Розділ 32

— Слухай, ти… — у той момент, коли він збирався вийти, щоб перервати Хуроя, Ґріда зупинив Хан.

— Залиш це мені, — Хан кинув Ґріду вдячний погляд, а потім підійшов до Хуроя. Потім він кивнув. — Твої слова правильні. Для нашого майбутнього було би добре співіснувати з великою компанією.

Що він хотів сказати?

Люди почувалися збентеженими, коли Хан, який більше за всіх інших ненавидів компанію «Меро», підтримав твердження Хуроя. Звісно, всі погляди та вуха були прикуті до Хана.

Тоді Хан сказав:

— Якби Вінстон не належав графу Стейму, ми б так і зробили.

Його слова були багатозначними.

Хурой здивувався.

— Якби не належав графу Стейму..?

— Так. Важливо те, що це село належить графу Стейму. Я не знаю, звідки ти, але є місцевий статут під назвою «Права людей». Це закон, який сам граф Стейм ввів, бо він цінує людей. Одне з положень цього статуту таке. «Мешканці території графства Стейма мають право бути поінформованими швидше за інших про те, що стосується їхнього місця проживання», — Хан пояснив значення цього положення. — Ти чув про те, що зараз на півночі настала епоха освоєння? На півночі поганий клімат і багато монстрів. Зараз численні першопрохідці борються за виживання. Що відбувається, коли освоюється нова земля?

— …За замовчуванням, це матиме великий вплив на сусідні міста і села, — сказав Хурой.

Хан задоволено кивнув на слова Хуроя.

— Так, це правда. Тоді що ж є причиною нинішнього розвитку Вінстона? Були облагороджені дороги та поповнено транспорт. А чому? Бо недалеко звідси було освоєно нову землю. Вінстон стане мостом між цією новою землею та столицею. Розумієш? Північ змінюється щомиті. Раптові зміни можуть завдати шкоди жителям півночі.

Потім Хан перейшов до суті справи.

— Ось чому було встановлено, що жителі графства Стейма мають право дізнаватися про те, що відбувається в їхньому регіоні, раніше за всіх інших. Це робиться для того, щоб люди могли підготуватися до раптових змін, а ми могли мінімізувати збитки або максимізувати прибутки.

Хурой зрозумів суть цього пояснення.

— Мешканці Вінстона мали б отримати вигоду від розвитку, а не компанія «Меро». Ви зазнали збитків, і це суперечить волі графа Стейма. Ви маєте обов'язок боротися проти тиранії компанії «Меро», а також проти лорда Вінстона, який надав їм інформацію замість мешканців Вінстона… Правильно я розумію?

— Так. Ми не маємо йти на компроміс із компанією. Це не тільки на нашу користь. Як його піддані, ми також не хочемо зрадити волю графа Стейма. Ми маємо звинуватити лорда Вінстона та компанію «Меро», які йдуть проти волі графа.

Дійсно, це було ідеальне виправдання. Люди з радістю вигукнули на слова Хана; вони вітали його. Усі були єдині у своєму рішучому намірі протистояти компанії «Меро».

Хурой голосно вигукнув:

— Про злі вчинки лорда Вінстона та компанії «Меро» треба повідомити графу Стейму! Але ви перебуваєте під наглядом лорда і не можете звернутися до нього. Довірте це мені! Я виконаю свій обов'язок і повідомлю графа Стейма про події у Вінстоні! Заради Вінстона! Заради вас! Заради честі графа Стейма я звинувачу лорда Вінстона!

— Дякую. Я повірю тобі і буду чекати.

“Шо?”

Було очевидно, що Хурой щойно отримав завдання від Хана. Але все ж, хіба це не дивно? Зазвичай, коли НІП давав користувачеві завдання, той пасивно його приймав. Однак це не справляло враження пасивного завдання. Швидше, здавалося, що Хурой спонукав Хана дати йому завдання.

“Не може бути” , — подумав Ґрід і поспішив за Хуроєм, який вже покинув кузню.

— Ей!

Хурой дивився на Ґріда з надзвичайно цинічним виразом обличчя. Це не відповідало ентузіазму, який Хурой виявляв у кузні, тому Ґрід на мить подумав, що він переплутав.

— Хіба ти не стояв у кутку як ширма? Що тобі від мене треба? Я зайнятий, — сказав Хурой.

“Ширма в кутку? А, так, точно. Зараз я виглядаю як повний новачок.”

Окрім випадків, коли людина мала дуже добру вдачу, звичайні користувачі зазвичай неохоче контактували з новачками. Новачки нічого не знали, тому завжди задавали питання, а іноді навіть благали.

Щоб Хурой не проігнорував його і не пішов, Ґрід одразу перейшов до справи:

— Ти ж прийшов сюди, бо отримав завдання від компанії «Меро», так? Твій початковий план полягав у тому, щоб переконати мешканців Вінстона співпрацювати з компанією. Але що це за поворот?

— Ого? — Хурой проявив зацікавленість. — Ти зрозумів, що я маю квест, з моїх дій? Ти ж не новачок, так? Ну, я просто хочу отримати більшу вигоду. Поділитися інформацією про завдання.

[Гравець «Хурой» хоче поділитися інформацією про завдання. Бажаєте прийняти?]

Ґрід погодився, і перед ним з'явилася інформація про завдання Хуроя.

[ Заради жителів Вінстона

Складність : A

Жителі Вінстона зазнали значних збитків від егоїстичного лорда та компанії «Меро».

Спочатку ви працювали на компанію «Меро». Однак ви не змогли відвернутися від бідних жителів, тому зрадили компанію.

Тепер ви повинні уникнути переслідування компанії «Меро» і вирушити до Фронтієра, столиці території графа Стейма. Обов'язково дістаньтеся до Фронтієра і розкажіть графу Стейму про все, що відбувається у Вінстоні!

Умови виконання завдання : аудієнція у графа Стейма.

Нагорода за виконання : титул «Апостол справедливості». Прихильність жителів Вінстона до вас досягне максимуму. Репутація у Вінстоні підніметься до максимуму. Подарунок від графа Стейма.

*Апостол справедливості: відкриється характеристика «Мужність». Всі характеристики +10. Створиться вміння «Незламна справедливість».

Провал завдання : рівень ‑1. Прихильність жителів Вінстона знизиться. Ви не зможете увійти до Вінстона, поки не зміниться лорд Вінстона.]

— Що це за величезна нагорода?

Наявність найкращої репутації та прихильності в селі означало, що користувач міг дешево купувати товари та отримувати приховані завдання. Крім того, подарунок від високого аристократа був би принаймні епічним предметом. Ба більше, нова характеристика та вміння, які з'явилися завдяки титулу, були настільки рідкісними, що їхню цінність неможливо було перерахувати в гроші. Це було безперечно приховане завдання. Воно було навіть кращим за приховане завдання, яке отримав Ґрід!

“Живіт болить…”

Заздрість Ґріда викликала у нього запаморочення, і він відчував, ніби його органи горять.

Він відчував розчарування, а Хурой самовдоволено посміхався йому.

— Хіба це не класно? Це приховане завдання. Я такий радий, бо це вперше таке.

“Як це дратує.”

Однак Ґрід не показав свого розчарування через свою гордість.

Натомість він сказав:

— Хмф? Це класно? Приховані квести ― це не щось надзвичайне! Фігня! Це не класно. Я не заздрю цим нагородам. Я не заздрю!

— …А, так?

— Так. Я не заздрю! Тож перестань хвалитися і розкажи мені, що ти зробив. Якщо я не помиляюся, ти спонукав НІПа дати тобі квест, правильно?

Хурой знизав плечима.

— Ти це швидко помітив. Ну, багато людей про це знають, тож інформація скоро пошириться. Немає сенсу тримати це в таємниці, і я отримав прихований квест, тож я тобі розкажу.

Тоді Ґрід почув щось шокуюче.

— Ступінь свободи в «Сатісфай» є нескінченним. Я отримав квест, скориставшись цією свободою. Я не чекаю, поки НІПи дадуть мені завдання. Я намагаюся говорити слова, які змусять їх дати мені квест. Ось простий приклад. Якщо я скажу «Я швидкий і старанний, коли йдеться про доставку» перед власником ресторану, то, швидше за все, він дасть мені квест, пов'язаний з доставкою.

— Неймовірно… Я досі про це не знав… Хтось ще отримує так завдання? Якщо так, то ті, хто не знає, як грати в гру, постраждають від цього?

— Не турбуйся. Якщо ти не один з перших гравців, які грають вже рік, більшість користувачів не мають достатнього розуміння квестів, щоб користуватися цим підходом. За винятком перших користувачів, більшість людей будуть пасивно ставитися до квестів, так само як і ти. Ти не в серйозному мінусі. Тільки невелика кількість перших гравців отримала від цього вигоду. Ну, ця інформація вже почала з'являтися на різних сайтах, тож незабаром про це дізнаються всі.

— …

— Гей, чого ти раптом зблід? І спітнів?

— …Я один з них.

— ..?

— Я… Я граю в «Сатісфай» вже рік, з моменту її відкриття…

— Що? Пфф! Аха‑ха‑ха! — Хурой схопився за живіт. Він сміявся до сліз, а потім підняв великий палець. — Це один з найсмішніших жартів, які я коли‑небудь чув. Хіба це не класний жарт? О, ти, певно, комік у реальному житті? Хочеш бути моїм другом?

— …Іди геть.

Це був не жарт. Ґрід дійсно був одним із перших користувачів, який грав у Satisfy протягом року. Він навіть взяв академічну відпустку, щоб грати. Проте він не мав уявлення про таку підказку. Чи набув він власного досвіду, граючи в Satisfy протягом року? Ні, він просто покладався на банальну інформацію, яку будь‑хто міг отримати з вебсайтів. Його розуміння Satisfy було настільки низьким, що він сам не міг повірити, що був одним із перших користувачів.

— Я жалюгідний… Як соромно за себе.

Сльози текли з його очей.

— Ска! Блін!! Блііін..! Вийти.

— Ей! Що таке?

Хурой був здивований, коли Ґрід так раптово зник.

***

— Що з ним? — Хурой був вражений, коли людина, на ім'я Ґрід раптово вийшла з гри.

Ґрід був азійським користувачем, як і він, і мав гарне почуття гумору, тож було би добре, якби вони могли подружитися.

— Пфф, — Хурой посміхнувся, коли знову про це подумав.

Ґрід назвав себе давнім користувачем, навіть не знаючи, як розпочати завдання.

— Нащо йому видавати себе за одних з перших? Він дійсно щось. А тепер пора йти.

Хурой вирішив, що це була просто випадкова зустріч. Після знайомства з Ґрідом Хурой не відчував нічого особливого. Це була просто кумедна історія, яку він легко забув.

Проте обоє чоловіків уже наближалися до вихору долі.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub