Розділ 52

Можливо, Ґрід був занадто тупим, щоб зрозуміти зміст листа? Це було схоже на те, як він не міг зрозуміти гавкіт собаки. Він запитав Хана:

— Де він зараз?

Хан обережно відповів:

— Граф Стейм засудив його до десяти років ув'язнення.

Це було безглуздо.

— Ні, але чому? Хіба не Кролик поміг Вінстону?

— Він, звісно, герой, який врятував Вінстон, але село потрапило у цю скруту через компанію «Меро». Він усвідомив свою провину, але граф вважає, що повністю зняти з нього провину ― занадто несправедливо.

Чортівня.

— Лайно… Та як так..?

“Хіба Кролик не обіцяв мене збагатити? А тепер він сидить у тюрмі? Тупий йолоп! Казав, що зробить щось хороше для мене, а воно ось як обернулося.”

Хан поплескав Ґріда по плечу, поки той кипів від злості.

— Я розумію твій смуток від того, що той, хто тебе врятував, тепер опинився за ґратами, але тримайся. Ти живий. Не падай духом.

Про що це він?

— Ні… Мені зараз не до Кролика… До речі, я чув, що тебе теж пов'язали після мене? Ти не постраждав?

Хан засміявся.

— Чого ти хвилюєшся про мене, коли тебе самого підставили і зганьбили? Твоє серце воістину широке, як море. Ух…

Усміхнений чоловік знову заплакав.

— Я чув цю історію. Тебе оточили лицарі, а ти і не подумав відкрити рота, щоб захистити мене. Я ще раз глибоко зворушений тобою.

Хан мав на увазі інцидент у кімнаті для допитів? Ґрід намагався здати Хана як замовника Хуроя, але не міг відповісти, бо в роті був кляп. Він незручно засміявся.

— Ну… Я не міг тебе зрадити.

— Хник… навіть під тортурами… Ґріде! Я вірю, що можу довірити це тобі!

— Що?

— Цю кузню!

— …Га?

Що Хан мав на увазі під кузнею?

“Може?”

Ах, мабуть, Ґрід почув неправильно. Не варто рахувати курчат до того, як вони вилупилися. Поки він сумнівався, Хан лагідно посміхнувся і сказав:

— Щоб захистити цю кузню, ти прикинувся моїм наступником і змагався з компанією «Меро». З того самого моменту я вже думав про тебе як про свого спадкоємця. У майбутньому ця кузня буде твоєю.

— …Не може бути.

Були гравці, які отримували посади від НІПів, але він ніколи не чув, щоб гравець ставав спадкоємцем підприємства. Мабуть, Ґрід був першим.

— Ти не жартуєш?

— Ха‑ха, я коли‑небудь брехав? Як ти знаєш, у мене нема спадкоємця. Дуже скоро я стану надто старим для роботи… тоді ця кузня залишиться без власника і занепаде. Я не хочу, щоб вона, яка передається в моїй родині з покоління в покоління, зникла. Я щиро хочу, щоб ти її перейняв. Ти ― Наступник Паґми з прекрасним характером, тому мої предки будуть раді. До того ж мій син мертвий…

Обличчя Хана потемніло, щойно він згадав про свого мертвого сина. Він бив йому по почуттях, тому Ґрід попросив його зробити все офіційно:

— Не кажи просто на словах. Напиши контракт! Тоді я повірю тобі і буду старанно працювати заради кузні!

— …

Через деякий час Ґрід отримав від Хана контракт про передачу права власності на кузню. Тоді з'явилося вікно з повідомленням.

[Ви отримали посаду «Спадкоємець кузні».]

[ Спадкоємець кузні

У кузні Хана ви матимете такий самий статус, як і її власник.]

— Це ж не сон, правда? — Ґрід ущипнув себе якомога сильніше. — Болить…

Він вклав стільки сили, що щока поколювала. Це був не сон.

— Це точно не сон! Це реально. Ха..! Ха‑ха‑ха! Ва‑ха‑хах! Так! О, так! Та‑ак..!

Ґрід не міг стримати радості від думки, що ця велика двоповерхова кузня колись стане його. Хан дивився на нього, що радів як божевільний, і проголосив:

— Я радий, що ти такий щасливий. Ти точно зможеш добре керувати цією кузнею.

— Аякже! Тепер! Давай працювати. Ми будемо створювати величні речі і покажемо людям, яка наша кузня неймовірна!

— Ох. Такий настрій мені подобається. Ти дуже вмотивований!

Він отримає визнання від батьків завдяки роботі в кузні. Наступні кілька днів Ґрід віддавався виготовленню речей. Вранці до полудня він ходив на підробітки. Потім з ночі до світанку підключався до «Satisfy» і виготовляв речі.

— Я знову на підробітках… мені, певно, не вирватися з цієї дурної роботи…

Він спав лише чотири години на день завдяки високій мотивації. Він втомлювався, але міг терпіти це завдяки грошам, характеристикам і вмінням, що постійно росли.

***

У гільдії «Цдака» було лише 17 членів, але вони складалися з топових рейтерів та кількох обраних!

Серед цих 17 людей Джішука була лідеркою гільдії і виробила звичку щодня перевіряти аукціон. А все тому, що вона підсіла на потужні Спеціальні джаффові стріли, які купила приблизно два місяці тому.

Спеціальні джаффові стріли мали найкращу силу атаки серед існуючих стріл. Вони були вдвічі потужнішими за звичайні Джаффові стріли і мали шанс повністю ігнорувати захист ворога. Джішука тріумфувала, відчуваючи відмінну продуктивність та руйнівну силу Спеціальних джаффових стріл.

Однак після того одного дня Спеціальні джаффові стріли більше ніколи не з'являлися на аукціоні.

“Чому?”

Зазвичай ковалі створювали тисячі стріл. Іншими словами, Спеціальних джаффових стріл, швидше за все, існувало тисячі, але їхній творець виставив на аукціон лише 99 штук.

“Не може бути… невже інша гільдія вже знайшла коваля?”

Джішука занервувала. Якщо інша гільдія заволодіє ковалем і монополізує речі, Джішука та її члени гільдії будуть відрізані.

— Це ж Джішука.

— Ого, вона виглядає ще вражаюче зблизька.

— Може, спробувати?

— О, чувак. Відшиє вона тебе.

Джішука, як завжди, була в центрі уваги. Засмагла шкіра і притягувальне тіло змушували серця чоловіків битися швидше. Багатьох хижаків приваблювали її гострі очі та пухкі губи.

Джішука намагалася їх ігнорувати, але у всього є межа. Користувачі почали збиратися, дізнавшись, що Джішука в аукціонному домі, тому невдовзі в аукціоні місця вже не залишилось.

— Можете пропустити?

Очі у формі півмісяця зачаровували чоловіків. Однак її різкий тон створював навколо неї невидиму стіну. Зрештою чоловіки не витримали і поступилися дорогою. Залишивши людей в аукціонному будинку позаду, Джішука викликала голографічну клавіатуру.

Потім вона оголосила у вікні чату гільдії:

{Якщо цього місяця не знайдете коваля, усі потраплять на пекельне тренування}

{Ох! Я вітаю пекельне тренування!}

{Реґасе! Замовкни! Воно не дарма називається так}

{Капітане, якщо чесно, знайти людину в Сатісфай з такими мізерними підказками практично неможливо. Ти знаєш, скільки людей в грі?}

{Це неможливо}

{…Ох… Згоден…}

Члени гільдії почали скаржитися. Джішука серйозно сказала їм:

{Маленька гільдія обраних, як наша, має бути сильнішою за інших, щоб точно довести свою цінність. Нам потрібен коваль, щоб стати сильнішими. Тому нам треба конче знайти його}

{Зрозуміло. Обов'язково знайду коваля}

{Чуєте! А давайте поспоримо. По 100 золота від кожного тому, хто знайде першим!}

{Що? Якщо виграю, отримаю 1600 золота? Добре, я знайду!}

Джішука завжди була наполегливою. Вона справді була залізною жінкою. Для неї було надзвичайно рідкісним «просити» у них щось. Тому члени гільдії змогли усвідомити терміновість ситуації і стали мотивованими.

Тільки у Реґаса була скарга.

{Я хочу тренуватися…}

{Де ти? ^^}

Джішука використала емоціконки! Члени гільдії одночасно подумали:

“Капітан злиться.”

“Хана Реґасу.”

У той момент у вікні чату гільдії з'явилося повідомлення.

[Вантнер увійшов у систему.]

З'явився Вантнер, який нарешті п'ять днів тому посів перше місце в рейтингу лицарів‑хранителів.

{Здоров був, Вантнере}

{Чуєш, ти спав сім годин, це забагато. Будеш лінуватись, то твоє місце займуть}

{Я бачив щось цікаве в інтернеті. Трохи затримався, бо шукав статті про це. Ви чули про місце під назвою Вінстон?}

{Село на півночі Вічного Королівства?}

{А… воно? Я якось зупинявся там по дорозі до села Байран. А що таке?}

{Там відбувся якийсь конкурс зі створення речей. Кажуть, один із учасників створив епічний кинджал за три години}

{Гравець, а не НІП?}

{Так}

{Це він!}

{Коваль нарешті з'явився!}

{Ми тебе знайдемо!}

Члени гільдії збудилися. Коваль, здатний створити епічний предмет всього за три години, ― не рядова річ. Навіть найкращий коваль Панмір не міг таке зробити.

Джішука скомандувала:

{Усі, рушайте до Вінстона! Відтепер ми зосередимо пошуки у Вінстоні!}

{Ясно!}

{Якщо це Вінстон… мені треба десь три дні, щоб дістатися.}

{Мені ― тиждень}

{…Той, хто приїде останнім, хай готує сраку. І Реґасе, якщо не прибудеш за пів дня, то я тебе справді вб'ю ^^}

{К‑капітане! Я зараз у Бернському Князівстві! На коні до Вінстона мені перти два дні!}

{Не розраховуй на коня і біжи туди пішки! Тоді якось встигнеш за день?}

{О‑Ох! Чи встигну за пів дня?}

{Вб'ю, якщо не встигнеш за пів дня}

{Що мені робити?}

Гільдія «Цдака» почала збиратися у Вінстоні.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub