Розділ 66

[Завдання виконано!]

[Отримано статус «Восьмої слуги».]

[Створено вміння «Безмежна віра».]

[Створено вміння «Навчання доктрин».]

[Створено вміння «Божественне покарання».]

Подорожуючи по всій півночі Вічного Королівства, Юра врятувала 300 вірян і, зрештою, виконала завдання. У результаті «Сім слуг» перетворилися на «Вісім слуг», а сила Церкви Ятана зросла.

Юра перевірила деталі щойно отриманих вмінь.

[ Безмежна віра

Швидкість зростання вашої віри вдвічі більша.

Пасивне вміння.]

[ Навчання доктрин

Рівень : 1

Проповідуйте доктрини Церкви Ятана та накладіть на одну ціль властивість темряви. Властивість темряви унеможливить використання божественних заклинань протягом 4 секунд і збільшить отриману шкоду в 1,5 раза протягом 2 секунд.

Вартість мани: 800

Час відновлення: 100 секунд]

[ Божественне покарання

Викликає блискавку, яка завдає 15 000–23 000 шкоди в межах 10 метрів.

Зона ураження: радіус 3 м навколо цілі.

* За кожне вбивство ворога цим умінням, ваша віра зростатиме на 50.

Вартість мани: 400

Час відновлення: 1 200 секунд]

Найбільшим недоліком чорних магів було те, що за силою атаки вони значно поступалися іншим магам. Але, переродившись у Восьму слугу, Юра подолала цей недолік завдяки набутим умінням. У всіх користувачів Satisfy одночасно з’явилися такі вікна повідомлень.

[Народилась Восьма слуга бога Ятана. Віра вірян Ятана, які стали свідками могутності бога Ятана, зміцнилась.]

[Вплив Церкви Ятана поширюється на весь континент.]

[Мінімальний рівень вірян Ятана зріс з 160 до 170.]

[Гравці, які є членами Церкви Ятана, отримають 20% бонус до досвіду протягом наступних 72 годин.]

[Якщо Церква Ятана продовжить зростати такими темпами, її сили стануть достатньо сильними, щоб утворити окрему націю.]

Це була надзвичайна ситуація. Десятки країн, що існували у Satisfy, оголосили, що підкорять Церкву Ятана. Причиною стало те, що вони не могли миритися з укріпленням релігії, яка завдавала шкоди іншим в ім’я жертвоприношень своєму богу. Користувачів засипали завданнями, пов’язаними з підкоренням Церкви Ятана. У Вічному Королівстві ситуація була такою самою. Зокрема, граф Стейм на півночі оголосив про великомасштабну експедицію.

— Цього разу я знищу всі осередки Церкви Ятана на півночі!

По всій півночі було видано завдання на підкорення Церкви Ятана. Гравці об’єдналися та почали пошуки храми Ятана. Церква Ятана опиралася.

— Це шанс! Покажіть язичникам велич бога Ятана! Забарвте континент у колір бога Ятана!

Перший слуга та єпископ Церкви Ятана, найсильніший чорний маг континенту, Таллос! Після того як він оголосив війну, мільйони гравців, що належали до Церкви Ятана, отримали численні бойові завдання.

Альянс проти Церкви Ятана! Розпочався масштабний епізод, який мав великий вплив на ситуацію на континенті. Оскільки це була найбільша подія з моменту запуску Satisfy, увага всього світу була прикута до неї.

— Чи зможе Альянс зупинити Церкву Ятана?

— Якщо Церква Ятана переможе і створить державу, мені цікаво, як історія розвиватиметься далі…

— Церква Ятана ― зло! Зло! Гравці мають об’єднатися й знищити їх!

— Як відомо, причиною цих подій є Восьма слуга. Ходять чутки, що це гравець, а не НІП. Якщо Восьма слуга справді гравець, то є лише одна людина, яка може бути кандидатом…

— 5‑те місце в об’єднаному рейтингу! Кривава відьма Юра! Світ має звернути на неї увагу!

ЗМІ розглядали це як величезну проблему, навіть більшу, ніж появу другого класу. Будь‑які новини, пов'язані з Церквою Ятана, привертали увагу всіх ЗМІ; однак, Ґрід перебував у іншому світі.

— Мені треба завершити класовий квест…

Протягом останніх 10 днів Ґрід виготовив різні комплекти броні, в результаті чого він повністю спорядився рідкісним та епічним спорядженням. Але!

— Е‑е‑е… Каньйон Кесан все одно складно пройти, навіть з такими ітемами…

Каньйон Кесан! Його вважали одним із найнебезпечніших місць на півночі. Мінливий рельєф каньйону ускладнював пересування, а скелі з обох боків були настільки високими, що здавалося, ніби вони закривають небо, створюючи гнітючу й моторошну атмосферу.

Справжньою проблемою були сотні й тисячі великих і малих печер, що існували в каньйоні. Монстри та таємничі істоти, що ховалися в печерах, мали щонайменше 160‑й рівень, і вони одразу вискакували, коли виявляли мандрівника. Якщо не рухатися обережно, можна було стати мишею в пастці. Наскільки ризикованим було потрапити в одну з п’яти заборонених зон Королівства Вінстон?

Він вирушив до каньйону Кесан, щоб знайти підказку для завдання графа Ашура, і загинув більше 10 разів.

— Я не той, що раніше… Мої стати кращі, ніж коли я був воїном, і в мене класні предмети. Не здавайся так легко… Аах!

Ґрід не наважувався увійти до каньйону Кесан, бо точно знав, що загине за кілька хвилин. Зрештою, він почав звинувачувати предка Хана.

— А-а-а, нащо той божевільний привид намалював картину в каньйоні Кесан..?

Але його обурення не мало сенсу. Йому треба було увійти до каньйону, щоб виконати класове завдання. Реальність не зміниться, кого б він не звинувачував.

— А може, поки що варто перестати робити предмети і піти полювати для прокачки? Якщо підніму рівень до 150, то зможу битися з монстрами в каньйоні Кесан… Ні, блін. Я можу апнути його у будь‑який час! Треба конче сплатити борг. Але якщо я не піду зараз по квесті, то зможу швидше отримати Дайнслейф. Аах! Невже нема чогось хорошого, що я міг би спробувати? Ааа..!

Ґріду спала на думку ідея.

— Виготовлення предметів!

[ Створення легендарного коваля

Ви можете створити три методи виробництва предметів спорядження кожного разу, коли рівень вміння «Майстерність легендарного коваля» підвищується.

Кількість предметів, які можна створити на цей момент: 5/6.

* При виготовленні предметів за допомогою цього вміння ім'я творця автоматично розміщується на предметі.]

Що стосується Провалу, то тоді він не міг його створити через брак блакитного оріхалку. Ґрід вже мав досвід, тож був упевнений, що цього разу зможе створити потрібний предмет.

— Так, я зроблю предмет! Предмет, який дозволить мені протистояти монстрам у каньйоні Кесан.

Ґрід помер там 10 разів, тому він знав загальні тенденції та властивості монстрів у каньйоні.

— Окей, Просто зробимо це. Створення легендарного коваля!

Ґрід мав створити предмет за абсолютно новою концепцією.

***

— Ще 29 днів. Не можу дочекатися зустрічі випускників…

— До речі, а як там Йон‑У? Він прийде на зустріч цього року? Він змінився?

Група людей, які вже 10 років дружили з часів школи, подорожувала північчю Вічного Королівства. Це були однокласники Шіна Йон‑У. Їх цікавила зустріч випускників, яка мала відбутися вже незабаром, а також сам Йон‑У.

— Тобі цікаво? Ти серйозно думаєш, що він прийде на зустріч? Інші вчилися за кордоном або знайшли роботу, а він грає в ігри й завалений боргами. Йому буде соромно прийти на зустріч, як думаєте?

— Ага… на останній зустрічі йому було несолодко.

— Ах, якби я був на його місці, то серйозно задумався би про суїцид. Але, звісно, я не думаю, що Йон‑У має кінчати з собою.

Знову ж таки, Йон‑У не був кимось особливим у шкільні роки. І його оцінки, і фізичні здібності завжди були середніми, і він пішов за іншими до звичайного університету. До того часу ніхто насправді над ним не сміявся, але тепер все було по‑іншому, бо всі випускники глузували з нього. Чесно кажучи, іншим випускникам теж жилося не дуже добре. Деякі з них закінчили університет і влаштувалися на важку роботу в компанію, а інші все ще навчалися. Вони відчули на собі жорстокість суспільства, розчарувавшись у тому, що не змогли знайти підходящу роботу або місце для навчання. Так, то був час страшенної тривоги.

У такий період Йон‑У був чудовою мішенню.

— Принаймні я все ще кращий за нього.

Ця думка втішала їх, коли вони дивилися на Йон‑У. На людину, якій було гірше за них. У підсумку вони почали глузувати з Йон‑У. На той момент їх уже не можна було назвати «друзями».

— До речі, це дивно. Хіба Йон‑У не грає в «Сатісфай» з перших днів її запуску? Ми почали пізно і граємо тільки після роботи або у вихідні, але вже перейшли за 80‑й рівень. То що ж він робив?

— Згоден. Якби я грав у «Сатісфай» так, як він, я б уже став рейтером. Сумно, по‑справжньому сумно. У нього навіть немає таланту до ігор.

Посміхаючись один одному, вони зрозуміли, що щось тут не так.

— Де ми?

— Ну… цього місця нема на карті…

Оскільки вони не були з цих країв, то не знали, наскільки небезпечною може бути північ. Неможливо було передбачити, коли на них можуть наскочити монстри високого рівня або чи не потраплять вони у пастку. Саме так. Наразі ці мандрівники потрапили у пастку, влаштовану гоблінами, і збилися зі шляху.

— Хух‑хух…

Скільки вони вже йшли? Скільки б вони не йшли, кінця величезного снігового поля не було видно.

[Ви зголодніли.]

[У вас почало паморочитися в голові.]

[Ваше здоров'я поступово падає.]

На екрані постійно блимало вікно з попередженням про небезпеку.

— І що нам робити..? Ми ж не встановили нове місце відродження, коли пішли на північ?

— А… так, точно. Якщо ми тут помремо, то відродимося в Амсленді, правильно? І три дні дороги пропадуть даремно?

— Я більше за експу хвилююсь! Ми помремо від морозу, навіть не на полюванні! Та як так, блін?

Вони прямували до Вінстона, щоб отримати завдання, які на них чекали, але заблукали далеко на півночі.

— Е?

Коли біль, відчай і гнів заповнили їхні обличчя, вони раптом посміхнулися. Все тому, що вони дійшли до кінця снігового поля і знайшли каньйон.

— Ходімо туди!

Вони поспіхом залишили засніжене поле. Перед ними розкинувся величезний каньйон, який міг похвалитися краєвидами, що перевершували навіть Гранд‑Каньйон.

— Ого! Це реально? Вперше бачу такі круті краєвиди! Такого я навіть у фільмах не бачив!

— А хіба зараз є сенс подорожувати світом? Набагато цікавіше мандрувати світом «Сатісфай».

— А як думаєте, може, Йон‑У протягом року, що він грає, просто мандрував по світу тут?

— Ха‑ха‑ха! Цілком можливо. Приємна подорож по «Сатісфай»..! Ух, а Йон‑У такий романтичний, хто б міг подумати?

Група забула, що щойно була на межі смерті. Вони були надто захоплені прекрасними краєвидами каньйону!

— Але де це місце? Воно є на карті?

— Хм..? А, бачу. Ке… сан. Це каньйон Кесан?

— Кесан? Здається, я вже десь таке чув?

— Хіба такий пейзаж не рідкість тут? Може, це відома туристична пам'ятка?

— Хмм… а чи не зарано говорити, що це місце для туристів?

— Е? Ти щось чуєш?

Вирази облич членів групи поступово напружилися. Як не крути, але вони були єдиними людьми в цьому просторому каньйоні. Вони не бачили навіть тварин. За винятком шуму вітру, навколо панувала тиша. Група відчула щось зловісне.

— Не можу позбутися нервовості. Давайте йти звідси

— Т‑так

Вони пришвидшили крок. Вони більше не оглядалися на краєвиди, а просто йшли вперед. Тоді вони помітили, що у високих скелях було десятки чи сотні великих і малих печер.

— Що це?

— Не знаю…? А тут взагалі є якісь тварини?

У той момент.

Хвеееа!

Хьяаао!

Іііхк!

З печер долинали дивні звуки. Вони нагадували крики звірів або людський сміх. А потім із печери виринула гігантська тінь.

Тінь із вісьмома ногами спускалася вздовж вигнутих стін. Це був павук. Неймовірно величезний павук. Порівняно з ним 15‑тонна вантажівка здавалася крихітною.

— А‑а‑ак!

Група перелякалася гігантського павука і вже не мала сил стояти на ногах. Гігантський павук видав пронизливий крик, і його тіло затремтіло, ніби він сміявся, після чого він вистрілив павутиною. Павутина була товстішою за мотузку і міцнішою за дріт. Група закричала, коли її обплутала павутина.

***

Тим часом Ґрід стояв біля входу в каньйон Кесан. Ґрід дивився на каньйон і згадував минуле.

— Я приходив сюди лише для смерті, смерті і ще раз смерті…

Це було настільки жахливо, що каньйон Кесан постійно з’являвся у його снах. Це місце викликало у Ґріда величезний страх. Він зможе заснути лише після того, як подолає каньйон Кесан.

— Тут такі дивні монстри…

Монстри каньйону Кесан були неймовірно гротескними. Це стосувалося як їхнього зовнішнього вигляду, так і поведінки. Серед них каньйонський павук запам’ятався йому найяскравіше.

“Гігантський павук пожирає людей живцем. Брр…”

Шок і жах від того, що він опинився в павутині й не міг поворухнутися, коли павук наближався до нього.

“Радий, що не відчув, як мене жують, бо я помер у ту мить, коли моя голова потрапила до його пащі…”

Ґрід згадав ті події й позбувся темних думок.

— Годі гаяти час на марні думки, треба знайти Танець меча Паґми.

Його смерті тут залишилися в минулому.

— Тепер я інший! Я покажу вам силу предметів, ви, потвори! Помста! Помста! — вигукнув Ґрід, увійшовши в каньйон. Але, на відміну від його слів, його тіло тремтіло від страху.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub