Розділ 178 — Легенда в прямому ефірі (3)

Другий день національних змагань.

Після обробки результатів по мішенях послідовно відбулися штурм та пошук скарбів. Нічого незвичайного не сталося. Йон‑У не відіграв подальшої ролі в складі південнокорейської команди. Він не брав участі ні в облозі, ні в пошуку скарбів, тож Південна Корея, природно, виявилася однією з найслабших серед 17 країн‑учасниць.

Але, чесно кажучи, це було несподівано. Юра взяла участь у облозі. Йон‑У сподівався, що Південна Корея покаже хороший результат там, але результат виявився катастрофічним.

— Пробач.

Кімната очікування корейської команди. Корейські гравці вибачилися перед Юрою після повернення з гри. Їм було соромно за те, що вони не змогли допомогти команді. У кількох підлітків із команди на очах стояли сльози. Усі відчували розчарування та приниження після поразки від іноземних гравців у грі.

Але що вони могли вдіяти? Така була реальність. Рейтинги гравців корейської команди були в діапазоні 800–1000, тоді як рейтинги гравців інших команд ― у топ‑200. Різниця в силі була занадто великою. Юра самотужки не змогла компенсувати цю різницю.

— Ми трималися завдяки Юрі.

— Якби я тільки була трохи сильнішою..!

Гравці не могли підняти голови.

Юра підбадьорила їх:

— Не треба звинувачувати себе. Ви зробили все, що могли, і всі це бачили. Ніхто з вас не винен.

Прекрасна й добра Юра здавалася гравцям справжнім ангелом. Йон‑У дивився на її посмішку й відчував лють.

“Ці срані янкі.”

Американці були розлючені, отримавши срібну медаль у змаганні зі знищення цілей через Йон‑У. Наче прагнучи помститися, вони вперто атакували корейський замок на початку штурму.

Південна Корея мала слабку загальну силу і не змогла витримати американського наступу. Юра боролася, але інші гравці не змогли їй належним чином допомогти. Стіни швидко обвалилися, і корейські гравці були виведені з гри.

До цього моменту все було нормально. Світ війни був безжальним. Для сильних було природним перемагати інших.

Але один американський гравець вчинив неприйнятно. Це був хтось із псевдонімом «Праймал». Він вижив наприкінці спротиву Юри й розірвав корейський прапор, що майорів на замку. Розірвати офіційний прапор іншої країни?

Це було жахливо. Реакція була дуже бурхливою. Навіть його співвітчизники відмовилися вибачити дії Праймала. Зібал вибачився як представник США, але це не змогло зупинити критику з боку громадськості. Зрештою, Праймала позбавили його кваліфікації. Він більше не міг брати участь у Національних змаганнях.

Але гнів корейців уже досяг крайньої межі. Проблемою був не лише Праймалі, а й деякі американські гравці, які сміялися, споглядаючи його вчинки. Невелика кількість корейців ненавиділа всю американську команду.

Йон‑У був одним із них. Він служив у війську й був резервістом, тому побачити, як розривають прапор, стало для нього великим шоком.

— Ото гнида обісцяна.

Якщо Йон‑У колись зустріне того Праймала в Satisfy, то він змусить його поплатитися. А американська команда? Він відплатить за ганьбу та відчай, які відчула корейська команда під час сьогоднішнього штурму.

Він зціпив зуби, даючи обіцянку, і в цей момент до нього підійшла Юра.

— На сьогодні все. Я піду.

— Аа… з тобою все добре?

Юра боролася завзятіше за всіх. Але те, що вона могла зробити самотужки, мало свої межі, і зрештою вона програла. Саме вона мала би бути найбільше пригніченою.

Юра посміхнулася, почувши стурбоване запитання Йон‑У.

— Я збрехала б, якби сказала, що все добре. Але я не розчарована. Сьогоднішня поразка допоможе мені стати ще сильнішою.

Юра вже дивилася вперед. Наступного року й через рік вона зробить усе, щоб на Національних змаганнях результат був іншим. Вона дала собі обіцянку.

“Вона справді п’ята.”

Йон‑У був вражений. Коли вони виходили з кімнати очікування, на них уже чекала група людей. Це були Джішука, Реґас і Пон.

— Будь ласка, проведи нам екскурсію по Кореї.

Очі цієї трійці сяяли, наче ліхтарі. Їх наповнювало захоплення від того, що Йон‑У супроводжуватиме їх.

— Прошу, відведи мене до тематичного парку Тхеквондо.

— Що, та ну тебе в сраку. Нам треба піти в місце, де повно красунь. Ходімо до найпопулярнішого клубу.

— Розважайтеся самі. Я просто буду насолоджуватися часом наодинці з Ґрідом.

— …

Йон‑У не знав що робити. У нього не було друзів і досвіду побачень. Тому він не знав жодних гарних місць, які міг би порекомендувати іноземцям, що вперше відвідують Південну Корею. Зрештою він прийняв рішення.

— Давайте спочатку поїмо.

— Я згодна!

— Я подзвоню в ресторан, — Юра, як завжди, втрутилася. Йон‑У, Джішука та решта групи поїхали на її лімузині до ресторану, який вона порекомендувала.

— Чому вона їде з нами?

Йон‑У не хотів втратити розум через Джішуку, тому вирішив, що Юрі краще приєднатися до них.

— Потрібен перекладач.

— …

Це правда. Йон‑У не говорив англійською, тож не міг спілкуватися з Джішукою. Якби він не отримав допомоги від Юри, яка вільно володіла вісьмома мовами, то не зміг би нормально порозумітися.

— Перекладач‑пристрій ― це незручно. Та й хіба не добре налагодити стосунки з Юрою?

— Не забувай, що Церква Ятана ― наш головний ворог.

— З Церквою Ятана буде легше впоратися, якщо вона зіграє на нашій стороні. Подумай позитивно.

— Хм…

Завдяки наполегливим вмовлянням Йон‑У Юра все‑таки приєдналася до групи. Потім за столом вона зробила цілу серію неправильних перекладів.

— Ґріде, ти знаєш? Я взяла участь у цих Національних змаганнях саме тому, що хотіла побачити тебе.

— Джішука сказала, що взяла участь у Національних змаганнях заради честі своєї країни.

— У Південній Кореї, здається, жити краще, ніж у Бразилії. Я б із задоволенням жила тут.

— Джішука сказала, що їй не подобається Південна Корея. Вона не хоче сюди повертатися.

— …Гей, ти, проноза. Ти правильно перекладаєш те, що я кажу, га?

— Важко перекласти верещання свині.

— Чортова слуга Ятана..!

— …

Йон‑У сидів у ресторані між Джішукою та Юрою. Раптом ці двоє почали сваритися англійською. Він спробував звернутися по допомогу до Реґаса та Пона, які завжди допомагали йому в Satisfy, але…

— Смачного! — Реґас був зайнятий дегустацією всіх корейських страв на столі.

— Чому б тобі не зняти фартух і не обійняти мене? — Пон незграбно фліртував із працівниками англійською.

— …Невже це справді ті люди, яких я знаю?

Йон‑У відчув певну дистанцію між собою та Реґасом і Поном. Обидва здавалися настільки іншими від тих, якими вони були в Satisfy, що він розгубився. Згодом хаос лише посилювався.

— Г~р~і~д~е!

— Йон‑У.

Юра та Джішука напилися під час суперечки. Для Йон‑У було неабияким тягарем самотужки піклуватися про двох п’яних дівчат. Він хотів попросити допомоги у Пона та Реґаса, але перший пішов із жінкою, а другий знайшов у доджьо з тхеквондо та викликав його власника на спаринг.

— Вау, неймовірно. Хіба це не Джішука та Юра?

— Ой, погляньте! Ґріде! Ґріде!

— Вау… Що ж ці троє роблять?

Люди на вулиці зібралися навколо Йон‑У. Вони зробили безліч фотографій.

“Ах, знову…”

Джішука та Юра були п’яні й прилипали до Йон‑У, наче жуйка. Якщо так триватиме далі, може виникнути непорозуміння, і Йон‑У можуть затягнути до поліцейського відділку. Це був його перший досвід спілкування з п’яними дівчатами, тож він уявив собі найгірше. Тоді він поспіхом зупинив випадкове таксі.

— Куди вам?

Йон‑У просто відповів водієві:

— Додому.

— …Адресу.

Йон‑У поїхав у таксі разом із двома жінками. Цей вчинок спричинив безліч непорозумінь.

Кілька хвилин потому завдяки свідченням очевидців в інтернеті почали з’являтися спекулятивні статті.

[(Фоторепортаж) П’яні Юра та Джішука сіли в таксі разом із Ґрідом.]

[За словами свідків, Юра та Джішука були на межі непритомності.]

[Куди прямують ці троє?]

[(Репортаж з місця подій) Я зараз перебуваю в готелі «OO», де зупинилася Джішука. Вже майже світає, а вона ще не повернулася.]

[Що зараз робить Ґрід?]

— Ой, хто ж ці дівчата?

Батьки Йон‑У весь день дивилися виступ свого сина по телевізору. Вони були приємно здивовані, коли Йон‑У привів додому молодих жінок. Їхній син, який ніколи не приводив додому друзів, тепер привів одразу двох красунь?

— Акхм.

Батько Йон‑У відчув незручність і, прочистивши горло, пішов до своєї кімнати. Тоді його мати серйозно звернулася до Йон‑У:

— Сину, ти готовий до цього? Не думаю, що Південна Корея настільки відкрита, щоб прийняти одразу двох невісток.

Йон‑У почервонів від збентеження.

— Твоя правда. Але ж це непорозуміння. Нащо мені для цього приводити їх додому? Хіба я не пішов би в інше місце?

— Ха‑ха‑ха, так, так. Я принесу ковдру, тож поклади їх у своїй кімнаті. Йон‑У, ти сьогодні спатимеш у вітальні.

Його мати зайшла до своєї кімнати, щоб взяти ковдру. Тим часом Йон‑У знімав взуття й заглянув під спідниці Юри та Джішуки. Це сталося ненавмисно, а інстинктивно.

— Найгірший…

— …

У цей момент із своєї кімнати вийшла Се‑Хі й з презирством поглянула на нього. Йон‑У хотілося плакати, бо він втратив гідність перед сестрою.

***

Третій день Національних змагань.

Відбувалися змагання з виготовлення предметів. Натовп бурхливо вітав учасників, які посідали високі місця в різних галузях, таких як ковальство, кравецтво та алхімія.

— Е?

— А де ж Ґрід?

Натовп озирнувся й почав незадоволено бурчати. Ґрід був легендарним ковалем, тож люди, звісно, сподівалися, що він візьме участь у виробничому змаганні. Вони були в захваті від думки, що, можливо, побачать, як створюється легендарний предмет.

Але Ґрід не з’явився.

— Він відмовився від участі через вчорашній скандал?

— Завдяки цьому у інших ковалів з’явився шанс.

— Напевно, зараз Ґрід уже разом із Джішукою та Юрою…

— Ах! Моє бажання вбити когось просто кипить!

У повітрі витало безліч найрізноманітніших припущень. Але Йон‑У не уникав виробничих подій, бо боявся чужих поглядів. І це було не через Юру та Джішуку. А тому, що кожна людина могла взяти участь лише у трьох змаганнях.

Йон‑У хотів взяти участь у змаганнях, які мали б вирішальний вплив на результат Національних змагань. А саме у:

— ПвП та марафон з улюбленцями.

Ці два змагання, що відбувалися п’ятого дня, не були командними, а індивідуальними. У найкращому разі одна країна могла виграти шість медалей. Експерти припускали, що США того дня зароблять велику кількість медалей і закріплять своє перше місце в рейтингу.

Йон‑У не дозволив би цього.

— Не святкуйте зарано.

Він дасть їм по заслугах. Йон‑У прийняв рішення і встав зі свого місця. Потім, як завжди, він відчинив двері, щоб пограти в Satisfy, і був шокований. Він побачив, як Юра та Джішука спали поруч на його ліжку.

— Пфф!!

У Йон‑У пішла кров з носа, коли він побачив цих двох красунь. Вони повернулися вчора пізно ввечері. Він не знав, що робити, а потім прокинулися Юра та Джішука.

Після цього.

У будинку Йон‑У стало шумно. Юра та Джішука були дуже привітними після знайомства з його батьками.

— Давайте я поможу вам приготувати їжу, мамо.

— Ой, дякую. Хм..? Чому ти миєш яйця у «Фейрі»?

— Тату… Я зроблю вам масаж.

— Ой, дякую. Завдяки моєму синові… Ах! М‑моя спина..!

Юра була ввічливою, а Джішука ― життєрадісною. Обидві мали схильність до надмірного ентузіазму, але їм вдалося завоювати прихильність батьків Йон‑У.

— …

Йон‑У відчував себе так, ніби сидів на подушці з колючками. Причиною цього були гнівні погляди, якими Се‑Хі безперервно обсипала його.

— Оглянути визначні пам’ятки? А, так. Ми вже давно нікуди не виїжджали, тож давайте влаштуємо сімейну поїздку.

— Тож, який же він чудовий, наш Йон‑У? Він герой на телебаченні, герой у грі, про яку я навіть не знаю… Не знаю.

Минуло два дні.

Це був п’ятий і останній день Національних змагань. ПвП було заплановано на ранок, а марафон улюбленців ― на післяобідню пору.

— Ходімо.

— Окей.

— Так!

Юра та Джішука пробули в будинку Йон‑У два дні. Він прибув на стадіон під бурхливі оплески та прокльони.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub