Розділ 98

— Вміння, яке назавжди покращує характеристики предмета? Я про таке ніколи не чула.

Очі Джішуки засяяли від цікавості та хвилювання. Вона сподівалася, що Ґрід розповість їй, що саме він зробив.

“Вона не зможе спокійно заснути сьогодні вночі, якщо не дізнається.”

Ґрід не мав жодних причин тримати це в таємниці, але, перш за все, він не був тим типом чоловіка, який змушував би жінку через це не спати всю ніч. І тому Ґрід описав процес:

— Вміння оцінки ― моє вміння оцінки ― дозволяє виявляти приховані властивості предметів.

Після його слів зчинився ще більший переполох.

— Це просто здатність оцінювати? Я просто не можу в це повірити.

— Я навіть не знав, що предмети мають приховані функції. Просто неймовірно…

— Якщо Ґрід оцінить мій меч, чи поліпшить це його характеристики, як це сталося з сокирами?

Члени гільдії були вражені, почувши слова Ґріда. Було дуже незвично й кумедно, що топрейтери тремтіли перед кимось, рівень якого не перевищував 100.

“Навіть якщо вони й топи, вони ще ніколи не зустрічали представника легендарного класу.”

Наразі Ґрід був єдиним гравцем легендарного класу! Він відчував рідкісне почуття переваги, коли Джішука поставила йому головне запитання:

— Чи існують приховані властивості у всіх предметах?

Ґрід похитав головою і сказав:

— Ні. Такі предмети дуже рідкісні. Але хто знає? Може, у предметах, які ви зараз носите, теж є якісь приховані функції.

— Це означає, що ти можеш оцінити всі наші предмети? — Джішука не могла приховати свого нетерпіння, а її щоки злегка почервоніли, коли вона запитала. Ґрід був схвильований, бо її сексуальний образ став ще чіткішим.

“Хох! Не буду! Не знаю, що станеться, якщо я знову втрачу серце через жінку! Жінки ― вороги. Жінки ― вороги. Жінки ― вороги…”

Ґрід багато разів навіював собі це, і ледь зміг заспокоїтися, перш ніж кивнути Джішуці й сказати:

— Авжеж, я можу їх оцінити. Тобто, якщо є гроші.

У той же час члени гільдії почали кричати.

— Будь ласка, оціни моє спорядження!

— Моє теж!

Вони хотіли поліпшити свої предмети, як зброю Вантнера. Жоден з них не запитав, скільки коштує оцінка.

“Значить, це не має значення? Рейтери ― справді багаті!”

Ґріду треба було встановити ціну послуги. Він взяв за основу ціну найпідходящого предмета ― Ока Паллаліана.

“Він коштував десь 14–15 золотих?”

Око Паллаліана давало оцінку предметам усіх якостей. Саме цей предмет Ґрід використав для оцінки Рідкісної книги Паґми. Проте навіть Око Паллаліана не могло виявляти приховані властивості предметів. Іншими словами, вміння оцінювання Ґріда були на вищому рівні, ніж у Ока Паллаліана. Це означало, що цінність його послуг була вищою, ніж вартість ока.

“Поставити ціну по 30 золотих за кожне оцінювання? Ні, хіба це не задорого?”

30 золотих ― це близько 36 000 вон. Це майже ціна двох курчат.

Окрім того, не було ніяких штрафів, скільки б він не використовував вміння. Не треба було ніяких матеріалів, і воно не витрачало ману, тож ним можна було користуватися нескінченно. Більше того, час, витрачений на оцінювання одного предмета, становив менше хвилини.

“Якщо я попрошу 30 золотих за предмет, чи не здасться це завищеною ціною? Що стосується грошей, то тут все нечітко…”

Ґрід зрозумів, чому ковалі були змушені придумати концепцію інструментів для ремонту.

“Було би добре відзначити вступ до гільдії… чи я мушу безплатно їм оцінювати?”

Ґрід здивувався, чи не змінився він.

“Я не збираюся ставати благодійником.”

Якщо гроші можна було просто взяти, Ґрід мав скористатися цією нагодою! У день зустрічі з А‑Хьон він витратив майже два мільйони вон на одяг, стрижку та обід, тож йому треба було якось покрити ці витрати.

— Одне оцінювання коштує 30 золотих! Я оціню будь‑який предмет за 30 золотих! Якщо знайдеться прихована властивість, треба буде заплатити додаткові 300 золотих!

Він і справді вважав, що це дорого, але що з того? Хіба можна це назвати дорогим? Вартість предмета зросте в рази, якщо знайдеться прихована властивість. Фактом є те, що ціна сокир Вантнера зросла щонайменше на кілька тисяч золотих. З позитивної точки зору, заплатити 30 золотих за оцінку не було великою втратою. Члени гільдії усвідомлювали це краще, ніж Ґрід.

— 30 золотих за оцінку… якщо буде виявлено приховану особливість, то це додаткові 300? Досить дешево, так? Окей! Будь ласка, оціни все моє спорядження!

Вони вишикувалися перед Ґрідом. У його очах вони виглядали як черга грошей.

“Якщо я отримаю 10 запитів на оцінку від кожного, то отримаю 4 500 золотих від 15 людей… є ще й бонус, якщо буде знайдено приховану властивість..!”

4 500 золотих ― це близько 5,4 мільйона вон. Ґрід, по суті, за мить заробив двомісячну зарплату, тож сльози радості потекли по його щоках.

“Ах! Я такий щасливий!”

Серце, яке постраждало від А‑Хьон, почало зігріватися. Satisfy справді була для нього притулком.

З іншого боку, члени гільдії розмовляли між собою, стоячи в черзі на оцінку.

— Це ж ніби лотерея?

— Ва‑ха‑ха‑ха! Я приніс усі свої речі зі складу! Хіба шанси на виграш не зростають, якщо оцінювати більше предметів?

— О, класна ідея. Я теж дістану все своє спорядження зі складу!

Раптом члени гільдії назвали виявлення прихованої властивості «виграшем».

“Виграш… Мені це подобається.”

Ґрід відчув себе продавцем лотерейних квитків!

“А тепер давайте почнемо бізнес з оцінки! А, перед тим…”

— Хане, скільки Вантнер має заплатити за ремонт своїх сокир?

— Має бути як мінімум 20 золотих, враховуючи інструменти для ремонту та час

— Скільки коштують інструменти для ремонту?

— …50 срібних

— …

Ґрід звернувся до членів гільдії, що стояли в черзі:

— Коли ви віддаєте предмет на оцінку, дозвольте мені його відремонтувати! Я акуратно відремонтую будь‑який предмет! Хіба ви не бачили, що я зробив із сокирами Вантнера?

Так Ґрід розпочав бізнес з оцінки та ремонту для членів гільдії. Він спостерігав, як золото хвилею наповнювало його інвентар.

“Це ефективніший спосіб заробляти гроші, ніж виготовлення предметів.”

Звичайно, виготовлення предметів було кращим варіантом, оскільки Ґрід міг отримувати постійні характеристики та репутацію. Також він міг виграти джекпот, якби створив предмет вище унікальної якості. Тому Ґрід вирішив, що оцінка та ремонт залишаться його побічним бізнесом.

***

— На складі гільдії багато мітрилової руди, подивимося... деревина тіпану та сухожилля грифона…

Пон і Реґас перебували в аукціонному домі, щоб знайти матеріали для Штормового списа.

Реґас запропонував Пону, який шукав необхідні матеріали:

— Поне, яким би вправним не був Ґрід, хіба не важко виготовити епічний предмет з першого разу? Думаю, ліпше запастися матеріалами на п'ять списів.

Пон погодився.

— Шанс того, що просунутий коваль створить епічний предмет ― один до десяти… Я б хотів зібрати матеріалів на 10 списів, але деревина тіпану і сухожилля грифона дуже дорогі. По суті, у мене вистачить грошей тільки на три списи. Хех. Буду вдячний, якщо хоча б один із трьох списів буде епічний… ну, нічого не поробиш, навіть якщо всі три будуть рідкісними. Треба це пам'ятати.

— Так. Тепер, коли Ґрід став частиною нашої родини, ми можемо просити про це в будь‑який час, тож не переймайся. Все ж, шкода. Якби я мав гроші, я б оплатив вартість матеріалів…

— Ах… та забий. Скільки разів я тобі казав, щоб ти кинув свою звичку легко роздавати людям гроші? До речі, сухожилля грифона на аукціоні, дуже дорогі. Чи не дешевше було би знайти прямого продавця?

— Давай разом пошукаємо.

Пон і Реґас залишили аукціонний дім. Потім вони почали обходити ринкову площу, щоб подивитися, чи є там торговці, які продають сухожилля грифонів. На жаль, сухожилля грифонів було цінним матеріалом, тому його було важко знайти.

— Вінстон зараз велике місто, але все одно важко знайти… — Пон раптом замовк. Він помітив групу гравців із золотим знаком гільдії булави і насторожився. — Чому тут люди з «Гігантів»?

Не буде перебільшенням сказати, що гільдія «Гіганти» наразі є найбільшою гільдією в Satisfy. У ній понад 500 осіб із середнім рівнем 130. А головне ― главою гільдії є Кріс, який посідає 3‑тє місце в загальному рейтингу.

— Хіба Кріса недавно не призначили лордом Педро? Чому вони у Вінстоні, а не в Педро?

— Так. Педро на півдні, зовсім навпроти від нас…

Завжди усміхнений Реґас, на диво, нервував. Гільдія «Гіганти» була найбільшим ворогом «Цдак», і вони воювали ще з часів L.T.S!

— Якщо вже вони прийшли до Вінстона, хоча знають, що ми є тут… у них, певно, є приховані мотиви. Поки що краще триматися від них подалі.

«Гіганти» не становила загрози для них в L.T.S, але в Satisfy ситуація була іншою. Вони почали грати в Satisfy відразу після її відкриття, тоді як «Цдака» приєдналася лише через дев’ять місяців після запуску. Розрив у розвитку ще не скоротився, тому «Цдака» уникала зіткнень з «Гігантами».

Зрештою, Пон повернувся до аукціонного дому, не оглядаючи ринок далі. Він не міг стримати сліз, купуючи сухожилля грифона.

— Ті люди з «Гігантів» змусили моє золото зникнути, — скаржився Пон з незадоволеним обличчям, але йому стало краще, коли він уявив собі результат ― Штормовий спис, який Ґрід зробить для нього.

А через деякий час…

Пон і Реґас остовпіли, коли повернулися до кузні Хана.

— Так! Я виграааааав!!!

— Вау, крутяк! Це вже третій переможець!

— …Що ви робите?

Члени гільдії оточили Ґріда і підняли галас.

Пон і Реґас дивувалися, що ж відбувається.

Ґрід по черзі розглядав предмети, складені перед ним.

— Е‑е… Це програш! Це теж програш! Ще один програш! Програш! Програш!

— …

Ґрід вигукував це щоразу, коли дивився на якийсь предмет.

Пон і Реґас не мали уявлення, що робить Ґрід, тож попросили когось пояснити. Вантнер показав їм свої видозмінені сокири. Очі Пона й Реґаса округлилися.

— Ш‑що це? Баг? Це баг?

Вантнер промовив поблажливо:

— Ху‑ху‑ху… Ґрід має вміння оцінки, яке дозволяє виявляти приховані властивості предметів. Предмети з прихованими властивостями мають дуже поліпшені характеристики, як мої сокири. Саме так. Дивіться. Моя зброя. Ху‑ху‑ху… Аха‑ха‑ха! Як тобі, Поне? Заздриш?

— Арх!

Пон хотів, щоб Ґрід якнайшвидше зробив його Штормовий спис, але перед тим..!

— Будь ласка, оціни все моє спорядження! — Пон віддав Ґріду все своє спорядження, але, на жаль, результати виявилися невдалими.

Цього дня Ґрід оцінив майже 300 предметів для членів гільдії «Цдака», проте лише три з них мали приховані властивості, серед яких були сокири Вантнера. Проте члени гільдії все одно були дуже задоволені. Троє переможців стали сильнішими, ніж раніше, завдяки чому загальна потужність гільдії зросла.

“Вступив до гільдії та підвищив її силу лише за пів дня… він справді той, кого ми шукали.”

“Усі ті зусилля, щоб знайти Ґріда, були варті того.”

А Ґрід за короткий час заробив приблизно 10 000 золотих. Це була велика сума ― понад 10 мільйонів вон готівкою.

“Вчора я заробив 40 мільйонів, а сьогодні… Якщо я продовжуватиму заробляти так само, то скоро виплачу борг.”

Борг не був проблемою. Схоже, він скоро стане багатієм. Ґрід отримав не лише гроші від ремонту та оцінки предметів. Він поглибив своє розуміння сотень предметів.

“Немає предмета, який би я розумів на 100%, але в довгостроковій перспективі це позитивненько.”

Проблема полягала в тому, що якість предметів гільдії був просто надто високою. Адже чим вища якість предмета, тим важче було поліпшити своє розуміння цього предмета. Наприклад, він оцінив і відремонтував унікальні сокири Вантнера, але рівень розуміння становив лише 30%. Але одного дня, якщо у нього з’явиться можливість розібрати та дослідити предмети членів гільдії, на основі сьогоднішнього досвіду можна буде досягти 100% розуміння.

Ґрід почувався краще і звернувся до Пона.

— У тебе є матеріали для Штормового спису?

— Звісно, — Пон передав матеріали.

Ґрід нарешті виготовить предмет!

Члени гільдії з нетерпінням ковтнули слину.

Тоді Ґрід звернувся до них:

— Мене цікавить одне, оскільки тут зібралося багато людей. Минуло вже пів дня, хіба ви не хочете піти полювати?

— Ой! Ми вже так довго тут?

— Ах! Надворі вже ніч?

— Ну… Я сьогодні ще не полював.

— Я чомусь зголоднів…

Члени гільдії не помітили, як минув час, бо були надто захоплені Ґрідом. Вони хвилювалися, що їх обійдуть у рейтингу інші гравці, і поспішно залишили кузню.

— Тоді працюй старанно, Ґріде!

— Поне, покажеш нам свій спис, коли він буде готовий!

— Зроби рідкісний спис для Пона!

— Замовкни, Вантнере!

Члени гільдії дружньо попрощалися з Ґрідом. Вони були як друзі.

“Друзі…”

Ґрід відчував себе ніяково, але це було не погане відчуття.

— А тепер…

Усі пішли, і, як завжди, у кузні залишилися лише Хан і Ґрід.

— Почнемо робити предмети.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub