Розділ 158 — Байран має талант (3)

“Тепер я почну.”

Ґрід брав за приклад абсолютний щит Малакуса, коли виготовляв диски з павранію.

Він був розроблений виключно для оборонних цілей. Тому мав високі захисні характеристики, але його сила атаки була значно нижчою. Він не міг залишити навіть подряпини на ворогу, якщо тільки не відбувався критичний удар. Щоб проявити більшу силу в марафоні улюбленців, краще було б зробити акцент на атаці, а не на захисті.

“У будь‑якому разі, його міцність безмежна. Скільки би пети не атакували, вони не зможуть пошкодити павраній. Мені потрібна форма, придатна для атаки.”

Однак наразі Ґрід мав у своєму розпорядженні лише дуже невелику кількість павранію, розміром приблизно з яйце. Цього не вистачило б навіть на виготовлення двох кинджалів.

“Щось інше.”

Як зробити це ефективніше? Ґрід деякий час міркував, перш ніж йому спала на думку ідея.

“Голки..!”

Ґрід почав акуратно обробляти павраній, використовуючи свою надзвичайну вправність, що перевершувала всіх гравців та НІПів у Satisfy. Він виготовив 30 голок довжиною 10 см із загостреними кінцями.

— Ооо..!

30 голок почали обертатися навколо Ґріда з рівними проміжками. Вони випромінювали золоте світло, а їхні кінчики виглядали загрозливо. Сміт став свідком цього таємничого видовища й втратив дар мови.

Ґрід задоволено посміхнувся й сказав:

— Ще зарано дивуватися. Кинь цю штуку в мене.

Ґрід вказав на важкий молоток, і Сміт вигукнув:

— Це небезпечно! Ти ж поранишся.

— Не хвилюйся. Просто кинь його щосили.

— Хах…

Сміт не хотів цього робити. Але він не міг проігнорувати наказ Ґріда, тож змусив себе кинути молоток у нього. У ту мить сталося щось дивовижне. 30 голок, що ширяли навколо Ґріда, полетіли в бік молотка. Вони розійшлися в лінію і перетворилися на невеликий щит, який захистив його.

Ґрід вказав на молоток, що впав на землю.

— Пробийте його.

Отримавши наказ, голки одночасно атакували молоток.

Павраній був найміцнішим із усіх мінералів, тому він легко пробив сталевий молоток.

— Добре.

Ґрід задоволено подивився на молоток, а потім переглянув характеристики голок.

[ 30 золотих голок із павранію

Міцність: нескінченна

Сила атаки однієї голки: 8

* Ефект пробиття

Золоті голки з павранію ― найміцнішого мінералу, створеного спільними зусиллями легендарного коваля Паґми та легендарного великого мага Брахама.

Сила атаки невелика, але їхні кінчики гострі, тому вони можуть пробивати об’єкти, виготовлені з різних матеріалів. Однак вони відносно слабкі проти цілей, створених за допомогою магії.

Пробивши слабке місце ворога, вони можуть викликати різноманітні аномальні стани, а також існує висока ймовірність спрацювання критичного удару.

Залежно від ситуації, їх можна поєднати для створення бар’єра.

* Завдяки благословенню богині Ребекки вони набули здібностей до зцілення. Вони збільшують швидкість відновлення здоров’я свого власника на 300%.

* Завдяки благословенню бога Домініона вони набули вміння посилювати атаку. Сила атаки власника збільшиться на 15%.

* Завдяки благословенню бога Джудара вони набули вміння посилення захисту. Захист власника збільшиться на 15%.

Вага: 5]

“Це не та форма, яку можна назвати улюбленцем, але…”

Павраній мав своє «я». Він беззаперечно виконував накази свого господаря. Тож він міг брати участь у марафоні улюбленців, незалежно від своєї форми. Тоді Ґрід отримав повідомлення від Юри.

— Я вже в Байрані. Де ми зустрінемось?

— Зустріну тебе біля західних воріт.

Наразі більшість членів гільдії відновлювали східні зовнішні ворота. На випадок, якщо щось трапиться, Ґрід вибрав місце, розташоване в протилежному напрямку, і вийшов із кузні Сміта.

— Схоже, доведеться зробити ще один молоток… — пробурмотів Сміт.

Новий молоток, який Сміт виготовив, ставши просунутим ковалем! Він зіпсувався вже через пів дня, але Ґрід про це не знав.

— Вона ще не прийшла?

Пройшовши 10 хвилин пішки, Ґрід дістався до західних воріт і озирнувся. Але він ніде не міг знайти Юру. Звичайні гравці не переймалися тим, що село, в якому вони оселилися, було зруйноване. Вони просто рушили до мисливських угідь, навіть не замислюючись про те, щоб долучитися до відновлювальних робіт.

— Я тут.

Ґрід почув знайомий голос з боку саме тоді, коли йому стало нудно. Він обернувся й побачив біля входу в провулок когось у чорній мантії, що повністю приховувала обличчя та тіло. Якби не чіткий і мелодійний голос, він би й уявити не міг, що ця людина ― Юра.

Ґрід підійшов і презирливо промовив:

— Як по‑дурному. Хіба маски чи капелюха не вистачає, щоб приховати обличчя і нік? Нащо взагалі ховати все тіло?

Юра сором’язливо відповіла:

— Люди іноді впізнають мене, коли я прикриваю лише обличчя.

— …Вони впізнають твоє тіло.

Пропорції тіла Юри дійсно були ідеальними. Її три розміри були ідеальними як для чоловіків, так і для жінок, особливо таз і ключиці. Запальні шанувальники Юри могли б впізнати її лише за фігурою.

— Покажи мені того пета, про якого ти згадував.

— Так.

Чи їй було ніяково від того, що Ґрід оглядав її з голови до ніг, але Юра одразу перейшла до суті. Ґрід кивнув їй і дістав 30 голок. Юра зняла свою мантію, спостерігаючи, як голки обертаються в унісон. Потім вона промовила, пильно дивлячись на нього:

— Все так, як ти казав, але… Ти ― Наступник Паґми?

— Е? — здивований Ґрід заперечно похитав головою. — Ну і скажеш таке. Чого я маю бути Наступником Паґми?

— Навіть без них я бачила, що Наступник Паґми встояв перед магією Неберіуса, і це нагадало мені про тебе в минулому. Але досі я не була впевнена…

— …

— Твої золоті голки та золоті диски Наступника Паґми схожі за матеріалом і природою. У тебе немає епічного прихованого класу. У тебе ― легендарний клас.

— Ні?

Ґрід заперечував це до самого кінця, але Юра не хотіла слухати.

— Нічого страшного, якщо ти не хочеш чесно зізнатися. Незалежно від того, чи маєш ти епічний, чи легендарний клас, це не змінює того факту, що ти потрібен Південній Кореї. У будь‑якому разі, враховуючи використання золотих дисків, які я бачила по телевізору, здається, їх можна застосувати для участі в марафоні улюбленців…

Вони були надто занурені в розмову. Обоє не помітили, що хтось наближається.

— Зв’язок між подружжям справді дивовижний. Ніколи не думала, що зустріну тебе тут.

З входу в провулок пролунав жіночий голос. Юра та Ґрід одночасно обернулися. Це була класична аристократка зі сріблястим волоссям, у барвистому вбранні та прикрашена безліччю аксесуарів.

— Ірен? Чому ти тут?

Зіниці Ґріда розширилися. Він був наодинці в провулку з жінкою, тож боявся, що дружина запідозрить його у зраді.

“Сподіваюсь вона так не подумає.”

На щастя, Ірен не засумнівалася в ньому. Максимальна симпатія не зникала так легко, до того ж вона побачила весільну обручку на руці Ґріда. Ірен без сорому взяла його під руку і невимушено посміхнулася Юрі.

— Ви подруга мого чоловіка? Бачу вас вперше. Я ― Ірен Вінстон фон Стейм. Я ― леді Вінстона і дружина Ґріда.

Юра здивувалася.

“Я чула, що леді Вінстона вийшла заміж, але хто б міг подумати, що її чоловік ― гравець… До того ж ― Ґрід.”

Він був як цибуля. Чим краще вона його пізнавала, тим більше нових граней у ньому відкривалося.

— Я…

У ту мить, коли Юра збиралася представитися…

— Леді! Небезпека!

Це був Фенікс. Він прибув до Вінстона разом з Ірен. Вона, прогулюючись вулицею, помітила Ґріда в провулку. Він пішов за Ірен і побачив Юру.

— Це Восьма слуга Ятана!

У минулому Фенікс вже стикався з Юрою. Результатом стала поразка. Він втратив сотні воїнів і отримав серйозні поранення. Цього разу він обов’язково схопить дівчину, яка наважилася з’явитися сама за лінією фронту! Фенікс витягнув легендарний Меч самоперевершення.

Ірен затремтіла від цих слів.

— Восьма слуга..? Ти ― подруга мого чоловіка?

Її розгубленість досягла межі, і вона не знала, що робити. Ґрід не міг мовчки спостерігати за цим і обійняв її, щоб заспокоїти. Потім, аби приховати свою особу, він дістав не Провал, а Дайнслейф і націлив його на Юру.

— Ти, лиха дівка! Ти приховала свою особу й зблизилася зі мною! Поки я тут, ніколи не дозволю тобі наблизитися до моєї дружини!

Ґрід був схожий на персонажа з манхви. Юра, чесно кажучи, була шокована.

“Лиха дівка…”

Чи називали її так коли‑небудь у житті? Юра була шокована, але вона була кмітлива й швидко все збагнула. Вона оцінила ситуацію й почала грати свою роль, промовляючи з холодною посмішкою:

— Я планувала увійти в твою довіру і забрати життя леді Ірен, але через того старого лицаря втратила нагоду. На жаль, сьогодні мені доведеться піти.

Юра скористалася магією польоту й злетіла в небо. Ґрід міг її наздогнати, але залишився поруч з Ірен під приводом, що захищає її. Фенікс і лицарі намагалися переслідувати Юру, але не могли швидко рухатися вузькими провулками, бо були важко озброєні.

Завдяки цьому Юра змогла безпечно втекти й зникла за горизонтом.

— Ах…

Ірен двічі потрапляла в полон до Церкви Ятана. Вона досі не могла позбутися того страху, і ноги в неї підкосилися. Ґрід намагався виглядати якомога приємніше, коли став перед нею на коліна. Він ніжно погладив її щоку рукою й прошепотів:

— Все добре. Я поруч, тож тобі не треба хвилюватися.

— Любий…

Останнім часом Ґрід, який поступово ставав все здоровішим, виглядав зовсім інакше, ніж раніше. Серце Ірен забилося швидше від його приємної зовнішності. Вона почувалася як казкова принцеса.

З того дня завдяки допомозі солдатів і фахівців під керівництвом Ірен село Байран змогло швидко відновитися.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub