Розділ 49

Ґрід та Евфеміна втекли від лицарів. Завдяки тому що вона знала планування першого та другого поверхів підземелля, вони не блукали навмання й дісталися поверхні.

Яскраве сонячне світло! Блакитне небо! Зелений газон! Ґріда приємно вразив яскравий і осяйний краєвид, такий несхожий на похмуре підземелля, де з усіх боків були стіни.

— Аха‑ха‑ха! Ми втекли із замку…

Вхід до підземелля, з якого вибралися Ґрід та Евфеміна, знаходився між вежами, зведеними на східній стіні. Вони вийшли з вежі, а над ними був спостережний пост. Іншими словами, існував ризик, що охоронці на сторожових вежах почують гучний голос Ґріда.

— Тихіше, ми ще на ворожій території.

Евфеміна намагалася вгамувати Ґріда, але той був настільки збуджений від втечі, що не чув її.

— Ааах! Таке чисте повітря. В підземеллі так смерділо! Я думав, мої легені вже гниють. Так, повітря ― це важливо! Нарешті розумію, чому містяни так захоплюються повітрям у селах!

Ґрід галасував, лежачи на газоні й перекочуючись. Він зовсім вийшов з‑під контролю.

У Евфеміни заболіла голова. Більшість солдатів була переможена, але особисті тілоохоронці лорда, схоже, залишилися неушкодженими. Тілоохоронці не могли зрівнятися з лицарями, але їхній рівень і навички перевищували рівень звичайних солдатів. Евфеміна не хотіла з ними стикатися. У гіршому випадку вони могли затримати їх до приходу лицарів із підземелля.

— Ей, Ґріде, нам треба піти звідси якомога непомітніше й тихіше, тому закрийся…

— Ха… запах трави такий приємний і свіжий! Приємний сосновий аромат!

— …

Евфеміна втомлено потерла скроню, поступово досягаючи межі свого терпіння.

— …

Зрештою вона вдалася до дій: підійшла до Ґріда, який нюхав газон, і схопила його за комір. Потім наблизилась до його вуха й заволала:

— Слухай, ти! Хіба я не казала тобі мовчати? Ти зовсім безмозкий? Ми на ворожій території! Ми маємо тікати звідси, то чому ти шумиш і качаєшся по землі?! А?!

— Аай! — Ґрід відчув, ніби його барабанні перетинки луснули. Зі сльозами на очах він намагався вирватися з рук Евфеміни.

— Ти більше не будеш мене обтяжувати своїми дурними витівками. Хочеш вибратися звідси? То зроби це нормально. Якщо ти знову будеш валяти дурня, то я реально тебе вб'ю.

Евфеміна знала, що ранг класу Ґріда вищий за її власний. Ґрід не був слабким. Проте вона нічого не могла вдіяти з собою і злилася, постійно спостерігаючи за ним.

Ґрід справді боявся, що Евфеміна його вб'є, коли раптово його увагу привернуло щось. Він вказав у певному напрямку й тихо промовив до Евфеміни:

— Там… це вороги?

Зловісне передчуття. Евфеміна повільно повернулася туди, куди вказував Ґрід, і занепала духом. 16 тілоохоронців у повних латних обладунках з'явилися в чіткому бойовому строю.

Їхні 16 мечів відбивали сонячне світло, розсіюючи спалахи по всьому замку.

Ґрід насупився і нагримав на Евфеміну:

— Дивись, що ти наробила… ти так скажено кричала, що аж вороги вийшли.

Евфеміна образилася й відрізала:

— Це через те, що ти першим шумів!

Жага вбивства в Евфеміни спалахнула. Ґрід затремтів від страху й вибачився:

— П‑пробач, я був неправий. Я просто ляпнув.

Евфеміна ламала голову:

“Він кого намагається грати? Чого він постійно вдає, що боїться мене?”

Ґрід переміг Північну нову зірку в двобої сам на сам. Він також придушив чотирьох лицарів однією лише своєю присутністю. Вона не мала прямих знань про його вміння, але могла здогадатися. Ґрід був сильним. Тип людини, яка нічого не боїться в Satisfy.

Тому Евфеміна сама почала злегка тремтіти.

“Він грається зі мною.”

Вона не злюбила Ґріда з самого початку. Коли вони двоє вперше зустрілися на грі з виготовлення предметів, Ґрід не піддався чарам краси Евфеміни. Сам цей факт був принизливим для неї, а потім він висловив до неї всі ті глузливі слова.

Мала, лисиця тощо!

І тепер він звинувачує її в тому, чого вона не вчинила? Це був ганебний спогад, який Евфеміна хотіла забути назавжди.

У той момент із‑поміж тілоохоронців вийшов чоловік середнього віку, вдягнений у срібло і золото. Це був барон Лоу ― лорд Вінстона, той, хто об'єднався із компанією «Меро» і дозволив жителям Вінстона страждати.

— Дістатися аж сюди… ви знищили всіх солдатів і лицарів? Ха… ха‑ха‑ха! Не можу в це повірити!

Барон Лоу сміявся, мов божевільний. Зберегти здоровий глузд після втрати майже всієї армії від одного зловмисника й одного втікача з в'язниці було неможливо.

— …Без армії народ не вдасться контролювати. Тепер я не зможу завадити людям піти до графа Стейма. Отже, він дізнається про мої дії, і мені прийде кінець.

Барон Лоу перейшов у скажену лють, усвідомивши свою долю. Він не міг пробачити Ґріду та Евфеміні, які відняли в нього все.

— Схопити їх! Відірвати їм усі кінцівки, але не вбивати поки!

16 тілоохоронців виконали те, що, можливо, було останнім наказом лорда, і вишикувалися в бойовий порядок. Така формація здатна, напевно, протистояти навіть лицарю, але перед Евфеміною вона виявилася марною.

— «Вогняний хвіст Короля демонів».

— Аааа?!

Тілоохоронці застогнали одночасно, бо їхні обладунки почали розжарюватися. Потім розгорнулося вражаюче видовище.

Вшшх!

З їхніх тіл здійнялося блакитне полум'я.

— Ааааа!

— Ш‑що це таке..? Ааакх!

Їхні жахливі крики й болісні корчі тривали недовго. Тілоохоронці перетворилися на попіл дуже швидко.

— Ого.

— Це… неможливо…

Магія, яка знищила 16 тілоохоронців. Ґрід і барон Лоу не могли повірити в побачене, попри те що самі побачили це на власні очі. Поки їхні обличчя бліднули від жаху, Евфеміна посміхнулася приємною посмішкою. Розправившись з тілоохоронцями, вона змогла трохи скинути стрес, який досяг межі через Ґріда.

“Тілоохоронці лорда й справді дуже сильні. Досвіду за них немало відсипало.”

Ґрід і барон Лоу відчували схоже, дивлячись на неї.

“Треба триматися подалі від цієї лихої малої…”

“Демон, вона демон.”

Після цього Евфеміна схопила барона Лоу. Його зв'язали й поволокли, мов собаку, якого зловив ловець.

Ґрід ще раз поклявся собі:

“Я ніколи більше не зв'яжуся з нею. Якщо перетнуся з нею ― не виживу.”

Можливо, Хурой якийсь час стримував їхніх переслідувачів, оскільки не чулося, щоб за ними гналися лицарі. Евфеміна поспішала, і їм вдалося безпечно втекти з замку.

Тоді вони зустріли несподівану людину за межами замку. Це був друга людина у компанії «Меро» ― Кролик. Він стояв із десятьма людьми, ніби чекав на них.

Обличчя лорда аж набралося фарб.

— Охх! Це ти, Кролику? Ти почув новини й прийшов мене рятувати!

Ґрід напружився.

“Це… солдати компанії «Меро»?”

Поки Ґрід думав, Евфеміна впевнено крокувала вперед до Кролика. Вона подивилася на його підлеглих і запитала:

— Це ті люди, про яких ви раніше казали?

Кролик кивнув.

— Правильно. Спочатку вони йшли за Вальмонтом, але розчарувалися в ньому через жорстокість. Вони вас не затримають.

— Вони й правда виглядають сильними. Добре. Можу на них покластися.

Вони двоє розмовляли, ніби давні друзі!

Ґрід відчував надзвичайну тривогу.

“Чому вони такі близькі? Стоп, а хіба Евфеміну спочатку не найняла компанія «Меро»? Тоді чому? Може, те, що Евфеміна мене врятувала, ― це пастка!”

Здогадка Ґріда була такою:

Лорд Вінстона і компанія «Меро» об'єдналися.

Евфеміна, найнята компанією «Меро», відповідно була союзницею лорда.

Висновок із першого і другого факту: Евфеміна ― ворог.

Якби Евфеміна справді належала до табору лорда, вона б не вбивала його солдатів. Вона б також не тягала лорда, мов собаку. Та й взагалі, нащо б Евфеміні рятувати Ґріда, якби вона була ворогом? Вона також повернула йому унікальний кинджал замість того, щоб продати.

Однак Ґрід був настільки розгублений, що не міг думати зв'язно. Він міг лише зробити просте судження, що Евфеміна ― ворог.

“Кінець… Справді не можна легко довіряти такому хитрому створінню з чорним нутром, як вона! Я був дещо добрий до неї, і ось ― мене обдурили!”

Ґрід пригадав деякі історичні драми, які дивився, і вирішив.

“Я не дам їй легко себе вбити. Я хотів більш зважено розподіляти стати, але іншого виходу нема. Вікно стану.”

[ Ім'я : Ґрід

Рівень : 45 (3 400/238 000)

Клас : Наступник Паґми

* Збільшена ймовірність додавання додаткових ефектів під час виготовлення предметів.

* Збільшена ймовірність посилення предметів.

* Всі предмети спорядження можна носити без жодних вимог. Однак, існує штраф залежно від якості предмета.

Титул : Той, хто став легендою

* Аномальні стани діють слабше на вас.

* Ви не помрете, коли здоров'я впаде до мінімуму.

* Легко визнається.

Титул : Перший творець унікального предмета

* Вправність +200

Титул : Вбивця лицарів

* Витривалість +100

* Сила +30

Титул : Апостол справедливості

* Усі характеристики +10

* Хоробрість Апостола справедливості незрівнянна.

Здоров'я: 2 964/2 964

Мана: 243/243

Сила: 166

Витривалість: 244

Спритність: 118

Інтелект: 91

Вправність: 391

Наполегливість: 82

Спокій: 66

Непохитність: 74

Гідність: 66

Проникливість: 66

Мужність: 10

Очки характеристик: 240

Вага: 842/4 960]

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub