Розділ 11 — Кохання зводить людей з розуму

Розділ 11: Кохання зводить людей з розуму

Вранці, прийшовши до школи, Такаї перевірила всередині своєї парти й виявила там щось схоже на білий конверт.

Якби на її місці була звичайна школярка, вона б одразу подумала про любовний лист, але Такаї згадала про нещодавні капості, спрямовані проти Юкі та Уехари.

«Тепер моя черга?» — подумала Такаї з такою неквапливістю, ніби це стосувалося когось іншого.

Зараз і тут відкривати й дивитися вона не могла, тому витягла білий конверт із парти й попрямувала до туалету, щоб перевірити його вміст.

У туалетній кабінці Такаї перевірила, що всередині конверта.

Там лежав один аркуш білого поштового паперу та одна фотографія.

«?!»

На фотографії зафіксовано момент, коли Такаї запрошувала Юкі до себе додому.

Судячи з усього, їх таємно сфотографували, коли вони поверталися після спільного походу в караоке.

Потім вона розгорнула складений аркуш паперу й пробіглася очима по написаному.

«Я хочу поговорити з приводу цієї фотографії. Після уроків чекатиму під водонапірною вежею на даху».

На листі, де було це написано, ім'я відправника було відсутнє.

«Яка ж я була необережна, що не помітила, як за мною стежили аж до самого дому», — пошкодувала Такаї про свою слабку пильність.

Якби Юкі просто зайшов до будинку, то, можливо, цьому ще можна було б знайти якесь виправдання. Однак через це у декого могли б виникнути сумніви щодо стосунків Такаї та Юкі.

Це завдасть клопоту Юкі, а Уехара засумує. Цього вона хотіла уникнути понад усе.

«Схоже, після уроків доведеться йти».

Якби не ця фотографія, Такаї збиралася б просто проігнорувати виклик. Але оскільки у супротивника був знімок, іншого вибору, окрім як піти, у неї не залишалося.

Після уроків Такаї пішла не до бібліотеки, а попрямувала на дах.

Минувши бібліотеку, вона піднялася сходами, відчинила двері й примружила очі від яскравого сонячного світла, що лилося всередину. Вийшовши на безлюдний дах, вона помітила силует людини неподалік від водонапірної вежі й підійшла ближче.

— Це ти поклала цей лист мені в парту?

Там на неї чекала однокласниця І ш іяма Саорі. Такаї не переставала дивуватися, з якою метою Ішіяма, з якою вони досі майже не спілкувалися, викликала її таким способом.

— Такаї-сан, вибач, що так раптово викликала тебе.

Всупереч цим словам, у виразі обличчя Ішіями не було жодного натяку на почуття провини.

— То про що ти хотіла поговорити? — Такаї теж не стала виказувати осуду й холоднокровно перейшла до справи.

— Спитаю прямо: Такаї-сан, ти зустрічаєшся з Тоямою-куном? — Ішіяма також не витрачала часу на пусті балачки й одразу заговорила про головне.

— Я і Тояма-кун не зустрічаємося. Того дня ми домовлялися, що я позичу йому книгу, тому він просто зайшов до мене додому.

— Але те, як ти запрошувала його до будинку, не було схоже на запрошення просто друга. Це виглядало радше як любовне побачення чоловіка й жінки, хіба ні?

Тоді Такаї та Юкі були необережними й беззахисними. Збуджені своїми діями в бібліотеці, вони обидва усвідомлювали, що зараз будуть займатися сексом, і через це хвилювання від них, можливо, віяло атмосферою самця та самиці в розпал гону.

— ...Я і Тояма-кун не зустрічаємося. Це правда.

Якщо під словом «зустрічатися», яке вжила Ішіяма, малися на увазі романтичні стосунки закоханої пари, то, як і казала Такаї, вони не зустрічалися. Адже насправді Такаї та Юкі були секс-партнерами.

— Зрозуміло. Я вже думала, що ж мені робити, якщо ви зустрічаєтеся, але якщо ні, то проблем немає.

— Це вся розмова?

— Ні, головне тільки починається: я хочу, щоб Такаї-сан надалі не мала нічого спільного з Тоямою-куном.

— Що це означає?

— Саме те, що я сказала. Я ж не кажу тобі взагалі припинити з ним спілкуватися. Я просто хочу, щоб ти не робила речей, які можуть викликати непорозуміння, наприклад, не запрошувала його додому.

— Чому?

— Щоб підтримати кохання нашої однокласниці. Якщо така мила дівчина, як Такаї-сан, буде так близько спілкуватися з Тоямою-куном, вона буде ревнувати. Тому я хочу, щоб ти трималася від Тоями-куна на відстані.

— Я якось не зовсім розумію. Ти не маєш права втручатися в моє коло спілкування.

— Ось як... Ну що ж поробиш... Може, мені показати цю фотографію комусь із класу? Тоді, напевно, знайдуться люди, які засумніваються у ваших стосунках із Тоямою-куном.

З цими словами Ішіяма вивела на екран смартфона фотографію, де було знято, як Такаї запрошує Юкі до свого будинку, і простягнула її дівчині.

— Я зрозуміла...

Замість того, щоб дозволити чуткам поширитися, через що Уехара дізнається про їхні стосунки й вона втратить усе — краще стерпіти самій... Опинившись перед таким гірким вибором, Такаї не мала іншого виходу, окрім як прийняти пропозицію Ішіями.

— Чудово. Дякую, що прислухалася. Дивись, не забувай про цю фотографію.

Ішіяма, натякаючи на фотографію, приховано погрожувала Такаї, щоб та не робила нічого зайвого.

— Дозволь наостанок запитати. Хто та однокласниця, якій, за твоїми словами, подобається Тояма-кун? Це ти? І навіщо ти все це робиш?

Такаї розуміла, що йдеться про Уехару, але не могла не запитати.

— Тояма-кун не в моєму смаку. А причина... Залишу це твоїй уяві.

Ішіяма взагалі нічого не відповіла на найголовніше і, ніби справу вже було зроблено, швидко пішла геть.

— Юкі... Чи правильно я вчинила? — запитала Такаї, наче розмовляючи сама з собою, але на Юкі, який міг би їй відповісти, вона тепер зможе дивитися лише здалеку.

◇

Як і зазвичай, Тояма обідав під час великої перерви, весело розмовляючи вчотирьох з Уехарою, Аїзавою та Чіхіро.

— Тоямо-кун, можна мені теж до компанії? — звернулася до нього однокласниця Ішіяма Саорі.

—...О, так, звісно, без проблем. Ви ж не проти? — через несподіванку Тояма відповів не одразу, а з невеликою паузою.

Він переглянувся з іншими, але ніхто не заперечував.

— Проходь, Ішіямо-сан.

— О, Тоямо-кун, ти знаєш моє ім'я? Приємно.

Оскільки раніше вони ніколи не спілкувалися, така реакція Ішіями була цілком природною.

— Звісно, я пам'ятаю імена всіх у класі.

Як член бібліотечного комітету, Тояма часто мав справу з учнями з інших паралелей та класів, тож запам'ятати імена власних однокласників для нього не було проблемою.

— Ти раніше майже не спілкувався з класом, тож я думала, що тобі байдуже до інших.

Ішіяма мала рацію: раніше йому справді було байдуже. Але саме через це Тояма свого часу втягнув Уехару в історію з наклепами.

Людина, яка тримається осторонь у колективі, з погляду оточення виглядає білою вороною. Зрештою, навіть якщо ти поводишся тихо й непомітно, це все одно привертає увагу.

Тому зараз Тояма вважав, що потрібно цінувати стосунки з кожним.

— Справді, раніше я так і думав, але зараз хочу з усіма товаришувати. Напевно, я почав так вважати завдяки Уехарі-сан, Аїзаві-сан та Чіхіро, які зараз тут.

— Коли я тільки починала з тобою заговорювати, ти справді уникав спілкування. Був таким холодним. Правда, Тоямо?

На початках їхнього спілкування з Уехарою він і справді уникав її, бо не хотів виділятися.

— Тепер я згадую про це з почуттям провини. Вибач, Уехаро-сан.

— Та нічого, я зовсім не ображаюся, — відповіла Уехара, і Тоямі від цих слів стало легше на душі.

— Але Юкі справді змінився. І це, мабуть, завдяки твоїй відданості, Уехаро-сан? — підхопив Чіхіро.

Як і казав Чіхіро, Тояма почав змінюватися після того, як зійшовся з Уехарою. З Такаї було так само: навіть коли вона демонструвала холодність, Уехара не здавалася й продовжувала з нею заговорювати. Мабуть, саме завдяки цьому Такаї теж відкрила своє серце.

— Ой, Окіто-кун, при Ішіямі-сан якось ніяково, — зніяковіла Уехара від похвали.

— У вас тут так весело, що аж заздрісно, — прошепотіла Ішіяма, спостерігаючи за їхньою розмовою.

— До речі, Ішіямо-сан, а чому ти сьогодні вирішила підійти до нас? — озвучив Чіхіро питання, яке, мабуть, цікавило всіх, включно з Тоямою.

— Ну-у, як би сказати... Мені завжди здавалося, що вам так весело разом, от і позаздрила. Хотіла потоваришувати з Окітою-куном, Уехарою-сан та Аїзавою-сан. Ну і з Тоямою-куном, звісно, — з цими словами Ішіяма перевела погляд на Тояму.

Її погляд був особливим — наче вона вивчала його з цікавості чи оцінювала.

— Слухайте, а у вас є час сьогодні після уроків? Може, сходимо в ігровий центр? — раптово запропонувала Ішіяма.

— Е? Чому саме в ігровий центр? — здивовано перепитав Тояма.

— Ну, я ж хочу швидше з усіма потоваришувати, а ігровий центр — ідеальне місце, щоб зблизитися, хіба ні?

Справді, за грою теми для розмови не вичерпаються, тож у словах Ішіями була логіка.

— Якщо так... то ходімо всі! Я якраз хотіла виграти одну іграшку в автоматі з краном. Тоямо, ти ж підеш? — благально подивилася на нього Уехара, шукаючи підтримки.

— Ну, тоді я теж піду.

— Ура! А ти, Окіто-кун? — зраділа Уехара тому, що Тояма погодився.

— Ага, у мене особливих справ немає, тож, мабуть, піду.

— Тоді я піду покличу Такаї, — сказав Тояма й попрямував до парти Такаї.

— Ми тут збираємося всі разом в ігровий центр, ти як, Такаї?

Коли Тояма звернувся до неї, Такаї кинула швидкий погляд у бік компанії Уехари.

— Я утримаюся. Не люблю такі галасливі місця, як ігрові центри.

— Ось як... Шкода, але що поробиш. Наступного разу підемо кудись усі разом.

— Угу, клич ще.

— Домовилися.

Тояма вже розвернувся, щоб повернутися до Уехари та інших, але передумав і знову повернувся до Такаї.

— Такаї... Слухай...

— Що?

— Останнім часом ти не приходиш до бібліотеки, коли я там чергую, і... ну... не дозволяєш прийти до тебе в гості. Щось сталося?

Останнім часом Тоямі здавалося, що Такаї його уникає, і він непокоївся, чи не почала вона його ненавидіти.

— Просто зараз удома багато справ. До того ж мама тепер часто буває вдома, тому не можу тебе покликати.

— А, ось воно що... Тоді нічого не вдієш, — почувши це, Тояма з полегшенням зітхнув.

— Угу, тож не хвилюйся.

— Зрозумів. Вибач, що спитав про таке дивне.

— Це ти вибач. Треба було сказати раніше.

— Та ні, все добре. Не переймайся. Тоді я повертаюся.

— Угу, добре вам погуляти.

Справжню причину, чому вона його уникає, не можна було нікому розповідати. Такаї було боляче на душі від того, що довелося збрехати й викрутитися.

— Такаї каже, що не любить галасливі місця на кшталт ігрових центрів, тому не піде.

— Ось як... Шкода... Хоча Такаї-сан і справді здається людиною, якій не до душі такі місця... — Уехара помітно засмутилася через відмову Такаї.

— А ти як, Аїзаво-сан? — звернувся Тояма до Аїзави, яка досі взагалі не брала участі в розмові.

— Хм... Я, мабуть, теж відмовлюся.

— Е-е-е?! Міко, ти теж не йдеш? — Уехара остаточно поникла, коли після Такаї відмовилася ще й Аїзава.

— Маріко, ми ж і так завжди разом повертаємося. Проведіть сьогодні час учотирьох.

— Ну, воно-то так... Але й Такаї-сан не йде... Обов'язково наступного разу підемо всі разом!

Зрештою, до ігрового центру вирішили йти вчотирьох: Тояма, Уехара, Чіхіро та Ішіяма.

Тояма помітив одну деталь: за весь цей час Аїзава та Ішіяма не обмінялися жодним словом. Цікаво, вони ладнають між собою чи ні?

— Міко, ну, ми пішли!

— Гарно вам провести час, обережно там.

Після того як Уехара попрощалася з Аїзавою, Юкі та інші компанією вийшли з класу.

— Слухай, Юмі, можна тебе на хвилинку?

Одразу після того, як Юкі з іншими пішли до ігрового центру, до Такаї, яка залишилася в класі й читала книгу, підійшла Аїзава.

— Аїзаво-сан? Що таке?

— Юмі, а тобі точно не варто було піти з ними?

— Угу, я не люблю галасливі місця. Так що все нормально.

— Ось як... До речі, Юмі, останнім часом щось сталося? Мені здається, ти уникаєш Тояму.

Мабуть, Аїзава помітила, що Такаї, яка щодня ходить до бібліотеки, тепер не з'являється саме в дні чергування Юкі, і це здалося їй підозрілим.

— Тобі здалося. Все як завжди.

— ...Ну, якщо так, то добре. Але якщо щось станеться — поділися зі мною.

— Угу, зрозуміла. Дякую, Аїзаво-сан. Не варто так сильно хвилюватися, все гаразд.

Хоча Такаї й показала себе сильною, насправді їй до сліз хотілося виговоритися Аїзаві й розказати все як є. Але її стосунки з Юкі були такими, які ніхто б ніколи не схвалив, і якщо про них дізнаються, всі будуть нещасними.

Тому Такаї сховала все глибоко в душі й удала повний спокій.

— І ще одне, я хотіла поговорити про Ішіяму-сан.

Зазвичай Такаї не цікавилася іншими людьми, але від імені «Ішіяма», що злетіло з уст Аїзави, її серце стиснулося.

— А що з Ішіямою-сан?

— Про це знають майже всі дівчата в класі... Вона закохана в Курашіму. Тому мене насторожило, що вона навмисно наблизилася до Маріки, яка подобається Курашімі.

Слова Ішіїми про те, що вона хоче «підтримати кохання своєї однокласниці» щодо Юкі, нарешті набули для Такаї сенсу, і мозаїка в її голові склалася.

Ішіяма збиралася звести свою суперницю, Уехару, з іншим хлопцем, щоб Курашіма змирився й облишив її. Такаї не могла схвалити такі відчайдушні, підступні дії Ішіїми, але принаймні тепер вона їх розуміла.

— Ось як... Вона теж відчайдушно бореться. Мабуть...

— Що ти маєш на увазі?

— Я піду додому. До побачення, Аїзаво-сан.

Повернувшись спиною до Аїзави, яка не могла збагнути справжнього значення слова «відчайдушно», Такаї вийшла з класу.

— Юмі... Ти щось знаєш? — тихо прошепотіла Аїзава, залишившись у кабінеті сама.

◇

Після уроків, прихопивши з собою Ішіяму, Тояма та решта вчотирьох прийшли до ігрового центру біля вокзалу.

— Я так давно не була в ігровому центрі! Тоямо, дивись, хіба той не милий?!

Щойно вони зайшли всередину Уехара побачила ряди автоматів із краном, її настрій миттєво злетів, і вона збуджено засяяла. Вона тицяла пальцем на призи в автоматі й квапила Тояму швидше починати гру.

Як і в торговому центрі чи інтернет-кафе, було помітно, що Уехара просто обожнює такі розважальні заклади.

— Слухай, Тоямо-кун, а ти добре граєш в автомати з краном? Я так хочу ось те-е-е, — Ішіяма раптом обвила руками руку Тоями й хитро притиснулася до нього грудьми.

Хоча й не так, як у Уехари, але в Ішіями були цілком пишні груди, тому Тояма трохи збентежився від такого раптового тісного контакту.

— Ну... якщо чесно, то ніби непогано граю.

— Звісно, я сама заплачу, так що витягни мені його!

З цими словами Ішіяма наполегливо потягнула Тояму до омріяного автомата.

— Я... я зрозумів, але відпусти, будь ласка, мою руку. Так незручно керувати.

— Ой, виба-а-ач! Просто мені так весело. До того ж ти так соромишся, це навіть мило. Хе-хе.

Тояма був приголомшений такою наполегливістю Ішіями, зважаючи на те, що до сьогоднішнього обіду вони взагалі не спілкувалися.

Поки Тояма захоплено грав, Ішіяма липла до нього як банний лист і продовжувала тактильний контакт.

— Ішіямо-сан якась аж надто активна. Уехаро-сан, ти як, нормально до цього ставишся? — не витримавши вигляду Уехари, яка сумно спостерігала за цією сценою, стурбовано запитав Окіта.

— Зараз я підійду! — підбадьорена словами Окіти, Уехара рішуче попрямувала до них двох.

— Ого! Тоямо-кун, ти такий майстерний! Виграти всього за дві спроби — це просто неймовірно!

— Та там розташування іграшки було зручним, її порівняно легко було підчепити. Мені просто пощастило.

Схоже, їм удалося дістати приз, і вони вдвох бурхливо раділи. Ішіяма знову вчепилася в руку Тоями, міцно притискаючись до нього.

— Т-Тоямо! Я теж дещо хочу, ходімо сюди!

— У-Уехаро-сан?! Я... я зрозумів. Ішіямо-сан, я зараз повернуся.

Уехара, не бажаючи програвати, схопила Тояму за іншу руку, силою відтягнула від Ішіями й потягнула до автомата, де лежав потрібний їй приз.

— Тоямо, і чого ти так розтанув? Мабуть, приємно, коли мила дівчина притискається до тебе грудьми?

— Я... я зовсім не танув... До того ж це було випадково, я нічого не міг вдіяти.

— Хм-м... А виглядало так, ніби ти аж світився від задоволення.

Насправді Тоямі було приємно відчувати дотик її грудей, тому він не знайшов, що відповісти на виправдання.

— Уехаро-сан, ти злишся?

— Та нічого я не злюся. Я ж не твоя дівчина, — Уехара демонстративно відвернулася.

— То... то яку іграшку ти хочеш, Уехаро-сан?

— Марно намагатися задобрити дівчину подарунками. О, але якщо ти виграєш її для мене, то, мабуть, так і бути, я її візьму.

— Зрозумів. Я дуже постараюся виграти її для тебе, Уехаро-сан, — Тояма щосили намагався повернути прихильність дівчини.

— Справді?! Тоді... дістань мені ось ту.

— Покладися на мене!

— А Уехара-сан і справді сильно любить Тояму-куна. Навіть трохи несподівано, — прошепотіла Ішіяма сама до себе, спостерігаючи здалеку за їхніми розмовами.

У класі ходили чутки, що між Уехарою та Тоямою щось є, тому Ішіяма, мабуть, теж ставилася до цього з певним сумнівом.

— Ішіямо-сан, тобі теж подобається Юкі? Ти від самого початку поводишся так активно, — озвучив Окіта свої думки, які виникли після спостереження за її поведінкою.

— Насправді... я зробила це навмисно, щоб роздратувати Уехару-сан і викликати в неї ревнощі.

Ішіяма дала відповідь, яка зовсім приголомшила Окіту.

— Е? Навіщо взагалі робити таке?

— Ну, Уехара-сан здається такою сором'язливою в коханні, хіба ні? От я і вирішила її трохи підштовхнути. І бачиш, завдяки цьому між ними з Тоямою-куном зараз така чудова атмосфера?

— Ось воно що... Ішіямо-сан, ти хочеш звести Уехару-сан та Юкі разом?

— Саме так. Тож ти, Окіто-кун, теж підтримай їх.

— Ага, добре! Я теж буду вболівати за них!

Нічого не підозрюючи, Окіта повівся на солодкі балачки Ішіями й вирішив підтримати любовні починання Уехари.

— Тоямо, ти неймовірний! Витягнув з першого разу! — не знаючи про розмову Окіти та Ішіями, Тояма й Уехара вдвох гучно раділи біля автомата.

— Тримай, це тобі подарунок, Уехаро-сан, — Тояма протягнув їй щойно виграний приз.

— Мій перший подарунок від Тоями... Я така рада...

— Та це ж просто копійчана іграшка, ти перебільшуєш.

— Ні, ти виграв її саме для мене, тому я буду її берегти.

— Ось як... Радий, що тобі сподобалося, Уехаро-сан, — побачивши, що настрій Уехари повністю покращився, Тояма з полегшенням зітхнув.

— Вибачте, що перериваю ваші веселощі, але, Тоямо-кун, ходімо сфотографуємося в пурікура!

Ішіяма безцеремонно вклинилася між Тоямою та Уехарою, коли між ними панувала така гарна атмосфера, штовхнула Тояму в спину й силою затягнула до кабінки фотоавтомата.

— І... Ішіямо-сан?!

Залишивши Уехару та Окіту зовні, Тояма та Ішіяма зникли за шторкою знімального боксу.

— Ну що це таке! Тільки-но все почало налагоджуватися! — знову залишившись із носом через Ішіяму, Уехара невдоволено надула щоки.

— Хе-хе, Ішіяма-сан діє дуже напористо, — на відміну від Окіти, який знав «причину», для Уехари цей поворот подій був зовсім не в радість.

— Окіто-кун, ходімо й ми сфотографуємося в пурікура!

— Що-о-о?! Ми вдвох? Я не звик до такого, мені якось ніяково.

— У тебе, Окіто-кун, дуже гарне обличчя, ти точно будеш чудово виглядати на фото... Навіть здається, що я можу програти тобі в жіночності...

— Та ні, це навряд чи... Уехаро-сан, ти ж красуня, а я хлопець, взагалі-то?

— Окіто-кун... Схоже, ти зовсім себе не знаєш. Зараз я тобі все покажу.

Окіту теж підштовхнули в спину, і Уехара заштовхала його до сусідньої кабінки пурікура.

— Ішіямо-сан, я вперше в пурікура і взагалі не знаю, що робити.

У тісній кабінці наодинці з дівчиною Тояма почувався максимально ніяково, наче приблудний кіт.

— Залиш керування мені. Так, зараз буде знімок, тож підсунься ближче!

— Т-так...

Оскільки Ішіяма наполягала, щоб він підійшов ближче, Тояма несміливо притиснувся своїм плечем до її плеча.

— Ну от, перший знімок готовий. Тоямо-кун... У тебе занадто напружений вираз обличчя! Попереду ще п'ять кадрів, так що розслабся й фотографуйся далі!

Тояма зовсім не вмів позувати перед камерою, тож його обличчя було настільки комічно затиснутим, що Ішіяма щиро розважалася, дивлячись на екран із готовими фотографіями.

— Ну, тепер вже трохи краще, ніж на початку? Хоча вираз обличчя все ще неприродний.

З кожним новим кадром Тояма трохи звикав, але, дивлячись краєм ока на своє понуре обличчя на екрані, він ніяк не міг збагнути, що в цьому пурікура такого веселого.

«Усе-таки це розвага для популярних і життєрадісних людей, які постійно веселяться, а я тут зовсім не доречний», — подумав Тояма.

— Тоямо-кун, тобі ніби зовсім не весело.

— Т-та ні, що ти! Просто я не звик фотографуватися, от і нервую.

— Ну, тоді для останнього кадру я зроблю тобі невеликий сюрприз. Оп-ля!

«?!»

— Ч-чекай, Ішіямо-сан?!

Ішіяма, не зводячи очей з камери, раптово обійняла його збоку, причому її обличчя опинилося так близько, що вона ледь не поцілувала його в щоку.

— Ехе-хе, на останньому фото в тебе, Тоямо-кун, нарешті з'явилися живі емоції!

На останньому знімку закарбувався Тояма з кумедним і шокованим обличчям від несподіваних обіймів Ішіями.

Вираз обличчя справді вийшов природним, але хлопець подумки схопився за голову, розуміючи, що таке фото нікому не можна показувати.

— Ми ж не будемо це друкувати? Може, видалимо?

— Звісно ж, будемо друкувати, про що мова?! Було б величезною дурістю видалити такий вдалий кадр.

—...Я не можу показати це фото нікому іншому, — Тояма безпорадно опустив плечі.

— Га? А чому б ні? Чи ти просто не хочеш, щоб його побачила Уехара-сан? Ну, вона й справді може приревнувати.

— Е? Та ні, навряд чи...

— Слухай, Тоямо-кун, а що ти взагалі думаєш про Уехару-сан?

— Що я думаю? Ішіямо-сан, чого це ти раптом питаєш? — Тояма розгубився від такого раптового запитання.

— Вона ж найпопулярніша дівчина в класі. Тобі вона теж цікава, правда?

— Ну... Уехара-сан мила, у неї хороший характер, вона приваблива.

— Ого, непогана оцінка від Тоями-куна. То вона тобі подобається?

— На це обов'язково відповідати?

— Звісно. Якщо не відповіси, я розішлю це фото всьому класу, — вона тицьнула пальцем в екран пурікура, де було знято, як вона обіймає Тояму.

—...Звісно, Уехара-сан мені подобається.

— Ох... Тобі подобається Уехара-сан?

— Я... я мав на увазі не в тому сенсі, а просто як друг!

— Та знаю я, знаю. А хотів би ти з нею зустрічатися?

—...Я і Уехара-сан — ми зовсім не пара.

— Ага, тобто ти не заперечуєш, — підловила його Ішіяма.

Тоямі здавалося, що Ішіяма влаштувала йому якийсь перехресний допит з навідними запитаннями.

— Ішіямо-сан, я не розумію мети цих розпитувань.

— Та це просто таке собі невелике соціологічне опитування. Не зважай.

— Ні, мені якраз дуже хочеться зважати...

— Справжній чоловік не переймається через такі дрібниці.

— Ось як...

Зрештою Тояма так і не зрозумів намірів Ішіями й просто безпорадно повісив носа.

— Не сумуй, я потім скину тобі ці фотки на телефон.

— Е? А так теж можна?

— У наш час це цілком природно. Тоямо-кун, ти точно старшокласник? Поводишся як якийсь дядечко, — Ішіяма тихенько розсміялася.

— Ой, а куди поділися Чіхіро та Уехара-сан?

Коли Тояма та Ішіяма закінчили зйомку й вийшли з кабінки пурікура, Уехари та Чіхіро ніде не було видно.

— Мабуть, теж пішли фотографуватися. О, дивись, фото роздрукувалися.

На готовому аркуші красувалися кілька кадрів із затиснутим обличчям Тоями та фінальний знімок, де він стояв із напіввідкритим від подиву ротом у міцних обіймах Ішіями.

—...Якісь у мене всюди жалюгідні обличчя.

Ішіяма, яка вміла позувати, вийшла на фото просто чудово, і контраст із напруженим Тоямою виглядав дуже комічно.

— Зате на останньому кадрі емоції живі й природні, мені подобається.

На останньому фото подив від раптових обіймів справді був природним, але сам знімок міг викликати купу двозначних тлумачень.

Поки вони з Ішіямою роздивлялися роздруковані картки, із сусідньої кабінки пурікура якраз вийшли Уехара та Чіхіро.

— Юкі, вибач, що змусили чекати!

— Чіхіро, ви теж з Уехарою-сан фотографувалися?

— Ага. Але... Окіто-кун вийшов настільки добре... що я аж втратила впевненість у собі...

Фотокартки Уехари та Чіхіро якраз роздрукувалися, і Тояма зазирнув у них.

— І справді... Мені здається, ніби це фотографувалися дві дівчини. Чіхіро, ти що, насправді дівчина?

— Отож-бо й воно, Тоямо! Коли ми наклали різні фільтри й ефекти, на фото з'явилася справжня красуня. Хоча я сама майже не змінилася...

Уехара на фото й справді виглядала майже так само, як у житті, але це тому, що вона й так була красунею. А от Чіхіро завдяки обробці став виглядати дуже жіночно.

— Вау, Окіто-кун, ти ж просто неймовірно милий! Навіть не поступаєшся Уехарі-сан, яку називають першою красунею класу.

— Та... та ні, що ви... До... до речі, Юкі, покажи ваші фотографії.

Чіхіро сором'язливо опустив голову, і в цей момент він знову виглядав точнісінько як мила дівчина.

— Ого, Тоямо, ну й вираз обличчя в тебе напружений! — як і очікував Тояма, Уехара одразу помітила його затиснутість.

— Ну що поробиш, я ж фотографувався вперше в житті.

— Але Ішіяма-сан так добре вміє позувати... Спільне фото з Тоямою... Класно... Я теж таке хочу... — заздрісно бурмотіла собі під ніс Уехара.

— Тоямо, наступного разу фотографуєшся зі мною! Ти вже трохи звик, коли знімався з Ішіямою-сан, тож тепер усе має вийти добре, правда?

— Е? Знову фотографуватися?

— Ну звісно! Ану ходімо швидше.

Ось так, зробивши друге у своєму житті пурікура, тепер уже разом з Уехарою, Тояма почувався абсолютно виснаженим. Уехара ж, навпаки, дбайливо сховала роздруковані знімки в сумку й виглядала повністю задоволеною.

— Ну що, Уехаро-сан, наостанок сфотографуємося разом із тобою!

— Е? Ми ще будемо фотографуватися?

— Ну звісно, ми ж маємо секретно поговорити про дівоче під час зйомки.

— А... ну добре.

— Тоямо-кун, а ти, поки чекаєш на нас, можеш сходити в кабінку й зробити спільне фото з Окітою-куном! — легковажно кинула Ішіяма й узявши Уехару за руку, потягнула її за собою за шторку фотоавтомата.

— Та не буду я більше фотографуватися! Тим паче з хлопцем. Правда ж, Чіхіро?

Пурікура — це ж розвага для подруг або закоханих пар, хіба ні? Бажаючи отримати підтримку, Тояма повернувся до Чіхіро, але побачив, що той стоїть із почервонілим обличчям і сором'язливо дивиться на нього знизу вгору.

— Ю... Юкі... Може, ми теж сфотографуємося?

«Чому ти соромишся й так червонієш?!»

Уехара, яка піддалася сильному натиску Ішіями й була затягнута до кабінки пурікура, злегка відчинила шторку автомата й підглядала за Тоямою та Окітою.

— Хм-м... Тояма й Окіто-кун... Справді як пара... Зрештою вони таки пішли фотографуватися разом... — невдоволено бурмотіла Уехара.

— Уехаро-сан, ти що, ревнуєш? Окіто-кун такий милий, та й Тояма-кун, здається, зовсім не проти.

— Та... та ні за що! Не ревную... хоча... Окіто-кун же хлопець...

— Якщо будеш так зволікати, у тебе його заберуть. Він же тобі подобається, так? Тояма-кун.

— Ем?! З... звідки ти це знаєш... — Уехара явно не очікувала, що Ішіяма так легко все розкусить.

— Аха-ха, та не треба так дивуватися, це ж очевидно.

— Невже це так помітно?

— Ну-у... Навіть по тому, як ти поводишся сьогодні в ігровому центрі, від тебе аж віє аурою закоханості.

— Як соромно... — Уехара густо почервоніла, опустила голову й сховала обличчя в долонях.

— Слухай, Уехаро-сан, поки біля Тоями-куна не закрутилася якась інша дівка, візьми й зізнайся йому.

Уехара не змогла приховати свого хвилювання від такої раптової пропозиції Ішіями освідчитися Тоямі.

— Е... е... е-е-е?! Ц... це неможливо! Мені здається, Тояма взагалі мною не цікавиться... — через брак упевненості Уехара миттєво поникла.

— Та нічого подібного! Коли ми щойно фотографувалися з Тоямою-куном, я запитала його про це, і він сказав, що ти йому подобаєшся.

Ішіяма навмисно промовчала про слова «як друг» і передала інформацію саме так.

— С... справді?!

— Ага, точно тобі кажу. Тояма-кун дуже добре про тебе думає, тож усе обов'язково вдасться. Давай, зізнайся йому в коханні!

— Чи... чи все буде гаразд?

— Звісно, все буде чудово! Ти ж така мила, Уехаро-сан, май трохи більше впевненості.

— Ось... ось як... Тоді, може, мені й справді зізнатися?

Підігріта солодкими словами, Уехара повністю загорілася цією ідеєю, остаточно потрапивши на гачок підступного плану Ішіями.

— Так-так, я тобі допоможу. Зізнайся йому завтра!

— За... завтра?! Так раптово, я ж ще морально не готова...

— У коханні головне — рішучість і напір! Хіба між вами сьогодні не було чудової атмосфери? Не можна втрачати такий шанс!

— Ну... мабуть, так... Мені теж здавалося, що між нами все добре... Я... я зрозуміла... І що мені робити?

— Просто довірся мені, і успіх гарантовано.

— У-гу, добре! Завтра я зроблю це.

Ось так, поки Тояма ні про що навіть не здогадувався, підготовка до зізнання Уехари йшла повним ходом.