Розділ 183 — Легенда в прямому ефірі (8)

Дракони для розваги створили істот, які віддалено нагадували їх самих. Цими істотами були віверни. Віверни мали набагато нижчий рівень інтелекту та слабкіші фізично, ніж дракони. У порівнянні з драконами, довжина яких сягала десятків метрів, віверни були невеликими: довжина їхніх тіл, не враховуючи хвоста, становила лише 3 м.

Але їх не можна було ігнорувати. У їхніх жилах текла драконяча кров, тому віверни були сильними монстрами. Вони мали мінімальний рівень 260 і були вдвічі швидшими та сильнішими за грифонів. Їхня максимальна швидкість сягала 120 км на годину, і вони навіть могли видихати вогонь.

Саме так. Віверни вважалися найкращими улюбленцями. У них не було жодних недоліків, окрім того, що їх було дуже важко приручити. Віверни мали різні характери залежно від своїх атрибутів.

Сотні мільйонів глядачів з нетерпінням чекали, скільки різних видів вівернів вони зможуть побачити під час цього марафону улюбленців. Особливу увагу вони приділяли Ґріду.

— Може, він приручив темного віверна?

— Віверна з темним атрибутом? Такий взагалі існує? Я про таке вперше чую?

— Мене це не дивує. У «Сатісфай» менше ніж 100 гравців приручили вівернів як улюбленців, тож тих, хто приручив темних віверн, ― лише один‑два.

— А що хорошого у темних вівернах?

— Як і у кістяних драконів, їхнє тіло складається з кісток. Точніше кажучи, вони ― неживі. Їхня витривалість ― нескінченна.

— Ого… Це означає, що вони не втомлюються? Хіба це не читерство? Хіба з темним віверном не можна облетіти весь континент?

— Це не означає, що обмежень немає. Кістки в тілі час від часу доводиться замінювати, оскільки вони зношуються. Крім того, вони мають хронічну слабкість. Вони помітно тупіші за інших вівернів.

Темні віверни були настільки тупими, що не могли виконувати складні накази. Тож у бою вони були слабкими. Але дивовижним було те, що їхня витривалість була безмежною. Цей марафон улюбленців був простим змаганням на те, хто першим дістанеться фінішу. Яким би тупим не був темний віверн, він міг взяти участь у цьому простому марафоні улюбленців.

— Ґрід…

— …Може, у нього є темний.

У людей були великі сподівання. Знищення цілей та PvP. Ґрід демонстрував вражаючі результати з самого початку своєї участі в Національних змаганнях, тож не було б дивно, якби він приручив темного віверна.

Однак.

— Ня!

— …

Істота, яку викликав Ґрід, була не найсильнішим улюбленцем, а маленьким котиком.

— Кіт?

— Що‑о‑о…

На обличчях глядачів і телеглядачів миттєво відбилося розчарування. Але це тривало недовго. Люди почали сміятися.

— Ґвійон.

— К’ют..!

— Каваї~

— Міньйон!

— Нідліш…

— Каріно!

— Ліндо…

— Беллус~

Корейська, англійська, японська, французька, німецька, італійська, іспанська, латинська тощо. Слова, що означають «милий», з’явилися одночасно різними мовами. Навіть ті, хто зазвичай не цікавився котами, були в захваті. Зокрема, почали збігатися діти та дівчата, які обожнювали милі речі.

— Мамо! Купи мені його!

— Коханий, давай заведемо кота. Добре?

Кіт, якого викликав Ґрід мав типову зовнішність перської кішки. Разом із забарвленням шерсті це надавало йому дуже унікального та привабливого вигляду. Лише лапи були білими, тоді як решта тіла кішки була повністю чорною. Якби його побачили посеред ночі, здалося б, ніби в повітрі парять чотири білі лапи.

Крім того, у нього були крильця маленького чортеняти. Він махав крильцями й літав навколо Ґріда, що виглядало дуже загадково. Це було схоже на щось із казки.

Коментатори деякий час були зачаровані цим милим виглядом, а потім звернулися до експертів з улюбленців.

| Що це за крилатий кіт? |

| … |

Жоден із чотирьох відомих експертів не зміг вимовити ні слова. Жоден із них не знав, що це за крилатий кіт. Але в одному вони були впевнені.

| Цей кіт стане здобиччю вівернів. |

Ніхто не міг заперечити цього. Кіт не міг протистояти найсильнішому монстру ― віверну. Різниця в розмірах була колосальною. Віверн був довжиною 3 м, тоді як кіт ― лише 40 см. Віверни з’їли б цього кота! Він був настільки маленьким, що його можна було просто проковтнути.

— Жаль такого милого котика…

Люди відчували смуток. Тим часом учасники марафону улюбленців сміялися з Ґріда.

— Кіт? Ха‑ха! А я думав, що у легендарного класу буде найкращий пет?

— Приручення улюбленців ― справа нелегка. У нього, певно, немає таланту, зовсім нема. Ахах.

— Було би класно, якби він зміг створити предмет, що допомагає приручати тварин, правда?

— Але це вже перебір. Цей кіт ― це вже занадто. Я знаю, що в Південній Кореї немає вівернів, але… В будь‑якому разі, він збирається вийти на арену з котом?

— Ага. Хіба не мав би це бути хоча б грифон? Грифонів називають здобиччю вівернів. Але принаймні грифон був би ефективнішим.

Спочатку Південна Корея мала посісти останнє місце в Національних змаганнях. Але завдяки Ґріду вона піднялася на третє місце. Іноземні гравці хотіли помститися, тож глузували з Ґріда.

Ґрід презирливо хмикнув.

— Смійтеся поки можете.

Ноє. Мемфіс ― це не кіт. Зовні він був неймовірно милим, але насправді був грізним. Йому навіть приписали звання «найсильнішого в пеклі».

— Ото недоумки.

Ґрід посміявся з учасників, а потім поглянув на Ноє. Однак він поводився трохи дивно. Хоробрий кіт, якого він бачив днями, зараз з якоїсь причини тремтів.

— Що?

Ґрід відчув тривогу Ноє і перевірив вікно стану.

[Ім’я: Ноє

Рівень: 1 (0/200)

Прихильність: 5/100

Здоров’я: 5 000/5 000

Фізична сила атаки: 60

Магічна сила атаки: 30

Захист: 50

Опір магії: 80

Атрибут: темрява

Статус: наляканий

(Що це таке, ня? Чому тут стільки драконів, ня? Ой! Божевільний господар намагається згодувати мене драконам! Ня! Врятуйте мене, ня!)]

Мемфіс був розумнішим і сильнішим за багатьох демонів, завдяки чому його обожнювали великі демони. Дійсно, у пеклі не бракувало демонічних звірів. Вони мали велику гордість, і їх рідко вдавалося залякати.

Але з драконами справа йшла інакше. Дракони були найсильнішими істотами у всьому пеклі та на землі. Вони були єдиними, кого мемфіс боявся.

— Д‑дракони страшні! Ня! — Ноє сплутав запах вівернів із запахом драконів, тож кинувся в обійми Ґріда. Потім Ноє, заплющивши очі, похитав головою. — Ти, злий господар! Ти що, збираєшся кинути мене дракону на поживу? Ня! Ти потрапиш до пекла, коли помреш! Ня!

Ноє бурчав з обуренням. Ґрід був здивований.

“Це найсильніший демонічний звір пекла. І він боїться вівернів?”

Це було цілковитим розчаруванням. Ґрід клацнув язиком і схопив Ноє. Однак Ноє одразу ж почав вириватися.

— Врятуй Ноє! Врятуй мене! Ня!

Ноє голосно кричав, випинаючи живіт! Його короткі ніжки ворушилися, і він плакав від страшної думки, що Ґрід кине його драконам. Вигляд був жалюгідний, але Ґрід залишився байдужим.

— Якщо хочеш жити, лети щосили й уникай вівернів. Ти будеш у безпеці, щойно дістанешся до місця призначення.

Він був найсильнішим демонічним звіром у пеклі. Ґрід довіряв Ноє. Хоча він був ще дитиною, але Ґрід був упевнений, що він сильніший за вівернів.

— Лети!

Ґрід силою штовхнув Ноє на ворогів.

— Злобний виродок! Забери руку! Ня! Врятуйте Ноє! Ня!

З іншого боку, люди були обурені. Це тому, що поява Ґріда та Ноє потрапила в кадр, і всі це бачили.

| Ой… А кіт справді наляканий. |

| Дивно, що у кота є крила. А ще його називають «Рабом»… То «Раб» ― це ім’я кота? |

| Це справді сумне видовище! Мало того, що Ґрід ставиться до свого улюбленця як до раба, так ще й знущається над ним на очах усього світу? Це вже перебір! |

| Навіть якщо це віртуальна реальність, знущатися над твариною ― це занадто. Очевидно, що організації з захисту тварин піднімуть ґвалт. Зокрема, ця сцена негативно вплине на емоційний розвиток маленьких дітей. Усі батьки повинні в цей момент закрити дітям очі. |

Натовп гучно освистував.

— Ґріде, ти сволота! Не чіпай кота!

— Змушувати такого милого котика брати участь у марафоні улюбленців ― він хворий на голову!

— Ми не можемо показувати нашій доньці, як кота з’їдають віверни! Члени оргкомітету змагань мають негайно вигнати Ґріда!

— Ставитися до маленької тварини як до раба! Який же він демон!

— Цей переляканий кіт такий бідний… Хник‑хлик…

— Мамо, цього котика з’їдать віверни, так?

— А‑а‑а! Страшно!

Маленькі діти навіть почали плакати. У їхніх очах Ґрід виглядав як демон. Панувала велика метушня. Члени комітету хвилювалися, чи справді варто залишати Ґріда в спокої. Але гравці, що увійшли в Satisfy, не мали уявлення про обставини.

Коментатор підтвердив час і вистрілив магічною кулею. Незважаючи на ситуацію зовні, марафон улюбленців розпочався.

У той момент.

— …Ня?

Ноє сплутав запах віверни із запахом дракона. Поки він переймався через Ґріда, то почув звук магічної кулі, і його розум прояснився. Тоді його смарагдові очі поглянули на вівернів.

— …Ти ж не дракон, ня? — Ноє прийшов до тями. — Ці ящіркові скоти обдурили мене! Ня!

Ноє вже не нервував. Його статус змінився.

[Статус: розлючений

(Що це за ящірки? Ня! Я думав, що це дракони, а вони насправді їжа! Ня! Наважилися обдурити великого демонічного звіра пекла! Ня! Я їм цього не пробачу! Ня‑ня!)]

Великий демон Пекельний Ґао порівняв швидкість павранію з мемфісом. Але, якщо бути точним, мемфіс був набагато швидшим за павраній. Це була найшвидша істота в пеклі.

— А‑а‑ам!

У мить, коли розпочався марафон улюбленців, розгорнулося дивовижне видовище. Маленький рот Ноє розширився до гігантських розмірів і проковтнув тіло віверна.

— А‑ах..?

Господар проковтнутого віверна злякався. Тоді в його полі зору з’явилося абсурдне вікно сповіщення.

[Швидкість руху вашого віверна Джонсона знизилася на 50%.]

Перед Ґрідом з’явилися численні вікна сповіщень.

[Швидкість руху вашого мемфіса Ноє збільшилася на 50%.]

[ Поглинання душі

Рівень: 1

Має здатність забирати половину найвищих характеристик цілі та передавати їх своєму господареві.

Час відновлення вміння: на власний розсуд.]

Саме в цей момент активувався ефект «передачі господареві» від вміння «Поглинання душі».

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub