Розділ 43

“ От срані падла.”

Перш ніж завдання було виконано, Ґріда заарештували і відвели до замку Вінстон. Минуло вже годину, відколи його замкнули в кімнаті для допитів.

— Кілька людей бачили, як ти розмовляв з Хуроєм перед кузнею Хана. Ти вже знав, що Хурой планував зв’язатися з графом Стеймом?

— А що якби знав?

— …Це був мешканець Вінстона, який доручив Хурою зв'язатися з графом Стеймом. Оскільки ти близький до мешканців, хіба ти не знаєш, хто це?

— А якщо знаю?

— То ти теж один з них?

— Що? Ти тупий?

— …

Ґрід виготовив набагато кращий кинджал, ніж та дівчина, на ім'я Еріна. Іншими словами, завдання на виготовлення предмета закінчилося б його перемогою, і він заробив би 600 золотих. Однак через цей безпідставний арешт завдання провалилося.

“Через них мої 720 000 вон полетіли в трубу!” — подумки проклинав Ґрід.

Лицар, який проводив допит, сказав:

— Думаю, ти не усвідомлюєш, в якому ти становищі… Якщо ти й дальше будеш так себе вести, то пошкодуєш.

Ґрід відповів лицареві, який намагався його залякати:

— Заткнися, ти, гнилий нахлібник. Чи ти тепер блазень? Тоді я хочу, щоб вам усім зараз відрубали голови! Я не маю жодного стосунку до Хуроя. Так що відпустіть мене просто зараз!

Хоча Ґрід знав, що його можуть катувати, ув'язнити або навіть вбити, але зараз він був втіленням гніву після втрати своїх 720 000 вон.

“Скільки мисок скумбрії можна купити за 720 000 вон?”

Він був настільки розлючений, що обсипав лицарів прокльонами:

— Ти, недолугий дебіл! Я все це запам'ятаю, потвора! Одного дня я повернуся, щоб вичавити з тебе 600 золотих, тож відпусти мене зараз же!!

— Подивіться на нього. Він все ще меле дурниці! — наймолодший лицар витягнув меча.

Ґрід спочатку здригнувся, але незабаром змінив свою поведінку.

— Вбий мене, матір твою!

— Цей гад не боїться кінця! — лицар не витримав і кинувся вперед.

Ґрід заплющив очі й прийняв смерть. Чому? Тому що в цій ситуації краще було померти.

“Якщо я помру, то воскресну на площі. Я не можу залишатися тут. Краще померти і воскреснути, навіть якщо це означає втрату досвіду.”

Ґрід турбувався про Хана. У найгіршому випадку Ґрід припустив, що його не оголосять переможцем, а це значить, що компанія «Меро» отримає кузню. Якщо так, то Хан помре, а класове завдання, яке отримав Ґрід, автоматично буде знищено!

— Вбий мене швидше, сучий сину!

Ґрід не міг вийти з гри. Він мав померти, воскреснути і зустрітися з Ханом.

Тоді спритний лицар середнього віку втрутився і зупинив поспішного молодого лицаря.

— Гей, Лео, заспокойся. Хіба ти не знаєш? У нього безсмертне тіло. Вбивши його, ти тільки випустиш його на поле бою.

“Блін, план провалився.”

Тим не менш, Ґрід продовжував провокувати молодого лицаря, сподіваючись, що той втратить самоконтроль.

— Ей, ти не вб’єш мене? Чи не можеш вбити? Ти боїшся? Що ти за лицар? Ти жалюгідний молокосос, ікла ще не виросли, га? Ти помреш незайманим! Якщо помреш, станеш привидом ― привидом, який підглядає за дівчатами в лазні!

— Ах… Ти… — руки молодого лицаря, на ім'я Лео тремтіли, коли він тримав меч. Не було б дивно, якби він одразу ж заколов Ґріда.

Однак Лео утримався. Він так сильно прикусив губу, що з'явилася кров. Побачивши це, Ґрід подумав, що буде ефективно ще трохи принизити Лео.

— Ти… Оф? Оф! — Ґрід намагався ще більше спровокувати Лео, але хтось заткнув йому рота.

“Продажні гівнюки!” — Ґрід гнівно поглянув на лицаря середнього віку, який заткнув йому рота.

— Ти не збираєшся визнавати свою провину. Ти також не збираєшся розповісти нам, хто найняв Хуроя?

— Уф‑уф!! — Ґрід намагався сказати: «Якщо хочеш, щоб я відповів, зніми кляп».

Лицар середнього віку кивнув, інтерпретуючи відповідь Ґріда.

— Ти дійсно не відповіси? Якщо так, то мені не залишається нічого іншого, як ув'язнити тебе. Але якщо ти скажеш мені, хто найняв Хуроя, до тебе можуть поставитися по‑іншому.

Ґрід не хотів потрапити до в'язниці. Ув'язнення триватиме довше, ніж кілька днів. Доки його не звільнять, він залишатиметься у в'язниці, скільки б разів він не відключався і не підключався знову.

“Я можу їм сказати. Якщо Хана заарештують, я знайду спосіб його врятувати.”

Хан був дорогоцінним другом Ґріда, тому він був безцінним для Ґріда як у Satisfy, так і в реальності. Може й він і НІП, але все одно друг.

Проте друг ― це лише друг! Незалежно від того, наскільки важливим був друг, для Ґріда його власне життя було важливішим. Тому Ґрід вирішив зрадити Хана.

— Уф! Уф! — мовляв, «Я скажу, хто найняв Хуроя! Тож відпустіть мене».

Лицар середнього віку кивнув, інтерпретуючи відповідь Ґріда.

— Ну і хлопець. Ти не думаєш зрадити свого друга, навіть якщо тебе посадять до в'язниці? Може, ти і слабкий, але твоє почуття справедливості гідне поваги.

— Уф‑уф! Уууууф! — мовляв, «Що ти верзеш? Я скажу тобі, хто найняв Хуроя, якщо ти знімеш цей кляп!».

Лицар середнього віку кивнув, довільно інтерпретувавши відповідь Ґріда, і наказав солдатам:

— Заберіть його. Киньте в поодиноку камеру

“П-поодиноку?!”

Ґрід не міг нічого вдіяти, опинившись у в'язниці, але, що гірше, його помістять в окрему камеру? Значить, він буде ув'язнений там сам, без інших в'язнів.

— Уф! Ууууф! — Ґрід запанікував і почав вириватися, намагаючись позбутися кляпа.

Однак лицарі проігнорували його крики. Зрештою, Ґріда затягли під замок.

“Блін, та що відбувається? Мене будуть тримати там вічно? А що сталося з кузнею Хана? Хан не може померти… Ти, дурний Хурой, чому ти провалив завдання і нашкодив мені..?”

І тоді, коли його тягли солдати, сталося ось що.

[Створено завдання «Апостол справедливості».]

[ Апостол справедливості

Складність : S

Хурой, який намагався повідомити графа Стейма про події у Вінстоні, провалив свою місію і був спійманий.

Він вже довгий час перебуває в камері поодинокого ув'язнення.

Ви єдиний, хто знає про обставини Хуроя, тому тільки ви можете йому допомогти!

Врятуйте Хуроя заради справедливості.

Умови виконання завдання : після потрапляння в найглибшу темницю врятуйте Хуроя протягом семи годин.

Нагорода за виконання : титул «Апостол справедливості». Прихильність жителів Вінстона до вас досягне максимуму. Ваша репутація у Вінстоні досягне максимуму. Створиться пов'язане завдання з Хуроєм.

* Апостол справедливості: відкриється характеристика «Мужність». Всі характеристики +10. Створиться вміння «Незламна справедливість».

Провал завдання : рівень ‑2. Створиться титул «Боягуз».

* Боягуз: прихильність НІПів знизиться. Імовірність отримання завдань знизиться. Вас зневажатимуть НІПи з позитивним ставленням.]

“Зміст нагороди здається знайомим..? Ага!”

Це була та сама винагорода, яку Ґрід бачив в інформації про «Заради мешканців Вінстона», коли Хурой поділився з ним деталями завдання. З'явилося завдання, пов'язане з Хуроєм.

“Я хочу новий титул… АЛЕ я не збираюся приймати це завдання!”

Ґрід мав сидіти в ізольованій камері, але від нього очікували, що він врятує Хуроя? До того ж це мало статися протягом семи годин!

Це було беззаперечне провалення завдання.

“Який дурень може бути настільки наївним, щоб прийняти такий квест? Покарання, якщо я провалю його… Аж мурашки по шкірі. Левел впаде, і я отримаю титул «Боягуз»..? Титул‑сміття.”

Титул «Боягуз» був таким же поганим, як і «Вбивця аристократів». Ґрід нізащо не міг прийняти це завдання.

Однак…

[Ви не можете відмовитися від цього завдання. Завдання триває.]

Чому? Чому саме він?

— Уф! Ох! Ооооо! Ооооо! — Ґрід божеволів. Він не міг стриматися від лайки, незважаючи на кляп у роті, і ледь не задихнувся.

Ґрід обслинювався і кашляв крізь кляп у роті, що змусило солдат, які його супроводжували, бити його по спині.

— Ото невгамовний! Можеш просто замовкнути?

— Ба! Сидіти одному ― просто жах. Дурню, треба було говорити, коли лицарі дали тобі шанс. Нащо вдавати крутого, коли ти просто боїшся?

— Уф! Ууф! — Ґрід вважав, що це несправедливо. Йому було прикро, що солдати неправильно зрозуміли його і говорили так свавільно.

— Еф! — Ґріда відвели глибоко під землю і солдати заштовхали його в поодиноку камеру.

Однак вони не зняли йому кляп.

Солдати розмовляли між собою.

— Ей, а може зняти кляп?

— Лео сказав знімати його тільки під час їжі. Здається, у нього гострий язик, тож Лео захоче його вбити, якщо він зможе вільно говорити.

— Розумію.

— Уфуувф! — мовляв, «Зніміть кляп!».

Солдати дивилися на Ґріда з переляканими поглядами.

— Ого, він так сильно хоче побалакати, що аж слиньки потекли. Якщо тримати його з кляпом цілий день, то може і подавитись.

— Це й справді покарання для нього.

— Уфууф! — мовляв, «Тоді зніміть цю мотузку!».

Мотузка стискала тіло Ґріда, заважаючи йому рухати навіть пальцями.

Дзеньк!

Солдати проігнорували його і пішли геть.

“Вони справді йдуть.”

Тіло Ґріда було зв'язане, а рот заткнутий.

“Я залишуся тут назавжди?”

Крім того, час спливав. Завдання з порятунку Хуроя провалиться, навіть якщо Ґрід просто сидітиме на місці.

“О, мій рівень.”

Більше того, чому Ґрід має отримати титул «Боягуз»? Бо не зможе врятувати Хуроя?

— Оооф! Ууф! — Ґрід знову почав кричати «Поможіть мені, будь ласка!».

На жаль, відповіді не було. Його стогони лунали в глибокому і похмурому підвалі.

Час минав, але нічого не відбувалося. У верхній частині екрана було вікно, яке показувало, що у нього залишилося чотири години до закінчення терміну виконання завдання. Ґрід вже три години просидів у в'язниці.

“Бля… Погань.”

Останнім часом його супроводжували і удача, і невдача. Вся ця удача була передвісником його сьогоднішнього нещастя.

“ Я й забув, який я невезучий, і втратив пильність…”

У свої 26 років він ніколи не знаходив 10‑вонних монет на узбіччі дороги! Але йому вдалося отримати легендарний клас!

“Хочеться вдарити леді Удачу…”

Якраз коли він проклинав леді Удачу…

— Ґріде! Ґріде!

Ґрід почув жіночий голос з верхнього поверху.

“Цей голос?”

Він був знайомим. Де він його недавно чув?

“А!”

Еріна ― її голос був таким же гарним, як і її обличчя.

“От вже клятий несправедливий світ! Чому одна людина народилася з такою кількістю переваг?”

Ні, зараз не час скаржитися на світ.

“Чому ця мала тут? Ні, це навіть не треба питати.”

Прийшла дуже неочікувана людина, але вона була єдиною надією Ґріда. Тому він мусив прийняти її допомогу.

Він почав кричати:

— Уууф! Ууф! Ууууф! Ууф! — мовляв, «Тут! Я тут..!».

Проте, як би він не кричав, йому було важко видавати гучні звуки з кляпом у роті.

Еріна все ще шукала його нагорі.

— Ґріде! Ти де? Ну і де він?

— Уф! — з рота Ґріда вирвався хрипкий крик.

Проте Еріна все одно не могла його знайти.

У верхній частині екрана вікно із завданнями показувало дві години. Протягом наступних двох годин він мав втекти і врятувати Хуроя.

“Що я можу зробити? Чорт, навіть не знаю! Я мушу щось зробити!”

— Уф! Уф!

— Ґріде!

“Ах, нарешті…”

Еріна, яка спустилася вниз, ледь почула голос Ґріда і підбігла до нього.

“А! Ця нещасна дівчина зараз здається ангелом.”

Ґрід почав дуже цінувати Еріну, коли вона, поглянувши крізь ґрати, сказала:

— Я врятую тебе, але не тільки. Я ще й дам тобі цей кинджал.

— Уф! Уф!

Еріна тримала в руках піхви, зроблені з рогу мінотавра. Це був кинджал, який Ґрід виготовив, коли змагався з нею.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub