Розділ 150 — Битва за Байран (2)

У околицях села Байран було чимало мисливських угідь для гравців 100–200 рівнів. Завдяки цьому тут постійно перебувала певна кількість гравців. Однак населення було невеликим, тому розвиток йшов повільно, а ще в цьому районі розташовувалося велике місто Вінстон, тож гравці неохоче оселялися в Байрані.

Кількість мешканців, включаючи НІПів та гравців, становила лише близько 500 осіб.

Але завдяки ефекту від події ― весілля Ґріда та леді Ірен ― село Байран переживало бум. Протягом останнього тижня сюди переїхала велика кількість людей, і зараз налічувалося близько 5 000 осіб. Гільдія «Цдака» використала свої кошти, щоб найняти технічних фахівців з півночі для швидкого будівництва будинків та об’єктів, а також експертів у різних галузях. Таким чином, село стрімко розвивалося.

— Це зовсім інший масштаб порівняно з тим, що я бачив, коли приїжджав минулого місяця.

— Так. Тоді було лише кілька невеликих будинків і крамниць, а тепер ― великі будівлі?

Гравці, які відвідали Байран після тривалої перерви, були вражені. Сотні робітників зводили будівлі, створюючи вражаюче видовище. Коли всі будівлі будуть завершені, здається, Байран можна буде назвати містом.

— Незважаючи на стрімкий розвиток, безпека тут на найвищому рівні.

— Цим займається гільдія «Цдака». Який божевільний наважиться на конфлікт із ними?

— Я заздрю їм… Хіба вони не мають найкращого маєтку серед усіх гільдій? Вони дуже швидко опиняться на подушці з грошей.

— Це все завдяки шлюбу леді Ірен. Для гільдії цей шлюб відбувся у найвдаліший момент.

— А хто її чоловік?

— Звідки мені знати? Певно, якийсь аристократ.

Вулиці були переповнені людьми, хоч більшість користувачів і перебували на мисливських угіддях. Якщо врахувати НІПів, то в місті постійно проживало приблизно 2 000 осіб.

— Е? Що це таке?

— Неймовірна магічна сила.

Серед гравців, які займалися своїми справами, маги високого рівня звернули увагу на небо. Гільдія «Цдака» збудувала у Байрані високі будівлі. Магічна сила генерувалася на найвищому шпилі замку, що височів посеред села.

Спочатку масштаб здавався невеликим, але швидко розширювався. Потім було визначено природу магії. Це був провісник масової телепортації.

— Вау… Це ж доступно тільки магам третього підвищення?

— Що це? Якийсь івент?

— О, так! Це ж івент!

— Хаа! І що тут у нас?

Це було неймовірно. Сотні променів світла вистрілили з порталу переміщення й впали, наче метеорити, на різні частини села. Гравці були в захваті, бо думали, що це якась особлива подія, пов’язана з Національними змаганнями. Але їхні вигуки радості за лічені секунди перетворилися на крики.

— Невірні, покарайте їх в ім’я бога!

— Покажіть дурням велич бога Ятана!

Ті, хто впав під променями світла, виявилися вірянами Ятана. Їх було понад 1 000. Всюди почали застосовувати темну магію, яка миттєво вкрила село Байран отруйним туманом.

— Ааак..!

— А‑а‑а‑а! Д‑допоможіть!

Будівлі, у які гільдія «Цдака» вклала час і гроші, в одну мить були зруйновані. Гарні квіти та зелені дерева, що цвіли на вулицях, почорніли й згнили. Скрізь палав вогонь, а кров текла рікою, перетворюючи все на справжнє пекло.

— Що, блін, відбувається?

Середній рівень гравців у селі Байран становив 140. Станом на лютий 20XX року середній рівень усіх гравців у Satisfy становив 93, а це означало, що ті, що в Байрані мали досить високий рівень. Однак послідовники Ятана мали мінімальний рівень 160. Одночасно з’явилося близько 1 000 таких людей, а також 200 високопоставлених старійшин, рівень яких становив щонайменше 200.

— Не бийтеся! Якщо будете битися, то просто загинете!

— Чорт! Та що ж таке робиться?

З 2 000 мешканців села Байран лише половина були гравцями. Інша половина ― це НІПи, які не мали бойових здібностей.

— Це боже покарання!

— Хряаак!

— Помріть! Невірні!

— Угх!

Це був раптовий напад. Послідовники Церкви Ятана мали перевагу. НІПи загинули в одну мить, тоді як гравці перейшли в оборону.

— Блін! Вийти з гри!

— Я теж піду!

Гравцям, на яких вже напали послідовники, не дозволили вийти з гри, оскільки їх визнали такими, що перебувають у бою, але решта користувачів швидко це зробити. Таким чином, кількість гравців, які боролися проти послідовників Ятана, не перевищувала 300.

— Ох…

— Як підло! Нас переважають! Переважають!

Тисяча послідовників Ятана вступила в бій. Вони атакували всіх, кого бачили, незалежно від того, були це НІПи чи гравці.

— Рятуйте людей!

Безпорадність! Сила, що змітала все на своєму шляху! Кількість жертв зростала, бо віряни Ятана були наче бурхливі хвилі. Але однобічні втрати тривали недовго, адже гільдія «Цдака» чудово відреагувала на ситуацію.

— Що? Хтось посмів напасти на мою територію? Храа… тфуу!

Туна легко контролювала Джішука завдяки його примітивній натурі. Він був начальником охорони в селі Байран і очолював лицарів та солдатів.

— Усі захищайте людей. Храаа… тфуу!

Він віддав наказ лицарям і солдатам, після чого, як за звичкою, плюнув і самотужки кинувся на ворогів. Послідовники Ятана? Вони були лише іграшками в руках представника рідкісного класу, який посідав 35‑те місце в об’єднаному рейтингу, — хижака Туна.

— Король звірів!

Тун схрестив свої довгі руки, озброєні лезами на зап’ястях, і застосував уміння. Тоді він перетворився на лева. Він був майже вдвічі більший за звичайного лева.

— Раах!

— Га!

— Ааак..!

Послідовники Ятана почали кричати. Щоразу, коли величезний лев махав лапами, тріщали кістки, ікла прокушували черепи, вбиваючи вірян.

— Кайдани темряви стиснуть твоє тіло!

Поки їхніх товаришів атакували, старійшини за допомогою темної магії викликали магічні кайдани і скували тіло великого лева.

— Повелитель небес!

Тун не зміг втриматися проти десятків кайданів і застосував інше вміння. Тоді його тіло зменшилося й перетворилося на орла. Кайдани стали занадто вільними, і Тун втік крізь щілину. Потім він спустився з неба й дзьобом проткнув голову одного з послідовників. Одночасно він перетворився на лева й заревів.

— А‑а‑а!

— Аарк!

З вух десятків вірян потекла кров і вони посідали на землю. Тун атакував шиї людей, що корчилися від болю, і ті перетворилися на світло.

— Аха‑ха‑ха‑ха! Тішуся! Битися ― це весело!

— Містер Тун… У нього дивний характер, але вміння просто клас.

На стінах. Лаелла, друга у рейтингу змішаних магів, бездумно дивилася на Туна, який самотужки протистояв ворогам, а потім вихопила свою сферу. Це була Сфера темної магії, здобута після рейду на Малакуса. Лаелла підсилила свою магію, запозичивши її силу, і випустила магічний заряд у бік послідовників Ятана, що оточували солдатів.

— Гнів червоної відьми.

По прямій лінії вистрілив потужний промінь. Тіла вірян миттєво згоріли. Солдати врятувалися й подякували Лаеллі. Потім вони рушили й почали рятувати людей.

Східні ворота.

— Хм, то ви і є кращі з кращих?

Вантнер, який до цього з ненавистю думав про Ґріда, підбіг, отримавши наказ. Він побачив, як перед ним гинуть троє гравців.

— Ідіть до пекла й станьте вічними слугами бога Ятана!

Старійшини Церкви Ятана, одягнені в чорні мантії, кричали на них. Вантнер кинувся вперед і розмахнувся своїми парними сокирами.

— Аах!

Тіла вірян розділилися навпіл і перетворилися на сіре світло. Врятовані гравці були в захваті.

— Дякуємо!

— Найкращий лицар‑хранитель, ти захистив нас! Я розкажу про це в інтернеті!

— Ти такий сильний, як про тебе кажуть, Вантнере!

— Хе‑хе, та це фігня… Е?

Вантнер деякий час мучився через те, що Ґрід ставився до нього як до сміття, тож він був радий, що гравці його хвалили. Він чухав свою лису голову й сміявся, коли побачив Джішуку на даху триповерхового будинку.

Троє старійшин Ятана наближалися до неї ззаду, поки вона захоплено стріляла у вірян. На відміну від звичайних вірян, вони були одягнені в мантії різних кольорів.

“Високопоставлені віряни!”

Вантнер швидко рушив уперед. Тоді йому вдалося врятувати Джішуку, яка висловила своє незадоволення.

— Ти спізнився?

Білі зуби Джішуки контрастували з її засмаглою шкірою. Вантнер підняв великий палець і вигукнув:

— Довір захист мені, а сама просто вбий їх усіх!

— Окей.

Справжня професійна лучниця. Він не міг не захоплюватися її влучністю щоразу, коли бачив це. Стріла пролетіла 100 метрів і пронизала послідовника, який саме збирався вбити кількох мешканців. Потім вона вистрілила в бік даху іншої будівлі й однією стрілою пронизала п'ятьох людей, які промовляли заклинання.

— Це лише ази.

Джішука була задоволена своїми здібностями.

— Вбийте магів!

П’ятеро високопоставлених вірян одночасно почали діяти. Їхніми цілями були Лаелла та Зеднос, які продовжували чаклувати з‑за стін. Тоді в їхніх вухах пролунав холодний голос.

— Завжди слід пильнувати за спиною.

— ..!

Віряни закричали. Хтось був за їхніми спинами?

— Хто..? Хра..!

— Кхе!

Фейкер. Він перерізав горлянки п’ятьом високопоставленим вірянам. З їхніх горлянок хлинула кров, і вони впали.

— Далі…

Фейкер перевів погляд убік і зник, скориставшись своїм вмінням «Скритність».

“Мені не треба перейматися про інших.”

Північні ворота.

Там стояв хлопець із гарною зовнішністю, схожою на дівчину. Він прислухався до криків, що долинали з усіх боків, і рушив убік.

Усередині палаючого маєтку були люди.

— Блін..! І чого так? Приїжджати в село, лише щоб померти? Це так несправедливо!

— Увесь мій важко зароблений досвід пропаде…

— Чому я маю померти саме в цьому селі? Будь ласка, допоможіть…

Четверо високопоставлених старійшин загнали шістьох гравців у кут. Гравці були тяжко поранені й ледь не вмирали, тож вони плакали або благали про пощаду.

Ібеллін прискорився. Він увірвався крізь відчинені двері й стрибнув на стілець, що стояв збоку. Він опинився між гравцями та вірянами. Потім він витягнув фламберг, схожий на колюче стебло троянди.

— Ти сам?

— Хто ти?

Ібеллін відповів вірянами:

— Всеозброєний номер 2.

Це ім’я дав йому Вантнер. Останнім часом Вантнер саркастично називав Пона «Всеозброєним №1», а Ібелліна ― «Всеозброєним №2». Ібелліну це ім’я дуже подобалося.

У руці з’явився найпотужніший фламберг ― Терн глибокої образи. Послідовники швидко зреагували й уникнули серйозної травми.

— Рана… Хаах?

Обличчя одного з послідовників посиніло. Причиною цього було те, що невеликий поріз кровоточив з неймовірною інтенсивністю.

— Магічний меч!

Послідовники відступили, насторожено стежачи за Терном глибокої образи. Ібеллін не відпускав їх. Він наполегливо гнався за ними.

— Це не магічний меч. Він просто проклятий.

Через свою характерну форму меч рухався дивно, що ускладнювало вимірювання дальності атаки. Кров бризкала фонтаном, а у будинку лунали крики.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub