Розділ 169 — Найкращий демонічний звір пекла (2)

Пекло? Він нізащо не хотів туди потрапити.

“В пеклі будуть ще такі, як Пекельний Ґао.”

Демони були надто сильними. Він більше не хотів з ними битися, бо трофеї були надто поганими.

“Ні, трофеї були супер.”

Ґрід спостерігав за усміхненим мемфісом, який облизував своє хутро червоним язиком.

“Випав дивовижний улюбленець. Пекельний Ґао був найсильнішим босом, з яким я бився. Може, я отримав лише два вогняні камені, але натомість за рейд на нього мені вдалося здобути неймовірний скарб.”

[ Мемфіс

Найпотужніший вид серед тисяч демонічних звірів, що населяють пекло.

У дорослому віці їхні бойові здібності перевершують здібності високопоставлених демонів, тому вони є найулюбленішими істотами 33 великих демонів.

Однак цей вид перебуває під загрозою вимирання через відсутність здатності до розмноження.

Їхнє природне середовище існування ― пекло.]

“Мені вдалося отримати такого цінного улюбленця, а я його зневажав.”

Ґрід дорікнув собі й відкрив вікно характеристик свого улюбленця.

[Ім’я: не вказано

Рівень: 1 (0/200)

Прихильність: 0/100

Здоров’я: 5 000/5 000

Фізична сила атаки: 60

Магічна сила атаки: 30

Захист: 50

Опір магії: 80

Атрибут: темрява

Статус: нарцисичний

(Щойно народившись, я сам з'їв людську душу! Я ― найкращий демонічний звір пекла! Ня!)

Поточний список вмінь :

Флюїдизація

Під час атаки тіло може стати рідким, як слиз, щоб мінімізувати шкоду. Однак шкода від магії певних атрибутів може стати ще більшою.

Поглинання душі

Рівень: 1

Має здатність забирати половину найвищих характеристик цілі та передавати їх своєму господареві.

Час відновлення вміння: на власний розсуд.

Дряпання

Рівень: 1

Лапи атакують ціль та отруюють її.

Час відновлення вміння: коли забажає.]

“Він не отримав жодного очка досвіду за перемогу над Йошімурою, значить, неможливо отримувати досвід за ВГ (вбивство гравців)? У будь‑якому разі, його здібності на 1‑му рівні просто клас. А «Поглинання душі» ― це тупо читерство.”

Те, що час відновлення вміння залежав від мемфіса, було досить дратівливим, але він вирішив йти крок за кроком. Ґрід радісно розсміявся.

— Господарю, я тобі подобаюся? Ня!

Мемфіс був чудовий. Ґрід приємно посміхнувся, дивлячись на кота.

“Се‑Хі любить такі милі речі. Мене турбує, що у неї немає інших захоплень, окрім навчання… Може, купити їй капсулу?”

Очі мемфіса здавалися милими й симпатичними навіть Ґріду. Він подумав про те, щоб купити своїй молодшій сестрі капсулу, бо хотів показати їй мемфіса. Ґрід швидко кивнув.

— Так, ти мені подобаєшся.

— Ну аякже! Я елегантний, красивий і могутній. Я ― найкращий демонічний звір пекла! Ня!

Великі круглі очі мемфіса примружилися. Потім він принюхався і вимовив слова, що влучили Ґріду прямо в серце.

— Але ти мені не подобаєшся, господарю.

— Е? Чому?

— Ти потворний! Ти мені не подобаєшся!

— …

— Поглянь ще раз~ не можна~ не помітити~ це~~ ня!

Останнім часом Ґрід не чув, щоб його називали потворним. Він набув впевненості в собі, тож ніхто не відчував огиду й не намагався втекти, коли він посміхався їм. Тому він був шокований, почувши від кота, що він потворний.

Тоді мемфіс спробував його втішити:

— Не хвилюйся! Я не покину тебе через те, що ти потворний! Хай будеш потворним, господарю, але тобі просто треба мене розважати!

— …

Кіт повинен шанувати свого господаря і служити йому, а він, навпаки, просив господаря розважити його?

“Клятий кіт, хіба він не знає, що означає слово «господар»?”

Вираз обличчя Ґріда спотворився, а Піковий Меч, побачивши це, розсміявся.

— Зовні він схожий на кота, але за своєю природою відрізняється. Тобі буде тяжко у майбутньому.

— Ну… Я змирюся з деякими речами, якщо у мене буде він.

Перший крок до налагодження зв’язку з улюбленцем ― це дати йому ім’я. Ґрід замислився, як же назвати мемфіса.

“Якби це був пес, а не кіт із крилами, ім’я «Пес» підійшло б ідеально…”

Чи було ім’я, яке він міг би дати цьому гордому коту? Ґрід придумав відповідне ім’я.

— Раб.

— Ня?

— Тебе звати Раб.

— А‑а‑а!

Мемфіс енергійно замахав крилами й наїжачився.

— У господаря жахливий смак щодо імен! Як благородний пекельний звір може бути рабом? Господар збожеволів! Ня!

Ґрід з подивом помітив, що мемфіс навіть висунув кігті.

“Кіт не знає, що таке «господар», але знає, що таке «раб»?”

Якщо рівень прихильності опуститься до від’ємних значень, улюбленець може втекти. Ґрід хотів запобігти найгіршому, тому швидко змінив ім’я.

— Ти неправильно почув. Не «Раб», а «Ноє», «Ноє». (П.п.: слово «раб» у корейській мові вимовляється як «Ноє».)

— Ноє? — Мемфіс був збентежений. — Що означає «Ноє»? Ня?

Ґрід відповів грубо:

— Раб ― це раб… «Ноє» означає, що ти не раб… Та й все.

— О..! О‑о‑о!

Дикі очі мемфіса знову стали схожими на ліхтарики. Як пекельний демонічний звір, він мав чимало знань від самого народження, але все ж залишався лише кошеням. Йому здавалося, що в словах Ґріда було щось дивовижне й класне. А потім…

— Добре! Я ― Ноє! Ня!

Йому стало краще, і він потерся щоками об Ґріда. Він посміхнувся, дивлячись на цього бідолаху.

— Добре! Отже, відтепер тебе звати Ноє!

[Бажаєте назвати мемфіса «Ноє»?]

— Так.

[Мемфіса названо «Ноє».]

[Прихильність Ноє до вас зросла на 5.]

Мемфіс підніс лапу до свого роздутого живота й закричав:

— Ти ― господар, а я ― Ноє!

— Правильно.

Ґрід зробив серйозний вираз обличчя й підняв великий палець. Мемфіс. Ні, Ноє був задоволений! Він засміявся. Піковий Меч побачивши це, клацнув язиком.

“Дати таке ім’я демонічному звіру…”

Ґрід справді не був звичайною людиною. Після цього вони залишили підземелля й попрямували до замку Корк.

— О‑о‑о! Повернення героїв!

— Ти вбив Йошімуру?

Члени гільдії хвалили Ґріда та Пікового Меча, які перемогли Пекельного Ґао та гільдію «Сакура». Вони намагалися розпитати Ґріда, але їх зупинив Піковий Меч.

“Він не зареєструвався в рейтингу, тож, певно, не хоче, щоб всі дізналися, що він ― Наступник Паґми.”

Піковий Меч мав гострий розум як голова організації, тож не проговорився про особистість Ґріда. Він підкреслив, що рейд на Пекельного Ґао вдався вогняним каменям, що ослабили його.

Вночі.

Ґрід насолоджувався бенкетом і налагодив дружні стосунки з Піковим Мечем та гільдією «Срібні лицарі». Деякі члени гільдії, напідпитку, влаштували галас, але, на щастя, все обійшлося без серйозних наслідків.

Наступного дня. Рано‑вранці Піковий Меч зі стриманістю запитав Ґріда, який готувався до від'їзду.

— Ти не братимеш участі в цих Національних змаганнях?

Ґрід кивнув.

— Якась дивна жінка внесла моє ім’я до списку учасників, але я не хочу брати участь. Я не хочу розкривати свою особу, та й особливої користі від участі немає.

— Так. Але сподіваюся, що наступного року ти передумаєш. Для чоловіка боротися за честь своєї країни ― це непоганий досвід… Я братиму участь наступного року, тож давай об’єднаємося.

— Тоді я подумаю над цим. Як резервіст, я й так у важкому становищі, коли мушу боротися за безпеку нашої країни.

Ґрід вийшов на терасу. Він відчував запах солі у повітрі та сказав Піковому Мечу:

— Будь ласка, дай мені знати, коли Пекельний Ґао з'явиться наступного циклу. Мені потрібен ще один вогняний камінь.

— Розумію. Але, як я вже казав учора, Пекельний Ґао, мабуть, ще деякий час не з’явиться. Його, може, замінять інші вищі демони.

— Значить, прийдеться потерпіти. Тоді я піду.

Ґрід одразу ж скористався заклинанням «Політ». Потім він відлетів від острова й зник за горизонтом. Піковий Меч дивився на Ґріда й розмірковував.

“Великий меч із шаленою силою атаки, золоті леза, плащ‑невидимка, а тепер ще й чоботи з магією «Польоту»… Неймовірно. У цій грі справді все крутиться навколо предметів.”

Чесно кажучи, він дуже заздрив.

“Хочу й собі такі предмети.”

Тоді йому надійшло повідомлення від Ґріда.

— Якщо захочеш предмет на замовлення, звертайся до мене. Я внесу тебе до графіка. Ясна річ, це платна послуга.

— О‑о‑о..!

Він міг замовити виготовлення предмета у легендарного коваля! Піковий Меч тремтів від радості.

— Дякую, Ґріде!

Двоє людей швидко зблизилися, поділившись секретами.

***

— Ґрід!

Тобан чекав у кузні Хана, коли Ґрід повернувся через шість днів. Обличчя Ґріда, яке було радісним з моменту здобуття Ноє, застигло, щойно він побачив Тобана.

— Молодець! Ти дістав вогняні камені?

Ґрід подивився на сповнене очікування обличчя Тобана й дістав два вогняні камені.

— …Мені не вистачає одного.

— Аах..!

Тобан уже передбачав таку ситуацію, оскільки Ґрід сказав: «Повір в мене». Однак, коли це підтвердилося, він не міг стримати розчарування. Ґрід вибачився перед розчарованим Тобаном.

— Пробач. Я зробив усе, що міг, але Пекельний Ґао був надто сильний. Неможливо було зосередитися на видобутку.

Тобан запанікував.

— Чого вибачаєшся? За це не варто. Я просто вдячний, що ти спробував.

Хто б міг подумати, що він вибачиться. Ґрід справді змінився. Він здавався зовсім іншим Ґрідом порівняно з тим, якого Тобан зустрів вперше.

“Чи можуть люди дорослішати, граючи в гру?”

Будь‑хто міг стати сильним, якщо піднімав рівень. Тільки й усе. Система підвищення рівнів не була створена для того, щоб люди внутрішньо розвивалися. Тож як Ґрід міг так змінитися?

Тобан вважав це дивом.

— За останні чотири місяці Вантнер вклав свої очки характеристик у витривалість і тепер може виконувати роль танка. Навіть якщо у мене немає Вогняного щита, є шанс, що з ним нам вдасться пройти рейд на Фенікса. Тож не хвилюйся.

— Тоді я радий. Я залишу ці вогняні камені для виготовлення Вогняного щита.

— Так, дякую. До речі, чого ти проігнорував повідомлення від Джішуки?

— Від Джішуки? — здивувався Ґрід. — Та вона мені і не писала.

— Того дня, коли ти вирушив на острів Кокро, Джішука постійно писала тобі, але ти не відповідав.

Ґрід перебрав у пам’яті свої спогади й кивнув.

— Ах, тоді був зосереджений на польоті й проігнорував деякі повідомлення. Може, серед них були й від Джішуки. Але чого вона пробувала зв’язатися зі мною?

— Вона хотіла дізнатися твою домашню адресу…

— Мою домашню?

— Вона приїхала до Південної Кореї й хотіла зустрітися з тобою.

— Хм…

Ґрід подумав над цим і засмутився, що пропустив таку нагоду. Членами гільдії, які приїхали до Південної Кореї через ці Національні змагання, були Джішука, Пон і Реґас, тож це був шанс зустрітися з усіма ними.

“Я точно хочу з ними зустрітися… Якщо не тепер, то, може, більше не матиму такого шансу.”

Хіба він не пошкодує колись, якщо упустить нагоду помилуватися фантастичною фігурою Джішуки, яка заробила сотні мільйонів вон за кілька годин фотозйомки? Ґрід перевірив час.

— У реальності це буде другий день змагань. У яких змаганнях бере участь Джішука?

— Знищення цілей і штурм. А останнє, здається, ― пошук скарбів.

— Другий день… Значить цілі і штурм.

Коли він вмикав телевізор, скрізь транслювали Національні змагання, тож Ґрід мимоволі запам’ятав розклад.

— Може, мені варто туди піти.

Він попрощався з Тобаном і вийшов із гри.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub