Розділ 175 — Ґрід виходить на сцену (6)

Коли він був старшокласником, Лі Чжун‑Хо вірив лише у свій кулак і знущався з дітей, слабших за нього. Психологічне та фізичне насильство були для нього звичним явищем, а ще він вимагав гроші. У школі він був королем.

Ніхто не міг йому протистояти і мусив підкорятися. Одним із тих, з кого він знущався, був Шін Йон‑У. Він тремтів від страху і дратувався, коли його гордість зачіпали. Йон‑У залишився таким самим навіть після вступу до університету та служби в армії.

Чжун‑Хо глузував з нього щоразу, коли вони зустрічалися на зустрічах випускників. Але що зараз? Людина, яка з’явилася на цьогорічній зустрічі, була зовсім іншою. Він досяг фінансового успіху й був упевненим у собі.

Натомість Чжун‑Хо не змінився з часів школи. Він не міг позбутися своєї бандитської ментальності й не міг пристосуватися до суспільства. Йому було під 30, а він міг знайти лише роботу на півставки.

Чжун‑Хо почав соромитися самого себе. Він зійшов із трону, на якому сидів, і подивився правді в очі.

“Мені треба змінитися, як Йон‑У.”

Він був рішуче налаштований. Як і Йон‑У, він намагався подолати своє минуле «я», щоб почати нове й успішне життя.

Насамперед він відмовився від своєї пустої гордості. Він наполегливо шукав роботу на заправках, у міні‑маркетах, інтернет‑кафе та на будівельних майданчиках. Він не хвалився. Він не витрачав багато грошей. Він заощаджував кожну копійку, дві копійки, і зрештою щось усвідомив.

Наскільки підло було відбирати у інших гроші силою? Він усвідомлював це щоразу, коли клієнти дивилися на нього зверху вниз через те, що він був низькопробним працівником. Він вважав, що зневажати слабких ― це гріх, якого не можна пробачити.

“…Пробач, Йон‑У.”

Повертаючись додому після роботи він курив у курильній кабінці й подумки вибачався перед Йон‑У. На його обличчі грала гірка посмішка.

— Якби у мене була можливість вибачитися перед тобою, я би потім більше ніколи не з’явився у твоєму житті.

На білбордах на хмарочосах транслювали Національні змагання із Satisfy. Там він зміг побачити образ Йон‑У. Тепер той був людиною з абсолютно іншого світу.

Багато людей зупинялися по дорозі й дивилися вгору на нього на білборді. Серед натовпу була сестра Йон‑У, Се‑Хі.

— Круто.

Є‑Рім була разом із нею і щиро захоплювалася ним. Вона була повністю зачарована Йон‑У, який з’явився, щоб врятувати Юру й розгромити іноземні команди.

— Він вмілий, сильний і випромінює впевненість. Твій брат ― справді найкращий.

— Гра й реальність ― це різні речі. Я захоплююся своїм братом, але він не найкращий.

Се‑Хі намагалася повернути Є‑Рім до реальності, але марно.

— Хіба ти не розумієш, що «Сатісфай» ― це не просто гра? «Сатісфай» ― це вже інша реальність. У цій реальності він ― найкращий.

Є‑Рім знала це краще, ніж Се‑Хі. Вона виглядала зріліше за свій вік і, хихикаючи, заявила:

— Я обов’язково завоюю твого брата.

Чоловіки навколо них зачарувалися Є‑Рім і втратили голову. Подекуди чулося, як хтось ковтав слину. Кілька чоловіків, схожих на бандитів, уже наближалися. Се‑Хі грізно поглянула на них і заявила Є‑Рім:

— Ти не в його смаку.

— Що? — Є‑Рім широко розплющила очі. Побачивши незадоволений вираз обличчя Се‑Хі, вона засміялася. — Пробач‑пробач. Се‑Хі, я забула, як сильно ти любиш свого брата. Вибач, що змусила тебе ревнувати.

— Я не просто так кажу. Ти справді не відповідаєш смакам.

— Е..? Якому чоловікові я можу не сподобатися?

Є‑Рім, як і Се‑Хі, вважалася найбільш популярною дівчиною серед південнокорейських школярів, тож її самооцінка була дуже високою. Се‑Хі пояснила причину своїх впевнених слів.

— Він любить дівчат з великими грудьми.

Є‑Рім нахилила голову набік.

— Хіба у мене не великі?

— Тобі треба мати хоча би 4 розмір.

На екрані Йон‑У врятував Джішуку від Хурента. Рятувати Юру було цілком природно, адже вона ― кореянка, але ж Джішука ― представниця іншої країни? Чому він її врятував? Є‑Рім помітила великі груди Джішуки й надула губи.

— Невже це його смак?

— Він ― пес у шлюбному періоді.

Се‑Хі була в люті. Її дратувало, що та жінка чіпляється за її брата.

— Я йду.

Зрештою, Се‑Хі відвернулася від електронного білборда й рушила до бібліотеки. Є‑Рім хотіла ще подивитися трансляцію, але була змушена піти за нею. Тоді вона подумала.

“Мені ще навіть немає 20 років, тож, може, спробувати досягти 4 розміру?”

Вона серйозно над цим замислювалася.

***

Хурент подивився на Джішуку та Ґріда.

Він випив зілля здоров’я та протиотруту, перш ніж заговорити.

— Це незвичайна протиотрута… Отруйні стріли ― просто жах.

Він перевірив таблицю результатів.

“Корея має 131 очко, США ― 82, Бразилія ― 73, Велика Британія ― 60, а Іспанія ― 0.”

Тепер залишилося лише п’ять країн, хоча Іспанія вибула з змагань. Мед із іспанської команди був на межі вибуття з гри через Реґаса. Хурент оцінив ситуацію на полі бою й надіслав приватне Лауелю, який перебував у тилу.

— Вийди з бою й зосередься на знищенні мішеней. Золоту не здобудемо, але хоча би срібну треба.

— А ти витримаєш? Зможеш сам битися з Наступником Паґми в такому стані?

Сім золотих лезі далі самостійно рухалися й знищували мішені. Хурент переконався в цьому й похмуро посміхнувся.

— Чому б і ні?

Хурент подивився на Ґріда.

— Раз ситуація склалася так, може, мені трохи розважитися?

Це була явна провокація! Упевнений у собі Ґрід не збирався піддаватися на неї.

— Досить дуріти.

Крауґель ― 1‑й у рейтингу. Зібал ― 2‑й. Кріс ― 3‑й. Аґнус ― 7‑й. Хурент ― 8‑й. Бондре, що посідав 11‑те місце. І, нарешті, Хао, що посідав 14‑те місце. Юра назвала їх сімома людьми, сильнішими за неї.

Ґрід чітко це запам’ятав. Однак він анітрохи не нервував, незважаючи на те, що Хурент був одним із них. Адже він самотужки знищував найсильніших босів! Він був упевнений, що зможе перемогти топрейтерів завдяки своїм характеристикам, вмінням та предметам.

— Джішука, залиш його мені, а сама зосередься на мішенях. Хіба ти не хочеш срібну медаль?

— Так..! Дякую!

Джішука подякувала Ґріду й зникла в лісі разом із Семюелем. Щойно Ґрід залишився наодинці з Хурентом, він одразу ж розпочав свій танець меча.

— Танець меча Паґми!

У ту мить, коли Ґрід зробив два кроки.

З кінчика пальця Хурента виринуло червоне лезо довжиною 5 метрів і пронизало груди Ґріда.

[Отримано 4 600 шкоди.]

“А?”

Хурент атакував у момент, коли Ґрід не встиг зреагувати, оскільки той розгортав танець меча. Шкода виявилася значною.

“Я отримав стільки шкоди у легендарній броні?”

Чи це була звичайна шкода від аури? Ґрід був збентежений, але його найкраще вміння вже було використане.

— Вбивство!

Величезний блакитний великий меч, сповнений ненависті, заревів, кинувшись на Хурента.

Дерева в околиці затремтіли від потужних хвиль енергії, що виходили від нього. Ґрід планував змести Хурента з дороги. Однак…

Хурент у правильний момент відскочив убік і уникнув «Вбивства». Потім він повернувся до Ґріда й націлив свої аура‑клинки на прогалину, що відкрилася після удару великим мечем.

[Отримано 4 600 шкоди.]

[Отримано 4 600 шкоди.]

“Це постійна шкода. Аура ігнорує захист і завдає фіксованої шкоди?”

Хмурившись, Ґрід із запізненням це зрозумів. Енергія «Вбивства» пронизала порожнє повітря й зникла. Хурент клацнув язиком.

— Щоб влучити нецільовим скілом, спочатку треба обмежити рухи противника. Якщо це неможливо, слід передбачити його рухи. Хіба це не частина основ?

Ґрід випив зілля, щоб відновити здоров’я, і запитав:

— Ти зараз намагаєшся мене вчити?

— Вчити? Ха‑ха! Фігня. Хіба є якась причина робити тобі таку послугу? Я просто розчарований. У тебе найсильніший клас, і це все, на що ти здатний..? У тебе взагалі нема бойового досвіду?

Ґрід різко відрізав йому.

— Звісно, є..! Ти навіть не уявляєш, скількох босів я досі вбив сам!

Хурент усміхнувся.

— Твій бойовий досвід обмежується лише рейдами на босів? Ахах, звичайно, боси сильні. Але хіба вони не лише сильні фізично, і не б'ються за шаблонами? Вони не б’ються розумно. Так, саме як ти. Хіба ти не бачиш, що різниця в нашому бойовому досвіді надто велика?

— Говориш маячню тільки тому, що один раз уникнув мого вміння.

Палкий Ґрід вимахував мечем, наче це був танець метеликів. Цього разу він збирався влучити в зухвале обличчя Хурента. Але «Танець меча Паґми» мав слабке місце. Щоб активувати вміння, треба було вимовити його назву. Це займало щонайменше від 0,8 до 2 секунд, перш ніж вміння спрацьовувало.

Звісно, дехто міг би вважати, що це невеликий проміжок часу. Насправді жоден із гравців, монстрів та босів, з якими зустрічався Ґрід, не торкався його протягом цього часу. Але хіба Юра не контратакувала за 0,5 секунди, зіткнувшись із Розтрощувачем? До того ж, Хурент був набагато кращим за неї.

У мить, коли Ґрід зробив перший крок свого танцю.

[Отримано 4 600 шкоди.]

[Отримано 4 600 шкоди.]

За цей час Хурент двічі вразив Ґріда. Одночасно він відступив назад, збільшивши відстань.

— Ах!

Ґрід оцінив відстань і вирішив, що активувати «Зв'язок» неможливо, тому скасував активацію.

“Це погано.”

Він визнав, що Хурент був сильним. Це було очевидно, якщо порівняти з босами, з якими він стикався досі. Фіксована шкода аури та здатність вільно змінювати її форму були дуже дратівливими, але слабким місцем було те, що він не міг використовувати вміння.

Звісно, Ґрід мав досвід боїв. Однак він усвідомив цей факт лише після того, як два його вміння провалились.

— Ти знову будеш бездумно юзати вміння? Ти що, взагалі не здатний вчитися?

Хурент зітхнув, так ніби Ґрід був жалюгідним. Зрештою, Ґрід рушив на нього.

— Ну добре! Я просто махатиму мечем замість того, щоб використовувати вміння. Тоді ти зможеш ухилитися? А? Лють коваля!

Провал +9 зіткнувся з аура‑мечами.

“Сильний.”

Хурент побачив, що його аура тремтіла, наче вогонь перед вітром, і клацнув язиком. Він спробував відірватися від Ґріда, але його базова швидкість руху виявилася недостатньою.

Ґрід наполегливо переслідував Хурента й розмахував мечем. Хурент ледь встигав захищатися й перевірив, що час відновлення його вміння «Втеча» закінчився.

— Втеча.

Це вміння ближнього бою було притаманне всім класам воїнів. Хуренту вдалося відійти від Ґріда на 5 метрів і перенести частину своєї аури на нижню частину тіла.

[Сила атаки зменшена на 30%.]

[Швидкість руху збільшена на 30%.]

“Швидший?”

Ґрід більше не міг скоротити відстань до Хурента, який тікав, наче боягуз. Зрештою, він взяв Ідеальний кинджал, використав «Швидкі рухи» та крикнув Хуренту.

— Давай закінчимо цю гру.

Хурент стрибнув у бік місця, де було багато мішеней, і вивільнив ауру навколо себе. Стався вибух, і рахунок команди США миттєво оновився.

| Сполучені Штати мають 109 очок! Це справді дивовижно! Вибивши з гри представників Франції, Китаю та Японії, Хурент знищив 16 мішеней одним ударом, тікаючи від Наступника Паґми! |

— Що ти задумав?

Ґрід хотів допомогти Джішуці та Реґасу. Він хотів, щоб їхні країни завоювали срібну та бронзові медалі. Тому він кинувся навздогін за Хурентом, щоб зупинити його. Завдяки своїй неабиякій наполегливості витривалість Ґріда залишалася стабільною, тоді як Хурент поступово виснажувався.

“Я думав, що він вклав більшу частину своїх характеристик у силу, а потім трохи ― у спритність і витривалість. Але тепер бачу, що вони загалом високі. Дійсно, коваль може різко підвищити свої стати завдяки виготовленню предметів.”

З часом Хурент зміг краще розібратися в Ґріді. Але його дихання ставало утрудненим, і він сповільнювався.

“Я майже наздогнав!”

Очі Ґріда засяяли. Це був кінець. Він незабаром наздожене того набридливого хлопця.

Ґріда заполонила радість, але була одна проблема.

| Команда Південної Кореї! 150 очок! Перемога‑а‑а! |

— Що..?

Ґрід зрозумів свою помилку. Він забув про присутність Юри та павранію. Він не сказав Юрі, що хоче вибити команду США, і забув про наказ щодо знищення мішеней, який дав павранію. Юра та павраній продовжували знищувати мішені, поки він переслідував Хурента, що зрештою призвело до такого результату.

— Бувай‑бувай…

Хурент розсміявся, адже він передбачав таку ситуацію з самого початку. Ґрід був змушений вийти з гри. За правилами, команда, яка набрала необхідну кількість очок, не могла більше залишатися на полі бою.

Після цього США стали наступними, хто набрав 150 очок після Південної Кореї, і завоювали срібну медаль. Велика Британія та Бразилія залишилися позаду, щоб поборотися за третє місце, і в підсумку перемогу здобула Велика Британія.

Здатність Джішуки знищувати цілі була набагато кращою, ніж у Наташі, але проблема була в її напарнику. Семюель був занадто слабким і не зміг захистити Джішуку від Реґаса. Зрештою, сотні тисяч глядачів спостерігали, як команди Південної Кореї, США та Великої Британії піднімалися на п’єдестал.

— Було весело, новачку.

— От блін..!

Виникла кумедна сцена. Ґрід виграв золоту медаль і хмурився, стоячи на вершині п’єдесталу, тоді як Хурент, який отримав срібну медаль поруч із ним, голосно сміявся. Судячи з атмосфери між цими двома, здавалося, ніби перемогли США.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub