Розділ 88

— Ей, Поне! Я тобі не щит! Ти, дурню, ховаєшся за моєю спиною, щоб спробувати забрати всю славу собі!

Пон, відомий як один із найкращих списоносців у Satisfy. Після атаки на Малакуса, він клацнув язиком на Вантнера, який хитався, наче розлючений дикий кабан.

— Вантнере, ти ж лицар‑хранитель. Хіба не логічно використовувати тебе як щит? Танк привертає увагу, а дамагер забирає славу: це стратегія, що базується на здоровому глузді. Будь ласка, подумай, перш ніж злитися. Чи у тебе мозок маленький?

Коли Вантнер і Пон стояли поруч, різниця у віці здавалася близько 20 років. Але обом цього року виповнювалося 36. Вантнер був лисий, бородатий і виглядав на свої 40 з гаком, тоді як Пон був вродливий і мав струнку статуру, що робило його схожим на 20‑річного.

Крім того, стосунки між ними були поганими. Вантнер, який поступався зовнішністю, ненавидів Пона з того моменту, як зрозумів, що він його одноліток. Пон також ігнорував простодушного Вантнера, бо вважав його дурнем.

Ні, ці двоє з самого початку мали низький інтелектуальний вік. Джішука сказала, що вони ― «двоє людей, які знайшли цінність у взаємній неприязні».

— Може, я й хранитель, але більшість своїх очок характеристик я вклав у силу. Я тобі це вже сто разів казав, тож запам’ятай, довбню! Мені що, знову тебе вчити? Я ― лицар‑хранитель, але мій захист низький! Тож не стій за мною! Танком у нашій гільдії є Тобан, а не я!

— Дебіл… ти вибрав захисний клас, але не вклав очки у щось відповідне. Ні танкування, ні атаки. У чому ти корисний?

— Що‑що? Ти, сволота! Хочеш відчути на собі силу лицаря‑хранителя, який вклав усі очки в силу, у пвп? Я вимагаю дуелі 1 на 1!

— Окей. Я змушу тебе відчути на собі бездарність твого персонажа. Але поки що я мушу відмовитися.

Вантнер був надзвичайно ефективним у битвах проти гравців.

Він мав пасивне вміння «Зменшення отриманої шкоди» та базові вміння захисту, а також міг лікувати… На відміну від інших лицарів‑хранителів, він мав високу силу атаки, що дозволяло йому здобувати перевагу в боях.

Звісно, якщо сила атаки противника була надзвичайно високою, його захисту було недостатньо. Крім того, якщо захист противника був надзвичайно високим, його атака не здатна була завдати йому серйозної шкоди через середню силу атаки. Однак на поточному рівні гравців такої загрози не було.

Зокрема, лицар‑хранитель мав вміння одноразової невразливості. Якщо вибрати правильний момент, він міг один раз нейтралізувати атаки ворога. Тому лицарі‑хранителі, як правило, були активними у PvP.

Тож у Вантнера був чудовий імпульс.

— Хе, ти злякався.

Пон пирхнув.

— Зовсім ні. Ти забув, що ми зараз робимо? Це рейд на боса. А ти хочеш зараз дуель 1 на 1? Як це можливо? По‑перше, хіба я в загальному рейтингу не набагато вище за тебе? Хіба результат не очевидний, навіть якщо ми не битимемося?

— Заткнися! Ти боїшся? Не уникай цього! Твій язик хороший тільки у наклепі! Давай зустрінемося в реальному житті!

— Що станеться, якщо ми зустрінемося в реальності? У реальності ти не зможеш нічого зробити проти мене. Так що, прошу, заспокойся, лисий виродку.

Вантнер рішуче заперечив:

— Я не лисий у реалі! Я просто вибрав лису зачіску, коли створював персонажа. Скільки разів мені це повторювати, довбню?

— Хіба лисина не додає віку? Це ж логічно? Ти, певно, справді лисий.

— Якби я реально був лисим, я б не робив свого персонажа лисим у грі! Я б зробив своє волосся густішим!

— Якщо ти прикидаєшся, що не лисий, то, можливо, навмисно зробив свого персонажа лисим.

— Ах ти $#!~$#!!

Вантнер, лицар‑хранитель, що посідає 1‑ше місце в своєму рейтингу, та Пон, лицар‑списоносець, що посідає 1‑ше місце у своєму. Вони двоє, які виконували роль авангарду в гільдії «Цдака», замість того, щоб битися з ворогом, накинулися один на одного.

Малакус розлютився через те, що його проігнорували, і вирішив покарати їх.

— Чому ви сваритеся між собою? Неприємні типи постійно збираються разом!

Вісім променів темної магії полетіли у бік Вантнера та Пона, які, побачивши атаку, швидко відскочили вбік. На диво, магічні промені Малакуса змінили напрямок, наполегливо переслідуючи Пона.

— Що? Чому вони не переслідують мене? Ти мене ігнориш?!

Вантнер приземлився на землю і закричав, а Пон раптово підскочив.

— Вперше я бачу керовану магію. Дійсно, один із Восьми слуг… це не порожня слава!

Пон вирішив, що не зможе уникнути магічної атаки, і зосередив силу у своєму списі. На кінці списа з’явилося яскраве полум’я, і Пон застосував уміння.

— Мах‑спис!

Звуковий спис вирвався вперед, спричинивши серію вибухів у повітрі. Вибух був настільки потужним, що навіть члени гільдії, включаючи Вантнера, відчули його наслідки.

Зіткнення чистої сили та чистої магічної сили ― хто переможе? Відповідь очевидна: сильніша сторона! Обертовий спис Пона пронизав вісім променів магічної атаки одним червоним світлом.

Червоний спалах зіткнувся з чорним щитом. На обличчі Пона з’явилося рідкісне хвилювання.

— Він не зміг пробити?

Саме так. Навіть це вміння було безсила перед щитом Малакуса.

— …Серйозно.

Пон посідав 23‑є місце в загальному рейтингу. Принаймні за цифрами, він був 23‑м за силою серед двох мільярдів користувачів і входив до трійки лідерів гільдії «Цдака». Він полював на сотні босів, але це був перший випадок, коли «Мах‑спис» виявився недієвим.

Це ще раз нагадало, наскільки потужним було захисне вміння Малакуса, але Пон думав інакше.

“Я не зміг знайти заміну своїй зброї, хоч вже і піднявся на 50 рівнів. Це межа можливостей моєї нинішньої зброї. Потрібна краща пушка.”

Наразі Пон був на 243‑му рівні, проте використовував спис 190‑го рівня. Нічого не вдієш. Він не зміг знайти спис кращого за той, що використовував зараз, навіть відвідавши відомого коваля.

Чому? Спис Пона був унікальним. Він був 190‑го рівня, але, з огляду на якість та спеціальні функції, перевершував рідкісні та епічні списи 240‑го рівня. Іншими словами, щоб замінити зброю, Пону треба було знайти унікальний спис вищого рівня, ніж 190‑й.

Однак щоразу, коли він приносив матеріали для виготовлення найкращих списів, відомі ковалі майже завжди створювали звичайні або рідкісні предмети. У деяких випадках виготовлялися епічні, але вони не задовольняли.

“Конче потрібен майстерний коваль.”

Той невідомий майстер, що перевернув світ, виготовивши Спеціальні джаффові стріли! Пон і Джішука мріяли про нього.

“Якби він зробив мені спис, я зміг би пробити щит Малакуса!”

З іншого боку, Малакус неабияк потерпав. Він захищався від списа чорним щитом, але тяжкість списа вразила його. Крім того, він розгорнув потрійний щит, але ледь не програв у захисті від такого потужного удару.

— Щоб так зганьбитися перед простим мандрівником..!

Вантнер помітив, що ноги Малакуса ослабли.

— Він у стані скутості!

Вантнер стиснув сокири щосили. Потім він кинув сокиру, вклавши в це всю свою силу.

Метання зброї було одним із небагатьох наступальних умінь лицаря‑хранителя, але порівняно зі списом Пона воно було слабким.

Малакус сердито скривився, підняв щит і відбив сокиру.

— …

Вантнер, побачивши, як його сокиру відкинуло, схопився за голову.

— А‑а‑а‑а‑а! Це ж безглуздя!

Він був розлючений своєю безсилістю. Його клас називався «лицар‑хранитель» ― він містив дерево вмінь, що захищало користувача та його союзників, але для опанування просунутими вміннями захисту потрібна була висока витривалість.

Вантнер вклав очки в силу, щоб швидше підвищити рівень. Тому він не зміг проявити риси лицаря‑хранителя чи зіграти таку ж ефективну роль проти Малакуса, як Пон.

З іншого боку, хіба Пон не виглядав круто, коли самотужки зіткнувся з Малакусом? Фактом є те, що Вантнер посідав 66‑те місце в об’єднаному рейтингу, що не набагато нижче за 23‑те місце Пона, але було неминуче, що його самолюбство зазнає удару.

— Має бути якийсь предмет, щоб скинути характеристики!

— У «Сатісфай» немає системи скидання. Малоймовірно, що такий предмет коли‑небудь випустять.

Вантнер впав на землю, а Пон щиро порадив йому:

— З наступного рівня, вкладай усі свої очки у витривалість. Якщо і далі буде вкладати в силу, твій персонаж перетвориться на лайно. Зараз у пвп набирає популярність стиль лицаря‑хранителя із силовим білдом, але хіба ти ще не зрозумів його ліміти? Чим сильніший противник, тим більше марний такий хранитель.

— Урх!

Вантнер дорікав собі за те, що через свою необізнаність розподілив очки на силу лише для того, щоб швидше потрапити до рейтингу. Крім того, Пон був настільки захоплений бажанням отримати сильнішу зброю, що не міг зосередитися на ситуації.

Наразі вони повністю забули про важливу річ ― про присутність Реґаса, якого покинули в кутку!

— Ви знову базікаєте між собою? Вам дійсно бракує серйозності. Гаразд, я поясню вам, яка саме ситуація зараз, — заявив Малакус, хапаючи закривавлену голову Реґаса.

Пон нарешті помітив Реґаса і спитав:

— Що? Реґас? Чого ти в такому стані? У тебе скінчилися зілля? І чого ти ще не втік?

Реґас, який став заручником Малакуса, засміявся, ніби йому було соромно.

— Ха‑ха, я хотів побачити, наскільки сильний Малакус, тому спостерігав за ним якомога ближче. Я думав, це допоможе моєму тренуванню.

— …Просто помри.

Він відчував це ще з часів L.T.S, але в цій гільдії було занадто багато ідіотів. Пон і Вантнер проігнорували Реґаса.

Тоді Малакус крикнув до Джішуки, яка спостерігала за полем бою, склавши руки:

— Дівчино! Ви всі скоро станете такими, як він.

Малакус почав концентрувати магічну силу на кінчиках пальців. Він збирався розчавити голову Реґаса, наче кавун.

Для рейтера смерть була страшним ударом. Якщо вони гинули, то втрачали досвід, еквівалентний тижневому полюванню. Тож зазвичай гільдія «Цдака» не залишалася байдужою, якщо їхній товариш мав загинути. Вони намагалися захистити своїх, наскільки це було можливо.

Однак це був виняток ― Реґас міг вижити, але він мав померти через власну дурість. Він просто пожинав те, що посіяв, і не варто було ризикувати, щоб врятувати його.

— Помри з гідністю і переосмисли своє життя.

У ситуації, коли ніхто з гільдії не намагався врятувати Реґаса, одна людина вигукнула.

— Танець меча Паґми, Стриманість!

— ..?!

Погляди всіх, включаючи Малакуса та Джішуки, повернулися в один бік. Тоді вони побачили це. Учень Хана, творець Спеціальних джаффових стріл, чи, може, він був просто звичайним ковалем. Азієць, чию особу ще не вдалося встановити, танцював із блискучим кинджалом.

— …

Під час танцю на його обличчі відбивалася рішучість. Це був рідкісний, надзвичайно майстерний танець з мечем. Він нагадував…

— Ну капець.

Члени гільдії «Цдака» були збентежені.

— І що це таке? Чого він раптом почав танцювати в такій ситуації?

Дивна поведінка Ґріда, яку неможливо було пояснити звичайним здоровим глуздом! Тобан, побачивши його, згадав випадок із минулого.

— Тепер я пригадав його…

Це було кілька місяців тому, коли він набирав учасників для рейду на Хранителя лісу в селі Байран. Воїн, який виглядав десь на 80‑му рівні, хотів увійти до рейду, вдаючи, що він на 100‑му рівні. Він сказав, що ніколи не носить броню, бо є майстром контролю. Той невдаха був Ґрід?

— Це абсолютно…

Тобан глибоко зітхнув і звернувся до Джішуки:

— Главо, як і очікувалося, цього разу, здається, це ще одна хибна підказка. Ґрід ― воїн, а не коваль. Він був хвальком… Е‑е‑е?

Тобан був вражений. Спочатку вигляд Ґріда, що танцював наодинці, здавався божевільним, але це було лише миттєве враження. Дивлячись на нього, його серце почало битися швидше, і він відчув сильний тиск, що йшов від Ґріда.

“Що це таке?”

Тобан більше не говорив про Ґріда недбало, бо відчув себе пригніченим і відступив. Він зрозумів, що Джішука та всі члени гільдії реагують так само. Навіть…

“Навіть Малакус!”

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub