Розділ 59

— Представлена робота міс Кларіс ― «Діамантове намисто, що викликає незначну зміну відчуттів» ― була продана за 453 золоті. Представлена робота містера Ґріса ― «Внутрішня броня від холоду» ― продана за 189 золотих. Представлена робота містера Піґлета ― «Гірке, але чудове зілля сили» ― продано по 15 золотих за штуку. Представлена робота містера Стенґа ― «Довгий меч, що легко гармонує з магією» ― продана за 1 900 золотих.

Ті, чиї предмети були куплені, радісно вигукували.

Стенґ також тішився.

— Роботу мого вчителя продали! Вчитель буде дуже задоволений!

Стенґ мав отримати новий метод виробництва як нагороду за виконання цього завдання. Він підійшов до Ґріда з наміром почути привітання, але Ґріда крутило в животі і рот не відкривався.

“Чорт. Мої предмети так і не купили… та блін, треба було поставити нижчу ціну.”

Поки Ґрід тремтів від злості та жалю…

— Представлена робота містера Ґріда ― «Дуже витончений латний обладунок» ― продана за 3 500 золотих. Інша представлена робота містера Ґріда ― «Зовні непримітні рукавиці» ― продана за 2 000 золотих.

— …Е?

Ґрід не вірив власним вухам. Він щойно сказав 3 500 золотих? Не 2 000 золотих?

Інші люди були вражені.

— Не може бути… як предмет може коштувати так дорого?

— Чого й чекати від епічних предметів! Їхній рівень вище 100‑го…

Стенґ кинув на нього заздрісний погляд.

— Неймовірно! Твій учитель, певно, надзвичайно хороший коваль! У нього є вміння «Просунута майстерність коваля»? Га?

— …

Ґрід нічого не чув. У голові лунали лише слова «я заробив гроші» і «джекпот». 5 500 золотих готівкою ― це…

“6 600 000 вон…”

Величезна сума, яку зазвичай довелося б заробляти 73 дні, була отримана всього за один тиждень. І це з двох епічних предметів!

— Аа… аахаа…

Ґрід хотів кричати від радості, але рот погано слухався. Поки Ґрід стояв у повному заціпенінні, аукціонер промовив:

— Містере Ґрід, адміністратор хоче зустрітися з вами. Прошу за мною.

Стенґ привітав Ґріда:

— Ого! Тепер ти отримаєш право постачати товари до замку. Кузня стане дуже зайнятою, і завдань від твого майстра стане значно більше! Вітаю!

Стенґ щиро радів, на відміну від Ґріда, якому боліло серце, коли він побачив успіхи Стенґа. Хлопцю ще не виповнилося й шістнадцяти, але він був дуже доброзичливим. Він сподобався Ґріду. Як тільки він стане власником кузні, неодмінно найме Стенґа. Здається, той не скаржитиметься навіть на найнерозумніші вимоги.

— Дякую за привітання. Тоді до наступного разу.

Ґрід подарував Стенґу найтепліший зі своїх усмішок, очікуючи на їхню майбутню зустріч. Стенґ засмутився, відступив на кілька кроків і відповів:

— Ах, бувай.

Ґрід попрощався зі Стенґом і попрямував до кабінету адміністратора. Адміністратор виявився чоловіком середнього віку. Він мав пишні вуса і тепло привітав Ґріда.

— О, це ж ви ― Ґрід! Я був дуже вражений вашими роботами. Спочатку я дивувався, як ви у такому молодому віці стали спадкоємцем кузні, але після того, як побачив ваші вміння, всі сумніви зникли! Прошу, сідайте.

Адміністратор і Ґрід сіли один напроти одного. З'явилася служниця з чаєм.

— Ого… аромат цього чаю Ельпа зовсім інший.

Чай Ельпа, який готував Хан, мав дуже слабкий аромат. Ґріду доводилося підносити чашку до самого носа, щоб вловити бодай щось, але аромат цього чаю був насиченим і виразним. Насолоджуватися ним можна було, не торкаючись чашкою до носа.

“Тут використовують дороге чайне листя.”

Коли ще випаде нагода безкоштовно пити такий дорогий чай? Він осушив гарячу чашку й протягнув її служниці.

— Ще чашечку, будь ласка.

— Так.

Ковток.

— Ще одну.

— Так.

— Хааа..! Ще одну чашку!

— …Так.

Після четвертої чашки адміністратор від душі розсміявся.

— За словами мешканців, ви маєте героїчну зовнішність… але при цьому зовсім не ніяковієте перед людиною мого становища.

Ґрід щось зробив не так? Він схаменувся запізно, але адміністратор похитав головою.

— Почувайтеся як удома. Все гаразд.

— …Ах, так.

Схоже, адміністратор не любив зайвих формальностей. Він одразу перейшов до справи.

— Я хотів би забезпечити вашим спорядженням лицарів і солдатів леді. Що ви думаєте? Ви готові вести з нами справи?

Ось воно. Ґрід хотів погодитися одразу, але варто було зважити на кілька моментів.

— Не знаю, чи вам відомо, але наша кузня зараз надзвичайно зайнята. У мене буде дуже мало часу, тому я не впевнений, чи встигну виготовляти спорядження для лицарів і солдатів.

Ґрід не хотів робити спорядження для солдатів. Зважаючи на середній рівень солдатів, йому довелося б виготовляти предмети 50‑го рівня, а це майже не приносить прибутку.

“Після цього аукціону я точно знаю: чим вищий рівень предмета, тим більший прибуток. Набагато вигідніше зробити один предмет 120‑го рівня, ніж купку 50‑го.”

Адміністратор кивнув.

— Ясно. Якщо подумати, у ваших роботах відчувається неабияка майстерність. Мабуть, щоразу ви витрачаєте на кожен предмет чимало часу та зусиль. Нерозумно було просити вас виготовляти сотні чи тисячі такого спорядження для солдатів. Тоді змінимо умови. Просто створіть спорядження для лицарів.

— Так, я розумію.

Добре, справи йшли як треба. Але наступні слова адміністратора застали Ґріда зненацька.

— Але у мене є умова. Спорядження для лицарів має бути не гіршим за роботи, представлені на сьогоднішньому аукціоні.

— Га?

Обидва представлені сьогодні предмети були епічними. Іншими словами, адміністратор вимагав доставляти епічні чи якісніші предмети.

“Він що, здурів? Якщо я витрачаю по мінімум 20 годин на кожен предмет, це ще не гарантує, що він не вийде звичайним.”

Поки Ґрід розгублено обмірковував це, адміністратор продовжив:

— Звісно, я розумію, що створювати такі чудові роботи непросто. Тому я обіцяю платити більше.

— Більше..?

— На 10% більше від переможних ставок на сьогоднішньому аукціоні. І якщо ваша робота виявиться значно кращою за ті, що були представлені сьогодні, я готовий заплатити ще більше.

Далі слухати не було потреби. Ґрід встав і вигукнув:

— Домовились! Я зараз же повертаюся до кузні. Тоді я пішов!

Адміністратор зупинив його, коли він вже був готовий бігти робити предмети.

— Для початку прошу зробити три мечі. Недавно через один інцидент зброя кількох лицарів зламалась.

Після цього з'явилося інформаційне вікно із завданням.

[ Справи з адміністратором (1)

Складність : A

Адміністратор Вінстона Владі просить вас виготовити спорядження для лицарів.

З огляду на вашу майстерність він пропонує вигідні умови. Якщо ви його підведете, ця угода буде негайно розірвана.

Умови виконання завдання : виготовити не менше трьох мечів епічної якості 120‑180 рівнів і доставити їх протягом тижня.

Нагорода за виконання : залежить від рівня доставлених предметів.

Провал завдання : угода з адміністратором скасовується, і завдання знищується.]

“Це цілком вигідно…”

Протягом останніх кількох днів Ґрід витрачав по 20 годин на кожен предмет і виготовив три штуки. Двоє з них були епічними, один ― звичайний. Це означало дві третини шансів на отримання епічного предмета. Схоже, створити три епічні предмети за тиждень ― цілком реально.

“Якщо тільки раптово удача не повернеться до мене задом і епічні предмети перестануть виходити, це завдання цілком можна виконати!”

Сповнений впевненості, Ґрід вийшов із замку. Йдучи дорогою до кузні, до нього стали підходити мешканці і шепотіти:

— Містере Ґрід, за вами стежать.

— Точно. Будьте обережні, це можуть бути недобрі люди.

Прихильність мешканців до Ґріда була максимальною, тому вони ставилися до нього з великою симпатією. Вони попереджали його про наближення небезпеки.

— Стежать за мною?

Хто саме? Ґрід подивився в напрямку, в який вказали мешканці. У вході до провулка, в тіні дерева, за вуличним торговцем і в інших місцях ховалися підозрілі люди.

— Ого… за мною стежить стільки народу?

Ґрід відчув, як у нього пробігли мурашки по шкірі. Невже він ― мішень якоїсь таємничої організації вбивць, як герой бойовика?

…Ні, придивившись уважніше, схоже, що ні. Коли Ґрід роздивився обличчя тих, хто йшов за ним, він впізнав людей з аукціону. Вони переслідували його, аби дізнатися, хто був творцем тих предметів.

Ґрід звернувся до мешканців:

— Не давайте їм йти за мною. Не хвилюйтеся ― вони не небезпечні.

Мешканці з рішучим виглядом бадьоро відгукнулися.

— Добре, зробимо все, що в наших силах, щоб допомогти вам!

— Можете на нас покластися!

Мешканці засукали рукави. Десятки людей закричали одночасно. А потім кинулися до тих, хто переслідував Ґріда.

— Аа? Чого вони нас хапають?

— Ей! Що з цими НІПами!

— Пустіть!

Усе вирішилося швидко. Ґрід швидко подякував мешканцям і повернувся до кузні. Розповівши ситуацію Хану, він вийшов із гри.

— Ха… ха‑ха‑ха!

У залі капсул…

Шін Йон‑У не міг стримати сміху, вилізаючи з капсули.

— Ваха‑ха‑ха‑ха! Тепер я багатий!

Щойно він вигукнув це, все почало здаватися реальністю, а не сном. Заробити 6,6 мільйона вон за один тиждень! До того ж він отримав право постачати предмети до замку. Скоро він віддасть ті 10 мільйонів вон і зможе позбутися тягаря боргів.

Одного дня він зможе їздити на іномарці!

“А‑Хьон буде сидіти там біля мене!

— Ху‑ху‑ху… — Йон‑У не міг зупинитись сміятись від радості. Він був настільки щасливий, що навіть сльози виступили. Тоді до нього підійшов співробітник.

— Вибачте, ви заважаєте іншим відвідувачам. Прошу поводитися тихіше.

— Перепрошую.

Йон‑У оплатив капсулу і пішов додому.

***

Після того, як Йон‑У пішов, співробітник несхвально клацнув язиком.

— Говорить про те, що став багатим… реготав і казав, що багатий. Він точно сказився.

— Хіба він трохи не схожий на безробітного бомжа, хіба ні? Він ніби ходить щодня в одному й тому ж робочому одязі? Хм?

— Та типу того… він регулярно користується капсулою.

Студенти‑практиканти обговорювали Йон‑У. Кожного дня він приходив до залу капсул рано вранці в одному і тому ж одязі, тож виглядав, м'яко кажучи, не дуже.

— Я подивився його дані ― йому зараз 26. Ну і ну, жалюгідно. Я не хочу жити так після універу.

— Та ну його, ліпше давай про «Сатісфай». Знаєш, що вчора я апнув 40‑й рівень?

— Ого, реально? Сказитись! Я все ще на 39‑му. Слухай, а де ти так швидко качаєшся?

— Полював. На щастя, мені випав рідкісний предмет, тому полювання стало легшим. Завдяки йому все пішло як по маслу.

— Ну і де предмети для магів? Ааа… хочу якусь рарку. Як думаєш, який рівень у того бомжа?

— Пф, та подивися на нього. Думаєш, він вміє нормально грати? Світ «Сатісфай» жорстокіший за реальний. Той, хто є невдахою в реальності, неодмінно є невдахою і там. Не зациклюйся. Він точно невисокого рівня.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub