Розділ 8

— Аааах! Доран, цей гад силоміць дав мені квест, якого я не хотів, і тепер я помер. Бляха! Злодії, грабіжники, бандити ― тепер я розумію, чому їх так називають. Доран! У майбутньому саме це ім'я стане прокляттям!

Шін Йон‑У вийшов з капсули, відкрив вікно і прокричав назовні. Дощ був сильний, тому його голос сусіди не могли почути. Завдяки цьому він міг кричати довго.

Ще навіть не було 4‑ї години ранку. В цей день його родина могла відпочивати до пізнього обіду через сильний дощ, але він не міг отримати доступ до гри протягом 12‑и годин у такий золотий святковий час!

— Рівень ‑3… Чим більше я про це думаю, тим гірше почуваюсь. Доран, Доран, Доран!

Йон‑У пішов у ванну, щоб охолодити голову, яка кипіла від гніву. Він змочив обличчя холодною водою і слухав шум води. Після двох хвилин вмивання обличчя він почувався набагато краще.

— …Доран не винен у цьому.

На відміну від його прогнозу, Доран був надзвичайно сильним і добре бився. Ґрід був баластом і не міг нічого вдіяти. Доран самотужки розправився з усіма ворогами. Ґрід мав шанс виконати квест лише завдяки силі Дорана.

Так, Доран справді добре попрацював. Однак сталася несподівана ситуація: з'явився рейтер.

— Клята відьма…

Чому Юра з'явилася там? Вона була чорною магічкою. Храм Ятана був важливою базою для чорних магів, тому її поява там у будь‑який час не була чимось незвичайним. Чому Юра втрутилася? Ґрід був чужинцем у храмі. Юра була зобов'язана захищати храм, тому було очевидно, що вона буде вороже налаштована до Ґріда. Це було зрозуміло.

“Як тільки я прийняв квест, чорні маги в храмі отримали окреме завдання зупинити мене. Справжніми ворогами є юзери, а не НІПи. Не просто так Доран був таким сильним. Не дивно, що квест S‑рангу здавався таким легким” , — підсумував Йон‑У. “Відьма… Завдяки тому, що я запустив квест, ти отримала багато переваг. Дівка, яка не пролила ні крові, ні сліз ― вона хотіла вбити мене, замість того, щоб подякувати…”

Після смерті Ґріда Юра мала б успішно виконати завдання. Адже Юра була сильною, а Доран був вже геть виснажений. Це було дійсно нестерпно.

Саме через Ґріда Юра отримала квест, а Доран був такий втомлений, бо Ґрід був слабким. Тим часом Юра просто сиділа і їла хліб ― хліб, який Ґрід поклав їй до рота.

— Мерзота…

Рейтер вище 200‑го рівня вирвав у нього завдання з негативним рівнем! Йон‑У увійшов у капсулу, підключився до інтернету, а потім почав шукати Юру.

Він просто ввів «Юра», і сотні, ні, тисячі відповідних посилань заповнили екран.

Незважаючи на те що він перевіряв лише публікації дуже популярних блогів і великих спільнот, йому вдалося отримати інформацію про Юру. На відміну від її моторошного прізвиська «Кривава відьма», її дуже любили і шанували, а також заздрили.

Завдяки своїй надзвичайній красі, досконалим ігровим навичкам та ідеальному іміджу в ЗМІ, Юру хвалили як чоловіки, так і жінки. Захоплення нею також виходило за межі раси. На закордонних серверах було створено тисячі фан‑клубів Юри. На перший погляд, вона була навіть популярнішою за найкращих акторів Голлівуду.

“Таким сучасний світ.”

Satisfy був більш барвистим, захоплюючим і драматичним, ніж будь‑який фільм, тому головні герої Satisfy користувалися більшою популярністю, ніж кінозірки. Якщо хтось дивився телевізор в ці дні, сотні каналів були заповнені програмами, пов'язаними з Satisfy. Вони також досягли високих рейтингів, тому були створені професійні новинні канали Satisfy.

Звичайно, це не обмежувалося лише Південною Кореєю. Satisfy мав понад два мільярди користувачів. Ринок телемовлення охоплював не лише Південну Корею, а й весь світ. В результаті кіноактори отримали менше уваги, ніж головні герої Satisfy, гравці у топі рейтингу ― рейтери.

Зокрема, Юра була набагато впізнаванішою за інших гравців у топі завдяки своїй красі. Через це вона мала і гроші, і славу. Це було ідеальним контрастом із Шін Йон‑У, який через Satisfy мав борги.

“Я страждаю через гру, а вона завдяки їй живе фантастичним життям.”

Подумати тільки, що вона може насолоджуватися улюбленою грою і водночас бути впізнаваною у всьому світі..? Йон‑У неймовірно заздрив. Якби він був Юрою, у його житті не було б розчарувань.

— …І така, як ти, мусила забрати квест у бідолахи.

Юра не була відьмою. Вона була просто дуже злісною дівкою.

Йон‑У відкрив голографічну клавіатуру і почав коментувати дописи, пов'язані з Юрою, один за одним.

[Юра ― сміття. Вона втрутилася в квест низьколевельного гравця. Вона зовсім не така, як на екрані. Вона гнила людина.]

[Юра не дуже й то гарна в реалі. Вона зробила пластику обличчя. Вона не чистить зуби, і завжди виглядає, ніби жує гівно. Її посмішка ― тільки для телебачення.]

[Чому Юра хороша??? Вона погана. Скількох людей вона погубила? Вона погубила мого зятя.]

[Рейтер втрутилася в квест!! Не дайте себе обдурити образом, створеним на ТБ.]

— Хухуху…! Ваахаха!

Шін Йон‑У розповів людям про те, що він насправді пережив з Юрою. Він відчував себе чудово, бо став великим журналістом, який поширює правду серед людей, яких обдурили неправдивою інформацією. Жахлива реальність, яку він пережив нещодавно, поступово зникала з його пам'яті!

Тктктктк.

Він продовжував публікувати коментарі, десятьма пальцями натискаючи на голографічну клавіатуру, яка світилася в темряві. Цей образ людини, яка натискає на клавіатуру в темній кімнаті, ― якщо хтось побачив би його, міг би подумати, що це красиво і таємничо.

Хтось може вважати це просто написанням злісних коментарів… але ні, це був рух, спрямований на розкриття правди.

— Брате… ти нарешті здурів?

Йон‑У здригнувся від несподіваного голосу. Він повернув погляд у бік джерела звуку і побачив Се‑Хі, яка дивилася на нього з дверей.

— Ти мене злякала, — сказав він, поклавши руку на груди.

Се‑Хі увійшла до його кімнати, схрестивши руки.

— Я йшла до туалету, коли почула, як ти хихикаєш у своїй кімнаті. Ти був божевільний від гри, тому я подумала, що ти збожеволів у реальності. Я хвилювалася за тебе і рішила перевірити, як ти. То ти здурів? Будь ласка, скажи, що ні.

— …Чому ти так говориш зі своїм братом? Я не псих.

— Я рада, що ти поки що не псих. Фу, щось смердить. Тобі треба помити голову, ти взагалі маєш більше митися. І прибери ті миски з рисом, що ти з'їв! О, а чого ти взагалі їси у своїй кімнаті? Ти маєш їсти разом з нами… А, забудь, — Се‑Хі подивилася на порожні миски з рисом і гарніри, які Йон‑У склав у стопку, і почала прибирати.

“Вона ― вона мила і гарна. Добре, що вона не схожа на мене” , — Йон‑У схвально дивився на свою молодшу сестру.

Се‑Хі відчула його погляд і обернулася.

— Не сиди там просто так. Якщо не зайнятий, то, може, поможеш? Ні, ліпше йди помийся. Мені не подобається твій вигляд.

— Залиш це. Я сам приберу. Чого ти так рано встала, ще навіть не ранок? Іди спати.

— Я почула, як ти сміється своїм моторошним сміхом, і сонливість як рукою зняло. А тепер бігом у ванну. Я давно вже не бачила твого обличчя… І так! Змий з себе цей бруд та сморід!

Коли Се‑Хі було один рік, Йон‑У було дев'ять.

Чи правильно було його молодшій сестрі поводитися так?

“Якби знав, що так буде, то помився б, коли мив лице” , — Йон‑У з роздратованим настроєм пішов до ванної.

Він помив голову милом і витер рушником. Але чому його волосся було таким жорстким?

“…Це господарське мило.”

Він повернувся до своєї кімнати з жорстким волоссям і відчув у кімнаті якийсь дивний запах. Це був досить освіжаючий аромат.

Вона розбризкала парфуми? Се‑Хі була по‑справжньому скрупульозною.

Поки він вмивався, кімната була прибрана і вимита.

На відміну від нього, Се‑Хі була дуже старанною дівчиною. Вона буде гарною нареченою.

Побачивши Се‑Хі, що сиділа в капсулі, Йон‑У ліг на ліжко.

— Підключися до інтернету, якщо хочеш…

У будь‑якому разі, він не міг зараз зайти в гру, тому легко віддав капсулу своїй молодшій сестрі.

Се‑Хі знизала плечима і несподівано кинула на нього презирливий погляд.

— Брате… ти диванний воїн?

— Диванний воїн?

Що це означає?

Коли він підвів погляд, Се‑Хі встала і вказала пальцем на монітор, що висів перед капсулою.

— Чого ти розпускаєш брехливі чутки про дівчину, молодшу за тебе? Навіть якщо є причина, така поведінка зовсім негідна. Я дуже розчарована.

Її голос затих. Се‑Хі була щиро розлючена.

Йон‑У запізно усвідомив свою помилку і поспішно перевірив монітор.

Чортів список коментарів, які він написав про Юру, все ще відображався.

— Блін! Треба було закрити це!

— С‑Се‑Хі, це…

— Як низько.

Він спробував пояснити їй, але вона повернулася до своєї кімнати і зачинила двері, не давши йому можливості поговорити. Двері не відчинялися, хоч як він не намагався. Йон‑У зрозумів, що остання крапля доброї думки, яку сестра мала про нього, повністю зникла.

“Це… У чому справа?!”

— Все через ту відьму!

Він звертався до Се‑Хі з‑під її кімнати і навіть не помітив, коли заснув там, поки його не розбудила мати.

“Я зовсім не тренований! Боляче…”

Йон‑У приклав до тіла холодний компрес і знову заснув, але вже у себе в кімнаті.

А після…

— Вуаааах…

Він розплющив очі та побачив, що вже 11 ранку.

Його батьки пішли на роботу ще на світанку, а Се‑Хі вже три години як у школі.

— Я спав всього шість годин. Я навіть не можу виспатися через свою старанність… Чому Бог зробив мене таким старанним?

Йон‑У почухав живіт, прямуючи до кухні. Він був голодний, але готувати їжу було занадто нудно.

— Забудь.

Ігноруючи протести свого шлунка, він пішов до вітальні. Потім він ліг на диван і увімкнув телевізор. Це був канал, присвячений Satisfy.

Про Satisfy навіть розповідали на каналі для домогосподарок. Назва програми була «Як познайомитися з молодиком через Satisfy!». Це була програма, яка розповідала про те, як зробити персонажа в Satisfy якомога молодшим і привабливішим.

“…Чхон Чан‑Те?”

Здавалося, що програма мала доволі велику аудиторію. Йон‑У пропустив чоловіка, який, як він думав, не проживе довго після телефонного дзвінка від дружини. Потім він зупинився на програмі під назвою «Гарячі теми Satisfy».

Мила репортерка вітала азійського хлопця, приблизно його віку. Камера зробила великий план його обличчя. У нижній частині екрана з'явилися субтитри з ім'ям «Катз» і рівнем «203».

— Він 200‑й рівень?

Катз був знаменитістю. Він був відомий своєю зарозумілістю, але завжди був одним з найкращих у класі воїнів. Три місяці тому він був на рівні 170‑го, а тепер вже 203‑й..? На цьому рівні він був би на вершині загального рейтингу.

“Як він взяв 30 левелів за три місяці?”

Репортерка на екрані задала те саме питання, що і Йон‑У.

— Катзе, ви знаєте, що ви ― одна з найголовніших тем у Satisfy останніми днями? Наші продюсери були дуже здивовані. Лише за три місяці Катз піднявся на 53‑тє місце в рейтингу. У чому секрет вашого стрімкого зростання за такий короткий проміжок часу?

Катз провів рукою по своєму акуратно підстриженому волоссю і самовдоволено посміхнувся.

— Три місяці тому я здобув епічний клас. Я погодився на це інтерв'ю, щоб розкрити його.

— Так?! — репортерка була шокована.

Йон‑У також перестав чухати пах.

Новина про епічний клас була настільки шокуючою, що репортерка не змогла відповісти Катзу. За останній рік у Satisfy з'явилося лише два епічних класи. Їхня цінність перевищувала уяву. Проте Катз отримав новий епічний клас.

“Третій епічний клас…”

Інформації про попередні епічні класи не було. Зміст першої книги про зміну класу тримався в таємниці, коли вона гуляла по сайтах торгівлі предметами, і ніхто не знав, хто був її власником.

Другий епічний клас належав Аґнусу, який посідав 7‑ме місце в загальному рейтингу, але ніхто не знав, який клас він мав.

Це було тому, що більшість користувачів, особливо ті, хто посідав найвищі місця в рейтингу, були надзвичайно неохочі розкривати свою інформацію. Адже інформація ― це сила!

У Satisfy точилася запекла боротьба за виживання. Інформація, якою обмінювалися великі сайти, була насправді досить обмеженою. Більшість користувачів тримали свою інформацію в таємниці. Йон‑У робив те саме.

Однак Катз сам розкривав свій клас. Він славився тим, що любив яскраві та помітні речі.

У будь‑якому разі, це була величезна сенсація. Не виключено, що рекорд рейтингів каналу може бути побитий.

Йон‑У залишився на цьому каналі. Він зосередився на екрані, а очі репортера сяяли від хвилювання.

— Який у вас клас?

— Назва мого епічного класу ― «Кривавий воїн».

— Він такий же особливий і страшний, як і його назва?

Він не був ні особливим, ні страшним. Насправді, це була дуже звичайна і банальна назва ― недбала назва для епічного класу. Проте, Катзу, схоже, сподобалася ця дитяча назва.

— Назва не дуже класна, але це дуже фантастичний клас. Дозвольте розповісти вам про одну важливу особливість…

Катз витягнув меч, що висів на його поясі, випромінюючи неймовірну ауру. Йон‑У міг би сплатити всі свої борги, якби просто продав цей меч.

— Дивіться , — очі Катза забарвилися в червоний колір. Одночасно його меч почав звиватися.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub