Розділ 165 — По вогняні камені (6)

Сім золотих лез одночасно націлилися на його очі, щоки, голову та підборіддя. Швидкість дорівнювала швидкості мемфіса, який був найшвидшим у пеклі, тож демони не змогли б зреагувати.

Але Пекельний Ґао був одним із 33 великих демонів, тому він не вважав це загрозою.

“Він, може, й вправний у метанні, але лише на рівні жука.”

Він намалював посохом невелике коло.

Сім лез не досягли цілі й розлетілися в різні боки. Однак вони не впали на землю. Натомість вони знову злетіли вгору й атакували його.

“Гах?”

Пекельний Ґао здивувався. Він думав, що сім золотих лез кинула людина в червоних обладунках, але вони рухалися самі по собі?

Золоті леза, що постійно літали навколо Пекельного Ґао, дратували його. Він вирішив знищити їх і рішуче вдарив по одному з них своїм посохом. Однак лезо залишилося цілим і навіть не отримало жодної подряпини. Воно на мить застигло, а потім знову рушило вперед.

“Надзвичайна міцність. Це адамантій? Але чому вони рухаються самі по собі?”

Швидкі й суцільнозолоті леза! Вони не керувалися магією, тож як же вони рухалися самі по собі? Вони не втрачали сили й створювали на Пекельного Ґао тиск.

Зрештою…

— Забирайтеся геть!

Пекельний Ґао випустив у всі боки гарячий потік повітря. Золоті леза, відштовхнуті тиском вітру, більше не могли наблизитися до нього.

— Повертайтеся.

Людина в червоних обладунках спостерігала здалеку й віддала їм наказ. Тоді золоті леза полетіли до нього й почали обертатися навколо нього.

“Який дивний артефакт.”

Пекельний Ґао промовив:

— За тисячі років свого існування я й у снах не уявляв, що колись у мене виникне питання до людини. Що це за леза? Вони мають міцність, порівнянну з божественним мінералом адамантієм, і рухаються самостійно? Чому звичайна людина носить із собою щось таке?

— Звичайна людина? — людина в червоних обладунках, Ґрід, посміхнувся йому. — Ти досі вважаєш мене звичайним?

— Що? — цинічно промовив Пекельний Ґао. — Аха‑ха‑хах! Тобі ледь вдалося поранити це нікчемне тіло! То що, ти тепер вважаєш себе особливим?

Пекельний Ґао був дев’ятим за силою серед 33 великих демонів, але це стосувалося лише пекла. Після того як 150 років тому його запечатав Святий меч Мюллер, він щоразу, з’являючись у світі людей, мусив запозичувати тіло якогось демона.

Іншими словами, нинішнє тіло Пекельного Ґао не було його власним, і він не міг проявити свою справжню силу. Ґрід загордився лише тому, що йому вдалося трохи поранити його, тож той не міг стримати презирливого пирхання.

— Я знаю, що ти досить сильна людина. Але ти нічим особливим не виділяєшся, — чорне полум’я навколо тіла Пекельного Ґао спалахнуло. — Я визнаю лише чоловіка, на ім’я Мюллер. Ти ― лише нікчемна істота, яка навіть до п’ят Мюллера не дотягнеться.

Ґрід зауважив:

— А, Святий меч Мюллер? Хіба не він колись перетворив твоє тіло на ганчірку?

Пекельний Ґао примружився.

— Що тут такого смішного?

Усміхнений Ґрід люб’язно пояснив йому:

— Я з того ж класу, що й Мюллер. Смішно, що ти цього не бачиш. Але нині ти знову загинеш.

Пекельний Ґао вважав це настільки абсурдним, що аж смішно.

— Ваха‑ха‑хах! Божевільний!

Святий меч Мюллер був настільки величною постаттю, що це перевернуло здоровий глузд Пекельного Ґао, який прожив тисячі років. Він був смертним, що перевершив великого демона. Його майстерність володіння мечем була достатньою, щоб розсікти пекельні полум’я.

На тлі цього Ґрід виглядав зовсім непримітним. Ґрід був сильнішим за звичайну людину, але Мюллеру він не міг скласти конкуренції.

— Людина, яка ставить себе в один ряд із Мюллером, справді нічого не розуміє… Хм?

Пекельний Ґао перестав сміятися, коли його погляд звернувся до кутка підземелля. Через золоті леза він не помітив іншу людину. Він цілився киркою у вогняний камінь. Це був Піковий Меч. 16‑й у рейтингу Піковий Меч, який для одних був грізною особою, а для інших ― об’єктом поваги, вперше пробував свої сили у гірничій справі.

Пекельний Ґао був у люті.

— Мені не подобається ця парочка!

Йому вдалося перенести чотири вогняні камені з пекла до людського світу. Він втратив чверть своєї магічної сили, коли один із них взяли. Він не міг дозволити, щоб видобули ще один вогняний камінь.

Пекельний Ґао біг, а темне полум’я огортало його тіло, наче плащ. Його ціллю, звісно, був Піковий Меч. Він хотів розтрощити йому голову й знищити ту кирку. Але йому на заваді став Ґрід.

— Куди ти біжиш під час розмови?

Ґрід атакував, не перестаючи говорити.

Руки Пекельного Ґао затремтіли, коли він відбив блакитний великий меч своїм посохом.

“Справа не тільки в тому, що я ослаб. Він став сильнішим.”

Ґрід звернувся до дещо приголомшеного Пекельного Ґао:

— Визнаю, мої нинішні навички не становлять навіть сотої частини навичок Святого меча Мюллера. Але не буде перебільшенням сказати, що я по суті такий же, що і він. Я теж легенда.

— Легенда? — здивовано запитав Пекельний Ґао. Ґрід володів майстерною зброєю, посиленою до +9, і після кількох місяців практики він вже використовував її на 100%.

«Танець меча Паґми» (2‑й рівень) збільшував силу фізичних атак на 30%, ймовірність критичного удару ― на 20%, а критичну шкоду ― на 10%. Сила Провалу +9 у поєднанні з «Танцем меча Паґми» справді була поза межами уяви! Сила Ґріда збила Пекельного Ґао з пантелику.

“Така сила атаки в одному ударі..!”

— Ккук!

Пекельний Ґао відбив атаку своїм посохом і врешті‑решт він впав на коліно. У чорному полум’ї засяяло червоне світло, а Ґрід посміхнувся, оголивши білі зуби.

— Ти це відчуваєш? Його достатньо, щоб компенсувати різницю в здібностях.

— Ти..!

Пекельний Ґао нарешті почав тривожитися. Чоловік, що стояв перед ним, не був майстром меча, як Мюллер. Його загальні фізичні здібності значно поступалися здібностям Мюллера.

Але…

“Сильний.”

Чому він такий сильний? Підозрілий погляд Пекельного Ґао був прикутий до Ґріда.

“Це той великий меч.”

Він прожив тисячі років, але ніколи не бачив зброї, подібної до цього блакитного великого меча. Пекельний Ґао затремтів. Золоті клинки, що рухалися самі по собі, і цей могутній великий меч ― як чоловік перед ним зміг роздобути такі потужні предмети?

“Він має скарби богів?”

Пекельний Ґао більше не міг спокійно сидіти й мусив битися з усією своєю силою. Він прийняв рішення й вистрілив пекельним вогнем.

Полум’я, яке, раз запалившись, не згасало, влучило в Ґріда. Пекельний Ґао переконався, що груди Ґріда палають, і розреготався.

— Аха‑ха‑ха‑ха! Навіть якщо ти зараз стрибнеш у море, це нічого не дасть. Раз пекельний вогонь запалав, він не згасне, доки ціль не перетвориться на попіл!

Пекельний Ґао не сумнівався, що Ґрід за лічені секунди перетвориться на попіл. Однак…

— Він згас?

Ґрід кілька разів махнув рукою ― і пекельний вогонь згас.

— Що!?

Як він загасив пекельне полум’я, наче це був вогник сірника? В цей момент було зруйновано уявлення Пекельного Ґао про те, що «пекельне полум’я ніколи не згасає», яке склалося за тисячі років його життя. Так, востаннє його уявлення було зруйновано, коли він зустрів Мюллера 150 років тому.

“Це не брехня, що він такий же як і Мюллер..!”

Пекельний Ґао здригнувся і рефлекторно зробив крок назад.

[Отримано 4 800 шкоди.]

[Чорне пекельне полум'я прилипло до вашого тіла. Язики полум'я не згаснуть, доки ваше тіло не перетвориться на попіл.]

[Ви отримуватимете 2 000 шкоди від згоряння щосекунди до самої смерті.]

[Ви встояли.]

Ґрід з радістю переглянув вікна з попередженнями й почав танець. Біле світло обтікало блакитний великий меч, наче акула, що плаває в морі.

— Танець меча Паґми, Зв'язок.

М’язи, що напружувалися під час танцю, миттєво розслабилися. У той самий момент великий меч різко рушив уперед. 17 блакитно‑білих енергетичних мечів пролетіли в повітрі з жахливою швидкістю, стискаючи повітря.

— …

Було тихо.

Чутно було лише звук, як Піковий Меч розмахував киркою. У Пекельного Ґао виникли сумніви.

“Що?”

Можливо, це була провальна атака? Але…

17 ниток енергії обплели тіло Пекельного Ґао, а за ними прилетіли 17 гострих хвиль. Стиснене повітря миттєво вибухнуло. Одночасно на тілі Ґао з’явилося 17 ран.

— Рааа!

Пекельний Ґао закричав. Це не був промах. Це була справжня велич меча світла, «Зв'язка». Ґрід, який за останні чотири місяці підвищив свої характеристики та рівень до 246, досконало відтворив одну з технік меча Паґми.

— Хіба я тобі не казав? Я теж легенда.

Ґрід був ще більше вражений.

— Ну і тип..!

Тіло Пекельного Ґао почало хитатися. До того, як було зібрано вогняний камінь і Пекельний Ґао перебував у ідеальному стані, смертельний удар ледь зменшив його здоров’я. Тепер він втратив більше ніж десяту частину здоров’я в ту мить, коли його вразив «Зв'язок».

Ґрід переконався.

“Цього достатньо, щоб битися.”

З тилу безперервно лунав звук кирки Пікового Меча, і Ґрід відчув приплив сміливості. Раптом з кута його поля зору пролетів посох Пекельного Ґао.

[Ви отримали серйозний удар!]

[Отримано 7 930 шкоди.]

— …Ах!

Ґрід отримав прямий удар посохом, що пролетів між золотими лезами, що оберталися навколо нього. Пекельний Ґао кричав, промовляючи заклинання.

— Ти не Мюллер!

Це правда. Він не був Святим мечем Мюллером. Один удар його меча змусив кінцівки Пекельного Ґао трястись. Звісно, зброя Ґріда компенсувала його недоліки, але не можна було заперечувати, що порівняно з Мюллером він був дуже слабким.

Сім золотих лез жваво рухалися, щоб стримати Пекельного Ґао, одночасно захищаючи Ґріда. Але Ґао перебував у повній бойовій готовності й був дуже швидким та сильним.

Золоті леза, у які влучив Ґао, на дві секунди застигли на місці, після чого його посох гнучко рухався, ухиляючись від інших золотих лез і влучаючи Ґріду в живіт.

[Отримано 3 550 шкоди.]

“Чорт! Боляче!”

Уся броня Ґріда була посилена до +6. Щоби посилити Провал до +9, йому довелося витратити колосальну суму, тож із бронею він мусив задовольнитися саме цим рівнем. Але після численних випробувань він дійшов висновку, що його поточного рівня захисту цілком достатньо.

Місяць тому він зіткнувся з Пробудженим хранителем лісу і виявив, що його захист цілком витримує удар. Однак сила атаки Пекельного Ґао була надто великою.

“І це після того, як його ослабило видобування вогняного каменю..!”

[Отримано 3 590 шкоди.]

[Отримано 3 480 шкоди.]

[Отримано 4 900 шкоди.]

[Ви отримали серйозний удар!]

[Отримано 7 700 шкоди.]

Імовірність критичного удару була надзвичайно високою. Кожен третій удар був критичним. Базова шкода Пекельного Ґао також була колосальною. Його безумство стримувало дії Ґріда. Він ледь вцілів, маючи лише третину здоров’я, і відповів атакою Провалом.

Ґрід використав відштовхувальну силу, що виникла внаслідок зіткнення з посохом, щоб збільшити відстань, а потім застосував уміння.

— Хвиля!

Навколо нього розлилася блакитно‑біла хвиля.

[Завдано 18 500 шкоди.]

[Швидкість атаки цілі зменшилася.]

Розгубленість.

Переважна сила Пекельного Ґао, яку Ґрід не міг подолати, помітно зменшилася. Ґрід кілька разів завдав контратак під час цієї уразливості, кричачи до Пікового Меча.

— Що за фігня! Ти досі не витягнув жодного каменю?

Піковий Меч був роздратований:

— Я ж казав, що це мій перший раз! Я не знаю всіх фішок!

— Ах, як це дратує!

— …

Пекельний Ґао був володарем пекельного вогню, а Ґрід ― представником першого легендарного класу. Між Піковим Мечем та ними була така велика різниця, що він почувався пригніченим, не зумівши підтвердити свою репутацію 16‑го місця в об’єднаному рейтингу.

Ґрід пояснив:

— Уважно оглянь вогняні камені! Десь там є ділянка, де ґрунт слабкий, бий саме це місце..!

— Заткнися.

Полетіли сотні куль пекельного вогню. Ґрід дістав Божественний Щит і захищався ним та золотими лезами.

Пекельний Ґао вдарив посохом об землю. Він скористався відскоком, щоб підстрибнути, і впасти на Ґріда.

Золоті леза безжально встромлювалися в Пекельного Ґао. Але Ґрід не міг зупинити його. Він обома руками схопив Ґріда за голову й закричав:

— Якщо не можеш згоріти, то я тебе розчавлю!

— ..!

З обох рук Пекельного Ґао виривалися чорні полум’я, що шалено вирували.

— Аха‑ха‑ха‑хах!

Від такої спеки навіть камінь швидко перетворився б на магму, не кажучи вже про Ґріда! Пекельний Ґао реготав, уявляючи, як плоть і мізки розбризкаються на всі боки. Але він цього не побачив. Ґрід дістав синій перстень і надів його на палець.

— Так?

— Ха‑ха‑ха..! Що?

Голос чоловіка, який мав би вже померти, було чутно чітко. За той момент, коли Пекельний Ґао здивувався, Ґрід застосував «Лють коваля» і відрубав обидві руки Пекельного Ґао.

[Крит!]

[Активована властивість Провалу, що активує вміння «Розсічення».]

[Ви відрубали обидва зап’ястя Пекельного Ґао, володаря пекельного вогню. Дії Пекельного Ґао будуть обмежені, а його сила та швидкість атаки значно зменшаться.]

— Хааак!

Жахливі крики Пекельного Ґао лунали у просторому підземеллі.

Ґрід зловтішно посміхнувся.

— Це другий раунд.

Ґрід накопичив чималий бойовий досвід і навчився ефективно використовувати Кільце Дорана. Наприклад, він одягав кільце, коли ворог застосовував потужне вміння.

Це максимально збільшувало ефект Кільця Дорана та Броні святого світла. З іншого боку, здоров’я Пекельного Ґао зменшилося на три десяті після того, як Ґрід послідовно застосував «Вбивство», «Трансцендентний зв’язок», «Зв’язок» та «Хвилю».

І саме тоді…

— Так! Вдалося! Я добув вогняний камінь!

Піковий Меч, який грав у Satisfy вже півтора року, вперше відчув задоволення від видобутку корисних копалин.

Чорне полум’я навколо тіла Пекельного Ґао ще більше згасло. Ґрід не сумнівався: у другому раунді він здобуде перемогу нокаутом.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub