Розділ 48

Дублікатор ― людина, яка аналізує вміння інших, дублює їх, а потім може використовувати без жодних обмежень. Дублікатори можуть насолоджуватися всіма видами переваг залежно від скопійованих вмінь. Це може бути будь‑що на їхній вибір. Цей клас можна було б назвати найефективнішим із усіх у Satisfy.

Вони також фахівці бою. Залежно від комбінації вмінь, можна було проходити рейди на боса наодинці, ставати найсильнішим асасином або навіть битися проти цілої армії. Дублікатор ― це клас, найближчий до того, щоб називатися «найсильнішим».

Однак у Дублікатора є й фатальні недоліки.

По‑перше, можна було дублювати вміння лише тричі на день. По‑друге, скопійоване вміння можна використати лише один раз. По‑третє, базових вмінь було лише дев'ять, і жодне з них не бойове. По‑четверте, базові фізичні здібності мага були слабкими.

Іншими словами, Евфеміна була найсильнішою, коли дублювала багато вмінь, але найслабшою, коли вмінь залишалося мало. А зараз вона перебувала у своєму найслабшому стані.

— Усе скінчено, — сказала бліда Евфеміна.

Ґрід пішов на четвертий поверх, залишивши її саму на третьому. Вона витратила більшість своїх вмінь на те, щоб знищити сотні солдатів, що постійно прибувати. Якщо бути точніше, залишилося три заклинання вогняної магії. Однак скористатися ними не виходило, бо вогняна магія могла спричинити вибух.

У такій ситуації, наче чекаючи на зручний момент, з'явилися четверо лицарів і оточили її.

— Я в пастці…

Жодних ознак того, що Ґрід повернеться. На четвертому поверсі стався потужний вибух, тож, можливо, трапилося найгірше ― і Ґрід загинув.

“Якщо він вижив і врятував Хуроя, то чи повернеться він сюди і врятує мене?”

Можливо, Ґрід уже втік із в'язниці сам? Лицарі направили мечі на Евфеміну, яка стояла нерухомо, наче вже змирившись зі своєю долею.

— Ти неймовірно сильна жінка, яка одна вбила понад п'ятсот солдатів. У тебе титул великого мага?

На щастя, лицарі не наважувалися нападати на Евфеміну. Вона вбила сотні солдатів, тож природно, що лицарі її боялися. Однак безглузде протистояння тривало недовго.

— Наразі в замку лишилися тільки охоронці лорда. І оскільки більше немає солдатів, щоб заблокувати вихід, Ґрід може втекти, поки ми тут стирчимо.

— Це взагалі можливо? Хіба Лео не пішов на четвертий поверх? Лео вже, певно, догнав його і з радістю зарізав.

— Під загрозою спокій лорда. Ми мусимо врахувати найгірший можливий варіант і підготуватися до нього.

— Так… тоді поспішимо. Це нечесно, але, боюся, нам доведеться битися вчотирьох проти одного.

Четверо лицарів прийняли рішення й одночасно кинулися на Евфеміну. Тепер Евфеміні довелося приймати рішення.

“Не можна стояти без діла.”

Евфеміна витягла золоті кубики. Це було вміння «Кидок кубика», яке вона отримала, перемігши Ґріда у грі з виготовлення предметів.

[ Кидок кубика

Киньте кубик, і залежно від цифри, яка випаде, відбудеться певний ефект.

* Якщо ціллю є ви самі або ваш союзник: якщо випаде 4 або вище, ефект буде позитивним. Якщо випаде 3 або нижче, ефект буде негативним.

* Якщо ціллю є ворог: якщо випаде 3 або нижче, ефект буде позитивним. Якщо випаде 4 або вище, ефект буде негативним.

Вартість мани: 1 000

Час відновлення: 3 000 секунд]

Що як вона кине кубик, і ситуація стане ще гіршою?

“Якщо все стане зовсім погано, то влуплю по них вогнем.”

Евфеміна не збиралася вмирати на самоті. Вона бурчала, але жодних ознак повернення Ґріда так і не було. Вона не могла уявити, як саме, але пізніше помститься Ґріду найжахливішим чином.

У ту ж мить!

— Благородні лицарі нападають купкою на слабку… ну, вона не слабка, але все одно… коротше ― це нічим не відрізняється від бандитизму.

— Ґ… Ґрід?

Евфеміна й лицарі подивилися у бік, звідки лунав голос. Ґрід і Хурой стояли поруч один з одним.

— А..!

Обличчя Евфеміни аж засяяло від появи Ґріда. Вона думала, що Ґрід ― просто сміття без жодної відданості, але він виявився не найгіршою людиною. Він повернувся, як і обіцяв.

“Справді гарна.”

Усмішка Евфеміни була прекрасна, як повністю розцвіла квітка, і серце Ґріда не могло не забитися швидше від цього.

“Не можна піддаватися на зовнішність. Вона просто гарна ззовні, але приховує брудну душу! Тому заспокойся, чортове серце!”

Лицарі намагалися зберегти спокій, дивлячись на Ґріда.

— Як він тут опинився..? Не кажи, що ти вбив Лео, якого називали Північною зіркою?

— Не знаю, хто такий Північна зірка, але той малий бовдур, на ім'я Лео здався мені легкою здобиччю. Сам на сам. Сам. На. Сам. Я вбив його. Аха‑ха‑ха!

— Ти!

Обличчя лицарів спотворилися, почувши, що їхній колега загинув. Ґрід не відчував страху перед ними. Це тому, що він вірив у щось.

— Ага, ви злитеся, і що з того? Ви думаєте, хтось із вас може мене торкнутися?

— Ух!

Лицарі здригнулися. Якщо послухати, то хіба Ґрід не достатньо хороший, щоб знищити Лео? Вони на мить втратили пильність, бо Ґрід виглядав як нікчема, але з ним не так просто впоратися.

Евфеміна із захопленням спостерігала, як лицарі відступають від Ґріда.

“Змусити лицарів відступити лише кількома словами… наскільки ж у нього високий рівень?”

Монстри та НІПи, як правило, пасували перед супротивниками з рівнем більш ніж на 30 вищим за їхній. Тому Евфеміна помилилася і вирішила, що рівень Ґріда набагато вищий за їхній.

Тим часом Ґрід продовжував говорити, наближаючись до лицарів:

— Слухайте, хлопці, якщо не хочете вмерти собачою смертю, як Лео, ― звільніть дорогу. Це ваш єдиний шанс піти.

— Ах ти..! — один лицар розлютився і спробував кинутися вперед, але інші зупинили його.

— Не піддавайся на провокацію. Я знаю твою майстерність, але не варто стикатися з ним поодинці. Це, певно, пастка.

— Ти перебільшуєш. Подумай спокійно. Цей гівнюх ― просто коваль! Ковалі не можуть бути такими сильними!

— Але Лео так і не повернувся. Не можу сказати, хороший він актор чи ні, але він явно той, кого варто остерігатися.

— Хе..!

Лицарі напружилися, бо надто сильно над цим задумались, а тим часом Ґрід продовжував іти вперед. З кожним кроком Ґріда лицарі відступали.

Хурой був у захваті, спостерігаючи за приголомшливою картиною того, як Ґрід одноосібно тримає в напрузі чотирьох лицарів.

“Воістину круто… Ззовні Ґрід може здаватися простачком, але насправді він ― надзвичайно крутий гравець високого рівня, від якого тремтять лицарі. Ще зовсім недавно я бачив його в кузні та вважав блазнем. Соромно, що в мене такі погані очі.”

Від Евфеміни до Хуроя, від Хуроя до лицарів! У той час, коли всі вони глибоко помилялися щодо Ґріда, той усміхався із задоволенням.

“З вміннями Евфеміни хіба вона не може в будь‑який момент позбутися їх?”

Так і є. Насправді причина такої впевненості Ґріда полягала в існуванні Евфеміни. Ґрід анітрохи не сумнівався, що Евфеміна розкидає їх усіх.

Туп, туп.

Ґрід продовжував іти вперед, а лицарі, що відступали, занурювались у все сильнішу тривогу. Потім вони дійшли до сходів, що вели на другий поверх. У цей момент лицарі зібралися з духом.

“Що ми робимо? Ми ― благородні лицарі, то чому ж ми боїмося людини, яка втекла з тюрми? Це ганьба на все життя!”

“Це може завдати шкоди лорду. Я мушу захищати це місце заради лорда.”

“Він не простий коваль, якщо зумів убити Лео. Тепер це питання честі. Я більше не відступлю.”

“Лео був один, а нас четверо. Ми не можемо програти.”

Лицарі вирішили більше не відступати. Через це Ґрід також зупинився.

— Що? Хочете битися? Не пошкодуєте?

Лицарі стиснули мечі й закричали:

— Ми будемо битися! Я не можу допустити, щоб злочинець, як ти, утік!

— …Я не злочинець.

Ґрід по‑справжньому розлютився. Хіба з ним не вчинили несправедливо з самого початку? Спочатку він мав отримати нагороду за перемогу у грі ковалів. Потім його кинули у в'язницю й несправедливо мучили!

Ґрід гнівно вигукнув:

— Евфеміно! Покажи їм де раки зимують! Використай магію. Розправся з ними!

Евфеміна здивовано подивилася на нього.

— Зараз… це трохи… хіба ти не можеш сам?

— Що? Це неможливо.

— Не жартуй. Хіба ти не можеш перемогти їх своїми скілами?

— Ти про що? Битися маєш ти, а не я.

— Ні, чому ти зараз відмовляєшся битися?

Ґрід пояснив Евфеміні:

— Я не можу їх перемогти.

— Не бреши. Ти ж зміг сам вбити Північну зірку!

— Ні, це не…

Якось розмова пішла не так. Обличчя Ґріда й Евфеміни поступово кам'яніли, тоді як лицарі повністю втратили вагання і напали.

— …Чорт!

Це було схоже на телепортацію. Лицар Руперт використав своє фірмове вміння «Ривок» і миттєво опинився поруч з Ґрідом, спрямувавши на нього меча. Ґрід цього зовсім не очікував і здавалося, що меч ось‑ось проткне його. За мить до того, як меч Руперта вдарив по Ґріду, Хурой відштовхнув його убік і прийняв удар на себе.

— ..!

Усі думали, що Хурой загине. Він уже перебував у жалюгідному стані та не мав жодної броні. У цю мить сталося щось дивне.

— Що за..? Арх!

Руперт був шокований. А все тому, що його меч, який мав пройти крізь живіт Хуроя, був заблокований ним. Наче врізався в сталь. Його зап'ястя зламалося. А Хурой залишився цілим. Той, хто напав, отримав поранення, а той, на кого напали, залишився неушкодженим.

Евфеміна спантеличено запитала:

— Що з ним? Чого меч лицаря не може поранити його?

Ґрід не міг відповісти.

— Ну… не знаю…

— Чому відповідаєш так невпевнено? Чого ти так хотів врятувати когось незнайомого? Досить вже цього і нарешті скажи мені правду!

— Ні… я реально не знаю…

У бойових мистецтвах високого рівня існує захисне вміння «Непроникна шкіра», але навіть вона не здатна заблокувати меч лицаря лише тілом. Було зрозуміло, що в Хуроя є якесь інше вміння, яке перевершує «Непроникну шкіру».

Хурой заговорив під час цієї тиші:

— Я зв'яжу їм ноги. Ви двоє тікайте, поки можете.

Причина, чому Хурой зміг заблокувати атаку лицаря власним тілом, крилася у вмінні, отриманій завдяки титулу «Той, хто долає труднощі».

[ Залізна воля

Протягом 10 секунд після використання блокує будь‑яку атаку.

Вартість мани: 200

Час відновлення: 9 000 секунд]

Час очікування до повторного використання становив близько 2,5 годин, але його ефективність була очевидно великою. Це було безцінне вміння, набуте після того як він витримав і подолав пекельне випробування. І саме Ґрід врятував його з того пекла. Хурой уже поклявся відплатити за цю послугу поки живе на цьому світі.

Після цього Хурой вирішив пожертвувати собою заради Ґріда. Він хотів, щоб Ґрід безпечно втік, поки лицарі будуть зайняті ним.

— Хурою… — звичайна людина вагалася б, залишаючи союзника, але… — Затримай їх якнайдовше, щоб ми могли втекти.

— До зустрічі.

Ґрід та Евфеміна не були сентиментальними людьми. Вони негайно залишили це місце, і Хурой лишився сам.

— Це..!

Лицарі спробували переслідувати Ґріда, але Хурой заступив їм шлях. З рішучим виразом обличчя, щоб захистити Ґріда, він відкрив рота:

— Я і не подумаю пропустити вас, #*&!#@. Ну !@#.

— ..?

Хурой був оратором, тому з його вуст вирвалися слова, які не можна повторити. Лицарі зазнали глибокого психологічного удару від слів Хуроя, що були образливішими за все, що вони будь‑коли чули.

Це було вміння Хуроя «Отруйний язик». Він атакував лицарів, поки ті були збентежені і їхні характеристики знижені.

— «Незламна справедливість»!

Це було одне з двох вмінь, отриманих завдяки другому класу ― «Партнер Апостола справедливості». Це його ультимативне атакувальне вміння, що завдавало пошкодження у розмірі 300% від його сили атаки.

Пчау!

Після того, як кулак Хуроя влучив у обличчя Руперта, ударна хвиля досягла лицарів, що стояли навколо Руперта. Звук потужного удару пролунав по всій підземній в'язниці, змусивши лицарів рефлекторно закричати від болю.

— Аахк!

Однак це була лише рефлекторна реакція.

— …Е?

Лицарі, на диво, не відчували жодного болю. Це було природним явищем. В оратора слабкі фізичні здібності, а він зараз до того ж не мав жодної зброї. Шкоди 300% від сили атаки оратора все одно було недостатньо, щоб нашкодити лицарям у броні. Різниця була надто великою.

Хурой спокійно прийняв це.

— Як я й очікував. Для мене нинішнього цей скіл марний.

— …

Минуло лише кілька хвилин, перш ніж лицарі захопили Хуроя і знову кинули його в поодиноку камеру, але Хуроя це не хвилювало. У реальному житті він не міг вийти з гри 50 годин. Тому він був виснажений і хотів вийти з системи й відпочити.

Оскільки завдання було виконано, штрафу за вихід з гри не було.

“Судячи з усього, для лорда Вінстона скоро все скінчиться… Я легко втечу з в'язниці після того, як висплюсь і знову зайду в гру. Тоді, Ґріде, удачі тобі.”

Так Хурой вийшов з гри.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub