Розділ 38

Центральна площа Вінстона! Тут і так завжди людно, але сьогодні зібралося ще більше людей. Адже саме тут мала відбутися гра між ковалями з виробництва предметів.

— Сподіваюся, Ґрід переможе і захистить кузню Хана. Ця кузня ― остання гордість, яка у нас залишилася.

— Правильно. Якщо кузня перейде до рук компанії «Меро», наш куточок у Вінстоні повністю зникне.

— Ґріде, тримайся! Ти не можеш програти.

Серця мешканців Вінстона були єдині. Вони молилися, щоб Ґрід виграв змагання. Однак ставлення користувачів було іншим. Результат змагання не мав до них жодного стосунку.

— Гра, де роблять предмети? Чогось цікавого і так більше нема, тож можна подивитися.

— Мені більше нема що робити. Якщо не сподобається, то підемо. Хай хтось там виграє… Переможець буде…

В результаті більшість гравців вважали гру лише трохи цікавою.

— Слухайте, хіба це не кумедно, якщо подумати? Це ж просто ковалі виготовляють предмети. Чого так багато людей зібралося це дивитися?

— Ага. Дивитися, як коваль щось там робить, нудно і нецікаво. Створений предмет буде максимум епічним, тому мені навіть результат не цікавий.

— І де ж можна знайти епічний предмет? Буде добре, якщо вони зможуть зробити хоча б рідкісний. Я чув, що відомі ковалі не беруть участі.

— Що? Тоді в чому сенс? Нащо нам перейматися результатом? Це марна трата часу, пішли ліпше полювати. Та й кому взагалі цікаво, хто володіє кузнею?

Користувачі висміяли гру як дріб'язкову і відвернулися.

Через якусь мить…

Коли були оголошені учасники гри, чоловіки‑користувачі вже не думали йти.

— А тепер дозвольте представити головних героїв цього поєдинку. Від компанії «Меро» ― Еріна! І наступник Хана ― Ґрід!

— Ооо!!

Очі чоловіків округлилися, коли вони побачили, як блондинка піднімається на сцену, і почалися оплески.

— Вау. Яка красуня!

— Це кохання з першого погляду?

— Мій ідеальний типаж…

Блондинка була в капелюсі. Однак її красу неможливо було приховати, навіть попри те, що її обличчя не було повністю відкритим. Особливо привабливими були її губи. Чоловіки, які спочатку не цікавилися результатом гри, в мить, побачивши її, стали її завзятими вболівальниками.

— Еріно. Я вболіватиму за тебе.

— Еріно, будь ласка, виграааай…

— Еріна! Еріна! Еріна!

Чоловічий фан‑клуб утворився в одну мить.

Еріна, або Евфеміна, знизала плечима, слухаючи їхні гучні вигуки, і граціозно помахала рукою.

— Дякую за підтримку.

— Оооооо!

Вона м'яко посміхнулася, від чого чоловікам вона здалася богинею. Це нагадувало реакцію солдатів на відвідування армійських казарм дівчачими гуртами‑ідолами.

Ґрід глибоко вдихнув, побачивши це.

“Тепер моя черга?”

Оскільки чоловіки вболівали за учасницю, то цілком природно, що жінки мали би підтримувати та вболівати за учасника. Ґрід посміхнувся і, наслідуючи дії Евфеміни, помахав рукою жінкам серед глядачів. Він очікував на оплески від жінок, але їхня реакція була зовсім іншою.

— Що він робить? Ее, мені погано.

— Обідній хліб, здається, зараз вийде назад…

— Він виглядає просто жахливо…

Реакція жінок була гіршою за все!

“Це брудне суспільство, яке цінує лише зовнішність! Ви б мене підтримали, якби я був гарним.”

Жодна з жінок не підтримала його, але мешканці Вінстона кричали розчарованому Ґріду.

— Ґріде! Ми з тобою. Ми вболіваємо за тебе. Ми віримо в тебе! Обов'язково переможи.

— Наступнику Хана, покажи свої вміння.

— Перемога Ґріда! Перемога Ґріда! Перемога Ґріда!

Ґрід затремтів.

“Якщо ви мене підтримуєте, чому ви дивитесь на неї..?”

НІПи‑чоловіки теж були вовками. Серед мешканців Вінстона чоловіки забули, що блондинка була ворогом, і не могли відвести від неї очей. …Навіть Хан!

“Ви, сволоти, тепер я знаю, хто ви є насправді.”

Блондинка була настільки спокусливою, що приваблювала навіть літніх НІПів. Ґрід почувався ображеним нею, бо, стоячи поруч із нею, він перетворився на кальмара.

— Ти. Я обов'язково переможу. Тоді я з радістю подивлюся, як це гарне обличчя перекоситься!

Евфеміна була вражена заявою Ґріда. Він ― чоловік, якого вона зустріла як ворога, але як він міг ігнорувати її красу?

“Якщо людина не гей або сліпа, то для всіх чоловіків природно любити мою красу, так же?”

Евфеміна мала горду вдачу.

“Спробуй на смак мою красу.”

Евфеміна підняла криси капелюха, яким приховувала своє обличчя, і її прекрасне личко стало чітко видимим.

Ґрід не міг не захопитися нею.

“Тепер розумію, що вона дійсно дуже гарна. Вона не гірша за ту злу відьму Юру.”

Якщо Юра була елегантною і зрілою жінкою, то Евфеміна була молодою і життєрадісною дівчиною. Їхня атмосфера була зовсім різною, але вони були схожі тим, що обидві мали надзвичайну красу.

“Вона людина чи лялька?” — Ґрід скорчив дурний вираз обличчя і не міг відірвати погляду від Евфеміни.

Вона побачила це і подумала:

“Так, правильно. Як тільки ти побачиш моє обличчя, то закохаєшся з першого погляду. Тепер ти будеш слідувати за мною, як пес, так само як й інші чоловіки.”

У світі не було чоловіка, який міг би протистояти її красі!

Евфеміна дуже пишалася своєю зовнішністю, тому продовжувала розмовляти з Ґрідом, щоб остаточно закріпити свою перемогу.

— Ґрід? Не треба ставитися до мене вороже. Хіба ми не щойно познайомилися? Може, ми ще побачимося. У майбутньому ми можемо подружитися. Тож не засмучуйся, і давай ладнати.

Її очі нагадували напівмісяць, а голос був хитро‑кокетливим. Не було чоловіка, який би не зацікавився нею, побачивши її такою.

Однак Ґрід лише пирхнув.

— Що? Подружитися? Не кажи таких жахливих речей, мала.

Евфеміна почервоніла.

— Ж‑жахливих? Чому ти не хочеш подружитися зі мною? А ще ― «мала»?

— Так! Я не хочу зав'язувати хороші стосунки з такою лисицею, як ти! Мала! Ти хоч скінчила школу? Мене не цікавлять такі дрібні дівчатка, як ти. Я не лоліконщик! Чорт. Ти думаєш, я такий слизький покидьок? Ти, певно, хочеш відволікти мене від гри, але я на це не куплюся.

Ґрід стояв на своєму. У нього був свій ідеальний типаж. Її зріст мав бути не менше 168 см, а груди ― 4‑го розміру!

Евфеміна була, безперечно, гарною дівчиною, але далекою від ідеалу Ґріда. Її зріст становив 160 см, а груди — лише 2‑го розміру. Якою б гарною не було її обличчя, Ґрід не мав жодних підстав закохуватися в неї.

“Мала? Лисиця? Та хто він такий?” — Евфеміна дивилася порожнім поглядом, слухаючи глузування Ґріда.

Потім вона раптом затремтіла. Почуття сорому, якого вона ніколи раніше не відчувала, зробило її надзвичайно розлюченою.

“Мені взагалі‑то 20 років!”

Саме так. Евфеміна не була підлітком. Вона виглядала молодшою за свій вік, але вже була дорослою. Те, що її назвали дитиною, зачепило болюче місце Евфеміни, оскільки вона мала комплекс щодо свого зросту.

“Я принижу тебе перед усіма ними!” — вирішила Евфеміна, сповнена гніву.

З холодною посмішкою вона поглянула на Ґріда і запитала:

— Якщо ти не розумієш мого шарму, то ти гей? Ну добре. Я змушу тебе пошкодувати про те, що мати‑природа зробила тебе голубим. Побачимо, хто зробить кращий предмет. Але я все одно виграю.

— Шо? Гей? Я гей? Що ти, бляха, мелеш? Ти, нещасна шмаркачка! Я не гей! — обурено викрикнув Ґрід.

Евфеміна знову відчула шок, коли почула слово «нещасна». Вона ніколи не уявляла, що колись почує це від чоловіка.

— Н‑нещасна? Я? Таке сміття, як ти, ніколи не зможе зрівнятися зі мною!

Ґрід сам перший її образив. З точки зору Евфеміни, Ґрід здавався просто навіженим.

Вона не могла змиритися з ганьбою і зі сльозами на очах викрикнула:

— Я хочу покінчити з цим якнайшвидше! Починай гру!

— Добре, починаймо. Мені пофіг на ці односторонні вболівання. Сьогодні я розіб’ю тебе!

Ведучий ще не оголосив про початок гри, але Ґрід уже клав залізну руду в розпалену піч. Евфеміна мала досвід у виготовленні предметів, тому вона також почала плавити метал.

Від двох розлючених людей виходила величезна енергія, і температура печі швидко зростала.

Ведучий вигукнув:

— Вони розпочали гру. Я сповіщу натовп! Цього разу тематика гри ― виготовлення кинджала. Переможе той, хто за визначений час виготовить кинджал кращої якості!

Кинджали ― це предмети, які можна виготовити відносно швидко. Звичайно, можна витратити багато часу на створення справжнього шедевра, але досвідчені ковалі можуть виготовити хороший кинджал за дві години. Тому ліміт часу в цій грі становив три години.

— Еріно, тримайся!

Кількість користувачів продовжувала зростати, коли вони почули галас, через що фанати Евфеміни розмножувалися так само швидко, як ракові клітини. Оплески жителів Вінстона були повністю заглушені їхніми криками, тому Ґрід, здавалося, боровся сам по собі за лінією фронту.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub