Розділ 85

— А це не Джішука?

— Ого, та горда?

— Чого глава «Цдаки» свариться, як дитина?

Джішука зціпила зуби, почувши ці критичні слова. Їй хотілося вимагати вибачень за зіпсований імідж і репутацію.

Тим часом Ґрід не усвідомлював, що відбувається навколо нього, просто тому, що був у відчаї. Це було природно, адже прямо на його очах вкрали сотні мільйонів вон. Тепер голова Ґріда була заповнена думкою про повернення Божественного щита.

— Будь ласка, позич мені Реґаса!

— …Ха.

Ґрід і не думав відступати, тож Джішука була змушена відступити.

— Окей, хай він вирішує, — Джішука відпустила вухо Реґаса, а потім переклала тягар на нього. — Хіба ти не знаєш краще за всіх, у якій відчайдушній ситуації зараз перебуває наша гільдія? У тебе є час допомагати іншим?

— Е‑е‑е…

Поки Реґас вагався, Ґрід благав:

— Реґасе, я прошу тебе. Ти єдиний, на кого я можу покластися.

Сумніви Реґаса тривали недовго. Ґрід зізнався, що втратив усе і навіть хотів накласти на себе руки. І саме в цей момент! Він сказав, що Реґас ― єдиний, на кого він може покластися.

— Я допоможу!

Зрештою, Реґас потиснув Ґріду руку.

Тріск.

У голові Джішуки пролунав звук, ніби щось тріснуло. Усі глядачі подивилися на неї. Однак ані Ґрід, ані Реґас цього не почули.

— Дякую, Реґасе! Я вважатиму тебе своїм вічним меценатом!

— Ха‑ха, це дрібниця. Все‑таки мій обов'язок ― захищати справедливість і допомагати нужденним!

Реґас був дуже натхненний. Джішука хотіла відразу перейти до насильства, але не могла цього зробити, бо на неї дивилося забагато очей.

— …Так, ти вирішив? Добре, я розумію. Удачі, — її червоні губи здригнулися, коли вона стримувала бажання вилаятись. У її голосі не було ні краплі енергії.

Реґас вклонився і вибачився перед нею:

— Пробач! Будь ласка, зрозумій це хоч раз! Я зроблю все, а потім одразу тобі допоможу! А тепер, Ґріде! Пішли!

— Так!

Ґрід і Реґас залишили це місце, залишивши Джішуку наодинці.

— Вибрав хлопця, якого не знаєш, замість друга, з яким дружиш кілька років…

Глядачі спостерігали, як вона бурмотіла, і почали пліткувати.

— Джішуці відмовили заради чоловіка…

— Це була не інша жінка, а чоловік.

— Неймовірно…

— …

Джішука вирішила не слухати шум, що долинав до її вух.

“Я обов’язково зламаю їх обох.”

Тоді глядачі завели цікаву розмову:

— А той хлопець ніби коваль, так? Хіба ти не знаєш? Він змагався з тією красунею в грі зі створення предметів.

— Аа, той, хто об’єднався з Ханом у поєдинку «два проти одного», але все одно програв їй?

Джішука здивовано розширила очі.

— Він ― учень Хана?

Окрім місця перебування Евфеміни, гільдія «Цдака» також хотіла знайти учня Хана. Саме він змагався з неї, тож, ймовірно, знав про неї щось.

Однак його було важко знайти, оскільки Хан ніколи не розкривав його особистість. Джішука поспішно надіслала Реґасу приватне повідомлення.

{Реґасе! Той тип з тобою, певно ― учень Хана! Мені треба негайно з тобою поговорити! Де ти зараз?}

[Адресат заблокував усі приватні повідомлення.]

— …Ну і довбень.

Реґас заблокував усі приватні повідомлення, бо боявся, що Джішука погрожуватиме йому в чаті. Вона викликала голографічну клавіатуру і написала у вікні чату гільдії.

{Гей, Реґас! Реґас Реґас Реґас Реґас Реґас Реґас Реґас Реґас!}

{Не спам в чаті. (- _ -) Главо}

{Заткнись = _ = Зараз не час для жартів}

{Ну сорі, сорі}

{Реґасе! Ти що, не бачиш чат? Ей! Ти дійсно хочеш померти?}

{Якщо він мовчить під твоїм обстрілом, може, він заблокував чат гільдії? І чому? Він знову вляпався в щось?}

{Реґас із учнем Хана! Але він не знає, що той ― учень Хана!}

{Е? Учень Хана? - . -; Як він опинився з Реґасом?}

{Коротше, негайно знайдіть Реґаса! Якщо він учень Хана, то, певно, має якусь зачіпку щодо Евфеміни!}

На той момент Джішука та члени гільдії «Цдака» навіть уявити не могли, що учень Хана, якого вони просто хотіли розпитати про місцеперебування Евфеміни, насправді був тим самим невідомим майстром, з яким вони хотіли зустрітися!

***

— Хмм…

Ґрід розповів Реґасу всю історію. Звісно, він опустив або змінив деякі деталі, оскільки він знав його не як коваля, а як воїна. В першу чергу Ґріду треба було лише описати зовнішність злодія.

— Отже, ти отримав квест і вирушив до замку Вінстона, де солдат раптово перетворився на старого й викрав твій предмет? Ти хотів наздогнати його, але в підсумку втратив?

— Так, саме так. З тіла солдата вийшла чорна аура, і він раптово перетворився…

— Чорна аура?

— Ага.

Реґас уважно задумався.

— Чи не схоже це на когось із Церкви Ятана?

Ґрід замислився, чи існує таке взагалі, адже, як кажуть, віряни Церкви Ятана відчувають біль, лише поглянувши на Божественний щит, а той старий почувався цілком нормально, тримаючи його в руках.

— Не думаю, що це послідовник Ятана…

Ґрід стримано заперечив, але Реґас похитав головою.

— Це точно послідовник Ятана. Ті, хто займається чорною магією, на 90% є послідовниками. Давай знайдемо найближчі їхні схованки. Якщо ми знищимо їхні схованки одну за одною, то знайдемо того, хто вкрав твій предмет.

Зрештою, Ґрід додав до пояснення:

— Ні, власне, предмет, який вкрав старий, був таким, що завдав би великої шкоди послідовникам Церкви Ятана, але він легко взяв його в руки, тож він не може бути членом Церкви Ятана…

— Якщо це верховний жрець, що перетворився, він міг би не піддатися впливу предмета завдяки своїй сильній вірі.

— Серйозно? Хм… — після хвилини занепокоєння Ґрід нарешті прийняв рішення. — Окей. Я вірю тобі. До речі, де знаходиться схованка Церкви Ятана?

Реґас почухав голову.

— Я не знаю. Треба ж просто її знайти?

— …

— …

Реґас був сильним, його називали майстром тхеквондо. Його бойові здібності, безсумнівно, були вражаючими. Однак, судячи з усього, йому бракувало розуму.

***

— …Це місце?

Ірен прокинулася в темряві. Куди вона потрапила? Вона не могла зрозуміти. Здавалося, ніби вона спала дуже довго. Поки вона розгублено лежала, пролунав чоловічий голос.

— Не бійся. До темряви звикнути легко. Ти скоро зрозумієш, де ти.

Як він і сказав, зір Ірен поступово звик до темряви. Через деякий час Ірен зрозуміла, де вона.

— Храм Ятана!

— Ні, це звичайна печера, які можна знайти де завгодно. Я просто прикрасив її, щоб вона виглядала як храм.

— Ти..?

Ірен побачила чоловіка, який стояв на колінах перед статуєю бога Ятана. Чоловік повернув голову і представився:

— Я ― Малакус.

— ..!

Ірен знала, хто такий Малакус. Ні, на континенті мало хто не знав цього імені.

Малакус ― він був Шостим слугою Бога Ятана і відповідав за жертвоприношення в Церкві Ятана. Саме Малакус визначав кількість цнотливих дівчат, яких щороку приносили в жертву. Одне його слово керувало життям багатьох цнотливих дівчат на континенті.

— Як… як ти..? Де ми? І чому я тут?

Малакус підвівся. Потім повільно підійшов до збентеженої Ірени.

— У замку Вінстона знають, як зробити Божественний щит. Тоді я уклав угоду з вправним ковалем.

— …

— Світло існує для того, щоб його забарвила темрява. Ти знаєш? Що станеться, якщо Божественний щит міститиме темну магію?

Малакус злорадно засміявся. Ірен тремтячими руками міцно стиснула перстень Дорана.

“Доран… Доран!”

Доран був тінню, яка довгий час захищала родину Стеймів. З юності Ірен рятував Доран щоразу, коли вона потрапляла в біду. Однак тепер його не було. Цей факт сповнював Ірен відчаєм.

Ірен згадала останні слова Дорана.

— Якщо знайдете чоловіка, який знає про це кільце, покладіться на нього. Саме завдяки йому я зміг цього разу врятувати мою леді… Він, безсумнівно, буде вам великою опорою, якщо буде поруч. Обов’язково тримайте його біля себе.

Коли ж з’явиться той чоловік, про якого говорив Доран? Ірен щиро сподівалася на це.

“Доране… будь ласка, допоможи мені зустріти його.”

Тим часом Ґрід і Реґас дісталися гори Рольф. Ґрід важко дихав.

— Хух… хух… а що, якщо все це марно?

Минув день, і вони обійшли всі ліси та гори поблизу Вінстона, шукаючи схованку Церкви Ятана. Ґрід був втомлений і недоспаний, але Реґас був сповнений енергії.

— Якщо це марно, то можна просто піти на іншу гору?

— …

Реґас говорив без вагань, широко посміхаючись. Звичайний Ґрід уже б накинувся на нього, але теперішній Ґрід думав тільки про те, щоб знайти Божественний щит, тож він без нарікань пішов за Реґасом.

А потім, коли він дійшов до середини гори Рольф.

[Ваша наполегливість зросла.]

Поки Ґрід переглядав повідомлення, яке з’явилося вже вдесяте, Реґас вигукнув:

— Ось це місце!

Ґрід подивився в сторону, куди той вказував. Він побачив велику печеру, яку охороняли послідовники Ятана.

— Їх багато… Як мінімум 30, так?

Армія Вінстона кілька разів виходила під приводом підкорення Церкви Ятана. Проте Ґрід і не думав, що у Вінстоні все ще залишилося стільки послідовників.

“Армія під командуванням найсильнішого лицаря півночі… він був озброєний Мечем самоперевершення, але все одно програв. Він справді невмілий.”

Ґрід заклопотано критикував Фенікса.

— Підходьте! Паскуди!

— Га.

Ґрід був шокований. Він хотів рухатися якомога непомітніше, щоб уникнути поглядів ворогів, але Реґас голосно викрикнув і кинувся прямо в гущу ворогів.

“Він здурів!”

Попри те, проклинав його Ґрід чи ні, Реґас був у великому захваті.

— Хіба це не класно? Штормовий удар!

Ноги Реґаса злетіли вгору швидко, як вітер. Послідовники Ятана, що були поблизу, повалилися. Реґас був ще більш задоволений, коли побачив, що послідовник, якого він вдарив, підводиться.

— Окей! Вони сильні! Давайте! Силова долоня!

Почалася битва 30 проти 1.

— …

Чим довше Ґрід проводив час із Реґасом, тим важче йому було звикнути до нього.

“Мені треба оговтатись.”

Ґрід не бачив старого серед 30 людей біля печери. Тому він рушив до печери, сподіваючись, що той буде всередині. Він міг рухатися вільно, оскільки всіх послідовників Ятана зайняв Реґас.

У той момент, коли він увійшов до печери…

— Я не люблю непроханих гостей.

У печері пролунав дивний голос, що створював ілюзію, ніби одночасно розмовляють два голоси. Потім з’явилося вікно повідомлення.

[З’явився Шостий слуга бога Ятана, Малакус.]

[Могутня темна сила викликала страх, слабкість та ефект сковування.]

[Легенду не так легко злякати.]

[Ви встояли проти всіх аномальних станів.]

[Малакус здійснив несподівану магічну атаку.]

— ..!

Ґрід помітив чорні леза, що летіли з печери, і швидко втік.

Однак для Реґаса все було інакше. Незважаючи на те що він перебував поза печерою, його охопила магічна сила Малакуса, і він завмер на місці. Тому він не зміг уникнути магічних лез і отримав багато шкоди.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub