний повільним великим мечем, але йому вдалося відбити всі атаки Шея. Дон Пао роззявив рота:

— Він такий вправний у бою, чи просто передбачає траєкторію атак, стежачи за рухами Шея?

Керб похитав головою:

— Ні, він не такий вправний. Він просто швидкий.

— Що?

Сніффер клацнув язиком у бік Дон Пао.

— У китайців що, очі закриті? Відкрий їх і подивися як слід. Швидкість, з якою Ґрід орудує своїм великим мечем, така ж як і швидкість атак Шея.

Дон Пао не міг у це повірити. Великий меч Ґріда мав 3 метри завдовжки й важив понад 20 кг. Натомість меч Шея був меншим за 1 метр і легким. Якщо врахувати довжину та вагу, хіба Шей не мав би переваги? Хіба це можливо?

Керб пояснив.

— Це означає, що сила та спритність Ґріда настільки високі, що виходять за межі нашої уяви. Навички тут не мають значення. Він ― монстр із неймовірними статами.

— Ахк!

Після обміну десятками ударів Шей був змушений першим відступити.

“Кожен раз, коли я вдаряю по великому мечу, відчуття таке, ніби б’ю по каменю.”

У нього почалися судоми в правій руці. Шей більше не міг протистояти переважній атакувальній силі Ґріда.

— Ґрід… Твого імені нема у топ‑3000, але ти набагато сильніший за мене. Навіть якщо ти ― прихований клас, перевершити концепцію рівнів ― це вже перебір. Якщо чесно, то здається, тут є проблема з балансом.

Ґрід презирливо хмикнув.

— Ти коли‑небудь зустрічав прихований клас? Тоді ти й не знаєш. Щоб здобути прихований клас, потрібні постійні зусилля та удача. Ну, може, ти станеш таким через 100 років, купуючи лотерейні білети.

— Сволота.

Шей подав знак своїм колегам. Тоді вони обоє миттю рушили вперед, з’явившись по обидва боки від Ґріда.

— Спочатку я змушу тебе стікати кров’ю! А потім ти заплатиш своїми життями!

Сніффер, який дуже хотів вступити в бій, кинув три дротики під час своєї бравади. З іншого боку, Керб мовчав, цілячись двома кинджалами.

— Що будеш робити?

Для Ґріда, який набув багато бойового досвіду, метальна зброя не становила проблеми. Він обернувся й відбив усі снаряди, що летіли з обох боків. При цьому Ґрід відчув незвичайну вагу дротиків, які кинув Сніффер.

“Він спец у метанню?”

Навіть серед одних і тих самих вбивць можуть бути різні спеціалізації. Одні спеціалізувалися на скритності, інші ― на швидкості, треті ― на пастках, а ще інші ― на метальній зброї. У ситуації «один проти багатьох» Сніффер міг виконувати роль снайпера, тому Ґрід вирішив, що саме він є найнеприємнішим. У той самий час промайнув спалах чорного меча.

— Ауух!

Сніффер відхилився назад і ледь уникнув атаки, а потім з цієї небезпечної позиції кинув нові дротики. Поки Ґрід відволікся на Сніффера, Керб підкрався ззаду й замахнувся двома кинджалами, а Шей піднявся по стінах до стелі й стрибнув на Ґріда зверху.

Атака з двох боків у ідеальній синхронізації.

— Перемога!

Шей, Керб і Сніффер були переконані у своїй перемозі. Але Ґрід виходив за межі їхнього здорового глузду.

— …?!

Це було справді абсурдно. Раптом з’явився золотий диск, який заблокував усі дротики Сніффера. Потім він полетів і заблокував зброю Шей. Ще один золотий диск протистояв кинджалам Керба.

— Що це таке?

Що це були за диски, які літали й заважали їхнім атакам? Вбивці були приголомшені. Ґрід розпочав танець меча, поки ці троє втратили пильність.

— Танець меча Паґми, Хвиля!

Хвилі чорного меча розлетілися по всьому приміщенню. У печері запанував хаос: вбивці розлетілися по всіх кутках, навіть не встигнувши закричати.

— Кхех! Арх! Як..? Як ти зміг юзнути вміння тут?

У вбивць були пасивні вміння, що дозволяли їм з певною ймовірністю ухилятися від будь‑яких атак, але ця печера блокувала навіть їх. Важко повірити, що Ґріду вдалося застосувати вміння в цьому місці.

— Хіба в світі бракує зірок? — промовив Ґрід, наближаючись до трійці. Вони були налякані й намагалися чинити опір.

— Ах! Блін! Псих!

Рухи Шея були помітно сповільнені. Це було через послаблення, отриманий після удару «Хвилею».

Ґрід позіхнув, блокуючи атаки Шея, ніби це було нудно.

— Пішов ти!

Цей момент став ганьбою для когось із тисячі найкращих гравців!

— А‑а‑а!

Ґрід легко ухилився від атак Шея. Потім Керб, який намагався підійти з тилу, був розрубаний навпіл Дайнслейфом.

— Ти ― монстр!

Сніффер уже не міг сміятися й кинув усі дротики, що були у нього. Але десятки дротиків були заблоковані лише двома золотими дисками. Вони навіть не влучили в плащ Ґріда.

— Справді, ви, хлопці, навіть пальців ніг Фейкера не варті.

З неба впав удар, який одночасно вразив Шея та Сніффера. Ґрід спостерігав, як вони перетворилися на сіре світло, і вкотре усвідомив, наскільки сильним був Фейкер. Потім він повернувся до Дон Пао.

— Ц‑це…

Повне спустошення. Ґрід застосував лише одне вміння і вмить вбив трьох першокласних вбивць.

“Як..?”

Дон Пао ще раз перевірив рівень Ґріда, оскільки вони все ще були в групі. 150. Під час їхньої першої зустрічі Ґрід був на 147‑му рівні, а дорогою сюди він піднявся на три рівні й досяг 150‑го. Так, лише 150‑й рівень зміг перемогти Шея 200‑го рівня та Керба й Сніффера 180‑х рівнів.

“Прихований клас..?”

Наступним був він. Дон Пао намагався відібрати гроші та вбити Ґріда.

— Аак..!

Ніхто не хотів би втратити свій досвід. Досвід був не єдиною проблемою. У найгіршому випадку гравець після смерті може втратити предмети. Дон Пао хотів уникнути смерті, навіть якщо для цього йому довелося б цілувати ноги Ґріда.

— П‑пощади мене! Брате!

Дон Пао вклонився. Ґрід підійшов до нього й присів навпочіпки:

— Скільки людей тут благали тебе з тими самими емоціями, які ти відчуваєш зараз?

— …

Дон Пао ніколи не рахував. Озираючись назад, він зміг усвідомити величезний відчай, який відчували люди, яким він заподіяв шкоду.

— Пробач! Мені справді шкода! Я ― негідник! Брате! Я більше не буду продавати життя інших! Я ніколи більше не вчиню зла, тож, будь ласка, помилуй мене!

— Що? Мені пофіг, якщо ти зробиш це з кимось іншим.

— А‑але хіба ти щойно не згадував, скільки людей я тут скривдив?

— Я просто розмірковував… Я вдячний тобі за допомогу під час нашої подорожі. Я хотів розділити з тобою трофеї, здобуті під час полювання, але тепер ти втратив це право. Так?

Дон Пао кивнув.

— Саме так! Ти правий! Я ― нікчема, який намагався обдурити тебе, щоб забрати твоє життя й гроші! Нема жодного сенсу ділитися зі мною цими трофеями! Звісно, брате, ти маєш залишити все собі. Тож, будь ласка, просто відпусти мене..!

Дон Пао благав про милосердя до останньої миті. Але він не зміг уникнути смерті.

— Хрек!

З обличчя Дон Пао миттєво витекла велика кількість крові, і він швидко став схожим на мумію. Не Ґрід його вбив.

— Тільки не кажи, що ти…

Ґрід напружився. За спиною Дон Пао з’явилася невідома жінка, яка висмоктувала його кров, наче вампір.

— Приємно познайомитися.

Жінка посміхнулася крізь залиті кров’ю губи. Щойно Ґрід побачив її червоні очі, перед ним з’явилося безліч вікон сповіщень.

[Ви зустріли графиню‑вампіра Марі Роуз.]

[Злий вплив Марі Роуз затьмарює вашу магічну силу. Усі види заклинань і вмінь недоступні.]

[Ви встояли.]

[Погляд вампіра підкорює нижчі істоти. Ви втратите силу волі та контроль над своїм тілом.]

[Ви встояли.]

[Привабливість Марі Роуз є абсолютною. Її чарівність настільки сильна, що існує висока ймовірність, що вона привабить представників обох статей.]

[Ви встояли.]

Ґрід тримався від Марі Роуз якомога далі. Потім він обережно заговорив.

— Чому ти раптом прокинулася після сотень років, якщо твоя печатка не знята? Може, ми надто шуміли?

Марі Роуз вказала на Плащ Малакуса.

— У плащі, який ти носиш, вбралася кров тисяч, а може, й десятків тисяч людей. Хіба цього не достатньо, щоб мене розбудити?

Малакус, священик Церкви Ятана, протягом десятиліть вбивав незліченну кількість незайманих дівчат. Кров незайманих повністю покривала плащ і була потужним каталізатором для вампірів.

— Ти дуже особливий, так? У тебе немає таких потужних божественних сил, як у Дочок Ребеки, і немає такої сильної магічної сили, як у Брахама, але мій погляд і присутність не впливають на тебе… Як дивно.

Марі Роуз, судячи з усього, було трохи за 20. Джішука володіла гламурною красою, а Юра ― витонченою, але краса Марі Роуз перевершувала їхню. Її краса була настільки нереальною, що здавалася ілюзією.

Вона була настільки досконалою, що Ґрід не відчував до неї жодного потягу. Він анітрохи не був зачарований і міг зберігати спокій.

— Хіба ця особливість не цікава? Чи достатньо вона цікава, щоб залишити мене в живих? Я розбудив тебе із запечатування, тож, будь ласка, зроби мені цю послугу.

Марі Роуз створювала найгірші умови, такі як блокування вмінь і контроль над тілом. Якби вона мала сильні ПД‑вміння, вона була б непереможною. Навіть якби всі лідери рейтингу ― від 1‑го до 200‑го місця ― кинулися на неї одночасно, вони не змогли б її перемогти. Ґрід цілком природно відчував страх. Марі Роуз це не обурювало.

— Мило. Хе‑хе… Давай ще колись зустрінемося.

Прекрасне тіло Марі Роуз миттєво перетворилося на чорний порошок і було віднесене вітром. Після цього Ґрід, побоюючись, що Марі Роуз може повернутися, зняв плащ. Потім він зупинився, коли вже збирався прямувати до Ватикану. На землі він знайшов кілька предметів.

— Ще одна удача!

Вбивці та Дон Пао скинули предмети після смерті. Ґрід швидко забув про страх, який викликала Марі Роуз, посміхнувся й підібрав предмети.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub