Розділ 140 — Рейд на Хранителя лісу (1)

Плац Вінстона.

На просторому плацу, що міг вмістити 5 000 осіб, зібралося рівно 100 солдатів. Вони були збентежені.

— Ранкове тренування вже закінчилося, то чому ми тут?

— Згоден… Та й це лише наш загін із сотні людей.

Наразі у Вінстоні було 2 030 бійців. Багато бійців загинуло внаслідок неодноразових боїв із Церквою Ятана, але граф Стейм привів нових солдатів, щоб заповнити ці втрати. З 2 000 бійців викликали лише 100, тож вони не могли не переживати.

Це був 13‑й сотенний загін, відомий тим, що постійно влаштовував різні інциденти! Тому вони з тривогою чекали, уявляючи собі, яке покарання на них чекає.

— Насамперед давайте спробуємо зрозуміти, що ми зробили не так. Минулої ночі вартові зброярні… Третя група? Ви задрімали під час варти?

— Аж ніяк. Ситуація все ще напружена через Церкву Ятана, тож як ми могли заснути на службі? Ми по черзі спали потайки. Ми були дуже обережні. Нас не спіймали.

— Справді? Тоді друга група? Ви патрулювали ринок. Торговці не скаржилися, що ви щось крали?

— Не може бути. Ми їли лише фрукти або шашлики, і ніхто не піднімав галасу.

— Е‑е‑ем… Не думаю, що ми останнім часом зробили щось погане. Ми усунули кількох бандитів, які загрожували безпеці, але за це нас же не можуть покарати. Правда?

— За таке заслуговуємо нагороди… Тоді що? Що ми зробили не так, що нас змусили зібратися?

Зрештою, солдати не змогли розібратися в ситуації самостійно й звернулися до свого капітана, Джуда.

— Капітане, чому нас скликали?

— …Не знаю.

Джуд теж не міг зрозуміти, що відбувається. Він виконував звичні обов’язки, коли раптом надійшов наказ про збір. Джуд не був настільки кмітливим, щоб здогадатися, чому, тож просто мовчки стояв.

— У будь‑якому разі, наш капітан нічого про це не може знати.

— Згоден. Бій ― це найсильніша сторона нашого капітана. У всьому іншому він ― повний нуль.

— …

Солдати саме розмовляли, коли з’явилися двоє лицарів. Це були Ромео, видатний лицар, та його заступник, Дек. Ромео, одягнений у блискучі золоті лати та червоний плащ, голосно вигукнув:

— Замовкніть і слухайте уважно! Віконт Ґрід іде!

— Віконт Ґрід?

Він одружився з леді лише вчора. Невже він уже сьогодні став аристократом? Аристократ мав би вичерпати всі свої сили в першу ніч і насолоджуватися медовим місяцем, тож чому він прийшов на плац?

Поки солдати гадали, з’явився Ґрід. Він був одягнений у білі обладунки та рукавиці, і від нього випромінювалася велична гідність. На його тлі блискучі золоті обладунки Ромео здавалися блідими.

“Той самий легендарний герой, який врятував Вінстон від попереднього лорда та компанії «Меро»…!”

13‑й сотенний загін бачив Ґріда вперше. Усі відчували до нього повагу.

“Кажуть, що він врятував леді Ірен після того, як вбив Малакуса.”

“Він ще й великий коваль, ніби. Він просто неймовірний.”

Ґрід мав високу репутацію, а також високий показник гідності. Солдати заздрили йому й заливали його захопливими поглядами, через що Ґрід збентежено опустив голову. Ґрід піднявся на трибуну, зупинив погляд на Джуді, а потім ледь посміхнувся й сказав:

— Якість загалом хороша. Ірен недарма порекомендувала цей сотенний загін.

Середній рівень нинішніх солдатів Вінстона становив приблизно 70–80. Солдати, яких Ґрід бачив учора, мали середню бойову силу близько 1 000. Натомість солдати 13‑го сотенного загону мали середню бойову силу 2 000, а Джуд ― аж 5 000.

З огляду на те що лицарі 180‑го рівня, озброєні найкращими предметами, мали бойову силу близько 7 500, бойова сила Джуда була надзвичайно високою для того, хто носив лише кольчугу низької якості.

Ґрід зацікавився і доторкнувся до піхов на своєму поясі. Потім він витягнув меч, отриманий від Ірен.

[ Меч командира

Міцність: 100/100

Сила атаки: 100

* Гідність +30

* Створиться вміння «Роздивляння персонажа».

Меч, який вручають військовим командирам, призначеним королівською родиною або знаттю. Через велику кількість дорогоцінних каменів він не підходить для використання як зброя.

Однак він надає військовому командуванню перевагу, дозволяючи уважно оцінювати здібності солдатів. Це корисно під час командування армією.

Вага: 220]

“Роздивляння персонажа.”

[Ваш показник проникливості перевищує 600 очок. Завдяки впливу проникливості активовано вміння «Роздивляння персонажа» 3‑го рівня.]

[ Роздивляння персонажа, рівень 3

Ви можете дізнатися не лише особисті дані об’єкта, а і його поточні характеристики, межі цих характеристик та вміння.

* Об’єктами роздивляння можуть бути лише союзники.]

[ Ім’я: Джуд

Вік: 25

Стать: чоловік

Професія: Капітан 13‑го сотенного загону Вінстона

Рівень: 103

Сила: 818/2 080

Витривалість: 431/908

Спритність: 34/330

Інтелект: 11/20

Вміння: «Виривання зброї у ворога та використовування її як свою» (S). «Заглушення» (A). «Уявлення не маю» (SS‑).

Рідкісний дурень, що народився у Вінстоні. Щодо сили, він нікому не поступається. Це природжений воїн, який не знає страху.

На жаль, його розум не настільки розвинений. Як би він не старався, йому ніколи не вдасться піднятися на вищу посаду. Те, що він став капітаном сотні, ― це майже диво.]

“А що ж тоді з лицарями?”

Ґрід подивився на Ромео та Дека.

[ Ім’я: Ромео Ланіче

Вік: 34

Стать: чоловік

Професія: лицар леді Ірен.

Рівень: 196

Сила: 878/910

Витривалість: 420/441

Спритність: 253/270

Інтелект: 174/200

Вміння: «Елітний дух» (A+). «Влучний удар» (A+). «Холоднокровність» (B).

Син віконта Ланіче та учень капітана Фенікса. Він слідував за капітаном Феніксом і, природно, служив родині Стеймів.

Його талант розвивався з самого початку, і він навчався на елітному курсі. Однак останнім часом він переживає, оскільки його розвиток зупинився.]

[ Ім'я: Дек

Вік: 32

Стать: чоловік

Професія: лицар леді Ірен.

Рівень: 185

Сила: 750/1 050

Витривалість: 334/536

Спритність: 213/320

Інтелект: 199/230

Вміння: «Лестощі» (B+). «Здатність оцінювати ситуацію» (S‑). «Традиційне фехтування» (B).

Його здатність оцінювати ситуацію є відмінною. Він завжди діє відповідно до обставин. Має талант командира.]

Якщо поглянути на загальні характеристики, у лицарів вони були значно вищими, ніж у Джуда.

“Але з огляду на різницю в рівнях, у Джуда насправді вищі характеристики порівняно з лицарями.”

Вроджені характеристики, з якими народився Джуд, були вищими за вроджені характеристики лицарів. Це була цілком обґрунтована думка. Адже за своєю природою люди народжуються з різними талантами, чи не так? Джуд народився з талантом, вищим за талант Ромео та Дека.

“Але важливіше за вроджені характеристики… це максимальний потенціал їхнього зростання.”

Цифри, до яких могли зрости характеристики Джуда, повністю затьмарювали показники Ромео та Дека. Якби Джуд зміг розвинути свій потенціал у повній мірі, він був би щонайменше удвічі сильнішим за Ромео.

“Недоліком є його незрозуміло низький інтелект, але у Джуда є багато переваг, щоб подолати цей недолік.”

Ґрід звернув увагу на ранг вмінь Джуда. Вони були набагато вищими, ніж у лицарів, і, здавалося, саме ці вміння були одним із джерел високої бойової сили Джуда. Ґрід прийняв рішення.

“Джуде, я призначу тебе своїм лицарем.”

Як віконт, Ґрід мав право призначити трьох лицарів. Звичайна людина, мабуть, хотіла б мати розумного лицаря або губернатора міста, але Ґрід думав інакше.

“Я не можу бути дурним.”

Він вибере тих, чиї характеристики можуть зрости настільки, щоб стати його лицарями, і зробить їх відданими, як собаки. Ґрід зловтішно посміхнувся й почав перевіряти інформацію про інших солдатів. На жаль, жоден із решти не мав таланту, гідного Джуда. Але вони, безперечно, були вправнішими за звичайних солдатів.

Якщо Ґрід залучить їх у рейд… Ні, якщо він добре їх навчить, вони перетворяться на елітних солдатів, які допоможуть захищати Вінстон та Ірен.

“Чи добре мати такого чоловіка?”

“Що він робить?”

Після появи Ґріда. Він нічого не сказав, а дістав меч і з посмішкою оглядав солдатів. Поведінка Ґріда виглядала незвично. Людина, яку прославляли як героя, поводилася дивно, що викликало занепокоєння у лицарів і солдатів.

“Це трохи…”

“Схоже, це лише чутки.”

Вони почали розчаровуватися в Ґріді! Перевіривши всі дані про солдатів, Ґрід нарешті всунув Меч командира в піхви, після чого перейшов одразу до суті.

— Ми вирушаємо до села Байран.

— Байран?

— Чому так раптом..?

Солдати почали шепотітися. Ромео нахмурився, дивлячись на них.

— Гей! Увага!

— Ах, це несподіванка.

— Вибачте.

Ґрід здивувався, бо стояв прямо поруч із Ромео. Він посміхнувся солдатам, а потім почав пояснювати:

— Ми вирушаємо до села Байран, щоб перемогти Хранителя лісу. Це буде важка подорож, тож усі мають бути готові.

— Га!

Вигук подиву пролунав не від солдатів. Це був Ромео, який вагаючись дивився на Ґріда. Як лицар із знатного роду, він зазвичай дуже дбав про свій імідж. Однак, затремтівши перед солдатами, він про це забув.

— В‑віконте? Ви хочете перемогти Хранителя лісу? Лише з цими людьми? Ви серйозно?

— Звісно.

— Хах..! Та що ви таке говорите?

Хранитель лісу був найсильнішим монстром типу голема, і завдати йому шкоди лише мечами та стрілами було неможливо, оскільки його тіло було вкрите твердими каменями та оріхалком. Крім того, він постійно викликав маленьких големів, а сила його атак була настільки великою, що могла спричинити землетруси. Це був один із найсильніших монстрів на півночі.

— Перемогти Хранителя лісу буде важко, навіть якщо зібрати всі війська Вінстона! — стверджував Ромео. Це не було перебільшенням. Щоб перемогти Хранителя лісу, потрібні були десятки магів або двоє чи більше великих магів. Але маги у Вінстоні були посереднього рівня, і їх було лише четверо.

Без потужного магічного загону неможливо було б здолати Хранителя лісу навіть з 2 000 воїнів, вони всі просто загинуть. А Ґрід хотів перемогти Хранителя лісу зі 100 солдатами та двома лицарями?

Тоді Ромео згадав про гільдію «Цдака».

— А! Ви, мабуть, плануєте звернутися до гільдії «Цдака»? Ви збираєтеся об’єднати сили з ними так само як тоді, коли ви перемогли Малакуса?

— Що ти за маячню мелеш?

Звісно, перемогти Хранителя лісу було би легко, якби він звернувся до «Цдаки». Але Ґрід не планував проводити рейд разом із ними. Солдати та лицарі були найманими НІПами, тож вони не могли забирати предмети, які випадали з Хранителя лісу, тоді як члени «Цдаки» були рівними Ґріду.

Якби він здійснив рейд разом з ними, Ґріду довелося б ділитися з ними трофеями. Він цього не хотів. Іншими словами, Ґрід запланував рейд із НІПами, намагаючись монополізувати всі трофеї, що випадуть з Хранителя лісу.

“По‑перше, немає потреби просити їх про допомогу.”

Ґрід самотужки переміг папу. Нащо йому залучати гільдію, якщо він легко може розправитися з Хранителем лісу? Він вигукнув:

— Усі, виступаємо! Вирушаємо негайно!

— Грім серед ясного неба…

Лицарі та солдати були незадоволені. Вони думали, що загинуть. Ґрід, ставши чоловіком леді, одразу ж почав робити неправильні кроки. Вони хвилювалися за своє майбутнє. Але Джуд не мав жодних думок. Він просто мовчки слідував за Ґрідом.

Цього дня розпочалася програма Ґріда з підготовки підлеглих.

У той самий час ― у кузні Хана.

— …Коли Ґрід прийде на роботу?

Вантнер прибув до кузні ще рано‑вранці й чекав на Ґріда вже п’ять годин. Він надто переймався тим, що його позбавили Ірен, і втратив самоконтроль. Тому він хотів вибачитися перед Ґрідом за свою грубість і попросити його виготовити броню.

Він чекав на цю мить 40 днів. Він сподівався, що Ґрід якнайшвидше з’явиться в кузні. Але Ґрід так і не з’явився, навіть коли минув обідній час і настала ніч.

“Він насолоджується медовим місяцем і навіть не з’являється на роботі… Гад… Він навіть не відповідає на повідомлення в чаті гільдії чи приватні…”

Вантнер похмуро насупився.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub