Розділ 4 — Такаї Рейна занадто багато жартує

Розділ 4: Такаї Рейна занадто багато жартує

Тояма повертався зі школи. Закінчивши купувати книжки в книгарні «Хансейдо», він вийшов із магазину і вже збирався йти в бік станції.

— О? ...Це ж Тояма-кун, який нещодавно приходив до Юмі додому?!

Рейна, яка прийшла до привокзальної площі за покупками, гукнула Тояму, коли той вийшов із великої будівлі книгарні.

— Що? А, старша сестра Такаї?

— О, точно, це ти! Привіііт, як справи? Ти відтоді більше не приходив до нас, тож я навіть розхвилювалася, думала, що щось сталося?

— Ну... я був дещо зайнятий різними справами...

Він спробував так викрутитися, але насправді йому просто стало ніяково приходити туди після того, як Рейна дізналася, чим саме вони займалися в кімнаті Такаї.

— О-о! Невже ти переживаєш через те, що тоді сталося?

— А, через що саме?

— Ну як же, ви ж у кімнаті Юмі сек…

Тояма інтуїтивно здогадався, що саме збиралася бовкнути Рейна, але оскільки він і подумати не міг, що вона зважиться сказати про це настільки прямо, то квапливо перервав її.

— Ааа! Че-чекайте! Сестро, що ви говорите посеред людної вулиці?!

— Та тут немає чого соромитися. Ви ж молоді, це цілком природно!

— Ні... справа ж зовсім не в цьому?!

— Тояма-кун, а ти, виявляється, ще той сором'язливий скромник.

— Думаю, будь-якій нормальній людині було б соромно. Це ви якась особлива.

— О! До речі, я ж так і не запитала твого імені. Як тебе звати?

— Ви знову так раптово змінюєте тему!

Те, що їхня розмова розходилася в абсолютно різних площинах, відбувалося, мабуть, через те, що Тояма повністю піддався темпу своєї співрозмовниці.

— Дякую за влучне зауваження! То як твоє ім'я?

— Ха-а... Юкі.

— Тояма Юкі-кун. Хм, гарне ім'я.

— І все ж... Сестро, ми бачимося лише вдруге, але у вас явно якісь проблеми з відчуттям особистих кордонів.

Тояма був просто ошелешений поведінкою Рейни, яка трималася з ним настільки по-дружньому, що аж ніяк не вірилося, ніби це їхня друга зустріч.

— Справді? Але ж якщо можна стати ближчими, то краще зробити це швидше, хіба ні? Витрачати купу часу на побудову стосунків — це марнотратство. Якщо люди не підходять одне одному, то скільки часу не витрачай, нічого не зміниться. А от ми з тобою, Тояма-кун, здається, чудово сумісні. Ну, власне, як і ви з Юмі.

Було дивно, що логіка Рейни, коли вона міркувала про спілкування, чомусь звучала цілком переконливо. Можливо, це теж тому, що він грав за її правилами? Тоямі здавалося, що Рейна так чи інакше повністю ним маніпулює.

— Я ще не впевнений, чи сумісні ми з вами, сестро...

— Ні, ми стовідсотково сумісні. Моя інтуїція на такі речі ніколи не підводила! Переконана, що й у ліжку ми б…

— Ва-а-а! Ва-а-а! Я ж прошу вас, думайте, де ви це говорите!

Отримавши від Рейни чергову мега-бомбу, Тояма остаточно заплутався, абсолютно не розуміючи, що взагалі коїться в голові цієї дівчини.

— Ну що з тобою вдієш... Може, поговоримо в спокійнішій обстановці?

Поглядаючи на охопленого панікою Тояму, Рейна запропонувала змінити локацію для розмови.

— Що? Просто зараз?

— Ага, я б хотіла розпитати тебе про Юмі... Тояма-кун, ти маєш час?

— Ну, мені головне повернутися до вечері, тож час є.

— Тоді вирішено! Зайдемо на чай ось у те кафе.

Ось так, з незрозумілих причин, старша сестра Такаї та Тояма вирушили разом пити чай.

Тояма та Рейна зайшли до мережевої кав'ярні, що розташовувалася просто перед книгарнею «Хансейдо».

— Я пригощаю, тож замовляй усе, що забажаєш!

— Тоді я не соромитимуся... Чорну гарячу каву, будь ласка.

— Що-о?! Можеш узяти щось розкішніше, наприклад, карамель макіато чи фрапучино [1] ?

— Ні, все гаразд, я хочу саме чорну каву.

Тояма твердо вирішив триматися максимально нейтрально та стримано поруч із Рейною, яка на кожну дрібницю реагувала з перебільшеним ентузіазмом.

— Тояма-кун, ти такий молодий, але поводишся дуже по-дорослому й спокійно.

Схоже, Рейна сприйняла його нейтральну позицію як прояв зрілості та спокою.

— Та яка там молодість, у нас же з вами різниця всього в три роки, хіба ні?

— Ой? Ти дізнався про мій вік від Юмі?

— Так, нещодавно випала нагода трохи поговорити про це.

— І що ж Юмі казала про мене?

— Ви справді хочете знати, що Такаї думає про вас?

Для Тоями це стало несподіванкою. Він вважав, що Рейна не надто цікавиться своєю молодшою сестрою.

— Ну так... Останнім часом ми часто бачимося вдома. Але вона не дуже хоче зі мною розмовляти.

Згадуючи те, що розповідала йому Такаї про свою сестру, Тояма розумів, що дівчина не відчуває до неї ненависті. Головною причиною, чому Такаї уникала сестри, був, скоріш за все, комплекс меншовартості, який вона відчувала поруч із Рейною.

—Я, як стороння людина, не можу на власний розсуд трактувати та переказувати слова Такаї, але скажу лише одне... «Мабуть, маю сестринський комплекс» — ось що сказала Такаї. А про все інше запитайте її самі.

Тояма хотів уникнути втручання в чужі сімейні справи, адже він був чужим у цій родині. Зрештою, це не його клопіт, і така ініціатива могла вилізти боком. Проте, вирішивши принаймні підштовхнути їх назустріч одне одному, Тояма трішки висловив те, що було на душі в Такаї.

— Ось воно як... Тож Юмі насправді думала про це ось так... Дякую тобі, Тояма-кун. Мені цього цілком достатньо.

— Вам справді вистачило лише цих слів, щоб усе зрозуміти?

— Звісно, ми ж усе-таки родина.

— Тоді добре. У Такаї теж багато думок із цього приводу, тому, будь ласка, бережіть її.

— Ну звичайно. Я дуже люблю Юмі і завжди піклуватимуся про неї.

— Але схоже, вона цього зовсім не відчуває.

Так, якби Такаї це відчувала, вона, можливо, не стала б такою, як зараз. З іншого боку, якби вона це відчувала, то й самого Тоями зараз не було б поруч із нею — від цієї думки на душі ставало якось неспокійно.

— Твоя правда... Відтепер я збираюся не поспішаючи показувати їй свої почуття. Тояма-кун, ти теж мені допоможеш?

— Я?

— Схоже, Юмі відкрила тобі своє серце.

— Думаєте?

— Безумовно. Інакше Юмі ні за що б не стала розповідати іншій людині про себе.

— Але я не думаю, що реально можу чимось допомогти.

— Достатньо того, щоб ви з Юмі й надалі ладнали так, як і раніше.

— Так, як і раніше, кажете...

— Ой? Щось не так?

Рейна, мабуть, вважала Тояму хлопцем своєї сестри. Але насправді вони не були парою. Тому продовжувати стосунки «як раніше» — це зовсім не те, що пішло б на користь Такаї.

— Ні, нічого...

— Тож я б хотіла послухати історію вашого кохання. Юмі першою зізналася? Чи це був ти, Тояма-кун?

— Та ні... як би це сказати... ну...

Що б вона не запитувала про його стосунки з Такаї, Тояма просто не знав, як відповісти.

— А-а, зрозуміло! Я все розумію, розумію! Ви просто якось спілкувалися, товаришували, а потім усе закрутилося на емоціях, так? Тоді хто першим запропонував першого разу? Ти, Тояма-кун?

— Е-е, ні... не я...

— Невже Юмі сама запропонувала?! Оце моя сестричка дає, яка ж вона смілива!

Коли вони вперше переспали, ініціатива дійсно йшла від Такаї, тож Рейна не так уже й помилялася. Хоча, якщо добре замислитися, Тояма й досі не розумів, чому Такаї тоді запропонувала це саме йому.

— Послухайте... Сестро, у вас надто відкритий характер. Зазвичай люди уникають таких розмов, хіба ні?

— Що-о? Але ж секс — це невіддільна частина стосунків між чоловіком та жін…

— Та досить уже! Ми ж у громадському закладі?! Що ви таке раптово вголос кажете?! Сестро, ви переходите всі межі відвертості!

— Але ж тілесна сумісність — це дуже важливо.

— Ну, це я розумію, але...

— Розумієш? Ти це кажеш, порівнюючи Юмі з кимось іншим?

— Що? Я не можу порівнювати... Я... я... крім Такаї... нікого більше не знаю.

— Ось як, ось як... Це чудово. Сподіваюся, що так буде й надалі.

— Так...

Як старша сестра, Рейна, звісно ж, не хотіла б, аби її любу молодшу сестричку порівнювали на терезах з іншими дівчатами. А отже, нинішній стан справ Тоями вже був фактичною зрадою довіри Рейни.

— Ну що ж... Пора вже повертатися. Недобре затримувати тебе так надовго.

— Згоден. Мені вже теж час, скоро вдома вечеря.

Розрахувавшись, Тояма та Рейна, яким потрібно було їхати різними гілками метро, приготувалися попрощатися одразу біля виходу з кафе.

— Дякую за частування.

— Та нема за що. Наступного разу розкажеш мені ще щось цікаве.

— Тояма?!

Щойно вони обмінялися прощальними словами і збиралися розійтися кожен до своєї станції, як Тояму раптово гукнули на ім'я.

— Уехара-сан?! І навіть Аїзава-сан.

Обернувшись, він побачив Уехару та Аїзаву в шкільній формі.

Він згадав, що дівчата кликали його пройтися по магазинах після уроків, але Тояма відмовився, оскільки хотів спокійно обрати книжки в книгарні. Схоже, Уехара та Аїзава під час своїх закупів просто випадково наштовхнулися на нього.

— Ой? Тояма-кун, а хто ці дві милі дівчинки?

— Вони мої однокласниці. А також подруги Такаї.

— Подруги Юмі!

Почувши, що це подруги Такаї, Рейна радісно засяяла очима.

— Тояма... а хто ця жінка? — стурбованим голосом запитала Уехара, пильно дивлячись на хлопця.

— Уехара-сан, це старша сестра Такаї.

— Я Рейна, старша сестра Такаї Юмі. Приємно познайомитися!

— О, с-сестра?! М...мене звати Уехара. Дуже приємно!

— Уехара-сан, а як твоє ім'я?

— А, так, Маріка.

— А я Міка Аїзава. Приємно познайомитися.

— Маріка-чян і Міка-чян, значить. Кличте мене просто Рейна.

— Перепрошую... Рейно-сан, а чому ви разом із Тоямою?

Схоже, Уехарі було не по собі від думки про те, які саме стосунки пов'язують Рейну та Тояму.

— Ми з Юкі... ну, скажімо так, добрі знайомі!

Здогадавшись про її думки, Рейна навмисно назвала Тояму на ім'я і наче демонструючи його Уехарі, міцно взяла хлопця під руку.

— За-зачекайте, що це ви раптом робите?!

Тояма, чию руку раптово обхопила Рейна, не міг приховати свого хвилювання.

— Юкі, та годі тобі, ми ж у таких близьких стосунках, хіба не можна просто взяти тебе під руку?

— Що значить «годі тобі»?! А якщо нас неправильно зрозуміють?

— Ой? І хто ж це нас має неправильно зрозуміти?

Рейна, яка відверто глузувала з Тоями й насолоджувалася цим, явно робила все з оглядкою на Уехару. Здавалося, вона вивчала реакцію Уехари, щоб зрозуміти, ким та доводиться Тоямі.

— С-сестро?! Будь ласка, не притискайтеся так сильно!

Рейна, чиї груди за розміром нічим не поступалися формам Уехари, сильно припала до його плеча, міцно сплітаючи руки, щоб Тояма не зміг вирватися.

— За-че-кай, Тоямо! До тебе тут грудьми притискаються, а ти й радий, розплився в усмішці! Рейно-сан, ви теж палицю перегинаєте!

Маріка з усіх сил намагалася відтягнути Рейну, але їй здавалося, що Тояма просто отримує від цього задоволення.

— Ой-ой, невже Маріка-чян ревнує? Яка ж ти мила.

— Н-нічого я не ревную!

— Е-е? Що це взагалі за ситуація... Та припиніть ви обидві, це ж соромно, люди дивляться!

Аїзава, яка єдина залишилася осторонь і спостерігала за цим безглуздям, не витримала зацікавлених поглядів перехожих і спробувала всіх заспокоїти.

— Юкі, а ти користуєшся попитом! Ну, недарма я поклала на тебе око.

Тояма так і не зрозумів, у якому сенсі вона «поклала око», але Рейна, схоже, остаточно переконалася, що хлопець має успіх у дівчат.

— Сестро, припиняйте вже ці дурні жарти, серйозно.

— Просто Маріка-чян така мила, що я не втрималася. Хіхіхі.

Тояма подумав, що для студентки університету не вміти зважати на час, місце та обставини — це вже занадто.

— Сестро, подивіться навколо. Ми ж привертаємо шалену увагу.

— Ну, коли в одному місці збираються аж три такі красуні, це цілком природно!

І справді, картина, де трьох привабливих дівчат супроводжував один цілком пересічний хлопець, виглядала надто помітно й приковувала погляди.

— Я більше не хочу бути в центрі уваги, тому йду додому.

Роздратований Тояма спробував вивільнити руку, але Рейна не збиралася його відпускати — вона стиснула пальці ще міцніше й притислася до нього всім тілом.

— Тож суперниця Юмі — це Маріка-чян, так? — тихо прошепотіла Рейна просто на вухо Тоямі, який уже збирався йти.

Він аж здригнувся.

— Ну все, Юкі, бувай! Сьогодні було весело. Маріка-чян, Міка-чян, ще побачимося!

Швидко попрощавшись, Рейна розвернулася й пішла, залишивши трійцю позаду.

Хоч її поведінка й здавалася суцільною клоунадою та дурощами, Рейна дуже добре помічала все навколо й, схоже, одразу розкусила Уехару.

— То це була старша сестра Такаї-сан? Вона абсолютно протилежна своїй молодшій сестрі, — здивовано вимовила Уехара.

— Ця жінка лякає. Здається, ніби вона просто дуріє, але насправді вона все чудово розуміє й робить навмисно, — тверезо проаналізувала Аїзава особистість Рейни.

Усі дії Рейни були чітко прораховані. Вона досконало володіла вмінням маніпулювати людьми, тож Тояма й Аїзава мимоволі відчули легкий прихований страх перед нею.

— Гаразд ще під руку взяти, але притискатися г-грудьми — це вже занадто! А Тояма ще й задоволений стояв...

Правду ніде діти: відчуваючи м'якість грудей Рейни, Тояма дійсно не мав нічого проти, це факт.

— Маріко, але ж ти й сама часто береш Тояму під руку чи притискаєшся до нього бюстом, хіба ні?

— Ну... це тому, що Тояма взагалі не звертає на мене уваги як на дівчину...

Уехара сама того не бажаючи бовкнула, що її тактильний контакт у школі — це насправді спроба привабити Тояму.

— Ось що каже Маріка, — Аїзава, якій було цікаво, що сам хлопець думає про ці знаки уваги, перевела стрілки на Тояму.

— Не те щоб я зовсім не звертаю уваги, просто...

Він лише з усіх сил намагався не подавати вигляду, але це не означало, що він нічого не відчував. Жоден хлопець не зміг би залишатися абсолютно байдужим, коли до нього залицяється така мила й хороша дівчина, як Уехара.

— Хм-м... Значить, усе-таки звертаєш... Ну гаразд... Тоді так і бути, я прощаю тобі те, що ти розплився перед тією сестрою.

— Д-дякую...

Усе це виглядало так, ніби Тояма зрадив свою дівчину, а вона великодушно його вибачила.

— Тоямо, а ти потроху стаєш підкаблучником Маріки.

— Ех...

Тояма й сам це усвідомлював, тому не знайшов, що заперечити на зауваження Аїзави.

— Уехара-сан, я був би вдячний, якби ти утримувалася від такого на очах у всього класу.

— Тобто там, де ніхто не бачить, можна?!

Схоже, Уехара якось не так його зрозуміла й зрозуміла це по-своєму: мовляв, поза межами школи проявляти ніжність дозволено.

— Ні... я мав на увазі зовсім не це...

— Але якщо люди не бачать, то все нормально, так?

— Та ні, просто коли ти отак береш під руку... ну...

— Що «ну»?

— Маріко, та зрозумій ти його нарешті. Для хлопців це надто сильний подразник, — висловила думку Аїзава, яка все збагнула.

Коли тебе беруть під руку й притискаються грудьми, то навіть Тояма, який завдяки близькості з Такаї вже звик до подібного, починав заводитися. Аїзава зрозуміла це й озвучила замість нього.

— А... а-ах! Т-Тоямо, ось воно що? Я-якщо... якщо ти захочеш більшого, ти тільки скажи... ну... добре?

Уехара почервоніла і сором'язливо опустивши голову, винувато подивилася на Тояму знизу вгору.

— Уехара-сан...

Зачарований її сором'язливим виглядом, Тояма геть забув про присутність Аїзави. Вони вдвох ніби занурилися у свій власний світ.

— Кхм-кхм! Алло, голуб'ята? Може, припините милуватися посеред вулиці?

— Ой...

— Вибач, Аїзаво-сан...

Слова Аїзави миттєво повернули їх до тями, і обом стало страшенно ніяково.

— Ха-а... Тоямо, ти ж збирався додому? Ми теж повертаємося, тож ходімо разом до станції.

— А, уже стільки часу... Уехара-сан, ходімо?

— Угу, так, ходімо.

Між ними запанувала якась сором'язлива атмосфера, тож на цьому зустріч завершилася, і всі троє вирушили кожен до своєї домівки.

[1] Фрапучино — холодний кавовий напій, що продається в світовій мережі кав'ярень Starbucks. Назву «фрапучино» отримано шляхом додавання слів фрапе (французький термін, що означає густий молочний коктейль з морозивом) і капучино.