Розділ 31

— Хане, я чув чутки. Ти що, не п'єш вже?

Дзеньк! Дзеньк!

Це сталося, коли Ґрід наполегливо працював над вдосконаленням своїх ковальських навичок у кузні. Прийшов друг Хана, і вони почали розмовляти.

— Не п'ю? Ти про що?

— Якщо ти тверезий, то чому щодня сидиш з цим незавидним новачком? Цк. На перший погляд, він виглядає як ще зовсім недосвідчений пацан.

Ґріда назвав «незавидним новачком» цей чортів козел, який базікав з того моменту, як увійшов до кузні.

— Старий, якщо ти перестав пити через нього…

Ґрід стиснув руку, в якій тримав молот. Його вбивчий інстинкт швидко наростав!

Хан помітив, що молот у його руці тремтить, і поспішно сказав своєму другові:

— Гей, замовкни. Ти помиляєшся.

— Помиляюся?

— Так. Він може виглядати як нікчема, але не треба судити про людину за зовнішністю. Цей хлопчина насправді ― велика людина.

Виглядає як нікчема? Хан завжди так думав про Ґріда? Ґрід почувався зрадженим.

Дзеньк! Дзеньк!

Він кипів від гніву і бив по сталі зі ще більшою силою.

Потім Ґрід раптом оцінив себе. Він прокачався, вбивши бандитів, але все ще був лише 21‑го рівня. Оскільки його броня та зброя залишилися на складі, він був одягнений у одяг для початківців. Критеріями, за якими НІПи оцінювали користувачів, були їхній рівень, спорядження та репутація. Ґрід не мав жодного спорядження, а його рівень і репутація були низькими. Тож, природно, для НІПа він виглядав як нікчема.

“А як же репутація, яку я заробив, вбивши бандитів?”

Маючи деякі сумніви, Ґрід послухав розмову Хана і його друга.

— Ти не віриш? Не ведися на його зовнішність і уважно спостерігай за його технікою. Це ж не звичайна майстерність коваля, правда? І це секрет, але саме він один розправився з бандою Вейла.

— Кхе! Що ти там мелеш? Так, я згоден, що його техніка чудова, тепер, коли придивився. Він здається непоганим хлопцем, на відміну від свого зовнішнього вигляду. Але самотужки знищив банду Вейла? Хіба вони не найжорстокіші бандити у Вінстоні? Це неможливо! Як коваль міг сам їх знищити?

— Я бачив це на власні очі. Ти бачив нині на вулиці когось із банди Вейла? Вони ж зникли? Це все зробив він.

— Ху‑ху… Тобі, друзяко, реально треба менше пити. Якщо це правда, то чого чутки про нього ще не ходять?

Хан клацнув язиком.

— Подумай про це. Якби поповзли чутки, що він переміг Вейла, компанія «Меро» не залишила б його в спокої. То нащо взагалі про це розповідати? Чуток немає, бо я був єдиним свідком. Тому він і досі невідомий.

— Ага, то ти був єдиним свідком. Він такий вже й вправний? Хм, тепер, якщо придивитися, він здається цілком гідним

“Ясно. Немає чуток про те, що я переміг групу Вейла, тому моя репутація ще не поширилася” , — зрозумів Ґрід.

— Хане! Ти тут?

У цей момент до кузні увійшла група людей. Вони тримали в руках листівки.

Чоловік середнього віку показав Хану листівку і запитав:

— Це правда?

Хан переглянув вміст листівки і кивнув.

— Правда.

Люди були схвильовані.

Що це було? Ґрід зацікавився, тому підійшов ближче і розглянув детальніше листівку.

“Ага.”

[Компанія «Меро» буде змагатися з ковалем Ханом у грі з виробництва предметів. Ми вирішили це зробити, тому що поважаємо Хана як людину і захоплюємося його ковальськими навичками. Якщо компанія «Меро» програє Хану в цій грі, ми допоможемо Хану втримати його кузню, сплативши його борги. З іншого боку, якщо ми виграємо, кузня перейде до нас, але ми залишимо права на її управління Хану. Наша кінцева мета ― співіснування з мешканцями Вінстона. Дата гри буде оголошена найближчим часом, тож просимо стежити за новинами.]

Ці слова були надруковані на листівках, які люди роздавали.

Ґрід відчував, що день змагання неухильно наближається.

“Хех. Я зовсім не нервую. Незалежно від того, наскільки вправним є їхній коваль, я ж Наступник Паґми!”

Як Наступник Паґми, Ґрід мав «Майстерність легендарного коваля». Навіть якщо компанія «Меро» найняла коваля, було дуже ймовірно, що Ґрід виготовить виріб вищої якості. Хіба навички ковальства були такими поширеними? Навіть найвідоміший НІП‑коваль, ймовірно, був лише на просунутому рівні. Його суперник, швидше за все, був ковалем просунутого рівня. Як Наступник Паґми, він міг легко перемогти такого коваля.

Тим не менш, люди були схвильовані.

— Компанії «Меро» було би легко відібрати кузню Хана. Але вони цього не зробили, а замість цього запропонували чесну гру. Вони дають Хану роботу. Згідно з їхніми заявами, вони щиро поважають Хана.

— Правильно. Навіть якщо вони виграють змагання, вони дозволять Хану керувати кузнею? Тоді чутки про те, що компанія «Меро» планує створити робочі місця для мешканців, є правдивими?

— Здається, що так. Може, вони не такі вже й погані, як ми думали. Вони дійсно намагаються уживатися з нами.

Судячи з розмов людей, це звучало цілком правдоподібно.

“…Вони найняли бандитів, щоб тиснути на Хана, тому я думав, що вони поганці. Але виявляється, вони нормальні. Тоді чого бандити були такі нахабні? Може, це помилка?”

Невиразна ворожість Ґріда до компанії «Меро» зникла.

“Компанія дала мені завдання, за яке я отримаю 600 золотих. Немає потреби думати про них погано. Так.”

Більшість присутніх, як і Ґрід, почали трохи симпатизувати компанії «Меро».

Однак Хан думав інакше.

— Он воно як. Ось чому вони попросили про гру! Цей Кролик ― не з простих!

Обурений Хан схопив листівку.

Чрік!

Він розірвав її.

Потім він дорікнув людям:

— Ви забули про всі свої страждання і приниження, побачивши цей шматок паперу! «Меро» ― це злісний ворог, який заздалегідь знав про розвиток Вінстона і використав цю інформацію, щоб привласнити нашу землю. У вас відібрали все, ви стали бідними і голодними. Що «Меро» зробила для нас з того часу?

Багато людей співчували Хану.

— Правильно. Компанія «Меро» ― це ворог! Невже ми знову зробимо помилку, давши себе обдурити їхніми махінаціями? Не будьте до них добрими! Вони встромлять нам ніж у спину, і ми потрапимо до пекла.

Стосунки між жителями Вінстона та компанією «Меро» були поганими, і їхня ненависть до компанії сягала глибоко.

У розпалі гніву хтось підняв руку.

— Вибачте.

Усі погляди зосередилися на ньому.

“Юзер” , — прокоментував Ґрід про себе.

Над головами НІПів були зелені імена, але його ім'я було білим. Це означало, що він був звичайним користувачем, який не скоїв жодних поганих вчинків.

Хан запитав його:

— Юначе, ти не мешканець цього села.

— Мене звати Хурой. Я просто гість, який вперше приїхав до Вінстона.

— Ясно. Хурою, про що хотів спитати?

— Так. Може, вам буде неприємно, але… дасте мені слово?

— Говори.

НІПи ставилися прихильно до людини, яку вони зустріли вперше..?

На відміну від Ґріда, Хурой, здавалося, був мандрівником високого рівня або мандрівником з високою репутацією на континенті.

— Згідно з чутками, які я почув, коли приїхав сюди, до Вінстона… компанія «Меро», яка знала про план розвитку Вінстона, звернулася до вас і викупила землю та комерційні площі у тих, хто не знав про план розвитку. Одразу після цього Вінстон зробив великі кроки у своєму розвитку, а компанія отримала великі вигоди. Це правда?

— Все правильно.

— Вас змусили продати землю компанії «Меро»?

— Ні.

— Тоді чи справді дії компанії «Меро» щодо вас були неприйнятними? Хіба вас не засліпили гроші, коли ви продавали землю і магазини? Хіба ви не намагалися переїхати з отриманими грошима? Але ви вже не хотіли їхати, коли пізніше зрозуміли, що Вінстон буде розвиватися, і ось так склалася ситуація. Зрештою, звинувачувати слід не компанію. А вашу власну необізнаність і егоїзм.

— Що ти верзеш?

— Ти явно друг компанії!

Атмосфера різко змінилася, але Хурой не відступив.

— Компанія створюється для того, щоб заробляти гроші! Використання інформації для створення монополії ― це для них природно. Багато хто з вас їх ненавидить, але немає потреби бути ворогами. Хіба ж вони зробили щось погане?

— Він все ще базікає!

— Закрийте вже йому рота!

Мешканцям не подобалося, що хтось захищає компанію «Меро». Деякі були настільки розлючені, що хотіли побити Хуроя. Проте Хурой не боявся.

— Я не працюю на компанію «Меро»! Я говорю це заради вас. Люди! Не намагайтеся боротися з ними. Замість цього, краще співіснувати з ними. Це набагато розумніший вибір.

Розлючені люди, які слухали слова Хуроя, заспокоїлися. Це було доказом того, що його слова переконали їх.

Тоді Хан сказав:

— Ти втручаєшся в чужі справи. Для чого ти даєш такі поради?

Хан не приховував своїх підозр. Він був переконаний, що Хуроя прислала компанія «Меро».

“Хіба це не очевидно? У нього має бути вагома причина, щоб так говорити” , — подумав Ґрід.

Він був упевнений, що Хурой отримав завдання від компанії «Меро». Якщо переконати людей, його завдання буде виконано.

“Більшість людей уже переконані. Я нізащо не можу цього допустити. Я маю втрутитися!”

Для Ґріда не мало значення, чи була компанія «Меро» ворогом, чи ні. То чому ж він турбувався?

Причина…

“Нещастя інших ― моє щастя! Я не хочу бачити, як він проходить квест на моїх очах. Я зроблю так, щоб він провалився!”

Так, причина була проста. Ґрід хотів, щоб Хурой провалив завдання.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub