Розділ 29

Гра з виробництва предметів з компанією «Меро». Це завдання A‑рангу. Іншими словами, воно вважалося завданням високої складності. Згідно із загальноприйнятою думкою, користувач 21‑го рівня не міг виконати завдання A‑рангу. Чи провалить Ґрід це завдання? Чому він погодився на таке складне завдання? Звісно, він погодився, бо вважав, що зможе його виконати.

Якби воно було пов'язане з боєм або пригодами, Ґрід не дуже б упевнено почувався. Ні, він би одразу відмовився від нього. На своєму поточному рівні він не зміг би його виконати, навіть маючи легендарний клас. Однак гра з виготовлення предметів вимагала створення предмета, щоб виграти. Якщо Ґрід створить предмет кращий, ніж той, що створить коваль, найнятий компанією «Меро», квест буде виконано.

— Я ― легендарний коваль, який виготовив епічну стрілу! Я можу перемогти, навіть якщо «Меро» найме коваля високого рівня. Ех, це квест для мене… Ні, це ціла подія!

Коли місячне світло проникало крізь вікно, Ґрід посміхався і виголошував чудовий монолог, наче персонаж з манхви.

Хан повернувся зі складу, де забрав інструменти для виготовлення предметів, і здригнувся, побачивши Ґріда.

— Ти щось не те з'їв на вечерю..? Виглядаєш хворим, з тобою все добре? Ліки потрібні? А ліпше я зараз відведу тебе до лікаря!

— …З чого ти взяв? — відповів Ґрід.

У будь‑якому разі, Хан, здавалося, не мав почуття естетики.

“Цк, цк. Коваль теж свого роду митець.”

Проте вироби, виготовлені Ханом, були явно гіршими за зовнішнім виглядом і характеристиками.

Як тільки Ґрід переконався в цьому, Хан дістав красивий меч і шолом.

— Це мої вироби. Що скажеш? Вони ж нормальні? У свої кращі роки я славився тим, що робив дійсно красиві речі. Моє естетичне чуття завжди викликало захоплення у митців. Ха‑ха.

“…Він прочитав він мої думки?”

Поки Ґрід дивився на меч і шолом, Хан розклав різні виробничі інструменти.

— Як бачиш, інструменти у нас є. На складах лежать різні метали, руди та колоди дерева. Матеріалів багато, бо останні кілька місяців я не займався ніякими справами… Та все ж це обернулося на добре. Можеш використовувати ці матеріали для тренувань.

Побачивши гірку посмішку Хана, Ґрід не зміг стриматися і запитав:

— Компанія «Меро» намагалася загнати тебе в борги і найняла бандитів, щоб заважати твоїм продажам. Так вони ще й погрожували і напали на тебе. Чому ти не попросив допомоги у лорда або сторожі? Чому мовчав?

Хан зітхнув.

— Я кілька разів подавав скарги капітану сторожі і звертався до лорда. Я хотів, щоб сторожа захистила мене, а лорд поклав край цій несправедливості, але вони навіть не звернули на мене уваги. Мене проігнорували.

— …Скоріш за все, це справа рук «Меро».

— Так. Вона ― одна з найбільших і найбагатших компаній на півночі. Лорд і сторожа вже взяли хабарі від них. Це не тільки я. Багато інших мешканців Вінстона постраждали від «Меро» і опинилися на вулиці, але лорд не поворухнув і пальцем, щоб їм допомогти.

Зрештою, гроші були найкращим засобом. Ґрід ще раз усвідомив велич грошей і пообіцяв собі, що стане багатим.

— Е? До речі, а Вінстон не належить графу Стейму?

— Так.

— Чому б тобі та мешканцям не піти до нього і не звинуватити лорда Вінстона? Тоді граф покарає… Стривай, ні… Думаєш, що їхні руки і до Стейма дотягнулися?

Хан похитав головою.

— Сумніваюсь. Ми багато разів намагалися зустрітися з графом Стеймом, але лорд щоразу про це дізнавався і не дозволяв нам виїжджати з Вінстона. Навіть якщо ми подамо апеляцію, вона не дійде до графа… Лорд не став би так сильно нас зупиняти, якби граф був на його боці.

— Хтось стежить тут за порядком?

— Інспекторів давно підкупив лорд.

Так, зрештою, гроші були найкращим засобом.

Ґрід прийняв ситуацію і встав. Потім він розпалив піч і заспокоїв Хана:

— Не хвилюйся. Тепер у тебе є я. Я дам їм всім на горіхи. Ти мені довіряєш? Можеш довіритись і залишити цю частину мені?

— Звичайно, довіряю. Наступник Паґми може перемогти будь‑якого коваля… Ґріде, ти дійсно надійний. Якби мій син був живий, він був би твого віку… Хлопчик виріс би таким самим хорошим хлопцем, як ти… хник…

Хан був старим чоловіком, який багато плакав. Проте це не здавалося головною проблемою. Сльози означали, що у нього залишилося багато шрамів.

“Бідний чоловік.”

…Хм? Що? Чому Ґрід відчував таке співчуття? Дивно, але його розум слабшав, коли він дивився на Хана. Чи ідеологія Паґми була імплантована в Ґріда без його відома після того, як він став Наступником Паґми?

“Прихильність Хана до мене величезна, але чомусь я почуваюся отак.”

Ґрід побачив, як Хан потайки шукає випивку, і сів поруч із ним.

— Старий, дивись, як я працюю всю ніч. Тоді ти скоро забудеш про випивку. Ти будеш сповнений бажанням знову стати ковалем.

— Д‑думаєш?

“Ах! Що це? Чому я ніжно посміхнувся, дивлячись на нього?”

Коли Ґрід почав дивитися на вогонь у печі, то згадав про давній спогад, про який вже встиг забути.

“…Ах.”

Коли він був у початковій школі, то дуже радів, коли під час канікул відвідував будинок свого діда. Він завжди почувався краще завдяки теплій любові, яку отримував від дідуся та бабусі.

“Ясно. Атмосфера та манера розмовляти Хана нагадують діда.”

— Випий чашку чаю. Він зроблений з відвареного листя лунолу, а запах який. Ммм.

— Ну, не погано. Я б краще отримав гроші, але…

— Що? Що ти сказав? Тут так шумно, що я тебе не чую!

— Ти мене не чуєш?

— Я не чую, що ти говориш!

— …Дійсно, ти вправний.

Дзеень! Дзеень!

Він пив чай і кував залізо разом з людиною, яка йому подобалася. Серце Ґріда стало важким. Вперше він відчув, що момент у Satisfy може бути дорогоцінним.

— Але ти… Чого ти так куєш? Може, я переоцінив тебе? Ні? Це зовсім не так? Має бути ось так. Ні, ти маєш трохи більше зігнути лікті… Ти… Ти дійсно наступник Паґми? С‑скажи мені чесно. Т‑ти ж не аферист, правда? Ти хтось із компанії?! Я навіжений, якщо погодився на пропозицію Кролика!

“…Ну і ну.”

— Замовкни! Ти так швидко розпізнав мої навички? Ах, дай мені трохи спокою! Чому взяв молоток?

— Я поспішив з оцінкою твоїх навичок? Це дуже дивно. Наступник Паґми вже мав би це освоїти. Ти… ти шахрай! Аферист.

“Ах, ти… Як це дратує.”

Тан! Тан!

Ніч ставала все глибшою, але Ґрід не відпочивав. Він був у найкращій формі, тож мав використати це, щоб вдосконалити свої вміння. Ґрід вдосконалювався цілу ніч, і Хан більше не називав його аферистом.

Наступного дня почалося серйозне навчання. Хан побачив роботу Ґріда і забув про пияцтво, продемонструвавши свій 60‑річний досвід коваля. Він допомагав Ґріду, ділячись своїми навичками та знаннями.

— При виготовленні броні важливо враховувати не тільки міцність. Перш за все, треба спроєктувати броню, яка дозволить тому, хто її носить, вільно рухатися.

Завдяки навчанню Хана, Ґрід вивчив кілька видів броні та виготовив свою власну.

— Ага! Сильні та слабкі сторони не збалансовані правильно! Чому тільки ця частина відкалібрована? Ти маєш зосередитися! Ти ж не трирічна дитина, то чого так відволікаєшся?

Однак його висварили.

— Дивовижно, дивовижно. Чому все так змінилося, щойно ти почав зосереджуватися? Твій талант безмежний.

Тоді його похвалили після сварки.

— Є деякі дурні, які зупиняються, коли вважають, що цього достатньо. Їхня логіка полягає в тому, що вони обмежені в часі, тому можуть не брати до уваги кування. Але вони помиляються. Кування ― це не другорядне завдання. Якщо кування пропустити, то втрачається сенс гартування та відпуску. Якщо бракує часу, то краще пропустити гартування, а не кування.

Це були глибокі настанови від Хана.

— Я згоден. У першу чергу, чи має сенс пропускати процеси тільки через брак часу? Тоді вийде неідеальний виріб. Незалежно від того, скільки часу це займе, я буду намагатися робити ідеальні речі.

— О! Поважний майстер. Як і слід було очікувати від наступника Паґми, який має такі благородні ідеї в молодому віці.

— Це не велика справа. Я просто хочу виготовляти якісні речі, щоб продавати їх дорожче…

— Ха‑ха‑ха! Скромність ― це також велика чеснота для молодого чоловіка. Ти гідний поваги! Ґріде! Пощастило мені, що я зустрів тебе!

— …

Хан неправильно зрозумів коментарі Ґріда. Та все одно це був щасливий час.

***

— А‑а‑а…

Шін Йон‑У прокинувся ще до того, як задзвонив будильник. Він подивився крізь штори і побачив, що на вулиці ще темно. Потім він перевірив час.

— Лише 4 ранку.

Було занадто рано. Він міг спокійно поспати ще хоча б 30 хвилин. Зазвичай Йон‑У би побурчав про ранній підйом, а потім знову ліг би спати, але сьогодні було інакше.

— Який бадьорий ранок.

Він почувався добре.

Напередодні він провів дві ночі в Satisfy, вдосконалюючи свої ковальські навички. Він створив три частини обладунків і два мечі, два з яких були рідкісними. Завдяки цьому всі його характеристики зросли на 4, досвід його вміння «Майстерність легендарного коваля» наблизився до 20%, а «Дихання легендарного коваля» зріс майже на 8%. Його концентрація та витонченість покращилися, що значно збільшило швидкість виробництва. Хан дійсно дуже допоміг. Він відрізнявся від Сміта з села Байран.

— Хан ще не повернувся до своєї найкращої форми, але різниця між низькорівневим і просунутим ковалем ― як між небом і землею.

Він хотів побачити Хана і ще повчитися у нього під час виготовлення предметів. Зростання було ще однією причиною для підвищення рівня.

— Га.

Він хотів побачити Хана, щойно прокинувшись вранці?

— Я переборщую?

Нюх.

— Треба прийняти душ.

Йон‑У пішов прямо до ванної кімнати. Після освіжаючого душу з гарячою водою він вийшов і побачив, як його мати готує сніданок.

— Доброго ранку.

— Йон‑У, ти вчора добре відпочив? І чому ти так рано встав?

— Це сила супу з яловичих ребер! Ось що значить добре поїсти. Я в чудовій фізичній формі… Тож я маю з'їсти трохи смаженого вугра…

— Нащо хлопцю без дівчини їсти вугра?

Ці слова промовив його батько, який читав газету в кімнаті.

Йон‑У надувся.

— Твоя планка для мене зависока, бо в мене нема дівчини? Є купа ситуацій, де це може зіграти роль… І хто сказав, що в мене нема дівчини?

— Що? Хо‑хо‑хо‑хо‑хо~! — мати схопилася за живіт і почала сміятися. Вона сміялася так сильно, що аж сльози виступили на очах.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub