Розділ 135 — Як це ― бути рабом? (3)

— Та ні. Це чиста удача.

Ґрід був здивований навіть більше, ніж Тобан. Він ніколи не очікував, що завдасть критичного удару й активує спеціальну функцію рукавиць разом із «Вбивством».

“Критичний удар і п’ять ударів… Здуріти.”

Він відчував себе непереможним. Упевнений у собі Ґрід заявив:

— Тобане, я повністю знищу грифонів.

Ще недавно Тобан вважав грифонів сильнішими за Ґріда. Однак він швидко змінив свою думку, побачивши, як Ґрід одним ударом довів Капітана грифонів до критичного стану.

— Так, якщо це ти, то це можливо! Я буду приманкою!

— Окей, — Ґрід залишився задоволений відповіддю й завдав остаточного удару знесиленому Капітану грифонів. — Танець меча Паґми, Зв'язок!

«Зв’язок» 2‑го рівня завдавав 800% його сили атаки. Капітан грифонів був тяжко поранений «Вбивством» і не міг навіть встати. Він не зміг протистояти шквалу енергетичних мечів, що посипалися на нього. Він болісно закричав і перетворився на світло.

[Ви перемогли Капітана грифонів!]

[Отримано 4 500 900 досвіду.]

[Отримано 3 сухожилля грифона.]

[Отримано 4 шматки шкіри грифона.]

[Отримано 7 кісток грифона.]

[Отримано книгу заклинань «Торнадо».]

[Підвищення рівня.]

Існувало три типи босів.

Перший ― це приховані боси, такі як Малакус, Папа Древіґо та графиня‑вампір Марі Роуз. Зазвичай це були антропоморфні НІПи, і лише вони не відроджувалися після загибелі. Їхні історії були настільки масштабними, що безпосередньо впливали на світ Satisfy, а їхня сила була приголомшливою, завдяки чому нагороди (предмети та досвід) також були величезними.

На відміну від монстрів, люди мали вроджене обмеження у вигляді низького запасу здоров’я. Але порівняно зі звичайними гравцями їхній запас здоров’я був високим, тож це не можна було назвати їхньою слабкою стороною. Крім того, вони мали високий рівень штучного інтелекту, тому були справжніми босами, у яких слабких місць практично не було.

Звичайні гравці не мали шансу зустріти прихованого боса, а навіть якби й мали, то й не мріяли б про успіх у рейді.

Другим типом були боси підземель. Вони з’являлися в найглибшій частині кожного підземелля через певні проміжки часу й давали високі нагороди тим, хто успішно завершував рейд.

Їхні базові характеристики були щонайменше в 10 разів вищими, ніж у звичайних монстрів, а різноманітні схеми атак ускладнювали боротьбу з ними для невеликих груп гравців. Зокрема, вони мали величезний запас здоров’я, тож бій, як правило, тривав довго.

Говорячи про босів, більшість гравців мали на увазі босів підземель. Можна сказати, що метою звичайних гравців було полювання на босів підземель.

Нарешті, третім типом були польові боси.

Вони безпосередньо загрожували гравцям по всьому Satisfy. Їхні характеристики були щонайменше в чотири рази вищими, ніж у звичайних монстрів того самого рівня, а запас здоров’я знаходився посередині між прихованим босом і босом підземелля.

Схеми атак не відрізнялися великою різноманітністю, тому важко було сказати, що вони були винятково сильними. Для гравців із відмінним контролем бою не було неможливим самостійно полювати на польового боса, який був на 30 рівнів нижчим.

Але інколи траплялися польові боси‑мутанти. Такі боси були не менш сильними, ніж боси підземель, і гравцям слід було бути пильними. Наприклад, Хранитель лісу, який скидав блакитний оріхалк, був саме таким польовим босом‑мутантом.

Наразі Капітан грифонів був звичайним польовим босом. Ґріду не подобалися нагороди.

“Що це за трофеї…”

Польові боси спочатку були саме такими. Частота рейдів була високою, тому вони рідко залишали після себе рідкісні предмети. Однак гравці могли отримати велику кількість досвіду та різноманітну здобич, тож на них варто було влаштовувати рейди.

Крім того, Ґріду досить пощастило. Капітан грифонів скинув унікальну книгу заклинань «Торнадо». Імовірність випадання такої книги становила лише 0,1%, а на Капітана грифонів було важко нападати, оскільки він з’являвся лише в місцях проживання грифонів. Але Ґрід не був магом і тому не усвідомлював цінності магічних книг.

“Це ж просто стара книга заклинань… За великі гроші її точно ніхто не купить… Цк, добре, що я хоча б отримав багато досвіду та трофеїв.”

Поки Ґрід розчаровано бурчав про себе…

Тобан шалено тікав від 22 грифонів. І лише тоді він з запізненням усвідомив свою помилку.

“Блін! Я ж не в групі!”

Смерть боса‑грифона! Тобан також сподівався отримати досвід і предмети, але вікна зі сповіщеннями не з’явилися? Він не помітив цього, бо ситуація була незвичайною, але зараз він не був у групі з Ґрідом. Він хотів одразу ж попросити Ґріда приєднатися до групи, однак був надто зайнятий втечею від грифонів, щоб спокійно надіслати запрошення. Він поспішно вигукнув:

— Ґрід! Група! Швидше додай мене до групи!

Ґрід здивовано запитав:

— Нащо?

— Як це, нащо? Щоб я міг бути у твоїй групі!

— Ні, я маю на увазі, нащо ти мені в групі?

Тобан вигукнув:

— Чого питаєш? Хіба не нормально створювати групу, коли йдеш на полювання з іншими?

— Ти з глузду з’їхав? Чого я маю ділитися з тобою своїм досвідом і лутом? — очі Ґріда засяяли. — Ти постійно забуваєш, що ти мій раб, а отже, не рівний мені. Просто підкоряйся.

— Ш‑що?

Після того як Ґрід знищив групу Бокса, Тобан супроводжував його й усвідомив, що комплект Святого світла ― це не просто предмет для виконання завдання, а легендарний комплект. Тому він відчув ще більший сором і провину за те, що намагався вкрасти предмети у нього.

Але що сталося, те сталося. Як мінімум, вони повинні полювати разом у групі!

— Ти й справді злісний! — Тобан був засмучений і почав дорікати Ґріду: — Мені так шкода, що я зрадив тебе, але це вже занадто ― навіть не пускати мене в групу! Може, я й дрібний порівняно з тобою, але я теж рейтер. Досвід для мене дуже цінний! Я маю виконувати роль приманки, то хоча би дай трохи покачатись!

Тобан зупинився, і 22 грифони оточили його. Але Тобан не відступив, а лише дивився на Ґріда.

Зрештою, Ґріду довелося на пів кроку відступити.

— Добре, я розумію. Якщо ти так кажеш, я додам тебе до групи. Якщо хочеш, я навіть звільню тебе від статусу раба.

— Е? С‑серйозно?

Тобан був насторожений, але трохи радий раптовій зміні ставлення Ґріда.

Однак Ґрід продовжив:

— Натомість я розкажу Джішуці, що ти зробив зі мною, і я нізащо не зроблю для тебе жодного предмета.

— …

— Як кумедно. Тебе карають за те, що ти взагалі спробував відібрати в мене миску з рисом.

— Ґрід…

Грифони заревіли й почали атакувати Тобана. Захиститися від 22 грифонських дзьобів за допомогою лише одного щита було неможливо. Тобан усвідомив, що загине саме так, і почав благати Ґріда:

— Я винен! Я так схвилювався, коли побачив, як ти вбив боса, що не втримався! Будь ласка, рятуй! Я більше не буду просити про групу. Просто врятуй мене!

— Я не хочу.

— Ґріде!

— …Я врятую тебе, якщо ти пообіцяєш більше не забувати про своє становище раба.

— Я розумію! Добре!

Як не крути, це було неправильно. Ґрід був надто злісним. Тобан відчував розчарування від усвідомлення, що поки що йому не вдасться вирватися зі свого нинішнього становища. На той момент він ще не знав, яка доля чекає на нього, поки він буде рабом Ґріда…

***

Про могутність гільдії «Цдака» було добре відомо серед НІПів. Численні монархи та аристократи кожного королівства намагалися залучити їх на свою сторону. Їх кілька разів спокушали титулами, територіями та багатствами.

Однак «Цдака» не могла вирішити, на чию сторону стати. Вони чекали на можливість працювати у Вінстоні разом із Ґрідом, тому опиралися будь‑яким спокусам і тихо чекали.

Зрештою, «Цдака» також завоювала велику репутацію в очах леді Вінстона.

Під час контрнаступу проти Церкви Ятана, що розпочався з приходом Восьмої слуги, леді Ірен виявила велику прихильність до «Цдаки», яка виконала багато завдань і навіть досягла успіху в рейді на Малакуса.

— На схід від Вінстона розташоване селище під назвою Байран. Там часто з’являються монстри, тому населення невелике, але територія велика, і там є кілька шахт, тож можливості розвитку ― безмежні.

— …

— Джішуко, хочеш узяти під свій контроль це селище й отримати титул баронеси?

Байран був дуже важливим селищем для Джішуки.

Саме в аукціонному домі Байрана Ґрід вперше виготовив Спеціальні джаффові стріли і саме там про нього дізнався весь світ. Крім того, поблизу села Байран з’являвся Хранитель лісу, тож вона часто відвідувала це місце, виконуючи різні завдання.

“Там є кілька мисливських угідь і підземель для хайлевелів, а до Вінстона можна доїхати на кареті всього за пів дня…”

З географічної точки зору було легко взаємодіяти з Ґрідом, і в цьому селі члени гільдії могли легко підвищувати рівні. Крім того, хоча населення й невелике, туди приїжджало багато гравців. Якщо гільдія добре керуватиме цим селом, податки приноситимуть прибуток.

Джішука нарешті прийняла рішення:

— Я вдячна за милість леді Ірен. Я буду віддана вам до кінця свого життя.

— Я рада, що у мене є така талановита людина, як ти.

[Ви стали баронесою Вічного Королівства!]

[Ви отримали право входити до кола аристократії.]

[Ви стали володаркою Байрана.]

[Створено систему управління володіннями.]

Далі все було просто.

Джішука скликала гільдію й одразу вирушила до села Байран. Разом зі сотнею солдатів, що мешкали в селі Байран, Пон та Ібеллін розправилися з монстрами в околицях, щоб зміцнити безпеку, а інженери взялися за ремонт і розширення старого замку.

З іншого боку, Фейкер та кілька членів гільдії вивчали особливості та фінансовий стан села Байран і обговорювали майбутні напрямки розвитку. Відсутність Тобана, їхнього начальника штабу, додала роботи Джішуці та членам гільдії, але це не було великим тягарем. По‑перше, Тобан не був особливо видатним начальником штабу, тож великої різниці не було.

Але залишалося відчуття порожнечі.

— Коли ж прийде Тобан?

Минув уже тиждень з того часу, як члени гільдії відхилили його прохання про допомогу із завданням SS‑рангу. В якийсь момент він заблокував усі приватні повідомлення, тож вони не могли не хвилюватися, чи не сталося чогось поганого.

Однак вони не надто переймалися. Тобан був топрейтером, на якого можна було покластися, тож вони вірили, що він сумлінно виконує своє завдання.

— Він зайнятий своїм квестом. Ну, він повернеться, коли зможе. А от коли ж повернеться Ґрід?

Вантнер і досі нарікав на Ґріда. Дійсно, Ґрід дуже запізнювався. Минув уже місяць, відколи він вирушив на своє завдання, а він досі не повернувся. З ним не вдавалося зв’язатися ані через чат гільдії, ані через приватні повідомлення.

— Насамперед, Ґрід пішов саме через квест, так? Він за останній місяць досяг 170‑го рівня. Схоже, він більше качається, ніж виконує квест, точно так само, як Реґас.

Дійсно, швидкість підвищення рівня Ґріда, яку можна було побачити у вікні інформації про гільдію, була феноменальною.

“Наступник Паґми…”

Джішука бачила, як Ґрід отримав завдання від Брахама в режимі реального часу, і з’ясувала, ким був Паґма. Ґрід був наступником, без сумніву, найвидатнішого коваля в історії ― Паґми.

“Оскільки це класове завдання легендарного класу, рівень складності буде надзвичайно високим. Я розумію, чому він затримується.”

Не лише Вантнер хотів, щоб Ґрід швидко повернувся. Джішука теж прагнула, щоб він повернувся якомога швидше. Члени гільдії хотіли побачити, як Ґрід розвинувся, і з нетерпінням чекали, коли він виготовить для них предмети.

З іншого боку, село Байран стрімко розвивалося. Користувачі почули, що ним керує славнозвісна гільдія «Цдака», і почали поступово переселятися до села. Якщо ця тенденція триватиме, вони зможуть досягти стрімкого економічного зростання. Одного дня Байран може перейти зі статусу села до міста, так само, як і Вінстон.

Але посеред усього цього з’явилися погані новини. Троє з шести нових членів гільдії, на яких покладали великі надії… Асука, Чорний Тедді та Бокс одного дня покинули гільдію, не сказавши ні слова.

— Вони просто пішли. Отак просто?

— Вони й так були сумнівними з самого початку. Якби залишилися в гільдії, то лише збивали б нас з пантелику. Ліпше вже хай йдуть.

Члени гільдії, що залишилися, звинувачували цю трійцю, але швидко заспокоїлися. Однак інші нові члени гільдії перелякалися.

Тун був призначений начальником охорони в селі Байран і виконував своє щоденне патрулювання. Він не зміг втриматися від цікавості й надіслав Боксу повідомлення:

— Гей, що сталося? Я думав, ти планував залишатися в цій гільдії, доки не дізнаєшся, хто ховається під шоломом із черепом?

Боксу це здалося кумедним.

— Я вже зіткнувся з ним. Це призвело до небажаних наслідків. Тож я йду.

— Ого..? Реально? То хто він такий?

— Не буде цікаво, якщо я скажу тобі одразу. Дам тобі підказку. Це дуже несподівана людина.

— Що? І це все? Ти хочеш померти?

Тон Туна змінився, коли натяк його роздратував. Бокс стримався і попрощався.

— Туне, ти пам’ятаєш мою пропозицію? Після того як зустрінеш того типа, обов’язково вийди з гільдії і приєднайся до моєї. Ми завжди радо приймемо когось із такими навичками, як у тебе. А тепер я піду.

— Хмф, хитрий гад.

Тун закінчив розмову з Боксом і перевірив вікно з інформацією про гільдію. Переглянувши дані про 21 члена гільдії, що залишилися, він чимось здивувався. Коваль 110‑го рівня, якого він зустрів у Вінстоні місяць тому, тепер мав 172‑й рівень?

— …Ого.

Очі Туна засяяли бойовим духом.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub