Розділ 2 — Кулінарний поєдинок

Розділ 2: Кулінарний поєдинок

Обідня перерва. Четверо друзів — Тояма, Окіта, Уехара та Аїзава Міка — як завжди, зібралися разом і розкладали свої обіди.

— Окіто, твій бенто такий барвистий і виглядає дуже смачно. І коробочка для бенто така крихітна й мила, — з цікавістю розглядаючи коробочку Окіти, весело промовила Уехара.

— Я й раніше про це думала... Окіто-кун, ти справді цим можеш наїстися?

Колись Тояма вже питав про це в Окіти, маючи сумніви, і, схоже, Аїзава думала так само.

— Ага, я мало їм, тому мені цього цілком достатньо, — відповів Окіта.

Його коробочка для бенто була одноярусною, яку зазвичай використовують дівчата на дієті, і справді зовсім маленькою.

— Як не крути, а Маріка їсть набагато більше за Окіту?

— Гей, Міко, ти взагалі куди дивишся, коли таке кажеш?!

— Ну, я не казатиму куди саме... але ти що, досі ростеш?

Тояма мимоволі простежив за поглядом Аїзави й задивився на пишні груди Уехари, які сильно піднімали шкільну форму.

— Н-н-ні, не думаю, що це так... А-але мені цікавіше інше: Тоямо, ти завжди їси якісь булки чи оніґірі, я ні разу не бачила, щоб ти приносив із дому бенто.

Уехара, мабуть, сама усвідомлювала, що набрала вагу, тому вирішила змінити тему, аби більше її не торкатися, і перевела розмову на Тояму.

— У мене батьки обоє працюють, їм і так важко, тому я сказав їм, що мені не потрібно готувати бенто.

— Хм... Тоді чому б тобі не спробувати приготувати самому? — невимушено запропонувала Аїзава, хоча збирати бенто — справа далеко не така проста.

— Аїзаво, я що, схожий на людину, яка здатна на таку кропітку роботу?

— Ну, це правда. Важко уявити, що Тояма насправді смачно готує.

— Отож бо.

— Хоча тут немає чим пишатися.

— А як щодо тебе, Аїзаво? Ти сама готуєш?

— Я сама роблю собі бенто, тому маю певну впевненість у своїх силах.

— Ого, ти щоразу приносиш бенто, і виходить, готуєш його сама... А ти, Уехаро?

Для Тоями стало несподіванкою те, що Аїзава сама куховарить.

— Я... я вмію готувати! Я... я часто допомагаю вдома!

Через те, що вона відповіла невпевнено й не зовсім чітко, Тояма зразу зрозумів: Уехара не дуже тямить у кулінарії, але просто хоче похизуватися. Звісно, вголос він цього сказати не міг.

— Маріко, не треба пускати пил в очі. — Аїзава, схоже, подумала про те саме, але як найкраща подруга не стала підбирати слів і висловила все прямо.

— Та ні! Я мию овочі, чищу їх овочечисткою...

— А ще що?

Аїзава озвучила думку Тоями, який подумав: «Це, звісно, теж допомога, але невже це все?».

— Знімаю піну, розставляю тарілки?

— Ну-у... Це, безперечно, допомога, але я зрозуміла, що ти, Маріко, готувати не вмієш.

Коли справа доходить до «розставляння тарілок», кожен присутній тут, мабуть, подумав, що з готуванням у неї кепсько.

— Раз ти та-а-ак кажеш, то я приготую Тоямі бенто і принесу! От з'їси його, тоді й судитимеш!

— Е? Чому саме мені? Хіба не краще було б приготувати для Аїзави?

— Н-ну, ти ж постійно їси лише куповані оніґірі чи булки з буфету, от я й подумала, що тобі варто хоч інколи з'їсти щось із хорошим балансом поживних речовин...

— Але мені незручно, що ти будеш спеціально ради мене готувати.

— Все нормально! Я все одно готуватиму це разом зі своїм бенто.

Тоямі було ніяково через те, що заради нього докладатимуть зайвих зусиль, але коли йому сказали, що це «разом зі своїм», відмовитися було справді важко.

— Д-добре. Тоді... Уехаро, покладаюся на тебе.

— Угу! Тоді, Тоямо, є щось, чого ти не любиш чи не їси?

— Ну-у... Я не дуже люблю тельбухи чи субпродукти, а так, мабуть, більше нічого особливого?

— Ну, в бенто тельбухи я точно не покладу, — тут же вставила Уехара.

— І то правда.

— Тоді можна вибрати страви на мій розсуд? Чи у тебе є якісь побажання?

— Ні, будь-що підійде. Приготуй те, що у тебе виходить найкраще, будь ласка.

— Добре, домовилися!

Ось так і вирішилося, що Уехара приготує для Тоями бенто.

— Юкі, як круто! Уехара приготує тобі бенто!

Чистосердечний Окіта, схоже, ні на йоту не запідозрив, що у Уехари могли бути якісь свої приховані мотиви, коли вона зголосилася приготувати обід для Тоями.

— Міко, на зворотному шляху зайдемо в супермаркет, мені треба купити інгредієнти для завтрашнього бенто, складеш компанію?

— О, ти збираєшся приготувати вже на завтра?

— Ага, скоро почнеться сезон дощів, тож можливостей приносити бенто стане менше.

— А, і то правда. Якщо Тояма схопить розлад шлунку від твого бенто, це стане для нього травмою на все життя.

— Гей, не пророкуй мені тут такі нещастя!

— Пробач, пробач. Я піду з тобою за покупками, разом придумаємо завтрашнє меню...

Аїзава раптом щось відчула, обірвала розмову на пів слові й озирнулася довкола.

— Міко? Щось не так?

Аїзава подивилася в той бік, звідки відчула на собі погляд, і побачила там Такаї Юмі, яка спостерігала за ними. На мить їхні погляди зустрілися, але Такаї одразу ж відвела очі.

— Та ні... нічого.

Вона відповіла Уехарі, що все гаразд, але на душі у Аїзави стало якось неспокійно, і вона подумки зітхнула.

◇

Наступного дня під час обідньої перерви, яка перетворилася на таку собі «презентацію» домашнього бенто від Уехари, навколо Тоями зібралася вся їхня звична компанія: сама Уехара, Аїзава та Окіта.

— Юкі, я зараз покличу Такаї-сан, — сказав Окіта й покинув їхнє коло, щоб підійти до дівчини.

— Такаї-сан, Уехара сьогодні приготувала для Юкі бенто, тож як щодо того, аби пообідати сьогодні всім разом?

— Е? А чому це Уехара приготувала для Юкі... ?

— Учора, коли ми всі обідали, так якось слово за слово й зайшла про це розмова.

— Уехара для Юкі... ?

— Ага, Уехара сказала, що Юкі постійно їсть лише оніґірі та булки, й це незбалансоване харчування, тому вона, мовляв, сама йому приготує, — Окіта детально переказав учорашній перебіг подій, і Такаї на мить задумалася.

— Ось як... Добре, сьогодні я теж пообідаю разом з усіма.

— Супер! Тоді ходімо.

Такаї склала свій розкладений обід і рушила разом із ним до компанії Тоями.

— Сьогодні Такаї-сан теж обідає з нами! — ні про що не здогадуючись, Окіта щиро, на всі тридцять два зуби посміхався, від усього серця радіючи, що зможе пообідати разом із Такаї.

— С-сьогодні Маріка принесла бенто, тож у нас тут щось на зразок показу. Сама вона каже, що впевнена у своїх кулінарних здібностях...

Натомість реакція Аїзави, яка дещо розуміла ситуацію, кардинально відрізнялася від радості Окіти. Оскільки вона певною мірою здогадувалася про почуття Такаї, то не могла просто так безтурботно тішитися цій бенто-події Уехари заради Тоями.

— Міко, я б попросила не піднімати так високо планку...

— О х ? Що, Маріко, невже не впевнена в собі?

Проте й мовчати Аїзава не могла, тому намагалася поводитися якомога невимушеніше й веселіше, аби всім було комфортно.

— Я-я впевнена! Т-Тоямо... ось, я приготувала бенто... тому... прошу, пригощайся... — всупереч своїм же словам, Уехара досить невпевнено протягнула коробочку з обідом Тоямі.

— Дякую, Уехаро... Але що з тобою?

Уехара неймовірно нервувала, адже хлопець, який їй подобався, мав зараз оцінити її кулінарію.

— Ну... воно виглядає не дуже гарно... коротше, дещо не вдалося.

— Серйозно? Та нічого, я не зважатиму на це, все гаразд.

— Угу... Але! На смак, думаю, має бути смачно!

— Тоді я без вагань пригощуся.

— Я-якщо буде несмачно, можеш не доїдати, добре?

Тояма розв'язав хустину, в яку було загорнуте бенто, і зняв кришку. Усі присутні, затамувавши подих, спостерігали за цим.

Вміст бенто виявився досить різноманітним і розкішним: смажене курча карааґе [1] , котлета, макі-тамаґо [2] , тушковані овочі, кінпіра [3] — усе виглядало дуже барвисто.

— Ого, скільки всього? Тобі, мабуть, було важко все це готувати?

Якщо вона готувала всі ці страви зранку, Тояма аж стурбувався, о котрій же годині їй довелося прокинутися.

— Тут є і те, що залишилося з учорашньої вечері, тож не так уже й важко.

— Тоді добре. А то я злякався, що ти все готувала з самого ранку, переживав, що це завдало тобі клопоту.

— Про це можеш взагалі не хвилюватися.

— Ну, тоді я скуштую...

Тояма спершу завагався, з чого ж почати серед такого різноманіття страв, але врешті потягнувся паличками до макі-тамаґо, взяв один шматочок і поклав до рота.

— М-м, смачно!

— Справді?! Цей рулет макі-тамаґо під час смаження треба згортати багато разів, а у мене не вийшло зробити це акуратно, і він весь розвалився. Але я така рада, що тобі смакує...

— Форма й справді трохи підвела, але солодкість якраз помірна, і на смак це справжній, правильний макі-тамаґо.

— Хух, слава Богу...

Коли Уехара сама куштувала страву під час готування, вона була впевнена, що приправи підібрала вдало, тож тепер, почувши похвалу від Тоями, вона з полегшенням видихнула.

— Тоямо, так нечесно — їсти самому! Я теж хочу! — Аїзава, яка досі мовчки спостерігала, схоже, не витримала після слів Тоями.

— Тоді розділимо на всіх.

Тояма почав ділити два шматочки рулету, що залишилися, між Такаї, Окітою та Аїзавою.

— О... смачно... Мені теж подобається саме така помірна солодкість.

— Ага, Уехаро, це дуже смачно!

— Я вперше куштую твою їжу, Маріко, а ти молодець.

Відгуки від Такаї, Окіти та Аїзави були схвальними, що свідчило про те, що смак страви дійсно міг сподобатися кожному.

— Хе-хе... Мені так приємно, що ви всі мене хвалите... Але насправді з приправами мені допомагала мама. Через це довелося переробляти десь два рази.

— Я про це з самого початку здогадувалася, так що все нормально.

Для Аїзави її найкраща подруга Уехара була як на долоні — вона бачила її наскрізь.

— Га? Серйозно?!

— Ну звісно. Адже всі ми... якщо не рахувати Окіту з його чистою душею, яка не знає сумнівів... не вірили, що Маріка вміє добре готувати. Правда ж, Тоямо?

— Аїзаво, і ти переадресовуєш це питання мені?

— Ну тоді ти, Юмі.

— Якщо судити суто по макі-тамаґо, я не думаю, що Уехара зовсім не вміє готувати, — попри те, що питання прозвучало раптово, Такаї відповіла спокійно й без жодних вагань.

— Ось так. Тобі пощастило, це ж саме схвалення від Юмі.

— Такаї-сан, ти ж майже щодня приносиш бенто, яке готуєш сама? — запитав Окіта.

Як він і сказав, Такаї практично кожного дня мала при собі домашній обід.

— Переважно це залишки з вечері. Моя мама в час вечері працює, її немає вдома, тому я готую сама.

Попри те, що Тояма зазвичай проводив час у кімнаті Такаї якраз десь до години вечері, він цього не знав. Для Тоями, який свідомо намагався не торкатися теми її родини, це стало можливістю дізнатися про нову сторону Такаї.

— Здається, ти колись уже згадувала про це. Ой, я б теж хотіла спробувати бенто від Юмі, — Аїзава, хоча й не була такою вже й великою любителькою смачно поїсти, теж проявила інтерес до обіду Такаї.

— Е? Та там учорашні залишки, не думаю, що це аж так смачно.

— Тоямо, ти ж теж хочеш спробувати, правда?

— Га? Ну, мабуть, хотів би спробувати?

— От і вирішено! Але якщо ми з'їмо все разом, у Юмі не залишиться обіду, тому ти можеш їсти те бенто, що принесла Маріка. О, і я своїм обідом теж поділюся.

Презентація бенто Уехари чомусь перетворилася на вечірку з обміну їжею, але Аїзава з Окітою виглядали цілком задоволеними, а Тояма понад усе радів тому, що вони обідають уп'ятьох, разом із Такаї.

— Тримайте, пригощайтеся~ — примовила Аїзава, починаючи розпоряджатися навіть тими стравами, які були не з її бенто. Вона наче народилася для того, щоб бути в центрі компанії й усіма керувати.

— М-м! Тушковані овочі, які приготувала Юмі, мають такий насичений смак бульйону даші [4] , вони так добре просочилися, неймовірно смачно! — щойно Аїзава поклала до рота шматочок овочів із бенто Такаї, її обличчя розпливлося в задоволеній посмішці. Мабуть, це дійсно було неперевершено.

— Котлета хамбаґу [5] Аїзави теж дуже ніжна, соковита й смачна.

З розрізу порційної котлети витікав м'ясний сік. Хамбаґу у виконанні Аїзави змусив навіть Такаї визнати її майстерність.

— Я теж хочу спробувати! — Уехара підхопила паличками шматочок котлети Аїзави й поклала до рота.

— І справді... Аж прикро, але це смачніше за те, що приготувала я... — порівнявши страву Аїзави зі своєю котлетою, яку вона зробила для Тоями, Уехара не змогла приховати гіркоти від усвідомлення різниці в смаку.

— Ну, ми з Юмі готуємо щодня, у нас із тобою просто різний стаж. Так що не переймайся.

— Угу, Уехаро, якщо ти більше практикуватимешся, у тебе теж виходитиме набагато краще, все гаразд, — підбадьорила її Такаї.

— Так, я старатимуся і навчуся готувати ще смачніше! — отримавши таку підтримку від Такаї, Уехара помітно повеселішала.

— Але бенто Уехари теж було дуже смачним! З тебе хоч зараз вийде чудова дружина! — слова й вчинки Окіти завжди були позбавлені будь-якого злого наміру й несли суцільний позитив, але часом він міг скинути ось таку «бомбу».

— Е-е?! Д-дружина... та ні, ми ж іще старшокласники... якби це сказати, ще зарано для такого... правда ж, Тоямо? — мабуть, почувши слово «дружина», Уехара одразу уявила в цій ролі свого коханого, тому, збентежено, час від часу поглядаючи на Тояму, почала невимушено натякати на свої почуття.

— Т-та згоден. Ахаха... — коли Уехара так відверто натякала йому прямо на очах у Такаї, Тояма просто не знав, як реагувати, і зміг лише відбутися абсолютно незграбним смішком.

— С-слухай, Юкі... А... може, я завтра приготую і принесу тобі бенто? — невідомо, що саме спало їй на думку, але раптом навіть Такаї зголосилася приготувати обід.

— Е? Та ні, мені якось незручно завдавати клопоту... В-все гаразд, не треба.

Коли Тояма ніяково спробував відмовитися, Такаї злегка засмучено опустила голову.

— А чому ні? Нехай Юмі теж приготує тобі. Заощадиш на обіді, — Аїзава одразу ж підтримала подругу, помітивши її пригнічений вигляд.

— Точно, Юкі. Вона ж сама каже, що хоче приготувати, тож просто прийми цю люб'язність від Такаї-сан, — додав Окіта, погоджуючись із Аїзавою. Почувши це ще й від нього, Тояма трохи завагався.

— Н-ну, тоді я з вдячністю скористаюся твоєю пропозицією... Такаї, зможеш завтра принести мені бенто?

Якщо відмовлятися далі, це виглядало б уже зовсім неприродно. Зважаючи на ситуацію з Уехарою, Тояма все ж вирішив подумати про почуття Такаї та попросив її про це.

— Угу, добре. Тоді... підемо сьогодні після уроків удвох до супермаркету за продуктами?

— Ти хочеш піти купувати інгредієнти разом зі мною?

— Так. Якщо ми разом вирішимо, яке буде меню, мені не доведеться сушити голову наодинці, і ми не втрачатимемо час даремно.

Хоча на словах Такаї наголошувала на ефективності, і Тояма, і Аїзава чудово розуміли, що насправді це був такий собі виклик у бік Уехари.

— Д-добре. Тоді після занять зайдемо в супермаркет і підемо додому.

Як для зазвичай скромної Такаї це було досить напористо, але за такою поведінкою, вочевидь, ховалося небажання програвати Уехарі.

— Юкі, як добре, що Такаї-сан теж приготує тобі бенто!

Презентація бенто Уехари для Тоями завершилася в досить несподіваному руслі. У другій половині обіду Тояма з Аїзавою, мабуть, не на жарт нервували, а Уехара почувалася неоднозначно. І лише один Окіта щиро й безтурботно всьому радів.

— Тож що ми будемо готувати? — запитав Тояма у Такаї, розглядаючи продукти в супермаркеті.

Вони прийшли до магазину неподалік дому Такаї, оскільки вона зауважила: «Там і дешевше, і не доведеться тягнути важкі пакунки через усе місто».

— Я приготую те, що ти хочеш, тож кажи.

Почувши це, хлопець завагався, бо нічого зразу не спадало на думку. Аж раптом Такаї підійшла впритул і прошепотіла йому прямо на вухо:

— Слухай, Юкі... Сьогодні вдома нікого немає... Може, залишишся й на вечерю?

Після того випадку біля комірчини зі спортивним інвентарем, коли вони зіткнулися з Курашімою та Ішіямою, Тояма відчував якусь приховану провину, тому досі вагався, чи варто йти до кімнати Такаї.

— ...А, ну... Мабуть, я залишуся сьогодні на вечерю...

Слова, що злетіли з губ Такаї, були очевидним запрошенням. Тояма певний час тримався, але, не знаючи куди подіти сексуальне бажання, зрештою з легкістю здався під натиском цих солодких слів.

— Угу... — ледь помітно кивнула Такаї. Вираз її обличчя став напрочуд звабливим, ніби вона вже передчувала те, чим вони займатимуться в її кімнаті. Дивлячись на неї таку, Тояма теж не міг не піддатися очікуванню.

Закінчивши з покупками, вони прийшли додому, переклали продукти в холодильник і попрямували до кімнати Такаї.

— Щось я давненько не був у твоїй кімнаті.

У кімнаті Такаї, де він не був уже якийсь час, стояв її особливий аромат. Це ще сильніше збуджувало мозок Тоями, який уже малював у голові картини того, що зараз відбудеться на ліжку перед ним.

— ?!

— Т-Такаї...

Не встиг він оговтатися, як Такаї раптово штовхнула його на ліжко. Тояма опинився на спині, а дівчина всілася на нього зверху, накриваючи своїм тілом.

— Цей запах... Я так сумувала...

Вона лагідно притулилася до нього, торкаючись губами й носом його шиї, і почала втягувати повітря, принюхуючись.

— Я ж іще навіть у душ не ходив, від мене певно потом тхне, я брудний...

— Ти не брудний... До того ж, коли я відчуваю твій запах... я заспокоююся...

Така поведінка Такаї здалася Тоямі неймовірно милою. Він пригорнув її правою рукою за голову й зарився обличчям у її волосся.

— Ах...

— Від тебе теж... так приємно пахне, Такаї...

Волосся Такаї досі ледь відчутно пахло шампунем, лоскочучи ніздрі Тоями.

— Юкі... А твій уже такий бадьорий?

Через те, що Такаї сиділа на ньому верхи й міцно обіймала, Тояма, збуджений цим м'яким дотиком та її приємним ароматом, відреагував анатомічно — на його шкільних штанах утворився помітний горбок.

— Сама подивися на себе.

Від тіла Такаї, що торкалося стегон Тоями, виходив гарячий, вологий жар.

— А-ах... Та ні... це не так, — зніяковівши, Такаї сховала обличчя в ковдру.

— Юкі... тобі, мабуть, незручно... Давай я тебе роздягну.

Трохи полежавши в обіймах, вони, схоже, заспокоїлися. Такаї підвелася й почала розстібати ремінь на шкільних штанах Тоями. Стягнувши з нього штани разом із білизною одним рухом, вона за мить зняла вже власні трусики.

Залишивши білизну висіти на одній щиколотці, Такаї знову всілася на нього верхи.

— Т-Такаї?! Н-ні, чекай, не можна!

У мить, коли вона вже збиралася опустити стегна, Тояма схопив її обома руками за тонку талію й квапливо зупинив рух.

— А-ах! — тихо зойкнула Такаї від того, що він перехопив її за стегна.

— Чому?

— Як це «чому»? Це ж очевидно! Без контрацепції... ми не можемо цього зробити.

Такаї збиралася перейти до самого акту без презерватива.

— Юкі... ти що, не хочеш?

— Звісно, хочу, але... якщо ми продовжимо отак, я боюся, що втрачу контроль... Тому цю межу ми в жодному разі не маємо переступати.

Тояма боявся потонути в насолоді й у результаті втягнути у проблеми Такаї та інших людей навколо, завдавши їм клопоту.

— ...Я просто так сильно хотіла тебе... Пробач мені за цей егоїзм, — Такаї виглядала сумною, коли відкривала свої справжні почуття.

Це розчулило Тояму, і він знову притис її до себе.

— Тобі немає за що вибачатися. Я теж хочу... Тому зараз одягнемо його і зробимо все як треба.

— Угу...

Оскільки вони не бачилися близько вже давно, двоє повністю втратили лік часу, самозабутньо віддаючись одне одному.

Уже мокрі від поту, вони разом сходили в душ. Тепер Такаї в фартуху стояла біля кухонної плити, а Тояма сидів на дивані у вітальні й дивився телевізор.

— Юкі, скоро вже все буде готово.

Тоямі було трохи ніяково залишати всю підготовку на саму Такаї, тому він пропонував допомогу, але вона відмовила, мовляв, він тільки заважатиме. Уся ця атмосфера була напрочуд схожа на життя молодят.

— Ага, зараз іду.

Вимкнувши телевізор, Тояма підвівся з дивана й попрямував до кухні. Страви на столі були щойно приготовані, від них ще йшла пара.

Меню складалося лише з обсмаженої свинини та гарніру з бланшованих овочів. Оскільки ще під час закупівлі в супермаркеті обоє думали лише про секс, вони розуміли, що часу на приготування їжі залишиться зовсім небагато, тому обрали те, що потребувало мінімум підготовки.

— М-м, смакота! М'ясо таке ніжне, і соус просто чудовий.

Одразу видно, що Такаї готує щодня — її рухи на кухні були впевненими, а кулінарні навички — бездоганними.

— Слава Богу... Я така рада, що тобі сподобалося...

Сьогодні Такаї була незвично щирою. І те, як вона раптом вирішила приготувати бенто під час обіду, і те, як покликала в супермаркет, і її ніжність у ліжку — вона відкрито демонструвала свої емоції.

— Знаєш... ми зараз наче молодята. Ну, я ніколи не був одружений, але мені здається, що у подружжя все десь так і відбувається.

Дивлячись на таку Такаї, Тояма теж озвучив свої справжні думки, якими зазвичай не ділився.

— ...У подружньому житті немає нічого аж такого хорошого... Юкі, а твої батьки добре ладнають?

На відміну від Уехари, Такаї, схоже, зовсім не мала якихось романтичних ілюзій щодо шлюбу.

— А, мої? Думаю, вони добре ладнають. Я ні разу не бачив, щоб вони сварилися.

— Тоді тобі пощастило з батьками... Юкі, ти ж знаєш, що мої батьки розлучені. Але розійшлися вони через те, що батько зраджував.

Тояма знав про розлучення її батьків, але Такаї ніколи не вдавалася в деталі. Вона ніколи не заводила про це мову сама, а Тояма не розпитував, щоб не лізти в душу. Хлопець задумався, чому це вона раптом вирішила розповісти про це саме зараз.

— Відтоді, як з'явилися натяки на іншу жінку, вони постійно сварилися... Мені, тоді ще дитині, було дуже важко на це дивитися.

«Ось чому... Ось чому Такаї так скептично поставилася до моїх слів про молодят», — подумав Тояма.

Мабуть, бачачи в дитинстві вічні сварки батьків, Такаї просто втратила здатність мріяти про створення сім'ї.

— А після розлучення та жінка взагалі стала байдужою до нас, а сестра, щойно вступила до університету, майже перестала з'являтися вдома.

Під «тією жінкою» вона, вочевидь, мала на увазі матір. А коли сказала «до нас» — мала на увазі, що мати втратила інтерес до обох доньок.

Тояма згадав матір Такаї, яку бачив лише один-єдиний раз.

«Тоді вона не здалася мені аж такою байдужою чи холодною...»

Проте, навіть якщо він так думав, для цієї родини він був чужою людиною, яка бачила матір лише раз, тому цілком природно, що багатьох речей він просто не міг знати.

Тояма не знав, що відповісти, і слова застрягли в горлі. Такаї ж більше цієї теми не торкалася.

— Пробач, що заговорила про таке сумне. Давай швидше їсти, а то все охолоне.

— І то правда. Шкода буде, якщо така смакота охолоне.

Після цього вони їли мовчки, не промовивши ні слова. Проте для Тоями навіть ця мовчанка була цілком комфортною.

— Хух, дякую за вечерю. Було дуже смачно.

— Я зараз зроблю чай, почекай у вітальні.

— Давай я помию посуд.

— Ні, все гаразд. Уже пізно, я приберу все, коли ти підеш.

— Ого! Справді. Уже за дев'яту вечора.

Оскільки вони спочатку провели час у ліжку, а потім готували, стало набагато пізніше, ніж зазвичай.

— Юкі, тобі по часу нормально?

— Та я попередив удома, що вечеряти не буду, і комендантської години у мене як такої немає, тож усе добре.

— Ось як... Але все одно краще повертатися раніше.

— Угу, доп'ю чай і піду.

Тояма повернувся до вітальні, сів на диван і провів поглядом Такаї, яка прибирала посуд зі столу.

Досі Тояма приходив до Такаї додому суто заради сексу. Звісно, сьогодні вони теж переспали, тож глобально нічого не змінилося, але те, що після цього вони разом повечеряли й тепер отак невимушено відпочивали, наводило на думку: той випадок біля спортивної комірчини став поштовхом для того, аби вони зблизилися духовно.

Та подія підштовхнула стосунки Тоями, Такаї та Уехари на крок уперед, але водночас зробила їх набагато заплутанішими.

— Дякую за вечерю. Вибач, що залишаю на тебе прибирання, — зібравшись, Тояма вже стояв біля дверей, а Такаї вийшла його провести.

— Та ні, це ти вибач, що затримала тебе допізна.

— Та все нормально. Вечеря була чудова, та й сьогодні... ну... це ж було вперше за довгий час.

— Угу... Я теж рада, що... це сталося після перерви...

Йому було ніяково говорити про «це» прямо, але Такаї, схоже, чудово все зрозуміла.

— Юкі...

Такаї тихо заплющила очі й трохи підняла підборіддя. Вона явно чекала на поцілунок. Оскільки вона стояла на підвищенні в передпокої, її обличчя опинилося якраз на рівні очей Тоями.

— М-м...

Він розумів: якщо зараз знову спалахне пристрасть, йому буде важко піти, тому Тояма лише злегка торкнувся своїми губами губ Такаї.

— ...Бережи себе по дорозі додому.

Такаї зашарілася і злегка невдоволено поглянула на Тояму.

— Угу, я теж із нетерпінням чекатиму на завтрашнє бенто.

Тоямі й самому було важко йти, але він заспокоїв себе тим, що цьому не буде кінця-краю, повернувся до Такаї спиною і вже простягнув руку, щоб відчинити вхідні двері. Аж раптом із замку пролунав чіткий звук повороту ключа.

— Я вдома... Ой, а це хто?

Жінка, яка відчинила двері ззовні й зайшла в передпокій, ошелешено схилила голову набік, побачивши Тояму. Хлопець від такої несподіванки просто закляк на місці, розгублено витріщаючись на неї.

— Сестро?! Ти ж сьогодні не мала повертатися...

— Юмі, це взагалі-то і мій дім теж, тому звісно, що я повернулася. До речі, невже цей хлопчина — твій той самий кавалер?

— Д-доброго дня, я однокласник Такаї-сан, мене звати Тояма.

— А я Рейна, старша сестра цієї от Юмі. Свіжа студентка університету! Рада знайомству, Тоямо-кун!

— В-взаємно, дуже радий знайомству.

Сестра Такаї, яка назвалася Рейною, виявилася дорослою красунею з типовим студентським вайбом. У неї була коротка стрижка, чудова фігура, а її пишні груди одразу прикували погляд Тоями.

— Ой, Тоямо-кун? Тобі не здається, що негарно отак витріщатися на іншу жінку прямо перед своєю дівчиною? Юмі ж засмутиться.

— А, ні... я просто трохи здивувався, я не те щоб витріщався...

— Та я жартую, жартую. Ти такий милий, коли панікуєш, Тоямо-кун. Моє дівоче серце аж тьохнуло.

— Сестро! Чому ти взагалі сьогодні прийшла? Ти ж майже ніколи тут не з'являєшся.

— Я ж уже казала — це і мій дім, тож цілком природно, що я сюди приходжу. До того ж мені пора серйозно взятися за пошуки роботи, тому відсьогодні я повертатимуся щодня.

— Що? Ти хіба не жила разом зі своїм хлопцем?

— Ми не те щоб жили разом. А з хлопцем я розійшлася. Коли я сказала, що буду сильно зайнята і ми не зможемо часто бачитися, він став якимось нав'язливим. От я й подумала, що це непогана нагода.

Після цих слів Такаї Рейна просто замовкла.

— Ось такі справи, тож надіюся на тебе, Юмі.

Хоч обличчям Рейна й була схожа на Такаї, характером вона виявилася її повною протилежністю — від неї так і віяло аурою успішної та товариської дівчини. Вона була яскравою, комунікабельною, і Тояма легко міг уявити, що вона користується шаленою популярністю серед чоловіків.

«Але... щоб Такаї ставала настільки емоційною... Вони що, не ладнають із сестрою?»

Бачачи Такаї такою роздратованою, що було для неї рідкістю, Тояма ще глибше збагнув усю складність її сімейних обставин.

— Ну, вже пізно, тому я, мабуть, піду. Перепрошую за турботу.

Тояма вирішив, що його подальша присутність буде лише заважати, тому попрощався з Рейною.

— Ага, бувай, Тоямо-кун, заходь ще якось у гості. О, ледь не забула! Наступного разу, коли будете любитися в кімнаті Юмі, будьте обережнішими. За шумом було прекрасно чути, чим ви там займаєтеся.

Почувши це, Тояма відчув, як у нього всередині все захололо, а кров відлила від обличчя.

— П-про що це ви?

Такаї від сорому за те, що їхні любовні втіхи почули, почервоніла аж до кінчиків вух і низько опустила голову.

— Та годі вам ховатися. Ви просто були так захоплені, що не помічали, як я час від часу поверталася додому. Ну, ви обоє вже в тому віці, коли з'являється інтерес до таких речей, я все розумію й не збираюся вас повчати. Але про контрацепцію не забувайте. Добре, Тоямо-кун?

— Т-так...

Те, що Рейна чула звуки їхнього сексу, та ще й так прямо про це заявила, стало для Тоями настільки нестерпним соромом, що він готовий був крізь землю провалитися.

— От і чудово. Ну тоді бувай, Тоямо-кун.

— Д-дякую за гостинність... До побачення...

Знявши взуття в передпокої, Рейна зникла в глибині вітальні.

— Юкі, вибач мені...

Мабуть, Такаї була настільки шокована тим, що сестра про все знала, що виглядала так, наче ось-ось розплачеться.

— Тобі немає за що вибачатися. Сестра ж нас не сварила чи щось таке.

— Воно то так, але...

— Проте тепер нам доведеться бути стриманішими в тебе вдома...

Оскільки Рейна сказала, що тепер буде тут щодня, в майбутньому займатися цим у кімнаті Такаї буде складно. Навіть якщо вони просто залишаться вдвох у кімнаті, сестра одразу про все здогадається.

— Твоя правда...

Такаї, яка щойно відчула таку радість від близькості з Тоямою після тривалої перерви, тепер почувалася так, наче її одним махом скинули на саме дно пекла, адже кликати його до себе в гості тепер стане набагато важче.

— Ну, тоді я пішов...

— Угу... Бережи себе по дорозі...

— Ага, добраніч.

Тояма поспіхом попрощався і залишив будинок Такаї.

[1] Карааге — страва японської кухні, що являє собою смажену у фритюрі курку; також слугує загальною назвою для техніки глибокого просмаження у фритюрі інших, окрім курки, продуктів — різноманітного м'яса, риби, морепродуктів і навіть овочів.

[2] Макі-тамаґо (або тамаго-макі) — це традиційний японський рол-хосомакі, де начинкою виступає ніжний солодкий японський омлет, загорнутий у рис та лист норі.

[3] Кінпіра — це японська кулінарна техніка, що полягає у пасеруванні та томлінні. Часто використовується для готування нарізаних соломкою коренеплодів.

[4] Даші - традиційний японський бульйон, основа багатьох страв японської кухні, супів, соусів.

[5] Котлета хамбаґ а — це соковита, ніжна японська версія гамбурзького стейка. Зазвичай її готують із суміші яловичого та свинячого фаршу, додаючи обсмажену цибулю, яйце та панірувальні сухарі. Родзинка страви — обсмажування до рум'яної скоринки, а потім тушкування у густому соусі, наприклад, на основі кетчупу та соусу тонкацу.