Розділ 160 — По вогняні камені (1)

Село Байран було повністю відновлене після війни і процвітало ще сильніше, ніж раніше.

Багато гравців стали фанатами, переглянувши бій гільдії «Цдака» по телебаченню та в інтернеті.

Дехто з них намагався шпигувати за Наступником Паґми, але турбуватися не було про що. Лише дивлячись на відео, неможливо було отримати жодної підказки щодо Ґріда, а його місце проживання ― це Вінстон, а не Байран. Розміщувати шпигунів у Байрані було марною справою.

— Якщо нинішня тенденція збережеться, населення перевищить 12 000. Очікується, що в майбутньому воно буде стабільно зростати.

— 12 000? А село зможе вмістити стільки людей?

— Нам треба розширити масштаби села, розвиваючи інфраструктуру. Але для цього потрібні гроші, а їх у нас наразі нема.

— З ростом населення збільшаться і доходи від податків, тобто з часом проблема нестачі коштів вирішиться сама собою, хіба ні? Чи не ліпше інвестувати в розвиток інфраструктури пізніше, замість того щоб залазити в борги?

— Нема потреби залазити в борги. Більшість нових переселенців дуже прихильно до нас ставляться. Якщо ми попросимо наш фан‑клуб пожертвувати нам гроші, ми зможемо розвивати інфраструктуру швидше, ніж очікувалося.

— О..! Жіночі крики звучать на вулиці щоразу, коли я проходжу селом, ― це мої фанатки? Аха‑ха‑ха..!

— Їх не можна назвати фанатками, але… У будь‑якому разі, Вантнере, ти досить популярний. Схоже, людям сподобалося, як ти з усіх сил намагався захистити Джішуку.

— Серйозно? У майбутньому буде ще більше запрошень на трансляції. Мені треба швидко заробити грошей і заплатити Ґріду за броню! Аха‑ха‑ха..!

Під час вторгнення великої армії, яка розгромила село, атмосфера в гільдії «Цдака» була відчайдушною. Але тепер усі розслабилися, і їхнє становище покращилося. Поки вони весело розмовляли, завжди мовчазний Фейкер сказав:

— Це все завдяки Ґріду.

Ніхто не заперечив проти цієї думки.

— Коли Пон з Реґасом потрапили в біду, ситуація була критичною. Якби Ґрід не з’явився вчасно і не допоміг нам, ми б усі загинули. Може, ми б змогли зупинити Церкву Ятана, якби доклали всіх зусиль, але втрати були б надто великими.

— Я й уявити не могла, що Ґрід матиме такий великий вплив на полі бою, коли його взяли до нас як коваля.

— Я думав, що, враховуючи характер Ґріда, він проігнорує нас, коли у нас будуть проблеми. Але він нам допоміг. Я, чесно кажучи, був вражений.

— Коли я вперше його зустрів, Ґрід був страшенно егоїстичним, але тепер уже ні. Він змінився, став м'якшим, і в ньому з'явилося почуття товариськості. Він стає колегою, на якого ми зможемо покластися в майбутньому.

— Ми теж маємо намагатися бути колегами, на яких Ґрід зможе покластися.

— Звичайно.

Довіра до Ґріда та його дружні стосунки з членами гільдії стали ще міцнішими.

“Я пишаюся тим, що Ґріда нарешті визнають.”

Ібеллін захоплювалася Ґрідом ще відтоді, як він розгромив гільдію «Гіганти» у Вінстоні.

— Ви бачили трансляцію? Я дивилася її кілька днів тому, і Ґрід справді виглядав як головний герой кіно. У мене аж мурашки по шкірі пробігли.

Лаелла зараз не була співачкою, але колись вона була світовим ідолом.

— Я теж бачила відео. Під час битви я цього не помітила, але на відео Ґрід виглядав справді добре. Особливо вразила сцена, де він з’явився, щоб врятувати Джішуку.

В залі засідань замку села Байран.

Члени гільдії, що сиділи навколо великого круглого столу, звернули погляд на Джішуку. Потім вони заговорили з жартівливими виразами обличчя.

— Тоді Джішука виглядала інакше, ніж завжди.

— Правда? Здавалося, вона дивилася на Ґріда як жінка. Вона тоді ніби червоніла.

— Главо, тобі подобається Ґрід..?

— …

Джішука не заперечила слів члена гільдії, що хихикав. Дійсно, її серце почало битися швидше в ту мить, коли Ґрід врятував її від смерті.

— …Він був дійсно крутий. Але він уже одружений, — Джішука тихо промурмотіла з сумним виразом обличчя. Ніхто її не почув і всі продовжили розмовляти, за винятком Фейкера, який мав чудовий слух завдяки особливостям класу вбивці.

“Глава нарешті зацікавилася протилежною статтю.”

Фейкер ледь посміхнувся й змінив атмосферу.

— Я чув, що коваль тут став просунутим ковалем.

Тема розмови миттєво змінилася.

— А, я теж про це чула. Хіба це не дивно? Старий чоловік, який десятиліттями був початківцем, раптом за кілька днів став умілим ковалем?

— Не знаю, чому, але це все одно добре. Завдяки цьому швидкість виготовлення зброї та її якість дуже поліпшилися, тож поповнювати ряди солдатів стало легше.

— Просунутий коваль… Я з нетерпінням чекаю на синергію з тим геніальним хлопчиком‑шахтарем, якого Ґрід найняв тиждень тому.

— Якщо силу цих двох додати до сили Ґріда… Ого, це буде щось грандіозне. День, коли гільдія матиме силу цілої армії, колись настане.

Гільдія «Цдака» ― це спільнота талановитих людей, які мріють про майбутнє. З моменту приєднання Ґріда вони стали найсильнішою гільдією, тож їхній потенціал для зростання був безмежним.

***

Бібліотека села Байран.

— …Що я роблю?

Хлопчик‑геній Мінор був виснажений.

Протягом останнього тижня він читав по 16 годин на день і вже досяг межі своїх розумових можливостей. Він ніколи раніше не брав до рук книжки, а тепер мусив читати по дві книги на день? Спочатку він читав лише книги про мінерали, тож це його цікавило. Але тепер йому доводилося читати книги з географії.

Зрештою, Мінор підвівся зі свого місця.

— Я ж шахтар! Нащо майбутньому королю руди читати?

Один з лицарів звернув увагу на його крики.

— Ти що, забув, що це місце для спокою? Перестань кричати й старанно вчися.

Хоч яким генієм він не був, Мінор все ж залишався лише хлопчиком. Він не витримав і врешті розплакався.

— Це справжні тортури. Чому я мушу цілими днями сидіти тут і читати книги? Га? Хник‑хник.

— Це наказ віконта Ґріда. Виконуй його без нарікань.

Лицар Джішуки не мав жалю. Він ретельно виконував свою роль наглядача. З кожним днем Мінор все більше сповнювався злобою.

— Ґрід, цей лиходій… Я пізніше помщуся.

У той самий час ― кузня Сміта.

— Чомусь в мене сверблять вуха.

Ґрід розбирав, збирав і вдосконалював своє спорядження, таке як Броня святого світла та Дайнслейф, аби краще його зрозуміти. Сміт підійшов до нього, нахмурившись, і запропонував:

— Тобі потрібні затички для вух?

— …Будь ласка, тримай дистанцію.

Він все ще відчував невпевненість щодо гомосексуальних нахилів Сміта. Ґрід хотів якнайшвидше піти звідси.

Він продовжував кувати. Ґрід став краще, ніж раніше, розбирати й збирати предмети, а потім звернув увагу на вхід до кузні.

— Я виконав своє завдання й повернувся.

У найвлучніший момент з’явився монгол. Це був Хурой. Протягом останніх 12 днів він командував Джудом і сотнею солдатами, полюючи на морозосвітлих орків, і тепер повернувся. Нарешті настав час Ґріду повернутися до Вінстона.

Ґрід посміхнувся при цій думці й привітав Хуроя. Він подивився на Джуда з Мечем правителя у руці, який він досі не повернув Джішуці, мотивуючи це пошуком іншого таланту.

[Ім’я: Джуд

Вік: 25

Стать: чоловік

Професія: Капітан 13‑го сотенного загону Вінстона

Рівень: 120

Сила: 1 016/2 080

Витривалість: 490/908

Спритність: 54/330

Інтелект: 11/20

Вміння: «Виривання зброї у ворога та використовування її як свою» (S). «Заглушення» (A). «Уявлення не маю» (SS‑).

Рідкісний дурень, що народився у Вінстоні. Щодо сили, він нікому не поступається. Це природжений воїн, який не знає страху.

На жаль, його розум не настільки розвинений. Як би він не старався, йому ніколи не вдасться піднятися на вищу посаду. Те, що він став капітаном сотні, ― це майже диво.]

“Він піднявся на 17 рівнів, а його характеристики зросли на 280.”

Гравець отримував 10 фіксованих очок характеристик з кожним рівнем, тоді як НІП отримував випадково від 6 до 20 очок характеристик. Джуд був видатним НІПом, який отримував щонайменше 16 очок характеристик з кожним новим рівнем, тож це був справді вражаючий ріст. Але був один неприємний момент.

“Його інтелект не змінився?”

Ґрід на мить нахмурився.

“Загалом, його максимальний інтелект ― 20… Він настільки дурний, що я нічого від нього не очікую. Перевіримо деталі його вмінь.”

[ Виривання зброї у ворога та використовування її як свою

Ранг: S

Талант, яким володіє одна людина на 100 000.

Якщо скористатися нагодою, можна відібрати зброю у ворога та використати її.]

[ Мовчання

Ранг: A

* За замовчуванням вміння «Мовчання» має ранг S. Однак інтелект власника настільки низький, що ранг знижено.

Талант, яким володіє одна людина на 100 000.

Ті, хто має цей талант, дуже мовчазні й не хваляться тим, що бачать і чують.

Загалом ваша лояльність до начальства висока, тому ви рідко зраджуєте своїх господарів. Більшість управителів мають це вміння.]

[ Уявлення не маю

Ранг: SS‑

Уміння, доступне лише Джуду.

Ви необізнані й відважні. Заради виконання місії ви готові навіть кинутися у вогнище.

Ви нізащо не відчуєте страху. Однак ймовірність отримання інших статусних ефектів збільшиться на 50%.

Якщо ви потрапите в небезпечну ситуацію, існує висока ймовірність активації вміння «Відчайдушний бій».]

[ Відчайдушний бій

Протягом трьох хвилин шкода, яку ви отримуєте, зменшиться на 50%, а сила атаки збільшиться на 80%.]

“Рівень солдатів підвищився в середньому на 8–10, і жертв немає.”

Загалом це був чудовий результат. Його план перетворити Сотенний загін Джуда на елітний загін Вінстона зробив ще один крок вперед. Ґрід посміхнувся й простягнув руку до Хуроя. Той подумав, що Ґрід збирається поплескати його по плечу. Але це було не так.

— А що з лусками сильфідів?

— …

Хурой не зміг приховати свого смутку й перебрав свій інвентар. Потім він дістав 28 лусок сильфідів, які він так старанно здобував протягом останніх 28 днів.

“Нарешті я зможу створити плащ‑невидимку.”

Ґрід радісно забрав їх і сказав:

— Як ти, певно, помітив, луски сильфідів ― не прості предмети, якими можна просто так обмінюватись. Тому тяжко визначити, скільки тобі заплатити.

Його слова були правдою.

Морозосвітлі орки були маловідомі, а їхнє місце проживання було настільки холодним, що більшість гравців там не полювали. Набагато вигідніше було полювати на інших монстрів того самого рівня. Шанс випадання лусок сильфідів також був дуже низьким, тому їхня вартість була невідомою.

Тому Ґрід вирішив віддячити іншим способом.

— Хурою, я чув, що ти отримав вміння «Володіння мечем» після того, як обрав другий клас?

— Так.

— Окей, я зроблю для тебе меч. Давай спочатку повернемося до Вінстона.

Ґрід повернув Меч правителя Джішуці, попрощався з членами гільдії та покинув Байран. Звісно, він взяв Мінора із собою. Члени гільдії ставили під сумнів дивний спосіб виховання Мінора, який застосовував Ґрід, але він попросив, щоб Мінора доручили йому, і вони йому довірилися.

***

|Через три дні мають відбутися національні змагання з «Сатісфай», і, за оцінками, кількість туристів, які відвідають Південну Корею, сягне 800 000.|

|З огляду на те, що кількість туристів під час Олімпійських ігор у середньому становить від 200 000 до 500 000, популярність національних змагань з «Сатісфай» значно перевищує популярність Олімпіади, тому рейтинги будуть дуже високими…|

Час пролітав швидко, коли людина була зайнята.

У світі Satisfy минуло чотири місяці, а в реальності настав час національних змагань.

— Це останнє?

Північ Вічного Королівства.

Чоловік із чорним волоссям стояв перед невеликою печерою в недослідженому лісі. Тоді хлопчик із виразними рисами обличчя, який, судячи з усього, мав би стати красенем, коли підросте, буркнув у відповідь:

— Так.

— Добре, чекай тут.

Чоловік із чорним волоссям, Ґрід, дістав щось зі свого інвентарю. Це біла кофта на застібці з капюшоном, яку носять молоді люди в сучасному суспільстві. Щойно він її одягнув, сталося щось дивовижне. Чоловік раптово зник. Це видовище здавалося неможливим.

Але хлопчик, Мінор, не виглядав здивованим. Він виглядав втомленим і притулився спиною до входу в печеру.

А потім, через деякий час з найглибшої частини печери пролунав потужний вибух. Це було схоже на землетрус: ліс за межами печери затремтів, а птахи злетіли в повітря. Але Мінор не прокинувся. Як довго він не спав, що міг заснути так міцно?

— Е‑е‑е?

Група орків, яка в паніці втекла через землетрус, зупинилася, побачивши Мінора.

— Увекукукререк (Хапайте того кволого людського дітиська).

— Еккукікук? Екуїк (Запас їжі на випадок надзвичайної ситуації? Гарна ідея).

Орки обмінялися хитрими посмішками й тихо дістали свої сокири. Потім вони обережно підійшли до Мінора, але раптом щось їх здивувало.

— Я можу уникнути поглядів големів, але зупинити пастку Брахама неможливо. Здається, «Скритність» проти неї марна. Мені стає погано щоразу, коли моя пасивка йде в кд.

— Еек?

Перед сплячим хлопчиком пролунав чийсь голос, але там нікого не було. Орки засумнівалися у своїх вухах і протерли очі. Раптом з повітря з’явився меч у формі акули.

— Кік!

З п’яти вражених орків одночасно бризнула кров. Перед орками повільно з’явився чоловік. Це був Ґрід у Худі на блискавці. Він свистів, тримаючи в руці грудку у формі яйця.

— Тепер я зібрав увесь павраній у Вічному Королівстві. Добре, мені час повертатися.

Якщо він хотів заволодіти всім павранієм, який Брахам сховав по всьому континенту, йому треба було воскресити Брахама після отримання благословення від бога Ятана. Але наразі це було неможливо.

Тож Ґрід спробував придумати інший підхід. Він полягав у тому, щоб підвищити інтелект Мінора, максимально розвинути його здатність до виявлення корисних копалин, а потім за допомогою нього безпосередньо шукати павраній. Цих дій було достатньо, щоб пробудити Брахама.

[Наступник Паґми почав сумніватися в мені? Тоді я мушу зробити наступний крок.]

Керівниця групи Satisfy, Юн На‑Хі, доповіла про це голові Лім Чхоль‑Хо.

— Умови для появи нового легендарного класу ― Наступника Брахама ― виконано.

Чхоль‑Хо це сподобалося.

— Ґрід нарешті зрозумів, що Брахам ― підлий брехун?

— …Навряд чи, — відповіла На‑Хі йому із збентеженим виразом обличчя.

— Ха‑ха‑ха! Він все ще той самий. Його ім’я є у списку учасників національних змагань, тож буде дуже цікаво подивитися на це.

— Його ім’я у список вніс не він, а Юра, яку підтримує уряд Кореї. Навряд чи він візьме участь у змаганнях.

Чхоль‑Хо багатозначно посміхнувся.

— Та невже?

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub