Розділ 45

У підземеллі замку Вінстон…

Ґрід був ув'язнений в поодинокій камері на третьому підземному поверсі, але його врятувала Евфеміна, і тепер він шукав Хуроя.

— Чорт! Я всюди шукав, але його ніде нема. Де ж той клятий Хурой?

— Сумніваюсь, що він на цьому поверсі. Може, нам слід спуститися нижче?

— Що? Третій поверх не останній?

— За інфою, яку я отримала, тут чотири поверхи.

— Я маю спуститися на четвертий поверх…

Час на порятунок Хуроя був обмежений 1 годиною 10 хвилинами. Ґрід ставав дедалі більш роздратованим. Якщо час спливе, а він не встигне врятувати Хуроя, то отримає дуже великий штраф. Ґрід мав знайти і врятувати його якнайшвидше.

Однак підземелля замку Вінстон було дуже великим, а коридори були складними, як лабіринт, що ускладнювало пошук шляху. Ґрід вирішив дослухатися до думки Евфеміни, але знайти сходи, що вели на четвертий поверх, було нелегко.

— Ей, ти! Ти впевнена, що четвертий поверх існує? Третій поверх ― це не кінець? Може, Хурой десь на другому або першому поверсі…

— Я обшукала перший і другий поверхи, коли тебе шукала, але не побачила в'язня, на ім'я Хурой. А четвертий поверх дійсно існує. Я почула це від надійної людини.

— Е‑е‑ех… Але я не бачу спуску на четвертий поверх…

— Перестань скиглити. Це дратує

— …Так, пробач.

Час минав, поки вони блукали, і, перш ніж Ґрід встиг збагнути, залишилося лише 50 хвилин. Тим часом переслідування солдатів не припинялося, а в коридорах були встановлені пастки.

“Хоча б тут все легко. Пастки настільки очевидні, що не треба боятися потрапити в них.”

Ця в'язниця була зроблена з каменю. Підлога, стіни і стеля ― все було зроблено з каменю. Крім того, вона була підземною, тому сонячне світло не могло до неї дістатися. Іншими словами, тут не могла рости навіть травинка.

Однак, як не дивно, Ґрід побачив на підлозі місця, де росли квіти і трава. Крім того, зі стелі звисали фрукти і хліб. На стінах висіли високоякісні предмети, які не відповідали тюремному інтер'єру.

Це було явно неприродне видовище!

“Це все пастки.”

Навіть людина з інтелектом учня початкової школи змогла б помітити такі безглузді пастки.

— Гадаю, тобі слід нагнутися. Інакше помреш.

— Е?

Ґрід послухався слів Евфеміни і поспішно нагнувся. У той самий час гострі стріли пролетіли над його спиною. Він подивився на стріли, що застрягли в стіні, і вигукнув:

— Ааа..! Ш‑що за нах? В мене мало не влучили.

Коки Ґрід витирав піт і зітхав з полегшенням, Евфеміна штовхнула його в спину. Через це він втратив рівновагу і впав, а з місця, де він щойно стояв, злетів спис. Якби Евфеміна не штовхнула його, то спис би прошив його наскрізь.

У Ґріда побігли мурашки по шкірі.

— Хік! Ааак! Чого вони запустились?

— Вибач. Я випадково активувала пастку.

Евфеміна хихикала, йдучи. У її руках було кілька різнокольорових квітів.

…Це було божевілля.

— Хіба не дивно, що на цьому місці ростуть квіти? Це ж очевидна пастка! То нащо ти їх зірвала? А?! Як ти могла потрапити в пастку, ідіотка! Я ледь не загинув! І нащо взагалі зривати квіти в такій ситуації? Бляха‑муха! Повна нікчема. Якби я через тебе помер, ти б дорого за це заплатила. Не роби нічого зайвого і просто знайди вихід!

…Це саме те, що Ґрід хотів їй крикнути, але не зробив цього.

“Терпіння, терпіння.”

Ґрід ледь стримав свій гнів. Евфеміна мала неабиякі навички, порівняно з її тендітною зовнішністю. Її бойові здібності були рівними здібностям Кривавої відьми Юри. Крім того, вона мала епічний клас, який мали лише троє людей. Ґрід не наважувався зачіпати таку людину.

Найголовніше, її сила була потрібна для порятунку Хуроя. Ґрід не міг врятувати його лише своїми силами. Незалежно від того, наскільки вона була неправа, Ґрід мав й надалі лестити їй.

— Б‑будь обережна. Я не знаю захисної магії, на відміну від тебе

— Так‑так… пробач, — Евфеміна нещиро вибачилася перед Ґрідом, і він знову розлютився.

— Мала стерва! Як ти можеш поводитися так безсоромно, хоча майже вбила людину!? Встань на коліна і вибачся негайно!

…Це він хотів крикнути.

— Терпіння… Хух… Га?

Ґрід відчув нове тривожне передчуття. Евфеміна дивилася на банани, що висіли під стелею.

“Не кажи, що вона хоче зірвати таку підозрілу річ, щоб з'їсти? Вона ж не мавпа…”

У цю мить! Евфеміна легенько підстрибнула і схопила банан.

Чому?

Тріск!

Відразу після того, як Евфеміна схопила банан, що висів під стелею…

Підлога, на якій стояв Ґрід, почала руйнуватися.

— Хааак!

Ґрід ледь уникнув небезпеки, перекотившись убік, і нарешті не витримав і викрикнув до Евфеміни:

— Що ти робиш? Чому ти їси банани в тут?

Евфеміна ковтнула кусочок, запхала решту банана в рот і сказала:

— Я профто хофіла їсти банан, во він вифів переді мною.

— Послухай, це ж просто здоровий глузд! Дивно, що в цьому підземеллі висять банани. Це явно пастка!

— Хіба це дивно? Банани можуть висіти для патрульних солдатів, щоб вони могли поїсти, коли зголодніють, — Евфеміна зітхнула. — Бідолашний. Ти дивишся на світ з дуже негативної точки зору. Ставлю, що у тебе нема друзів, яким ти можеш довіряти.

— …

Ґрід був упевнений ― Евфеміна була явно дуже розлючена, тому вона навмисно активувала пастки.

“Ясно.”

Евфеміна прийшла рятувати його через завдання, яке було їй вигідне, але порятунок Хуроя не мав до неї ніякого стосунку. Її поточні дії були скаргою на те, що вона не хотіла рятувати людину, яка не мала відношення до її завдання. Ось чому вона навмисно активувала пастки!

“Характер звісно…”

Дійсно, рідко коли красуні мають добру вдачу. Більшість красунь були оточені турботою, як принцеси.

“Але А‑Хьон гарна і добра.”

Серце Ґріда відчуло полегшення, коли він згадав про свою ідеальну любов, А‑Хьон.

“А‑Хьон… Я хочу тебе побачити…”

— Тут! Вони тут!

— …Ви смієте заважати моїм мріям?

Ґрід малював у своїй уяві прекрасну картину А‑Хьон, аж раптом почув шум з обох кінців коридору, після чого швидко підбігли солдати. Їх було близько 50.

Він зітхнув.

— Чому вони приходять без кінця? Це дратує.

Евфеміна пирхнула.

— А хіба це не я з ними розбираюся? Будеш просто стояти тут чи тікати? Чого скаржишся, коли ти нічого не робиш? Ти ж маєш кинджал. Ти маєш битися.

— Битися? Я? Я не можу.

Ґрід мав унікальний кинджал, який йому повернула Евфеміна. Очевидно, що сила атаки цього кинджала могла легко впоратися з атакуючими солдатами, але він не міг вступити в бій. Чому?

Все дуже просто.

— У мене нема броні.

— …

Одяг, який носив Ґрід, абсолютно не захищав його. Він не міг битися з солдатами без захисту! Зрештою, Евфеміна допомагала йому, щоб він міг зосередитися на порятунку Хуроя, не беручи участь у бою.

— Навіть якщо так, хіба для тебе не легко впоратися з солдатами?

— Ні, я не такий сильний, як ти думаєш. Тоді… я залишу це тобі.

— Що? Що це значить..?

Ґрід поплескав Евфеміну по спині і попрямував до дірки, яка утворилася після пастки, яку вона раніше активувала.

— Я піду і спочатку знайду Хуроя. До того часу відволікай їхню увагу!

— Еей!

Збентежена Евфеміна поспішно спробувала наздогнати Ґріда, але було вже запізно. Він проігнорував її і стрибнув у дірку.

— Ахт!

[Ви впали з великої висоти і отримали 200 шкоди.]

Ґрід залишив солдатів і Евфеміну, впавши сам на четвертий поверх.

— Кхе! Кхе! Ох… на щастя, я не отримав серйозних травм.

Ґрід підняв своє запилене тіло і перевів погляд на запилену стелю. Битва між Евфеміною і солдатами вже почалася, про що свідчили спалахи світла і крики солдатів.

— Молодець, Евфеміно. Ти дуже добре справляєшся…

Якщо вона буде битися якомога голосніше, вороги повірять, що Ґрід і Евфеміна знаходяться на третьому поверсі, і перекинуть всі оборонні війська на третій поверх. Тоді оборона на четвертому поверсі буде відносно слабкою.

— Хухут, я знайду і врятую Хуроя в цій дірі. Я ж дуже розумний, так?

Чи відчував Ґрід провину за те, що залишив бій Евфеміні, а сам пішов рятувати Хуроя? Ні, його совість не мучила. Він був типом людини, яка використовувала інших, якщо це приносило йому користь.

Чи хвилювався Ґрід за Евфеміну, яка билася сама? Звичайно, він не хвилювався. Вона була представницею першого епічного класу і настільки сильною, що могла використовувати всі види магічних заклинань без попереднього промовляння. Вона могла вижити, навіть якби її противниками були сотні солдатів і десятки лицарів.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub