Розділ 87

Шостий слуга бога Ятана, Малакус, був жерцем, який керував усіма обрядами в Церкві Ятана.

Насправді, більшість ритуалів, які він організовував, були спрямовані проти груп, ворожих до Церкви Ятана. Або ж він використовував їх, щоб накласти прокляття на місцевість з метою зробити людей хворими.

Він прославився тим, що приніс у жертву 87 цнотливих дівчат, щоб перетворити короля Бюнгерського князівства на ідіота, а також приніс у жертву 607 цнотливих дівчат, щоб викликати епідемію на території графа Рейвена.

— Почати полювання? Ахах! Аха‑ха‑ха‑хах! Ви, люди, хочете впоратися зі мною? У світі немає нікого, хто б не боявся Церкви Ятана, яка здійснює верховенство бога Ятана і впливає на весь континент. І саме я виростив цю релігію! Як смішно думати, що ви гідні супротивники!

Малакус мав рацію.

Церква Ятана була однією з наймогутніших сил у Satisfy і предметом жаху. Малакус відіграв важливу роль у розвитку Церкви. Його досягнення були настільки великими, що впливали на ситуацію на всьому континенті. Як така велична людина могла стати об’єктом полювання в гірському селі? Вбити його буде нелегко.

— Ви скоро це зрозумієте. Особливо ти, дівчино. Тебе принесуть у жертву богу Ятану.

Малакус розумів, що Джішука та члени її гільдії сильні. Чесно кажучи, він дещо здригнувся, коли вони всі з’явилися одночасно. Однак хіба він не був одним із Восьми слуг? Він піднявся над людським світом. Малакус не мав сумнівів, що залишиться неушкодженим, навіть якщо ці люди атакують одночасно всією групою.

Однак думки Джішуки були іншими.

— Не знаю, як щодо Малакуса, але наша гільдія «Цдака» є найсильнішою. У нас є сила, щоб у будь‑який момент стати на вершину. Ти не можеш нам погрожувати.

Джішука посміхнулася, оголивши білі зуби. Вона спровокувала Малакуса:

— Ти загинеш тут, тож смиренно прийми свою смерть. Для нас ти ― не більше ніж іграшка.

Малакус більше не міг цього терпіти, і його обличчя спотворилося.

— Ти справді віриш, що можеш мені зашкодити?

— Звісно.

— Дурепа! — викрикнув Малакус і простягнув руку. Тоді промінь чорної магічної сили вистрілив прямою лінією. Він був спрямований точно в серце Джішуки. Однак вона не зробила жодних дій, щоб захиститися. Натомість це зробив Тобан, що стояв ліворуч від неї.

— Щит витримки!

Перший у рейтингу паладин і начальник штабу гільдії «Цдака». Він використав великий щит і захисне вміння, щоб заблокувати промінь темряви.

[Малакус здійснив несподівану магічну атаку.]

[Отримано 8 900 шкоди.]

[Отримано 16 503 шкоди.]

[Отримано 11 027 шкоди.]

— Боляче!

— Це нечесно!

За винятком деяких класів із високим магічним захистом або високим опором до темної магії, члени гільдії втратили щонайменше 30% здоров’я від цього обстрілу. Щодо Джішуки, лучниці, яка зазвичай ухилялася від ворожих атак, то їй з’явилися небезпечні попередження.

[Ви втратили 53% здоров’я від одного удару.]

[Ви не можете відновити свій психічний стан. ]

Удар, який забирав 40% здоров’я користувача за один раз, приголомшував його на три секунди. Іншими словами, Джішука тепер була повністю беззахисною.

— Захистіть главу!

Тобан взяв на себе лідерство, і члени «Цдаки» почали оточувати Джішуку. Малакус милувався цим видовищем.

— Тепер ви розумієте? Це я ― мисливець, а не ви.

Джішука не переймалася цим. Вона віддала гільдії наказ:

— Не мене, а Ґріда… захистіть учня Хана!

Творець Спеціальних джаффових стріл, якого вона так довго шукала! Ґрід, ймовірно, був учнем Хана, який знав інформацію про творця. Ні, був навіть варіант, що він і сам був тим творцем.

— Усі, запам’ятайте це. Нам треба перемогти Малакуса, але вашим головним пріоритетом є захист Ґріда. Ви не можете дозволити йому загинути.

Главі гільдії обов’язково треба було підкорятися! Члени гільдії одночасно озирнулися. Тоді вони побачили Ґріда, що ховався за деревом.

— Е? Той хлопець?

Хіба Ґрід не був ковалем? Звичайний коваль мав би загинути або принаймні отримати серйозні поранення від обстрілу Малакуса, а він був цілий?

— Що ж це таке?

Джішука була здивована більше за всіх, коли придивилася до Ґріда.

“Він в обладунках і тримає меч?”

Невже це була помилкова інформація? Однак Ґрід сказав, що саме він виготовив Спеціальну джаффову стрілу. Вона була збентежена, але лише на мить. Джішука оговталася від шоку й випила зілля здоров’я. Потім вона привернула увагу Малакуса, який дивився на Ґріда.

— Малакусе, ти слабкий. Тобі не вдалося вбити жодного з нас тією атакою. Хіба це не демонструє твою невмілість?

Чому Ґріда нічого не вразило?

“Який трюк він застосував?”

Гордість Малакуса зазнала удару, коли він побачив, що Ґрід залишився неушкодженим після його атаки, але потім він знову поглянув на Джішуку. Малакус був дуже розлючений.

— Дівчино, ти не можеш підійти. Ти тремтиш від страху. Цей вираз тобі личить.

— Я чула, що ритуали, які проводить Малакус, виходять за межі здорового глузду. Жодна людина чи організація, яка не поклоняється Ятану, не в безпеці від твоїх ритуалів. Якби кількість жертв була нескінченною, ти, певно, зміг би підкорити світ своїми ритуалами. Так, твої здібності як жерця величезні, я це визнаю, але ти…

Губи Джішуки зневажливо скривилися. Це було очевидне глузування. Обличчя Малакуса почервоніло, коли Джішука поглянула на нього зверхньо.

— Що в цьому такого? Ти думаєш, ми не знаємо, що твої бойові здібності найслабші серед Восьми слуг?

Інформація ― це сила. Гільдія «Цдака» прагнула вершин, тож її здатність до збору інформації, природно, була на високому рівні. Церква Ятана наразі була однією з найпотужніших сил на континенті, тож «Цдака» дізналася якомога більше.

Шостий слуга, Малакус ― щоб насолодитися грою під назвою «полювання на жертви», він з’являвся у випадковому місці кожні три місяці. Рівень 310. Його клас ― темний чаклун. Його спеціалізація ― темна магія, послаблення і різні захисні вміння. Крім того, він мав дивовижну здатність до самовідновлення, що спрацьовувала завдяки його величезній мані. Оскільки він був високопоставленим членом Церкви Ятана, їм слід було бути обережними щодо його атак темною магією. Однак тип атакувальних вмінь, якими він міг користуватися, був дуже обмеженим.

Малакус був жерцем. Його рівень був низьким порівняно з іншими слугами, оскільки він рідко брав безпосередню участь у боях. Він мав лише 310‑й рівень, тож гільдія «Цдака», середній рівень членів якої значно перевищував 200, вирішила, що зможе впоратися з ним.

— Тільки місяць тому ти востаннє брав участь у полюванні на жертву… Не знаю, чого ти відхилився від своєї початкової хронології і з'явився у Вічному Королівстві, але я вдячна. Ми принесемо тебе в жертву і підвищимо свою репутацію.

Джішука підняла руку, ігноруючи Малакуса, і наказала членам гільдії:

— Як довго ви ще будете дозволяти своїй здобичі гасати? Давайте вже почнемо полювання.

Це сталося одночасно.

М’язистий чоловік середнього віку, який просто чекав, коли закінчаться нескінченні розмови між Джішукою та Малакусом, стрибнув уперед. Це був знищувач танків, Вантнер.

— Ах ти, падло! Віддай Реґаса! І тоді ти помреш! Скуштуй смерть! Уха‑ха‑ха!

Вантнер розмахував своїми двома сокирами. Він тримав сокири, які можна було підняти лише двома руками, і легко ними розмахував.

Щоразу, коли удари Вантнера стикалися зі щитом чорної магії, виникала ударна хвиля. Тиск вітру змушував плащ Малакуса тріпотіти на всі боки, але це було все. Сокири Вантнера не могли пробити щит Малакуса, не кажучи вже про те, щоб зачепити його шию.

— Він в порядку?

Збентежений Вантнер відступив, глибоко вдихаючи повітря та спокійно обдумуючи ситуацію.

“Ну і щит… Моя сила атаки не може його пробити? Окей, тоді це гра швидкості!”

Малакус захищав своє тіло, розгортаючи щит на поверхні, яка мала отримати удар. Якщо Вантнер атакує зі швидкістю, на яку Малакус не зможе зреагувати, чи зможе той розгорнути свій щит?

— А‑а‑а‑а‑а!

У Вантнера з’явилася проста ідея, і він почав рухати руками з усією силою.

Дві сокири рухалися без перерви, а імпульс був таким же лютим, як блискавки. Однак Малакус не постраждав.

“Хах‑хах… Моя швидкість атаки не вища за його. Як тіло чаклуна може встигати?”

Вантнер задихався. Малакус стояв нерухомо і чекав, поки той втомиться.

— Хм, це жалюгідно, — Малакус посміявся над Вантнером, а потім подивився на Джішуку. — Моя бойова сила, безперечно, слабша порівняно з іншими слугами, але це лише у порівнянні з ними. Порівняно з вами всіма я абсурдно сильний…

Малакус не встиг договорити. Це сталося тому, що над плечем Вантнера пролетів спис.

— Хм?

Малакус ледь не скрикнув, коли з’явився спис. Це було схоже на спалах блискавки. Якби він був хоч трохи менш пильним, то не встиг би вчасно активувати щит.

“Він швидкий і сильний, на відміну від того з сокирою.”

Вага списа, що влучно націлився йому в серце, була настільки великою, що Малакус відступив на кілька кроків, незважаючи на те, що заблокував удар щитом! Тоді перед ним з’явився власник списа.

— Ах… ти відреагував на ідеальну раптову атаку? Наскільки тоді сильні інші слуги?

Вантнер поглянув на власника списа, який не приховував свого нервового захоплення.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub