Розділ 84

Минуло два тижні з початку війни між Альянсом та Церквою Ятана. За цей час гільдія «Гіганти» досягла чималих успіхів, тож сьогодні вони влаштували святкування.

— Вітаємо главу з інавгурацією на посаді лорда! Будьмо!

— Будьмо!

Гільдія «Гіганти» була однією з найкращих гільдій з моменту запуску Satisfy. Її глава, Кріс, був топрейтером, який посідав третє місце в загальному рейтингу. Кріс, якого за його досягнення на полі бою призначили лордом Педро, проголосив перед 530 членами гільдії:

— Настав час стабілізації! Найближчі два тижні ми не будемо йти в бій! Ми зосередимося на обороні Педро та збільшенні нашої сили! І..!

Кріс замовк і дістав шкіряну броню. Він ще раз переглянув інформацію про неї.

[ Несподівано зручна броня зі щурячої шкіри

Якість: епічна

Міцність: 24/24

Захист: 22

Швидкість руху: +3%

Броня, виготовлена зі щурячої шкіри майстром з чудовою майстерністю та потенціалом, але без досвіду та репутації.

Вона розроблена і створена так, щоб не заважати руху того, хто її носить. Носій може рухатися трохи швидше.

Дивно, що таку броню виготовлено з таких скромних матеріалів.

Умови використання : рівень 13 або вище. Базове володіння шкіряною бронею.]

Невідомий ремісник, який створив перші епічні стріли і на деякий час став гарячою темою для обговорення! Як його знайти? Він деякий час відчайдушно шукав, але не зміг знайти навіть найменшої зачіпки. Однак не так давно він випадково натрапив на підказку, читаючи допис на форумі спільноти.

“Будь ласка, хай вистачить часу..!” — знову з надією помолився Кріс.

— Нехай половина гільдії сформує пошукову команду! Рушайте до Вінстона! Мета ― невідомий майстер‑ремісник! Знайдіть його та запросіть до гільдії! Які б умови він не висунув, прийміть їх!

Щоб гільдія швидко стала сильнішою, їй потрібна була низка сильних бойових класів. Однак, щоб гільдія стала міцнішою та повноцінною, їй потрібні були вправні класи підтримки.

Крісу не вдалося запросити Панміра і Стенґа, які посідали перше і друге місця в рейтингу ковалів. Йому вдалося запросити ковалів, що посідали четверте і п'яте місця, але цього все ще було замало.

Тому він хотів запросити невідомого майстра. Кріс хотів за допомогою нього закріпити верховенство гільдії «Гіганти».

***

— Нам бракує людей

Члени гільдії «Цдака» були надто зайняті, щоб турбуватися про свій психологічний стан. Вони шукали Евфеміну та виконували завдання проти Церкви Ятана, щоб підвищити репутацію гільдії. Також вони продовжували шукати невідомого майстра.

По‑перше, у гільдії «Цдака» було лише 17 членів. Члени гільдії, можливо, і були рейтерами, але їх було замало, щоб виконувати різні завдання одночасно.

Зрештою, вони вирішили, що так далі тривати не може, і поділилися своєю думкою з Джішукою. Тож було скликано збори.

— Давайте відкладемо смерть Евфеміни. Ми хочемо вбити її, щоб помститися за наших членів і відстояти гідність гільдії, але це не принесе нам безпосередньої користі. З іншого боку, квести, пов’язані з Ятаном, і пошуки невідомого майстра принесуть гільдії реальну користь і вже. Я думаю, що краще відкласти помсту і зосередитися на квестах та пошуках невідомого майстра.

— Згоден. Нелегко зловити дівчину, яка ховається, як щур.

— 7 голосів «за». 7 голосів «проти». 3 людини утрималися.

— Я думаю, нам слід продовжувати діяти так, як і раніше. Якщо ми кинемо це на півдорозі, чуток стане ще більше. Я скоріше відмовлюся від квестів, пов'язаних із Церквою Ятана. Чесно кажучи, ми вправні й завжди можемо підняти репутацію гільдії, не покладаючись на ці дрібні квести.

— Правильно. Помста ― це питання нашої гордості. Її не слід відкладати. Чи всі забули про гордість «Цдаки»?

— 7 голосів «за». 5 голосів «проти». 5 осіб утрималися.

Реґас, який мовчки спостерігав за ходом зборів, нарешті взяв слово.

— А як щодо пошуків невідомого майстра?

Джішука запитала його:

— Ти думаєш, що нам слід відкласти це?

Реґас миттєво відповів:

— Ні, чесно кажучи, хіба це не має бути найвищим пріоритетом? А ти що думаєш?

— Я згодна, — підсумувала Джішука. — Ми припинимо квести, пов’язані з Ятаном. Зосередимо наші сили на пошуках Евфеміни та невідомого майстра.

— Добре!

Після зборів члени гільдії розійшлися.

Гільдія «Цдака» залишалася у Вінстоні, і, з огляду на багато обставин, ймовірно, що невідомий майстер теж перебував тут.

— Хм, збори були нудними. Хм?

Після зборів Реґас, прямуючи до своєї корчми, помітив азійця. Тоді на його обличчі з’явилася широка посмішка.

— Ей! Гладіатор тіла!

— …Е?

Ґрід, який йшов, опустивши голову, з роздратуванням підвів погляд, коли йому перегородили шлях і хтось його покликав. Він одразу впізнав Реґаса.

— Реґас?

— Ха‑ха! Ти мене впізнав? Я думав, ти не згадаєш, — радісно вигукнув він.

Ґрід сів біля фонтану і відповів:

— Хороший гарант… тобто, ти був єдиним, хто заступився за мене перед звинуваченнями, тож як я міг тебе забути?

Кілька місяців тому, коли він був на рівні ‑3, Ґрід намагався долучитися до рейдової групи на Хранителя лісу. Однак, коли він подав заявку, то став об’єктом критики з боку інших членів рейдової групи.

Тоді єдиним, хто повірив у Ґріда і підтримав його, був Реґас. Однак Ґрід відчував до Реґаса скоріше неприязнь, ніж вдячність. Його чиста й добра натура була протилежністю Ґріду, а ще йому не подобалося, що той був гарний.

Проте після розмови Реґас виявився наївнішим, ніж Ґрід думав, і виявився тим, хто міг би виступити гарантом за борг. Тож він розійшовся тоді з Реґасом якомога чемніше.

Тепер вони знову зустрілися! Настав час струснути приманку, яку було закинуто тоді.

Реґас занепокоївся.

— Чого такий похмурий? Щось сталося?

Ґрід зробив найсумніший вираз обличчя і пояснив:

— Якийсь старий вкрав мій предмет.

Реґас здригнувся від подиву.

— Як підло..! У цьому світі є такі нездалі люди!?

— Ха… схоже на те. Ті, хто забирає у інших засоби до існування, мають померти, — висловив Ґрід своє обурення.

Реґас кивнув.

— Вони мають заплатити за це.

Ґрід почав гойдати приманку.

— Хах… якби хтось мені поміг… ну… це неможливо. У цьому жорстокому світі ніхто не допомагає іншим просто так, правда?

Реґас підхопився.

— Світ суворий? Про що ти? Цей світ теплий і прекрасний!

— Справді? Хм… але світ, який я пізнав, суворий і отруйний. У мене вкрали предмет…

— Що за предмет? Він настільки важливий?

— Ага… супер важливий… це було моє життя… але я його втратив… Думаю, я покінчу з собою…

Реґас зблід.

— С‑самогубство! Ти не можеш скоїти такий гріх! Тобі не шкода своїх батьків? Синівський обов’язок! Ти забув про дух тхеквондо?

— Ай, пробач. Я настільки фізично і морально виснажений, що у мене з’явилася погана думка.

Зрештою, Реґас клюнув на приманку.

— Так бути не може! Я тобі поможу! Я не можу пробачити нікому, хто так сильно кривдить інших!

“Так! Я тебе впіймав на гачок!”

У той момент, коли Ґрід радісно вітав себе…

Пам!

Джішука випадково почула розмову між ними ми і вдарила Реґаса по потилиці. Потім вона потягнула його за мочку вуха.

— І кому ти хочеш помагати? Чи ти вже всі справи зробив?

Очі Ґріда сяяли, коли він дивився на неї. Засмагла шкіра! Червоні й пухкі губи. Довгі й вигнуті очі! Великі груди! Джішука була ідеальною дівчиною, про яку мріяв Ґрід.

— Ц‑це?

Незважаючи на те що вона все ще тягнула його за вухо, Реґас пояснив здивованому Ґріду:

— Вона ― глава моєї гільдії. Ах! Ай! Мені… мені боляче!

— Боляче, ти жалюгідний засранець?

— Аа‑а‑а‑а!

Джішука ще сильніше потягнула Реґаса за вухо й повернулася до Ґріда. Вона зітхнула, побачивши, як Ґрід з неприхованим інтересом оглядає її з голови до ніг. Вона звикла до уваги чоловіків, але це все одно було неприємно, навіть якщо це була віртуальна реальність, а не справжня.

— Ей, ти.

— Що? Так!

Ґрід виструнчився, коли Джішука покликала його. Ґрід зазвичай був сильним перед жінками, але все було інакше, коли жінка була його ідеалом. Він не міг не нервувати, стоячи перед своєю мрією.

Джішука поглянула на нього й презирливо скривилася.

— Новачку, Реґас зараз зайнятий, тож займися своїми справами сам. А ми йдемо.

Джішука тримала Реґаса за вухо й потягла його геть.

Новачок. Новачок. Новачок. Новачок…

Ґрід дивився на спину Джішуки, що віддалялася, а це слово лунало в його голові. А потім…

“Вона дивилася на мене, ніби я пес.”

Ідеал ― це лише ідеал. Ґрід опанував себе й наздогнав Джішуку.

— Ей.

— ..?

Джішука здивувалася, коли Ґрід, який ще хвилину тому не міг навіть поглянути їй в очі, перегородив їй дорогу. Проте це тривало лише секунду. Вона посміхнулася йому розслаблено й схрестила руки, підкреслюючи свої груди.

— Що треба?

— Аах!

Погляд Ґріда затримався на грудях Джішуки, але він швидко прогнав ці думки.

— Віддай Реґаса? Він сказав, що допоможе мені. Яке право ти маєш втручатися?

— У мене є природне право. Я його глава гільдії, тож він мусить виконувати мої накази. Ясно? Не ображайся і зникни.

— Те, що ти ― глава, ще не дає тобі такого права.

— Тоді? А третя сторона має таке право?

Джішука, звісно, мала перевагу. Замість того щоб сперечатися з нею, Ґрід вирішив поступитися.

— …Будь ласка. Я зараз у відчаї.

— Ми теж у відчаї. Ми не можемо втрачати людей.

— Я у більшому відчаї!

— Ми у більшому відчаї!

— Я у більшому відчаї!

— Ми!

— Я!

Шепіт.

Велика кількість людей зібралася, коли дорослі чоловік і жінка почали дитячу суперечку. Зокрема, це викликало великий резонанс, оскільки Джішука була знаменитою.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub