Розділ 164 — По вогняні камені (5)

“Пекельний Ґао, який навіть не ворухнувся, коли його атакували троє топдамагерів гільдії…”

“Відкинув його одним ударом?”

“Що це за сила атаки?”

“Що це за хвіст, який захистив від атаки Ґао?”

“Чому він досі тримає кирку..?”

Це було неймовірне й монструозне видовище. Гільдія «Срібні лицарі», включаючи Пікового Меча, перебувала в ступорі, дивлячись на Ґріда.

“Я думав, що він танк через його високий захист, але його сила атаки навіть вища виходить?”

Існувало кілька класів із чудовим балансом. Але класи балансного типу мали хронічну проблему. Вони не виділялися ні в чому. Однак і сила атаки, і захист Ґріда були просто неймовірними.

“У нього, певно, прихований клас. Крім того…”

Слова Ґріда кружляли в голові Пікового Меча. Ефект предметів. Ефект предметів. Ефект предметів… Предметів…

“…Це справді сила його предметів.”

У Satisfy предмети можна було посилювати аж до +10.

Однак камені для посилення коштували дорого, і чим вищим був рівень посилення, тим меншою була ймовірність успіху.

Крім того, якщо посилення було успішним, його значення збільшувалося на 1. Але якщо воно було невдалим, значення знижувалося на 3, тому шанси звичайних гравців отримати спорядження з високим рівнем посилення були мізерними. Більшість рейтерів використовували предмети +7, тоді як предмети +8 і вище були доступні лише багатим або щасливчикам.

Однак Піковий Меч із запізненням усвідомив, що меч Ґріда був оточений насиченим помаранчевим світлом, схожим на захід сонця. Цей предмет був посилений до +8.

“Тож він ― має сильний прихований клас, багатий і щасливчик?”

Ґрід нахмурився, побачивши вираз обличчя Пікового Меча.

— …Що за лице таке?

Те, що сюди завітала така велика шишка, не було випадковістю. Піковий Меч занепокоївся й почав підозрювати щось недобре.

— Ти схожий на китайця чи японця. Тебе прислала гільдія «Сакура»?

Ґрід мав типову зовнішність жителя Північно‑Східної Азії. Корея та Монголія мали слабку позицію в Satisfy, тож він вирішив, що серед корейців чи монголів не може ховатися якась велика шишка. Отже, він мав бути китайцем або японцем. Але відповідь, яку він отримав, була неочікуваною.

— Гільдія «Сакура»? Я навіть не знав, що така існує. Та й, перш за все, я південнокореєць.

— Південнокореєць?

Члени гільдії почали шепотітися.

— Серед корейців є хтось такий…

— Окрім Юри та Пікового Меча… у Південній Кореї є ще один ас.

— Ааа..! Як і слід було очікувати від Південної Кореї!

Більшість у «Срібних лицарях» були патріотами. При зустрічі з іноземцями вони завжди запитували: «Ти знаєш, що таке кімчі?». Тож вони зраділи, дізнавшись, що Ґрід ― кореєць.

— Ми такі самі корейці, як і ти!

— Я зрозумів це, просто глянувши на тебе! Ігрове ДНК корейців досі на висоті!

— Я пишаюся, що такий сильний гравець, як ти, є громадянином Кореї, як і ми!

— Тихо! — Піковий Меч заспокоїв своїх схвильованих членів гільдії й грізно поглянув на Ґріда. — Якщо ти не виконуєш доручення «Сакури», то нащо ти прийшов нам заважати?

— Заважати?

Ґрід здригнувся, коли на нього перейшла агресія Пекельного Ґао.

— Заважати? Те, що я зробив, ― це заважання? Навпаки, я вам поміг.

— Яка допомога? Ти вдерся в чужий рейд!

— Що?

Ґрід розлютився через його слова. Тоді він кинув кирку й обома руками схопив Дайнслейф.

— Дурні люди! Я спалю всіх вас разом із душами!

Пекельний Ґао розмахував посохом, після чого зчинилася спекотна буря. Ґрід почав танцювати.

“Танець меча Паґми…”

— Перетворіться на попіл!

Матеріали в цій зоні розплавилися, а над Ґрідом пронісся гарячий вітер. Тоді танець Ґріда завершився.

— Вбивство.

Це було справді приголомшливе видовище. Великий меч, оточений червоним і чорним, з величезною силою пронизав серце Пекельного Ґао.

— Хаах..!

Всі помітили, що обличчя Пекельного Ґао, оповите полум’ям, на мить здригнулося.

Він впав, розбризкуючи кров, наче лаву, а Ґрід звернувся до здивованого Пікового Меча:

— Ну пробач, що втрутився у ваш рейд, але, чесно кажучи, якби не я, ви б уже давно всі померли, чи ні? Єдина причина, через яку я взяв меч, ― це те, що цей набридливий козел напав на мене першим. Я ж фактично нічого не зробив.

Його слова були правдивими. Але це не означало, що поведінку Ґріда можна було виправдати.

— Я згоден з цією частиною. Але факт того, що ти втрутився, не змінюється. Як ми можемо продовжувати рейд, поки ти спостерігаєш? Ти зміг би, якби був на нашому місці? А що, якщо ти вдариш нам у спину, коли ми будемо посеред бою?

Ґрід презирливо хмикнув.

— Якби я хотів вас вдарити, то зробив би це ще раніше. Хіба не так?

Це правда. Гільдія опинилася в скрутному становищі, коли з’явився Пекельний Ґао. Але Ґрід був у порядку. Якби тоді Ґрід напав, гільдію спіткала б загибель.

— Е‑е‑е…

Це було доказом того, що Ґрід не був ворогом. Проте він все одно турбував. Ґрід повністю забив клин сумніву в Пікового Меча.

— По‑перше, я прийшов сюди не за ним, а за вогняними каменями, — потім Ґрід поклав Дайнслейф назад у свій інвентар. Далі він підняв кирку й знову попрямував до вогняного каменю. — Я не хочу втручатися, тож, прошу, ігноруйте мене й продовжуйте рейд.

— …

Дивлячись на Ґріда, Піковий Меч вже не відчував мотивації.

“…Його не можна перемогти, тож так, ліпше ігнорувати.”

З ним можна буде розібратися, коли все закінчиться. Піковий Меч проігнорував Ґріда й почав готуватися до рейду. Тоді члени гільдії швидко оточили Пекельного Ґао, який все ще лежав на землі. Ґрід кинув на них погляд і клацнув язиком.

“Ви реально думаєте, що зможете його завалити? Дарма потієте.”

Нинішній Ґрід не міг оцінити бойову силу Пекельного Ґао.

“Справжній монстр ― його вразило «Вбивство», а він навіть не втратив і десятої частини здоров'я.”

Пекельного Ґао не вдалося повністю запечатати Мюллеру, а він був надзвичайно сильним. Ґрід припустив, що це бос, який на кілька порядків сильніший за Пробудженого хранителя лісу.

“Його я не зможу перемогти, навіть скориставшись своїм імунітетом до дамагу. Ліпше його уникати.”

Судження Ґріду було правильним.

Більшість гравців ще не знали подробиць епізодів, пов’язаних із демонами, але володар пекельного вогню Пекельний Ґао був дев’ятим за силою серед 33 великих демонів Пекла і мав у підлеглих представників нижчої демонської раси, таких як Балак. З ним краще не зв’язуватися.

“Швидше.”

Ґрід прискорив темп роботи киркою. Він планував використати час, поки «Срібні лицарі» взяли Пекельного Ґао на себе, щоб видобути вогняні камені. Саме в цьому й була проблема. Чому вогняні камені завжди з’являлися разом із ним?

Це не був збіг. Вогняні камені були джерелом сили Пекельного Ґао. Йому потрібна була допомога вогняних каменів, щоб з’явитися у світі людей. Людина постійно намагалася їх видобувати, тому Пекельний Ґао не міг залишити це без уваги.

— Клята людина!

Ґао вивільнив чорне полум’я, яке спалило «Срібних лицарів» і попрямувало до Ґріда.

Павраній рушив на захист Ґріда. Однак повністю заблокувати його атаку було неможливо з тим павранієм, що був прикріплений до броні та який обмежений у рухах.

Ґрід відчував сплеск тепла щоразу, коли змахував посох.

[Отримано 2 930 шкоди.]

[Отримано 3 190 шкоди.]

“Як же дратує… Я апнув опір вогню, але все одно він сильно б'є.”

Ґрід випив зілля, щоб відновити здоров’я, і пришвидшив темп роботи киркою. Він намагався ігнорувати Пекельного Ґао, що атакував його ззаду.

“Ще трішки..!”

Ще п’ять ударів ― і він отримає один вогняний камінь. Ґрід терпляче покладався лише на павраній для захисту. Гнів Пекельного Ґао досяг піка.

— Зупинись негайно!

Тіло Пекельного Ґао було вкрите проклятим полум’ям, що посилювало жар.

Його сила атаки зросла. Павраній, потрапивши під удар, на мить застиг.

“Це погано..!”

Посох Пекельного Ґао націлився на бік Ґріда саме в той момент, коли до здобуття вогняного каменю залишалося три удари. Ґрід спробував захиститися щитом, але було вже запізно. У цю мить вперед виступив Піковий Меч.

— Витяг меча, струна.

Піковий Меч стояв за 2 метри від Пекельного Ґао. Він так швидко витягнув меч з‑за пояса, що за цим було важко встежити поглядом. Потім з'явився різкий спалах, і з шиї Пекельного Ґао хлинула кров.

— Хреа!

Погляд Пекельного Ґао гнівно повернувся до Пікового Меча.

— Нахаба!

Пекельний Ґао наблизився до Пікового Меча і змахнув своїм посохом. Тоді той всунув меч назад у піхви.

— Меч у піхвах, простір.

Саме в той момент, коли посох Пекельного Ґао мав вдарити Пікового Меча, навколо нього здійнялася потужна хвиля енергії меча, змусивши Пекельного Ґао відступити. Піковий Меч звернувся до Ґріда з похмурим виразом обличчя.

— Ти кореєць і вже раз нам допоміг. Цим борг погашено.

Після цього «Срібні лицарі» розпочали свою атаку.

— Здохни!

— Цього разу ми тебе вб’ємо!

«Срібні лицарі» були високотренованою гільдією. Майстри ціґун придушували жар Пекельного Ґао, а пошкоджувачі атакували його, не отримуючи поранень. Завдяки досвіду, набутому під час попередніх сутичок із ним, вони змогли розгорнути атаку з двох флангів, але проблема полягала в тому, що Ґао був надто сильним.

— Це навіть не лоскоче! — глузував Ґао, перш ніж запустити полум'я в усіх напрямках. Це була невідворотна вогняна магія по площі дії. Щоб придушити її силу, майстри ціґун контролювали ману в повітрі, а маги створювали водяні бар'єри. Імпульс полум'я не був придушений анітрохи й миттєво випарував усю воду на водяних бар'єрах.

Це спричинило утворення гарячої пари. Піковий Меч та лицарі захищалися своєю зброєю чи щитами, тоді як майстри ціґун та маги використовували магію. Однак усі, крім Пікового Меча, перетворилися на сіре світло.

— Що!?

Піковий Меч усвідомив це в ту мить, коли отримав понад 100 сповіщень про загибель членів своєї гільдії.

“Це неможливо.”

Рейд на Пекельного Ґао? Це була лише мрія. Протягом останнього місяця він був упевнений у силі гільдії, але перед ним вони виявилися лише комахами.

“Це моя помилка ― я неправильно оцінив його силу…”

Йому було шкода членів гільдії, знищених через їхнього нерозумного лідера. В цей момент Піковий Меч втратив надію на свою мрію ― підготувати достатню кількість корейських рейтерів, щоб зіграти важливу роль у наступних Національних змаганнях.

Він звалився на землю.

— Ха‑ха‑ха.

Пекельний Ґао зі сміхом видихнув гаряче повітря й наблизився. Він націлив свій посох на Пікового Меча, який втратив усіх своїх людей і всю надію. У ту мить…

[Видобуто вогняний камінь.]

Ґрід нарешті отримав вогняний камінь. У той же час чорне полум’я навколо тіла Пекельного Ґао помітно ослабло.

І…

[Отримано 4 200 шкоди.]

— …Е?

Піковий Меч вижив, незважаючи на удар посохом. І він, і Пекельний Ґао були шоковані.

“Ослаб?”

Це не була ілюзія. Пекельний Ґао стрімко ослаб. У повітрі витала незручна атмосфера.

— Трансцендентний зв’язок.

20 блакитно‑білих енергетичних лез пролетіли й влучили в Ґао.

— А‑а‑акх!

Як кипляча лава, кров бризнула в усі боки. Пекельний Ґао видав жахливий крик болю. Лише тоді він з запізненням помітив вогняний камінь у руці Ґріда.

— Ти посмів..! Я вб’ю тебе!

— А зможеш?

Ґрід засміявся, а потім стиснув блакитний меч, що нагадував морського хижака.

Піковий Меч здивувався двічі.

Перша причина полягала в тому, що він зрозумів: Ґрід ― це Наступник Паґми, який з’явився у битві під Байраном кілька місяців тому. Друга причина його здивування ― біле світло навколо синього великого меча.

— Предмет +9?

— Візьми кирку, — Ґрід кинув свою кирку Піковому Мечу, який стояв з роззявленим ротом, і пояснив: — Його слабке місце ― вогняні камені. Чим більше вогняних каменів буде зібрано, тим слабшим він стане. Тож збирай вогняні камені, поки я його відволікаю.

Ось у чому справа. Вираз обличчя Пікового Меча похмурнів:

— Я розумію, про що ти говориш. Але я не маю скілів видобутку. Мені буде важко…

— Не хвилюйся. З цією киркою видобувати може будь‑хто.

— ..?

Ґрід промовив впевнено. Піковий Меч зацікавився і перевірив характеристики кирки.

[ Фантастична кирка

Якість: легендарна

Міцність: 155/219

Сила атаки: 107

* Імовірність видобування високоякісних руд збільшиться на 10%.

* Імовірність видобування руд найвищого ґатунку збільшиться на 5%.

* Створиться вміння «Середня майстерність гірничої справи» 3‑го рівня.

Кирка, виготовлена легендарним ковалем «Ґ».

З цією киркою навіть п’ятирічна дитина зможе добувати високоякісну залізну руду.

Умови використання : рівень 200 або вище.

Вага: 45]

— …

— Чого ти тільки дивишся?

Пекельний Ґао не був дурнем. Він не міг більше дозволяти людям торкатися вогняних каменів, тому спробував спочатку позбутися пораненого Пікового Меча. Однак Ґрід не збирався просто так йому це дозволити. Він від’єднав павраній від своєї броні й націлився пальцями на голову Пекельного Ґао.

— Вперед.

Об’єднаний павраній розділилося на сім лезоподібних форм. Потім вони розлетілися й атакували Пекельного Ґао з різних боків.

— Оох!

Ґао не встиг дотягнутися до Пікового Меча. Він підняв посох і спробував відбити сім лез, але їх ніяк не вдавалося знищити.

“Що це таке…”

Піковий Меч вважав це абсурдом. Складалося враження, ніби перед ним постійно з’являється ціла гора предметів.

Ефект предметів.

У голові Пікового Меча спливли слова, які сказав Ґрід, коли вперше з’явився. Тоді він нагадав йому:

— Не стій як вкопаний. Іди до вогняних каменів.

— А, т‑так… Це… Так…

Піковий Меч, що посідав 16‑те місце в рейтингу, вперше з початку гри в Satisfy спробував себе у видобутку. І саме того дня Пекельний Ґао, володар пекельного вогню, зустрів найсильнішого ворога після великого Святого меча Мюллера.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub