Розділ 168 — Найкращий демонічний звір пекла (1)

Реальність і Satisfy.

Піковий Меч, що посідав 16‑те місце в рейтингу, побудував успішне життя в обох світах.

“Є хтось, хто справді ставиться до мене так… Ґріде, ти ― перший такий з тих пір, як я пішов до армії 17 років тому.”

Піковий Меч не міг звикнути до того, як з ним поводився Ґрід. Але йому не було прикро. Він був у захваті від наркотику під назвою «патріотизм», і Ґрід здавався йому прекрасним, як би той не поводився.

— Були якісь гарні предмети?

— Зовсім ні, — Ґрід дістав яйце. — Це єдине, що випало. Я навіть однієї срібної монети не отримав.

— Квасоля?

— Це яйце.

— Що? Це яйце?

Піковий Меч був здивований. Воно було удвічі менше за перепелине яйце і більше нагадувало квасолину чи маленьку намистинку. Ґрід поділився інформацією про Яйце мемфіса.

[ Яйце мемфіса

Яйце мемфіса.

Вага: 1]

Піковий Меч нахмурився.

— Хах… Це реально яйце. Якщо так, то це яйце улюбленця?

Пекельний Ґао, володар пекельного вогню, був грізним супротивником. Предмет, який він залишив, не міг бути звичайним. Піковий Меч не сумнівався, що з нього вилупиться монстр, на ім’я Мемфіс. Але Ґрід думав інакше.

— Ти знаєш, що таке мемфіс?

— Ні? Я про це вперше чую.

— Подивись. Неможливо зрозуміти, що це за вид улюбленця.

Улюбленці в Satisfy надавали своїм власникам різноманітні ефекти. У рідкісних випадках траплялися улюбленці, які збільшували кількість досвіду або шанс випадання предметів, тому інтерес користувачів до них був дуже високим. У Південній Кореї транслювали кілька програм, присвячених улюбленцям у Satisfy, тож Ґрід знав основну інформацію про них.

Однак назва «мемфіс» була йому незнайома.

Навіть більше.

— Якщо це пет, то в описі предмета має бути вказано спосіб виведення.

Ґрід мав рацію. Усі улюбленці мали короткий опис способу вилуплення. Однак у Яйці мемфіса не було вказано, як його вилупити. Натомість там був лише короткий опис «Яйце мемфіса».

— Навіть якщо ти правий, що це улюбленець, це ні до чого, якщо я не знаю, як його дістати звідти.

Піковий Меч погодився:

— Правда. Навіть якщо ця квасоля ― яйце, схоже, ти ніколи не дізнаєшся, що всередині.

Ґрід нахмурився й поклав Яйце мемфіса назад до інвентарю.

— Я попрошу членів гільдії дізнатися, що це за яйце.

— Я теж скористаюся своїми зв’язками, щоб це з’ясувати.

— Дякую.

Ґрід не мав жодних очікувань. Це яйце, швидше за все, було інгредієнтом для приготування їжі, а не улюбленцем.

“Якщо врахувати, що Пекельний Ґао ― такий сильний… То якщо його з’їсти, може, буде схоже на вживання еліксиру, який назавжди підвищить мої характеристики.”

Для звичайних гравців еліксири, що назавжди підвищували характеристики, були великою рідкістю. Але для гравців виробничого класу, таких як Ґрід, вони не були настільки необхідними, адже виготовлення предметів і так підвищувало їхні характеристики.

“Цей клятий Пекельний Ґао. Він мав би скинути якісь ітеми замість цього.”

Хіба папа не залишив по собі три легендарні предмети, хоча і був набагато слабшим за Пекельного Ґао? Ґрід сподівався, що він залишить після себе легендарні предмети. Але реальність виявилася набагато гіршою, тож він занепав духом.

“Я не знаю, що це за предмет, тому не можу його продати.”

Поки він лежав на підлозі й дивився на стелю, Піковий Меч простягнув руку.

— Вставай. Я хочу запросити тебе до свого замку. Там ти зможеш поїсти чогось смачного і відпочити.

Ґрід запитав його:

— Чого ти такий добрий до мене? Ти на щось сподіваєшся? Я не брехав щодо предметів, які випали з Ґао. Я нічого тобі дати не можу.

— Я нічого не хочу. Хіба ти не врятував мені життя? Я просто вдячний.

— Але ж у результаті я вкрав здобич твоєї гільдії? Ти, певно, злий.

— По‑перше, ми би все одно не змогли виграти цю битву своїми силами. Тож я не відчуваю, що її в нас відібрали. Це правда, що ти зайшов на територію, контрольовану нашою гільдією, але хіба ти не кореєць? Я радий і вдячний, що перший представник легендарного класу виявився корейцем.

— Ясненько.

Ґрід посміхнувся й схопив Пікового Меча за руку. У ту мить той набув холодного виразу обличчя. Ґрід зупинився.

“У нього є приховані мотиви?”

Піковий Меч вигукнув:

— Вийди з гри!

— Що ти маєш на увазі?

— Гільдія «Сакура» атакує!

Точка відродження членів «Срібних лицарів» знаходилася в замку Корк. Тому члени гільдії, знищені Пекельним Ґао, відродилися саме там. Піковий Меч наказав їм чекати там і не повертатися.

Однак чи не був серед них шпигун? Вони зрозуміли, що гільдія «Сакура» якимось чином дізналася про ситуацію й прибула сюди, де вхід охороняла лише мінімальна кількість бійців. Вони вже дісталися другого поверху.

— Вони отримали інформацію, що ми сьогодні йдемо на рейд на Пекельного Ґао, і чекали на нас.

— Що за гільдія «Сакура»?

Про цю організацію в Satisfy Ґрід не мав жодного уявлення. Піковий Меч дав короткий опис.

— Це одна з трьох гільдій, що символізують Японію. На відміну від інших двох гільдій, це дуже злісні націоналісти. Навіть японські гравці їх уникають.

— Вони мають зуб на вашу гільдію і прийшли сюди, щоб вас знищити, так?

— Так, — Піковий Меч кивнув і поклав руку на меч біля пояса. Він прийняв бойову стійку й заявив: — Спочатку вийди з гри.

— А ти що?

— Я ніколи не втечу від таких типів. Члени гільдії вже йдуть, тож я протримаюся до їхнього приходу.

Піковий Меч оголосив гільдію «Сакура» націоналістами, але й сам виглядав досить націоналістично налаштованим.

“Я втомився.”

Ґрід спробував вийти з гри.

Але…

[Залишки магічної сили великого демона Пекельного Ґао розсіялися в атмосфері. Через це збурення вийти з гри неможливо.]

— Сука.

Цей клятий монстр дошкуляв йому навіть після смерті. У Ґріда по спині пройшов холодок. Після «Пов'язаного вбивства» його витривалість була вичерпана, і відновилося лише 60 очок. З 60 очками витривалості він не зміг би битися навіть хвилину. Ситуація була вкрай критичною, адже витривалість ― це зовсім інше поняття, ніж здоров'я.

“Моя пасивка, може, і активується, але без витривалості я і пальцем поворухнути не зможу, і помру.”

Зілля для відновлення витривалості не існувало. Для цього потрібен був лише відпочинок, але це тривало довго. Швидкість відновлення можна було трохи прискорити, з’ївши щось. Іншими словами, ситуація була поганою. Завдяки надзвичайно високому показнику наполегливості Ґрід майже ніколи не відчував брак витривалості, тому така криза була для нього незвичною.

Він терміново засунув у рот в’ялену яловичину й запитав:

— Яка їхня сила? Який рівень у їхніх найсильніших гравців? Скільки хвилин ти зможеш протриматися сам? Коли прибудуть члени твоєї гільдії?

Піковий Меч стикався з незліченними кризовими ситуаціями під час гри. На відміну від схвильованого Ґріда, він зміг пояснити все спокійно.

— Гільдія «Сакура» має 180 людей. Їхній глава Йошімура посідає 2‑ге місце в рейтингу лучників і 98‑ме ― в загальному. Окрім нього, у топ‑300 є ще вісім рейтерів.

“Це серйозно.”

Вираз обличчя Ґріда застиг. Піковий Меч зробив похмурий прогноз.

— Членам гільдії знадобиться 15 хвилин, щоб дістатися сюди, а скільки часу я зможу протриматися сам… Якщо бути щедрим, то сім хвилин.

Піковий Меч закінчив своє пояснення й крикнув Ґріду:

— Навіть не думай допомагати! Це тебе не стосується! Виходи вже з гри!

— …Я не можу вийти.

Взагалі‑то, у рейдових кімнатах вийти з гри неможливо. Але це стосувалося лише тих випадків, коли бос був присутній. Було небагато випадків, коли користувач не міг вийти з гри після смерті боса. Тож Піковий Меч зараз неправильно зрозумів.

— Ґріде… Ти хочеш мені допомогти, бо я теж кореєць? Хоча ти й не в ідеальному стані? Хах, ти справжній кореєць…

— Що, ні! Що ти там мелеш, коли я справді не можу вийти з гри? Я не можу вийти! Я фізично не можу!

У цю мить члени гільдії «Сакура» хлинули вниз по сходах. Піковий Меч ковтнув слину й продовжив бовкати нісенітниці:

— Я б радив тобі вийти з гри. Не хвилюйся. Виходити з гри на очах у ворогів ― це не ганьба.

“Що? Ах, як же це бісить.”

Ґрід не знав. Людиною, якою Піковий Меч захоплювався з дитинства, був адмірал Лі Суншін.

— Як ви смієте, народ! Сьогодні ви проллєте річку крові!

— Ха! Піковий Меч! Це ти сьогодні проллєш кров на цій землі, а не ми! Я поверну тобі борг за те, що ви забрали у нас Такешіму!

З‑поміж членів гільдії «Сакура» виступив невеликий на зріст чоловік і викрикнув. Це був Йошімура, найкращий лучник після Джішуки та 98‑й у загальному рейтингу.

“Це наче драма.”

Ґрід одним поглядом зміг вловити атмосферу між цими двома. «Срібні лицарі» та «Сакура». Було очевидно, що ці двоє насолоджувалися корейсько‑японською війною в Satisfy більше за будь‑кого іншого.

Йошімура заявив:

— Раз ти живий, тобі, певно, вдалося пройти рейд на Пекельний Ґао? Не знаю, який джекпот ти отримав, але ця радість недовго триватиме. Я заберу все, що ти здобув.

Піковий Меч вигукнув:

— Спробуй тільки! І це острів Кокро, тож перестань називати його Такешімою!

— Ха! Ти й досі не розумієш, що відбувається!

Йошімура хитро посміхнувся, наче герой японської історичної драми! Він вказав пальцями, вкритими мозолями, і віддав наказ своїм людям.

— Вбийте того клятого чосонця.

— О‑о‑о!

Кілька місяців тому, під час протистояння за острів Кокро, Піковий Меч завдав гільдії «Сакура» жахливих мук. Саме через нього вони втратили острів Кокро, а багато членів гільдії загинули й втратили досвід. Це була ідеальна нагода помститися за ту образу.

Піковий Меч був «сам», тож бойовий дух гільдії злетів до небес. Піковий Меч витягнув меч із піхв.

— Витяг меч, знищення!

Промайнуло кілька спалахів світла. Вісім лицарів гільдії «Сакура», які кинулися вперед, вирвало кров'ю, і вони звалилися на землю.

— Твої навички не заіржавіли!

Саме ця могутність 16‑го рангу змушувала лицарів 150‑го рівня опинятися в критичному стані від одного удару. Йошімура щиро захоплювався цим. Але на його обличчі не було ані найменшого натяку на напругу. Зі 180 членів гільдії поранених було лише вісім, тож ситуація не змінилася.

З іншого боку, Ґрід ще не бачив майстерності Пікового Меча у володінні мечем і був вражений.

Тоді він почув дивний голос.

— Голод.

— ..?

— Я хочу їсти.

— …

Це був голос маленького хлопчика чи дівчинки. Це не була галюцинація. Звідки взявся цей голос, сповнений сильної жаги? Тоді перед Ґрідом спалахнуло вікно сповіщення.

[Мемфіс, перший демонічний звір пекла, вилупився через свою жагу до людських душ.]

[Ви ― перший користувач у Satisfy, який став господарем демонічного звіра з пекла!]

[Отримано титул «Людина, яка доторкнулася до пекла».]

[Здоров’я збільшилося на 3 000.]

[Відкрито характеристику «Демонічна сила».]

— Що?

— Га?

Ґрід здивовано вигукнув, побачивши вікна сповіщень, і Йошімура здивувався, почувши це.

— Ш‑що? Це хто?

У цей момент усі його підлеглі, крім нього самого, боролися з Піковим мечем за 10 метрів попереду. Йошімура занервував, коли раптом почув чийсь голос поруч із собою. Тоді він здригнувся. З порожнього простору раптом висунувся довгий хвіст! Там була величезна роззявлена паща?

— Аак?

Йошімура рефлекторно спробував вистрілити з лука, але було вже запізно. Його тіло проковтнула та величезна паща.

[Частина вашої душі відійшла до мемфіса.]

[Ви стали більш вразливими до статусних ефектів.]

[Ваші основні характеристики будуть знижені на 50% протягом 3 секунд.]

Йошімуру виплюнули після того, як його проковтнули, і він побачив постать кота. Це був типовий перський кіт. Однак він був чорним, мав маленький ріг на лобі та крихітні демонські крила на спині.

Кіт облизував лапки й підморгнув.

— Привіт!

Кіт із рогом і крилами розмовляв? Особливо приваблював колір його шерсті. Він був повністю чорним, за винятком чотирьох лапок, які були білими, як сніг.

— К‑кавай…

Йошімура любив котів, тож не міг стримати захоплення. Він хотів перенести цього кота в реальність і вирощувати його вдома. Тоді кіт оголив ікла.

— Смачного!

— Т‑ти?

Йошімура зблід. Причиною цього стала поява людини за спиною кота. Ще мить тому там нікого не було, але він з’явився так, ніби завжди там був, і природним рухом встромив чорний великий меч.

— Аах!

Це була раптова атака. Спритність Йошімури була знижена на 50%, тому він рухався повільно, тоді як його супротивник був надто швидким. Йошімура втратив дві третини здоров’я від одного удару й впав у ступор.

— Господарю!

Гільдія «Сакура» помітила небезпеку, що загрожувала їхньому майстру, і запізно зреагували. Вони змогли тільки це побачити. Летючий кіт‑демон та чорноволосий чоловік у червоних обладунках із золотим хвостом рубав їхнього главу.

— Ц‑це абсурд..!

Невже так легко вбити того, хто посідав 98‑ме місце в об’єднаному рейтингу? Навіть протистояти Піковому Мечу було важко. Як вони могли впоратися ще й з цим монстром? Гільдія «Сакура» втратила волю до боротьби й відступила.

Ґрід і Піковий Меч не гналися за ними. Тим часом кіт із роздутим животом ходив навколо Ґріда й радісно вигукував:

— Мій господар ― вбивця~~ Мій господар ― вбивця~~ вбивця… Ня!

Кіт, який невинно співав моторошну пісню, був першим демонічним звіром пекла ― мемфісом. Це був жахливий улюбленець, який викрадав частину характеристик у душ, яких він пожирав, і тимчасово передавав їх своєму господареві.

Після вбивства Йошімури Ґрід побачив незнайоме вікно сповіщення.

[Ваша демонічна сила збільшилася на 1.]

[ Демонічна сила

Ви можете спілкуватися з демонічними звірами. Чим вище число, тим більша ймовірність потрапити до пекла.]

* Очки характеристик не можна розподіляти на цю характеристику.]

— Я хочу потрапити до раю.

Слово «пекло» йому не дуже подобалося.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub