Розділ 65

Доки Ґрід не виготовив Меч самоперевершення, до опису всіх предметів, які він створював, додавався такий коментар: «майстром з чудовою майстерністю та потенціалом, але без досвіду та репутації».

Тепер це змінилося на «майстром з чудовою майстерністю та потенціалом, але якому дещо бракує досвіду та репутації». Ґрід відчув, що його трохи визнали. У будь‑якому разі, він отримав новий виробничий молоток, тож у нього з’явилася більша ймовірність виготовляти рідкісні та епічні предмети. Крім того, шанс на виготовлення звичайних предметів є відносно низьким. Пощастило, що він усвідомив важливість виробничого молотка та зумів зробити новий, хай навіть із запізненням.

Ґрід збирався розпочати справу, щоб заробити більше грошей.

“Я замінив молоток, так що тепер я буду робити тільки епічні, унікальні чи легендарні предмети, так виходить?”

Хан перервав його, коли той збирався почати.

— Ґріде, ти підеш зі мною на могилу мого сина? Справа в тому, що сьогодні річниця його смерті.

Ґрід не хотів витрачати час на непотрібні справи, коли міг виготовляти предмети на продаж, але прохання Хана не можна було відхилити. Хан був його єдиним другом як у реальному житті, так і в Satisfy.

“НІП ― мій єдиний друг… якось сумно…”

Ґрід вирішив відкласти свою роботу.

— Ходімо.

***

На невеликому пагорбі на північ від Вінстона. Там було близько 10 могил.

— Замало, щоб називатися цвинтарем…

Хан помітив погляд Ґріда і пояснив:

— Тут похований не тільки мій син, а й мої предки.

— Ясно.

Хан стояв перед надгробком свого сина і посміхався. Хан сумував за ним.

— Мій син… Він був чудовим ковалем. Я не сумнівався, що він стане великим ковалем, який перевершить мене, а може, навіть здобуде таку ж славу, як Альбатіно. На жаль, він помер занадто рано.

Очі Хана наповнилися сльозами.

— Біль від втрати сина нестерпний. Пройшло вже 10 років з часу його смерті, але я досі сумую за ним і шкодую про його смерть. Якби це було можливо, я б його воскресив, навіть ціною власного життя.

Ґрід не знав, що сказати. Він не міг зрозуміти почуття батька, який втратив дитину. Він стояв там із незручним виразом обличчя, а заплаканий Хан раптом розсміявся.

— Я радий, що ти тут.

— …

— Кожен день, кожен день… Я не міг нормально працювати через тугу та відчай. Але відтоді, як зустрів тебе, я постійно дивуюся та радію. Хіба я не кинув пити завдяки тобі? А тепер, будь ласка, привітайся з моїм сином.

Хан випрямився перед надгробком свого сина. Потім він звернувся до надгробка.

— Сину, це Наступник Паґми, про якого я тобі щовечора розповідав. Хіба це не чудово ― познайомитися з ним? Ти здивований? Хіба це не чудово? Ти цікавишся, чому така людина поряд із твоїм батьком?

— Хане…

Хан знову почав плакати. Зрештою він опустився на коліна, обіймаючи надгробок і вигукуючи:

— Не хвилюйся! Не хвилюйся! Твоєму батькові добре, тож не хвилюйся! Він прекрасна людина, і він піклується про твого батька! Він пообіцяв піклуватися про кузню! Тож розслабся і не нервуй. Спочивай з миром… Всхлип… хник.

— …

У Satisfy існувало безліч НІПів. Кожен із них був живим, з власними історіями та почуттями, як‑от цей. Дивовижно. Ґрід щиро захоплювався технологіями Satisfy.

— …Чорт, їм слід робити це в міру.

Зір Ґріда затуманився. Він перевів погляд на небо через клубок у горлі. Тоді Ґрід пообіцяв:

“Твій батько ― мій найдорожчий друг. Я буду добре ставитися до нього. І я зроблю кузню найкращою. Тож… як сказав твій батько, спочивай з миром.”

Тоді з’явилося вікно сповіщення.

[Ваш зв'язок із Ханом зміцнився.]

[Душі предків Хана, зворушені вашими почуттями до нього, виходять із підземного світу.]

— …Е?

Перед Ґрідом з’явилося 10 блакитних вогників у формі людей. Потім вони одночасно звернулися до нього:

— Раді познайомитися, Наступнику Паґми. Друже нашого нащадка.

— С‑стривайте..!

Хіба ці душі не були привидами? Ґрід поспішно покликав Хана:

— Х‑Хане. Хане!

— Хррррр! Хррррр!

— Ти спиш?

Хан спав, обіймаючи надгробну плиту свого сина. Ні, як він міг заснути за такий короткий час? Ґрід усвідомив, що він єдиний, хто стоїть перед цими привидами, і стиснув кулаки.

— Д‑давайте! Ви, злі привиди! Я доживу до кінця цього фільму жахів!

…Так, якщо чесно, Ґрід трохи боявся привидів. Ні, якщо чесно, він їх справді ненавидів. Все тому, що в часи навчання в початковій школі він справді зіткнувся з привидом. Звісно, можливо, це були лише галюцинації, але якщо зараз про це подумати… У будь‑якому разі, той сильний страх досі глибоко сидів у пам’яті Ґріда, спровокувавши «алергію на привидів».

Блакитні душі, що ширяли в повітрі, були збентежені, коли Ґрід закликав їх битися, та нічого не сказали. Він не відчував від них жодної ворожості, тож обережно запитав:

— Ви… ви точно привиди..?

— Можна й так сказати.

Ця відповідь привела Ґріда до відчаю.

— Неймовірно! Не може бути! Як привиди можуть існувати в цьому світі? Коли я був дитиною, я, може, і бачив їх, але це були не справжні!

Привиди засміялися.

— Ха‑ха‑ха, чого ж не існує в цьому світі? А ти вважаєш дивним, що є привиди?

— …Ах.

Ґрід з запізненням зрозумів. Він на деякий час забув, але це ж Satisfy, а не реальність. Це штучний світ, створений руками людей! Тут існували не тільки привиди, а й ожилі кістки, балакучі звірі та навіть полум'яні звірі. Люди могли літати й стріляти магією. Так, існування привидів у цьому світі не було дивним.

Ґрід запитав їх:

— Т‑то що? Чому ви з'явилися?

Вони відповіли:

— Ми раді, що ти проявив щире серце до наших нащадків, тому прийшли, щоб дати тобі нагороду.

— …Нагороду?

Гроші? Поки Ґрід з нетерпінням чекав, найвищий з них вийшов уперед і представився.

— Я той, хто 130 років тому був свідком Танцю меча Паґми.

— ..!

Танець меча Паґми! Ґрід знайшов підказку до класового завдання, який затягнувся через те, що він не знав, що робити далі.

— 130 років тому… Я став свідком краси Танцю меча Паґми, що пронизував небо, і був настільки зачарований, що побіг до каньйону Кесан. Потім я намалював картину Танцю меча Паґми на північній скелі каньйону, яка чітко закарбувалася в моїй пам’яті. Я був настільки схвильований, що не зміг би заснути, якби не зробив цього.

Ґрід отримав підказку щодо Танцю меча Паґми, про який він не мав уявлення, де його знайти чи як його навчитися.

— Малюнок, мабуть, допоможе тобі навчитися цьому.

[Завдання «Наступник Паґми» оновлено.]

[ Наступник Паґми

Складність : класове завдання.

Ви, безсумнівно, отримали ковальські навички Паґми.

Але чи знаєте ви, хто насправді такий Паґма? Чи зможете ви з гордістю втілити його волю?

Хто такий Паґма? Якби він був просто ковалем із хорошими навичками, легенди про нього не поширилися б по всьому континенту.

Спочатку почніть з підказки про танець меча, що пронизав небо, і йдіть слідами легенди про Паґму. Якщо ви зможете зібрати всі легенди, ви по‑справжньому зрозумієте Паґму і втілите його волю.

У той момент народиться нова легенда.

* Це класове завдання не має обмежень за часом.

* Якщо ви приймете завдання легендарного класу, то не зможете знову змінити свій клас.

* Завдання легендарного класу має силу змінити світ Satisfy залежно від результату.

Умови виконання класового завдання : успішно виконати всі пов'язані завдання.

Нагорода за виконання: невідома.

* Перше класове завдання: Танець меча Паґми

Людина, яка 130 років тому була свідком Танцю меча Паґми, з'явилася і дала вам підказку.

Якщо вирушите до каньйону Кесан, що на південь від Вінстона, то знайдете підказку щодо Танцю меча Паґми, викарбувану на північній скелі.

* Умови виконання першого класового завдання : вивчити Танець меча Паґми.

Нагорода за виконання: Дайнслейф (репродукція).]

Як тільки він переглянув нове вікно з інформацією про завдання, душі попрощалися.

— Наступнику Паґми ― друже нашого нащадка. Ми молимося, щоб ти став ще величнішим за Паґму. А тепер нам час повертатися туди, звідки ми прийшли.

Душі одна за одною зникали перед ним. Лишилася лише одна душа, яка тихо промовила:

— Дякую, що доглядаєш за моїм батьком.

Шууу…

Вони прийшли сюди в сутінках, а тепер уже настала ніч. Залишки зникаючих душ розпорошували блакитне світло, наче падаючі зірки, а потім Хан прокинувся.

— Мм..? Я заснув? Вже ніч?

— Старий, в тебе є звичка спати будь‑де, але це шкідливо для здоров’я.

— Хмм… Такого раніше не було. Е‑е? Аа! Т‑ти! Чого в тебе штани мокрі?

— …Мовчи.

***

Минуло 40 днів з того часу, як Хурой виконав завдання «Чекай».

Після цього він погодився на пропозицію S.A. Group пройти ретельне медичне обстеження в лікарні, а потім ще тиждень відповідав на питання S.A. Group і дав згоду на оприлюднення інформації про те, що він є першим гравцем з другим класом в Satisfy. Потім він провів наступні 23 дні, мандруючи верхи по Монголії, щоб задовольнити свою кочову натуру. Нарешті, три дні тому він повернувся до Satisfy і краще зрозумів свій новоздобутий другий клас.

І ось сьогодні! Хурой прибув до кузні Хана. Він мав зустрітися з Ґрідом, якому присягнув служити.

“Він буде радий мене бачити? Чи спитає, чому я прийшов тільки зараз?”

Хурой дуже нервував. Він не міг придушити ковтання слини. Стоячи перед кузнею, він вагався, аж раптом двері відчинилися зсередини. Звідти вийшов Ґрід. Може, він помітив, що Хурой тут, і вийшов йому назустріч?

— М‑мій володарю! — вигукнув схвильований Хурой. Але Ґрід навіть не поглянув на нього. Він не вважав, що титул «володар» стосується його. Хурой вигукнув ще раз.

— Містере Ґрід!

— Е?

Ґрід нарешті повернувся до Хуроя. Погляди обох зустрілися. Хурой підбіг і впав на одне коліно перед Ґрідом, наче лицар перед монархом.

— Як ви поживаєте? Вибачте, що досі не зв’язувався з вами!

— …Хурой?

— Так, мій володарю. Це я, Хурой.

У підземеллі Хурой пожертвував собою, щоб Ґрід зміг втекти від чотирьох лицарів. Хурой знав, що Ґрід буде хвилюватися. Тоді…

— Падло!

Ґрід грізно поглянув і раптово схопив Хуроя за шию. Потім він вилив на Хуроя цілу низку лайок.

— Ей, курво! Та я тебе знаю! Та точно! Я не знаю, чого лицарі пов’язали тебе зі мною, але мене дискваліфікували з гри з виготовлення предметів і змусили прийняти дурний квест! Мене кинули в камеру з кляпом у роті, а потім я мусив битися з кимось, на ім’я Північна нова зірка. Ти уявляєш, як я мучився?

— …

Хурой не знав, що сказати. Поведінка Ґріда була зовсім не такою, як він уявляв. Він не міг зрозуміти, чому Ґрід розлютився, але щиро вибачився.

— Вибачте. Я помилився! Володарю!

Його володар був для нього небом! Володар розлютився через дії свого підлеглого.

Ґрід був дещо збентежений вибаченнями Хуроя. Він нахмурився.

“Хмм… Коли я вперше його зустрів, він здавався цілком нормальним. Схоже, він зовсім здурів, відсидівши у в’язниці. Чи його сильно катували?”

У будь‑якому разі, він не хотів бути поруч із цим огидним типом. Ґрід відпустив Хуроя і махнув рукою.

— Ей, слухай, вже досить. Я все зрозумів, тож тобі слід піти.

Хурой був збентежений.

— Куди йти?

— Та куди завгодно.

— Мій шлях ― із моїм володарем!

Хурой вже поклявся слідувати за Ґрідом. Нащадки Блакитного вовка не порушували своїх присяг. Він буде слідувати за Ґрідом до кінця свого життя. Завдяки своєму другому класу, Партнер Апостола справедливості, йому практично доводилося залишатися поруч із Ґрідом, адже всі його характеристики зростали на 20 %, коли він перебував поруч із Апостолом справедливості.

— Ц‑це безглуздо.

Хурой не помітив роздратування Ґріда і спитав:

— Володарю, ви зараз у гільдії? Якщо у вас є гільдія, то, прошу, дозвольте мені приєднатися. Хіба не краще для мене бути в одній гільдії з вами?

— Гільдія? У мене її немає. Тож, будь ласка, йди.

— Ооо! Добре! Ви плануєте створити власну гільдію? Якщо мій володар створить гільдію, багато людей підуть за вами. Я допоможу вам!

Перед тим як вирушити до каньйону Кесан, Ґрід збирався дістати мінерали, щоб виготовити броню для власного користування. Ґрід хотів швидко піти, замість того, щоб слухати безглузді балачки Хуроя.

— Послухай мене, годі вже маячити тут, і відійди з дороги. Чув? Я йду.

Зрештою, Ґрід вирушив до місця призначення. Що ж, здавалося, що Ґрід його не любив, тож Хурой був змушений таємно слідувати за Ґрідом. На рівній дорозі з’явилися перешкоди. Щойно він розпалив вогонь, щоб приготувати м’ясо, як з ясного неба раптово пішов дощ, а в місцях, відомих своєю безпечністю, він зустрів бандитів і т.д. Спостерігаючи за всім цим, Хурой усвідомив, що Ґрід ― нещаслива людина. Якби Ґрід заснув, він би точно зламав собі ніс.

Хурой відчув палке почуття обов’язку.

“Я мушу його захистити!”

Партнер Апостола справедливості мав бути поруч із Апостолом справедливості. Хурой не сумнівався в цьому.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub