Розділ 56

— Не знаю. Я познайомився з нею лише під час змагання у грі, тож звідки мені знати про неї так багато?

— Хіба ти не об'єднався зі своїм наступником і не взяв участь? Він теж нічого такого не знає про неї?

— Так, не знає.

Ці хлопці навіть не здогадувалися, що Ґрід є наступником Хана. Мабуть, через те, що він виглядав як новачок ― ніхто б не подумав, що наступником престижного коваля Хана може бути початківець.

— …Та ну.

Чи то через роздратування від марної розмови, чи то через те, що він був НІПом, чоловіки пішли, навіть не попрощавшись із Ханом.

Ґрід дістав із інвентарю сіль і розсипав її перед кузнею.

— Невдахи. І не повертайтеся.

Хан почухав потилицю, дивлячись на нього.

Хіба не треба сипати грубу сіль?

— …Ах, хіба? Хм‑хм, давай назад до роботи.

Коли Ґрід повернувся до горна, Хан запитав:

— Ти хочеш нині працювати без відпочинку?

— Аякже.

— Чим більше я дивлюся, тим більше захоплююся. У тебе вже чудові навички, але тобі цього мало і продовжуєш старанно працювати…

Чудові навички… якби навички Ґріда справді були чудовими, він би вже створив унікальний чи легендарний предмет серед 73 виготовлених. Але не тільки унікальний предмет не вийшов ― він зробив лише три епічних.

Ґріду ще бракувало майстерності. Йому треба було ще підвищити рівень вміння. Він заробить багато грошей і все доведе батькам.

“Треба, щоб вони скоріше мене визнали…”

Те, що у нього залишалося все менше часу на гру, було великою проблемою.

Дзеньк! Дзеньк!

Поки Ґрід зосереджено виготовляв предмети, Хан сидів за прилавком і продавав покупцям речі, зроблені Ґрідом. Це була дуже зручна система ― інші гравці позеленіли б від заздрості, побачивши таке.

Чому? Існувало три способи, якими звичайні гравці могли продавати предмети іншим гравцям:

Перший ― можна було відкрити вуличний прилавок і продавати предмети безпосередньо гравцям.

Другий ― можна було виставити предмети на аукціон.

І третій ― можна було розмістити предмети для продажу на сайті за реальні гроші.

У першому випадку можна було витратити багато часу в очікуванні покупців. До того ж торг із клієнтами траплявся часто і міг бути виснажливим. Другий і третій варіанти економили час, але передбачали високу комісію.

Іншими словами, звичайний гравець мусив витрачати час і гроші на продаж предметів, але з Ґрідом усе було інакше. Хан продавав предмети від його імені, заощаджуючи Ґріду час. До того ж Хан не стягував із Ґріда комісії з продажу.

Ґріду треба було лише виготовляти предмети, а Хан їх продавав і повертав йому виторг. Якщо Ґрід стабільно зароблятиме гроші, виробляючи щонайменше два предмети на день, він неодмінно колись розбагатіє…

— …Я все ще чекаю! Це жах. Ні, лайно. Хіба це нормально? Я маю легендарний клас ― то чому ж я не можу зробити легендарний предмет?

Того дня відділ операцій штаб‑квартири S.A. Group отримав електронного листа.

[Тема: Подивіться ― і самі все побачите.

Зміст: Якщо ви подивитеся на мою інформацію, то побачите, що я легендарний коваль. То чому я не можу зробити жодного легендарного предмета? Якщо я легендарний коваль, хіба не нормально, що я маю вміти створювати легендарні речі? Я цілий місяць нічим іншим не займався і зробив 73 предмети, але жодного легендарного так і не з'явилося. Як так? Я не створив жодного унікального предмета і зробив лише три епічних ― хіба це не маніпуляції? ЯК ТАК? Ви маніпулюєте цим, правда? А? Правда? Це вже реально зає%@!! Хочете, щоб я зірвався? Може, мені приїхати до вас? Е? Матеріали й метод виробництва правильні, то хіба це не маніпуляції, ви #~!$@.]

Співробітник, що прочитав листа, здивувався.

— Які маніпуляції… спочатку треба підняти рівень…

Гравці 10‑го і 100‑го рівня. Якщо припустити, що обидва мають однакові спритність і рівень вмінь, гравець 100‑го рівня з більшою ймовірністю створить предмет кращої якості, аніж гравець 10‑го рівня.

Іншими словами, чим вищий рівень виробника ― тим кращий предмет. Це було загальновідомо серед гравців із виробничими класами. Однак цього не знав гравець, який отримав легендарний клас.

Співробітники разом зітхнули.

— Боляче дивитися, як марнується такий класний клас…

Тоді хтось сказав:

— Якщо лист не бреше, то він реальний невдаха. З «Майстерністю легендарного коваля» він зробив лише 3 епічних предмети з 73? Унікальні й легендарні малоймовірні через низький шанс, але для епічного є фіксований шанс. Якщо подивитись на це так, то хіба він і справді не виглядає проклятим?

Усі співробітники співчували йому.

— Він реально невезучий…

— Не дивно, що він підозрює маніпуляції…

— Якби можна було втручатися, я б хотів підняти його шанси на створення кращого предмета.

З того дня Ґрід став відомий серед операторів гри своїм жахливим невезінням.

***

73 предмети, які виготовив Ґрід, були зброєю та бронею 60‑го рівня. Загальна сума продажів склала 1 590 золотих, чистий прибуток ― 1 079 золотих. При конвертації в готівку це дорівнювало рівно 1 294 800 вон.

Гра, в яку він грав по 5–6 годин на день, приносила йому близько 1,3 мільйона вон на місяць. Якби він кинув ходити на біржу праці, то міг би заробляти втричі більше. До того ж, якби йому пощастило зробити унікальний або легендарний предмет, він міг би заробити десятки мільйонів вон.

Однак батьки не погоджувалися, оскільки знали, що кількість людей, які заробляють на грі, дуже мала. До того ж він грав уже понад рік і досі не міг позбутися боргу.

Так і є. У суспільстві й удома з ним поводилися як із людиною з поганою кредитною історією. Батьки ніби оточили його разом з фінансовими установами, які постійно відмовляли йому.

“Може, продати Ідеальний кинджал? Ні, ні. Ще не час.”

Він міг би продати Ідеальний кинджал як доказ для батьків, що може заробляти через Satisfy, але водночас і не міг. Причиною цього були умови використання Ідеального кинджала.

Щоб відповідати умовам використання Ідеального кинджала, потрібне було пасивне вміння «Просунуте володіння кинджалом», але наразі топрейтери кожного класу мали лише середнє володіння.

Якщо виставити Ідеальний кинджал на торговому сайті за таких умов, на нього кинуться лише торговці, що думають про майбутній прибуток. Тому, швидше за все, запропонують найнижчу можливу ціну, і кинджал, скоріш за все, буде продано за незадовільною ціною. Наразі треба було тримати Ідеальний кинджал при собі.

Була четверта ранку. Він досяг межі своїх сил при думці про те, що треба йти на біржу праці.

— Невже мені так жити вічно…

Четверта ранку ― час, коли більшість людей ще бачать сни, але йому доводилося працювати до шостої вечора заради якихось 90 000 вон на день, сильно втомлюючись. Він міг би терпіти, якби це був єдиний спосіб заробляти, як раніше, але тепер усе змінилося!

Він міг заробляти більше грою, ніж фізичною працею, тому ходити на біржу праці ― це просто марнування часу!

— Лайно… хочу унікальний або легендарний предмет. Або якщо я зроблю багато епічних предметів, це допоможе переконати батьків, що я отримую прибуток… Аарх, прокляття. Тільки‑но проснувся ― і вже злий. Нічого не вдієш. Треба подихати свіжим повітрям. А? Це…

Коли Шін Йон‑У виходив із дому на прогулянку по кварталу, він побачив листівку, що стирчала з газети.

[10 вересня! Довгоочікуване відкриття!

Найкращий зал капсул відчиняє двері!

150 капсул найвищого класу!

Повністю обладнана кафе‑зона.

Смачна їжа від шеф‑кухаря 5‑зіркового готелю.

Свято краси: чарівні та вродливі працівники!

*Будь ласка, не питайте номери телефонів співробітників.

10 вересня, лише один день! Усі клієнти, що зареєструються, отримають знижку 30% на зал капсул довічно!]

…Довічна знижка на зал капсул? Зал капсул коштував 6 000 вон на годину. Якщо знижка 30%…

— Ось воно!

Йому спала на думку чудова ідея.

— Добре!

Йон‑У повернувся до кімнати. Він переодягнувся в робочий одяг і відчинив двері.

— Га? Робочий одяг? Ти вже йдеш на роботу? Так зараз 10 по 4, — здивовано сказала мати, а він енергійно кивнув.

— Саме так! Я йду на роботу! Ха‑ха‑ха‑ха!

— …Чого ти такий бадьорий з ранку?

— Аха‑ха‑ха! А як інакше? Я молодий і сповнений енергії. Тоді, мамо, тату! Цього разу я вийду на роботу пораніше! Ваха‑ха‑ха!

— Йон‑У, ти часом не заслаб..?

— Так… я хвилююся…

Йон‑У вийшов із дому, поки батьки тривожилися. Сьогодні було 10 вересня! Він знайшов нещодавно відкритий зал капсул. Барвисті банери висіли зовні будівлі, сповіщаючи про відкриття.

— Відсьогодні це буде моя робота. Аха‑ха‑ха!

Так, сьогодні він збирався кинути фізичну роботу. Відтепер він гратиме в Satisfy від самого пробудження аж до того моменту, як засне. Вранці й удень він проводитиме час у залі капсул, а вночі гратиме вдома.

— Тепер я можу більше працювати над виготовленням предметів!

***

Останнім часом кузня Хана викликала великий інтерес у гравців.

Серед предметів, що продавалися в кузні Хана, було спорядження 60‑го рівня, зроблене майстром із великим талантом і потенціалом, але з недостатнім досвідом і репутацією. Його спорядження мало майже на 20% кращі характеристики, ніж звичайні предмети. Навіть звичайні предмети можна було порівняти з рідкісними того ж рівня.

Гравці назвали це «Серією невідомого майстра», і вона була дуже популярною. Характеристики були відмінними, але ціна ― доволі висока. Однак гроші не були проблемою. Без цього спорядження вони не могли обійтися.

Гравці щодня навідувалися до кузні Хана.

— Невідомий майстер зробив ще якісь предмети?

— Куплю будь‑які предмети, які він зробив! Заплачу скільки завгодно, тільки продайте мені!

— Скажіть мені його ім'я. Я хочу особисто попросити його зробити мені предмет. Добре? Де я можу його найти?

Гравці хотіли замовити предмети у невідомого майстра або цікавилися його особою.

Але Хан ніколи не відповідав.

Ґрід завжди виготовляв обмежену кількість предметів через брак часу і не хотів, щоб інші знали хто він такий.

Дзеньк! Дзеньк!

Натовп біля прилавка навіть не уявляв, що початківець, який кував за горном позаду Хана, і є тим, кого вони шукали.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub