Розділ 89

— …Так!

Малакус, який саме збирався розчавити голову Реґасу, злякався і завмер.

“Це ж не випадковість?”

Ще до того, як сюди прибула гільдія «Цдака», Малакус бився з Ґрідом сам на сам і не зміг його вбити. Ґрід не був сильним. Навпаки, він був слабким. Якби Малакус захотів, він міг би вбити Ґріда за лічені секунди. Іншими словами, він був на рівні комахи. Однак Ґрід був якимось дивним. Він був очевидно слабким, але від нього випромінювалося невідоме джерело сили. Пригнічений Малакус був змушений відступити.

“Я не розумію.”

Він не надав цьому значення, але, переживши це знову, зрозумів, що це не збіг. Тиск, який відчувався від Ґріда, був реальним. Як новачок міг випромінювати таку потужну присутність?

“Я маю боятися лише бога Ятана!”

Малакус занепокоївся і відпустив Реґаса. Тим часом Ґрід наближався.

“Чорт!”

Малакус відступив на максимальну відстань, а Ґрід допоміг Реґасу.

— Реґасе, ти в порядку?

— Ґрід…

Реґас дивився на Ґріда очима, що блищали, наче ліхтарі. Одним лише танцем меча він приборкав Малакуса, який полонив другого за рейтингом члена гільдії «Цдака». Ґрід самотужки перевершив 17 із 100 найкращих гравців, тож його присутність була значнішою, ніж у будь‑якого топового рейтера, якого Реґас коли‑небудь зустрічав.

“Він навіть не відомий рейтер, а вже має таку гідність…”

Реґас згадав свою першу зустріч із Ґрідом. Той не носив обладунків і полював на монстрів лише за допомогою меча. Усі інші називали його хвальком і сміялися, але він вірив у нього. Він вважав Ґріда надійним.

— Чим більше я дивлюся на тебе, тим величнішим ти мені здаєшся.

Реґас входив до топ‑30 об’єднаного рейтингу, але все одно заздрив Ґріду. Ґрід відчув величезну радість від цих слів.

“Ще недавно я був звичайним гравцем, а тепер мною захоплюється рейтер.”

Для справжнього Ґріда рейтери були чимось величним, що можна було побачити лише по телевізору або здалеку. Але з тих пір, як він став Наступником Паґми, життя Ґріда зазнало величезних змін.

“У мене аж рот лоскоче!”

Ґрід хотів поринути в слова Реґаса, але, на жаль, дія «Стриманості» тривала лише три секунди. Не було часу розслаблятися.

“На жаль, ситуація така…”

Мозок Ґріда був зайнятий підрахунком вигод і втрат, поки він тікав разом із Реґасом.

“Після одного використання танцю меча я точно помітив користь. Це очевидно. Враховуючи характер Реґаса, він захоче повернути цей борг у майбутньому.”

Три секунди ― це був короткий проміжок часу. Після закінчення дії «Стриманості» Малакус повернув собі свободу. Потім він миттю з’явився перед Ґрідом. Це не було вміння типу ривка, а прояв високорівневої магії, що дозволила йому стрибнути крізь сам простір.

— Е?

Ґрід остовпів, побачивши Малакуса перед собою.

— П‑привид?

Малакус зціпив зуби.

— Відчуття тиску з твого боку зникло, наче це була ілюзія. Чи я помилився? Не може бути! Ти обдурив мене! Негідник. Покажи свої вміння, інакше ти ніколи не підеш звідси живим.

Це було схоже на моторошну й дивну суміш двох голосів.

— Ак!

Ґрід зблід. Він схилив голову, наче благаючи про помилування. У цей момент спалахнула вогняна куля й влучила в Малакуса.

— А тепер тікай!

Під час вибуху, що охопив Малакуса, Ґрід обернувся й побачив знайоме обличчя. Тоді він не зміг стриматися й запитав:

— Лаелла?

Лаелла, 18‑річна британська дівчина, була всесвітньо відомою співачкою, а також однією з топрейтерів у Satisfy! Чому вона тут?

— Т‑Тільки не кажи? — Ґрід, який був її затятим фанатом, запитав Реґаса: — Слухай, Лаелла у твоєї гільдії?

Очі Ґріда були червоними, а ніздрі роздулися. Реґас хмикнув і кивнув у бік Лаелли.

— Ага. Вона з нами від часів L.T.S. і до нині. Ґріде, тобі подобаються її пісні?

— Вау, крутяк! Обожнюю груди Лаелли… тобто, Лаелла класно співає! Ха‑ха!

Ґрід був настільки зачарований певною частиною тіла Лаелли, що забув про небезпеку, яка загрожувала його життю.

Джішука поспішно вигукнула:

— Скільки ви ще будете там стирчати? Ану сюди!

Джішука випустила в небо десятки стріл, не перестаючи говорити. Дощ зі стріл обрушився на голову Малакуса, який нічого не бачив через дим від вибуху. Втративши самовладання через дії Ґріда та залишившись практично сліпим, Малакус перетворився на здобич без щита.

Ґрід і Реґас кинулися в бік Джішуки, але Ґрід знову потрапив у руки Малакуса.

— Ти думаєш, я дозволю тобі втекти?

Малакус витягнув стріли, що застрягли в його спині, махнув руками, і три чорні списи злетіли в повітря. Вони полетіли в бік Ґріда.

— Ах, чого цей гад мене фокусить? Чорт! Я такий страшний?

У той момент, коли Ґрід збирався дістати Дайнслейф зі свого інвентарю, з’явилася тіньова постать і захистила Ґріда та Реґаса.

Списи, які мали пробити Ґріда, впали на землю й вибухнули. Обличчя Малакуса спотворилося.

— Серед гібридних собак закрався щур.

Перед Малакусом з’явилося темне лезо. Потім лезо запустилося, точно націлившись на тіньову постать, яка захищала Ґріда.

Тіньова постать не змогла втекти! Замість того щоб пролити кров, вона тихо зникла в тумані.

— Двійник? Як же це дратує!

Малакус розлютився і почав знову кидатись заклинаннями, щоб дістати Ґріда. Однак з’явився молодий чоловік з байдужим поглядом і втрутився. Він рухався вліво й вправо, створюючи десятки клонів.

Кинджали та інша зброя летіла по різних траєкторіях. Було неможливо створити щит для кожної зони атаки. У цьому випадку, які заходи міг вжити Малакус, щоб захистити тіло? Відповідь була простою.

— Це не пройде!

Чорний щит Малакуса розширився, оточивши все його тіло. Абсолютний захист! Вантнер, який спостерігав за цим, вважав це абсурдним.

— Та як це взагалі можливо? Цей захист ― повне читерство? Його можна активувати без читання, і він може захистити все тіло? Він непереможний! Як нам його перемогти?

Пон не погодився.

— Якби цей захист був таким непереможним, він би постійно тримав щит розгорнутим, але він цього не робить. Тому Джішука встигла атакувати його кілька разів. Він розгортає щит лише на мінімальний час і площу, щоб заблокувати атаку, а потім повторює це знову і знову. Мана, що витрачається на розгортання та підтримку щита, чимала.

— Згоден.

Малакус використав ланцюги темряви, щоб зв’язати ноги клонів, а потім викликав пекельний вогонь, щоб спалити їх.

Тіньова постать, яка врятувала Ґріда та Реґаса, поділилася своєю думкою:

— Якщо Малакуса обтяжує мана, необхідна для використання щита, як вважає Пон… то тепер настала наша черга атакувати. Він більше не захоче витрачати всю свою ману на щит, тож використає її всю для атаки.

Це була правильна відповідь.

— Шляхетний володар пекла! Відпусти поводи собак, яких ти приручив ще в давні часи! Накажи їм з'їсти серця тих, хто утискав твого скромного слугу!

Блакитне небо потемніло. Не було ні місяця, ні зірок, лише темрява. Потім густа темрява огорнула ліс. Темна магія запанувала над місцевістю і змусила тіла членів гільдії застигнути.

Пон промурмотів:

— Ми помремо?

Джішука поспішно вигукнула:

— Захистіть Ґріда!

Вона щойно бачила танець меча Ґріда, тож уже не була впевнена, що Ґрід ― коваль. Клас Ґріда, мабуть, був танцюристом меча. Проте Джішука не могла втратити надію. Ґрід одразу впізнав Спеціальну джаффову стрілу. Тому вона вирішила насамперед захистити Ґріда.

— О‑о‑о‑о!

Тобан став перед Ґрідом. Потім він застосував найкраще захисне вміння, який мав у своєму розпорядженні. Але це було ще не все. Вантнер, Пон, Фейкер, Лаелла та всі члени гільдії «Цдака» приготувалися захищати Ґріда.

Земля під ногами Малакуса заворушилася, наче лава, і з неї почали підніматися десятки темних тіней. Ці десятки тіней перетворилися на темних собак із трьома головами.

Грррр.

Гав‑гав!

Великі собаки заввишки 2 метри, які могли вивергати вогонь, лід і отруту з кожної голови. Їхні червоні очі надавали їм вигляду скажених псів. Вони гавкали, наче справді скажені пси. Малакус дивився на них, ніби вони були милими, і посміхався.

— Стражі пекла прибули сюди!

Стражі пекла шалено помчали до членів гільдії та Ґріда.

— Яка ж траєкторія?

Подвійні сокири Вантнера, можливо, були марні проти Малакуса, але вони легко могли влучити у собак. Вантнер впевнено побіг до стражів пекла, а потім закрутився зі своїми сокирами, немов буря.

— Ра‑а‑а‑а‑а!

На перший погляд здавалося, що Вантнер мав перевагу, але ситуація в бою змінилася всього за кілька секунд. Стражі пекла не загинули, незважаючи на те, що їх розрубали сокирою навпіл. Вантнер був обпечений по всьому тілу, а його ноги замерзли, через що він не міг рухатися. Більше того, його шкіра зеленіла, і він харкав чорною кров’ю, що свідчило про отруєння. Навіть його дві сокири заіржавіли й більше не могли слугувати зброєю.

Це сталося через полум’я, лід та отруту, що вивергали стражі пекла. Те саме сталося і з його колегами.

Пон використав «Мах‑спис», щоб допомогти Вантнеру відступити.

Звуковий спис пронизав стражів пекла, що оточували Вантнера.

Пси запанікували й розбіглися в різні боки. Скориставшись цією прогалиною, щоб відновити сили, Вантнер використав своє вміння невразливості, щоб втекти з поля бою.

Тобан з напруженим обличчям спостерігав за цією серією подій.

— Жоден не помер…

Звичайний монстр загинув би від одного удару списом. А в разі критичного удару навіть бос отримав би колосальні пошкодження. Проте стражі пекла вижили після удару «Мах‑списом». Це означало, що вони мали захист і здоров’я, які значно перевищували показники звичайних монстрів.

Джішука та члени гільдії усвідомили серйозність ситуації.

— Вантнер вклав усі свої очки в силу, але він все одно залишається лицарем‑хранителем. Ніхто не сумнівається, що захист і опір магії Вантнера ― найвищі в нашій гільдії, але його за мить знищили. Скільки разів таке вже було? Сила атаки цього пса ― найвища серед монстрів, з якими ми стикалися досі.

Пон погодився.

— Я оцінюю, що ці собаки мають мінімум 300‑й рівень. Ми, певно, зможемо вбити лише двох‑трьох з них.

Було 29 монстрів, які мали щонайменше 300‑й рівень і володіли трьома атрибутами. Був ще й Малакус. Шанси на перемогу зменшувалися. Атмосфера швидко занепала. Стражі пекла накинулися на членів гільдії.

Джішука наказала:

— Відповідайте дистанційними атаками!

Якщо вони вступлять у ближній бій зі стражами пекла, то отримають серйозні поранення. Наказ Джішуки був слушним, але серед членів гільдії було мало класів, що могли атакувати на відстані.

— Ух!

Не дивно, що стражі пекла прорвали ряди членів гільдії, подолали щит Тобана і спрямували на них отруйний подих. Ґрід, який відчув, що його життю загрожує небезпека, побачивши, як щит Тобана миттєво роз'ївся, дістав із інвентарю золотий щит.

У той момент сталося щось дивовижне.

Стражі пекла, які не відступали навіть під стрілами Джішуки, відступили, щойно побачили щит Ґріда.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub