Розділ 26

Ґрід відчував себе як гора після того, як одягнув золоту броню. З гігантським мечем у руці він відчував себе настільки сміливим, що міг би навіть розрубати дракона. Бандити махали зброєю в його бік, але він і не мав потреби ухилятися від них.

Брязь! Брязк!

[Шкоду ворога нівельовано.]

Атаки ворогів мали хороший імпульс, але вони не могли навіть подряпати броню Ґріда. Ба більше, він навіть не відчував найменших коливань. Натомість зброя бандитів отримала пошкодження.

— Ш‑що?

— Що це таке…?

Бандити жили у світі беззаконня, тому їх інстинкти небезпеки були неперевершеними.

— Ц‑це неможливо..!

Ґрід зловтішно посміхнувся збентеженим бандитам.

— Ви чули про «ефект предмета»?

Допінг? Вміння? З самого початку Ґрід не мав потреби покладатися на такі речі. У кузні було нагромаджено всіляке бойове спорядження, і як наступник Паґми, Ґрід міг використовувати все це!

Дзвінь!

Він схопив руків'я великого меча обома руками і максимально напружив талію, перш ніж підняти його з усією силою. Ґрід не мав потреби використовувати будь‑які техніки. Він використовував лише інерцію великого меча, щоб знищити все на своєму шляху.

ХРЯААСЬ!

У грудях він відчув приємне відчуття, коли меч розрізав його ворогів. Одним ударом тіла бандитів перетворилися на сіре світло.

[Ви перемогли бандита з Вінстона, Прагу.]

[Репутація у селі Вінстон зросла на 60.]

[Отримано 4 300 досвіду.]

[Ви перемогли бандита з Вінстона, Ума.]

[Репутація в селі Вінстон зросла на 60.]

[Отримано 4 300 досвіду.]

[Ви перемогли бандита з Вінстона, Вейла.]

[Репутація в селі Вінстон зросла на 100.]

[Отримано 6 600 досвіду.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

[Завдання виконано!]

[Прихильність Хана до вас досягла максимуму.]

На екрані з'являлися надзвичайно приємні повідомлення, але Ґрід не мав часу радіти цьому.

— Ця зброя і броня…

Ґрід одразу ж використав вміння «Оцінка легендарного коваля».

[Коваль, який став легендою завдяки своєму проникливому оку, здатного оцінювати предмети. Якщо в предметі є приховані властивості, він їх обов'язково знайде.]

[ Дайнслейф (репродукція)

Якість : унікальна

Міцність: 500/500

Сила атаки: 451‑635

Швидкість атаки: ‑8%

* Завдається додаткова шкода, що дорівнює 10% від поточного захисту цілі.

* Чим більше ворогів, тим більша шкода.

* Генерується вміння «Золотий спалах».

Виріб, створений Альбатіно, першою людиною, яка отримала титул «майстра» до епохи Паґми. Він спробував відтворити міфічну зброю Дайнслейф.

Хоча вона значно поступається оригінальному Дайнслейфу, йому вдалося відтворити деякі її особливості, що зробило її шедевром.

Її визнав «шедевром людської історії» засновник Вічного Королівства і король півночі Лоран.

Кажуть, що легендарний коваль Паґма отримав велике натхнення від творіння Альбатіно.

Умови використання : рівень 250 або вище. Сила понад 1800.

Просунуте володіння мечем.

Вага: 1580]

[Прихованих ефектів немає.]

[Вам ще бракує знань і досвіду, щоб зрозуміти матеріали, метод виготовлення та наміри творця Дайнслейфа (репродукція).]

[Ви не розумієте Дайнслейфа (репродукція).]

[ Вальгалла

Якість : унікальна

Міцність: 701/701

Захист: 872

Швидкість руху: ‑5%

* Збільшення відновлення здоров'я на 20%.

* Якщо здоров'я падає нижче 10%, на 5 секунд створюється щит, який поглинає 3 000 шкоди.

* Збільшений захист від різальних і колючих атак на 10%.

* Опір магії +180

Виріб, створений Альбатіно, першою людиною, яка отримала звання «майстра» до епохи Паґми. Він прагнув створити ходячу фортецю.

Її визнав «шедевром людської історії» засновник Вічного Королівства і король півночі Лоран.

Кажуть, що легендарний коваль Паґма дуже надихнувся роботою Альбатіно.

Умови використання : рівень 250 або вище. Сила понад 800. Витривалість понад 1 000.

Просунуте володіння важкою бронею.

Вага: 1 712]

[Прихованих ефектів немає.]

[Вам ще бракує знань і досвіду, щоб зрозуміти матеріали, метод виготовлення та наміри творця Вальгалли.]

[Ви не розумієте Вальгаллу.]

— Кха…

Що це були за дивовижні речі? Як такі дивовижні предмети опинилися в кузні такого села?

Поки Ґрід перебував у шоку від двох предметів, Хан підійшов до нього і міцно схопив його за плечі.

Потім Хан тремтячим голосом запитав Ґріда:

— Ти… Як ти можеш користуватися Дайнслейфом і Вальгаллою?

Ґрід не міг зараз відповісти на питання Хана. Навпаки, це він мав питання.

— Хане, звідки такі круті предмети в такому місці? А? Де ти їх взяв?

— Оо! С‑справді дивно, — Хан злякався, почувши питання Ґріда.

Ґрід був вражений, бо здавалося, ніби очі Хана ось‑ось вилізуть з орбіт.

“Він же не жаба, то як його очі можуть так вилізати?”

Очі Хана, здавалося, вилізли з орбіт, коли він трусив Ґріда.

— Ти… Ти справді знаєш цінність цих речей?

— Хіба не очевидно, що вони дорогоцінні, якщо просто подивитися на них? Їх створив великий Альбатіно.

— Га! Ти зрозумів, хто є творцем? М‑може, ти..? — обличчя і шия Хана почервоніли. Потім він захитався, ніби ось‑ось звалиться.

“Що? Чого він так реагує? Може, у нього високий тиск?”

Ґрід врятував Хана, щоб той помер від високого тиску? Ні! Ґрід не міг цього допустити.

— Гей, гей, старий! Спокійно, спокійно! Треба берегтися!

— Ах! Хве…

— А? П‑піна? Ей! Старий. Ей! Не смій! Не вмирай! Я виконав завдання, так? То чому ти вмираєш? Якщо у тебе є ще одне завдання, то дай його мені!

“Ні, чекай. Якщо Хан помре, то що станеться з Дайнслейфом і Вальгаллою?”

— …Гей, старий. Ти в нормі? Чорт! Ти маєш жити. Ти маєш жити!

Повернувши Дайнслейф і Вальгаллу на їхні початкові місця, Ґрід відніс старого до лікарні.

***

Вінстон був віддаленим селом. Однак із будівництвом дороги та розвитком транспорту село почало швидко розвиватися. Всюди були мисливські угіддя різних рівнів, і Вінстон переповнювали високоякісні спеціалізовані товари та унікальні завдання. Ці фактори свідчили про безмежні можливості його розвитку. Сьогодні багато людей приїжджають і виїжджають. В опитуванні нових користувачів, проведеному телерадіокомпанією, воно увійшло до «Топ‑10 нових сіл, де я хочу стартувати».

Побачивши, як постійно розвивається Вінстон, люди заздрили його мешканцям. Ціни на землю у Вінстоні зросли у 20 разів, тому очікувалося, що мешканці стануть багатими. Однак це було лише ілюзією для тих, хто не знав правди. Реальність села була зовсім іншою, і життя мешканців Вінстона не стало кращим, ніж раніше.

Це було пов'язано з компанією «Меро». Вона вже давно домінувала в північній частині Вічного Королівства. Вальмонт, керівник компанії «Меро», швидше за всіх передбачив потенціал Вінстона. Коли воно ще було віддаленим селом, він викупив у мешканців землю та торгові площі Вінстона за низькою ціною. Тому більша частина землі та торгових площ належала компанії. Вінстон ще не був офіційно підвищений до статусу міста, але на багатьох вивісках у місті було написано «Меро». З іншого боку, мешканці втратили роботу і потерпали від бідності.

«Меро» монополізувала Вінстон. Це було великим виграшем для неї, і вона мала можливість накопичити величезні багатства. Лорд не робив нічого, щоб зупинити їх, оскільки вони платили високі податки і давали хабарі.

— Дійсно, людей треба розуміти.

Власник компанії «Меро», Вальмонт, жив щасливо кожен день. Більша частина прибутку від села потрапляла до його кишень, тому він насолоджувався розкішшю. Однак було одне, що псувало настрій Вальмонта ― існування кузні.

Згідно з указом короля, міста і села могли мати лише одну кузню. Це була одна з крайніх заходів уряду, щоб запобігти місцевим правителям зводити інфраструктуру для масового виготовлення зброї і посилювати свій військовий потенціал. Таким чином, у Вінстоні була лише одна кузня, і власником цієї кузні була не компанія «Меро», а коваль, на ім'я Хан.

Кузня, яка могла стабільно функціонувати і приносити великі гроші як зброярський бізнес, була рідкістю. Як наслідок, «Меро» запропонувала Хану астрономічну суму за продаж кузні, але він відмовився, сказавши, що вона належала його родині вже сім поколінь. Навіть залякування з боку Вальмонта не допомогло.

Вальмонт мав головний біль. Було надто прикро відмовлятися від кузні. Тож він довго думав і придумав геніальний план, щоб натиснути на Хана.

— Купуйте великі партії якісної зброї та сільськогосподарського знаряддя у кузень Таджі. Потім продавайте їх мешканцям Вінстона і мандрівникам за низькою ціною. Прибуток? Про це не турбуйтеся. Продавайте дешево!

Через наказ Вальмонта кузня Хана втратила свою конкурентоспроможність. Жителі та мандрівники Вінстона більше не ходили до нього. Зброя, що продавалася в компанії «Меро», була трохи гіршої якості, ніж та, що продавалася в кузні Хана, але її асортимент був ширшим і ціна нижчою, тому люди купували її саме в «Меро».

Крім того, Вальмонт запланував ще одну річ. Це був план обдурити Хана, найнявши шахрая.

— Якщо ви розширите кузню, це підсилить довіру клієнтів, і бізнес знову піде вгору. Я позичу вам гроші під низький відсоток, щоб ви могли інвестувати і розширити кузню. Покажіть жителям Вінстона і компанії «Меро», що ви доб'єтеся успіху!

Хан наївно повірив аферисту, оскільки той був його давнім другом. Не уявляючи, що його друга підкупив Вальмонт, Хан позичив гроші у нього, не перевіривши контракт. В результаті борг перетворився на суму, яку він був не в змозі повернути.

Вальмонт насолоджувався відчуттям, спостерігаючи за крахом Хана.

— Ха‑ха‑хах, ця кузня скоро стане моєю.

Останнє, що зробив Вальмонт, ― найняв групу бандитів і з нетерпінням чекав, вірячи, що кузня скоро перейде до нього. Але хто знав, що Хан буде впертим, як бик? Коли він побачив, що Хан відмовляється віддати кузню, незважаючи на те, що його загнали в кут, Вальмонт ще більше розлютився.

— Де вони? Я сказав тим бандитам, щоб вони готувалися до найгіршого, якщо цього разу не розберуться.

Він серйозно попередив їх, тож вони були мотивовані працювати ще старанніше. Цього разу кузня перейде до його рук…

— Що? Вони зникли?

— Так.

— Придурки!

Грууух!

Почувши несподівану звістку, Вальмонт перевернув стіл, на якому стояли делікатеси.

Потім він запитав свого найближчого підлеглого, Кролика:

— Хто їх порадив?

— Б'єл.

— Приведи його до мене негайно!

Через кілька хвилин Вальмонт тихо запитав тремтячого Б'єла:

— Хіба це не ти порадив мені тих бандитів? Ти сказав, що я можу їм довіряти? То що ж це таке? Вони не тільки не повернулися з кузнею Хана в обіцяний термін, а й втекли. Я навіть заплатив їм аванс.

— Мені дуже шкода. Вони найвідоміші люди в околиці, тому я і порекомендував…

— Не треба вибачатись. Дай мені це.

— Га? Що…? — запитав Б'єл, бо не міг зрозуміти, що мав на увазі Вальмонт.

Вальмонт був роздратований розгубленістю Б'єла і сказав прямо:

— Ти, здається, тупий, якщо не розумієш, про що я, хоча й працюєш у торговій компанії. Гроші. Дай мені гроші. Ти маєш відшкодувати мені аванс, який я їм дав, а також компенсацію за невдалу угоду.

— Г‑гроші?! У мене нема стільки. Будь ласка, дайте мені ще один шанс… — Б'єл схопив Вальмонта за одяг і благав.

Однак Вальмонт був невблаганний.

— Якщо у тебе немає грошей, знайди їх. Інакше я продам тебе на ринок рабів. Це хоч якось компенсує мої збитки. Ху‑ху‑ху.

— В‑володарю! Будь ласка… Будь ласка!

— Заберіть його.

Б'єл працював на Вальмонта 10 років і завжди трудився як віл. Незважаючи на це, Вальмонт не терпів жодної помилки. Це було жорстоке рішення, але його не хвилювала гуманність.

“Гордий і жорстокий.”

Кролик не любив цю рису характеру Вальмонта. Проте, працюючи на нього, він міг заробити великі гроші, тому Кролик ніколи його не підводив.

Після того як Б'єла відтягли, Кролик залишився наодинці з Вальмоном і сказав:

— Важко повірити, що наймані Б'єлом бандити втекли. Вони живуть тут, у Вінстоні. Вони не можуть так просто кинути свої домівки заради кількох монет.

— Якщо вони не втекли, то що тоді? Їх забив на смерть старий?

— Наразі найдоцільніше так думати. До сьогоднішнього ранку вони як завжди відвідали кузню Хана. Але після цього вони зникли. Щось точно сталося в кузні.

Почувши пояснення Кролика, Вальмонт запитав:

— А де Хан?

— Він теж зник.

— Це просто смішно! Що, в біса, сталося в тій кузні?

— Ми проводимо розслідування, тож ви скоро дізнаєтеся.

Було прикро, що вони не знали точних обставин. Вальмонт і Кролик лише висували різні припущення та здогадки.

— Я знайшов місцеперебування Хана! — інформатор увійшов і доповів. — Приблизно дві години тому свідок бачив дивного хлопця, який ніс Хана на спині.

— Дивний хлопець… Він, певно, і винен у всьому. Кролику, відтепер я доручаю тобі справи кузні. Розбирайся з усіма, хто стане тобі на заваді.

— Так.

За оцінками інших, Вальмонт був талановитим торговцем, але суворим і жорстоким. Як йому вдалося розбудувати компанію «Меро» до таких масштабів? Завдяки Кролику.

Кролик був винахідливою і вправною людиною, яка могла компенсувати недоліки Вальмонта. Він придушував свої емоції і приймав виважені рішення, щоб досягти найкращих результатів. Тепер Кролик мав зустрітися з Ґрідом.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub