Розділ 12 — Правда

Розділ 12: Правда

У день побачення з Ре й ною Тояма прийшов на місце зустрічі трохи раніше і чекав на неї.

— Тоямо-кун, вибач, що змусила чекати! Ти сьогодні прийшов раніше за мене? Я вражена, вражена.

Почувши, що його кличуть, Тояма відірвав погляд від екрана смартфона, в якому порпався, і побачив Рейну, з якою чомусь була й Уехара.

— Т -Тоямо -кун ?!

— У-Уехаро-сан?! Сестро, хіба ви сьогодні мали бути не сама?

Уехара, здавалося, теж була трохи здивована.

— Ре й но-сан, ви сьогодні й Тояму запросили?

Схоже, Ре й на не попередила й Уехару про те, що Тояма буде з ними.

— Ой, вибачте-е-е, я зовсім забула сказати Тоямі-куну та Маріці-ч я н.

Ре й на вдалася до абсолютно награної акторської гри.

— Чи, може... Тояма-кун хотів піти на побачення зі мною наодинці?

Ре й на перевела погляд на Уехару з уїдливим виразом обличчя.

— М-м н ...

Почувши це, Уехара виглядала незадоволеною.

— Ну ж бо, хіба це погано, Тоямо-кун? Ти зможеш погуляти з двома такими красунями.

Зрозумівши, що Ре й на точно щось замислила, Тояма лише важко зітхнув.

— Тоді ходімо!

Попри хвилювання Тоями, Ре й на виглядала цілком щасливою.

Ре й на зупинилася біля входу до торгового центру, куди раніше Тояма ходив у кіно разом з Уехарою.

— Ой, а ми хіба не заходимо всередину?

Тояма здивовано схилив голову, дивлячись, як Ре й на, замість того щоб зайти до магазину, озирається довкола.

— Е-е-м, зачекайте хвильку... О, ось вона!

Побачивши когось, Ре й на залишила Тояму з Уехарою і побігла в тому напрямку.

Коли Тояма подивився туди, куди попрямувала Ре й на, йому в очі впав силует знайомої дівчини.

«Т...Такаї?! О ні, мене впіймали на гачок...»

— Т-Такаї-сан?!

Судячи з реакції Уехари, вона теж не знала про прихід Такаї. Ре й на, аби зібрати цих трех разом так, щоб ніхто ні про що не дізнався, навмисне призначила зустрічі окремо, ретельно все підготувавши.

— Юкі, Уехаро-сан... Як ви тут опинилися?

Схоже, Такаї теж досі не розуміла, що відбувається.

— Мене запросила сестра. А коли я прийшов, тут уже були Уехара-сан і ти.

— То ось чому сестра призначила мені зустріч саме тут. Я ще тоді подумала, що це якось дивно.

Судячи з усього, Ре й на сказала Такаї, що має справу, тому попросила її прийти до торгового центру раніше. Тояма та інші опинилися під повним контролем Ре й ни, яка грала ними, як маріонетками.

— Ну, не зважайте на дрібниці й насолоджуйтеся покупками!

Тояма та решта могли лише приголомшено спостерігати за Ре й ною, яка за будь-яких обставин робила все виключно по-своєму.

Зараз, ходячи по магазинах, Тояма відчував якусь натягнуту атмосферу.

«Серйозно, з якою метою сестра зібрала нас усіх?»

Не схоже було, що Ре й на прийшла сюди, аби купити якусь конкретну річ. Вона вже певний час просто розглядала вітрини й нічого не купувала.

Тояма занадто багато думав про це і не міг насолоджуватися прогулянкою. Уехара та Такаї також почувалися ніяково в компанії одна одної. Весело було тільки одній Ре й ні.

— Я трохи втомилася ходити й хочу пити, тож перепочинемо на відкритій терасі.

Мабуть, утомившись від переходів між магазинами, Ре й на запропонувала випити чаю.

Оскільки всі почувалися так само, ніхто не заперечував. Вони перейшли на відкриту терасу і зайняли столик під парасолькою.

— Тоямо-кун, я пригощаю, тож біжи до того фудтрака й купи напої. Мені холодний чай.

Ре й на протягнула Тоямі банкноту в тисячу єн і попросила купити напої на чотирьох.

— Одному ж важко буде все донести? Я допоможу.

— Дякую, Уехаро-сан. Юмі, а що ти будеш?

— Мені теж холодний чай.

— Зрозуміло. Я скоро.

Тояма та Уехара попрямували до фудтрака перед ними.

— Сестро, навіщо ти сьогодні зібрала нас усіх?

У Такаї недарма виникли сумніви. Адже Ре й на приховувала це, аж поки вони не зустрілися окремо.

— Та ні за чим... Просто хотіла походити по магазинах з усіма, і все .

— Ну звісно, так я і повірила...

Такаї знала, що навіть якщо вона запитає, Ре й на нічого не розповість, але все одно не могла не вимагати пояснень.

— Сестро, ось, тримай решту.

Тояма та Уехара повернулися, тримаючи напої на таці.

— Ре й но-сан, ви впевнені, що можете нас пригостити? — ніяково запитала Уехара.

— Усе добре, добре, не переймайся. Ви ж склали мені компанію в моїх справах, тож це щонайменша вдячність.

— Тоді дякую.

— О-о-ох! Холодний і такий смачний! Я аж ожила!

Сьогодні через розпал літа температура повітря знову сильно піднялася. Ре й на одним махом спустошила стакан із холодним чаєм через трубочку.

Такаї та Уехара теж із насолодою втамовували спрагу своїми напоями.

— Ну що ж... Юмі, Маріко-ч я н, я позичу Тояму-куна ненадовго.

Допивши напій, Ре й на підвелася, схопила Тояму за руку і збиралася кудись увести.

— Що? Ре й но-сан, куди ви йдете з Тоямою?

— Та хочу купити купальник і хочу почути думку хлопця, тому забираю його з собою. Потім ми повернемося сюди, а ви двоє відпочивайте.

— С-сестро?

Ре й на потягнула Тояму за руку, і його заьрали силою, ніби його власне бажання взагалі не мало значення.

— Х-хвилинку, сестро?

Тояму потягли проти його волі, а двоє дівчат, які залишилися, лише шоковано дивилися їм услід.

Такаї та Уехара мовчали, почуваючись доволі ніяково удвох.

— А... ем... Такаї-сан... Ось... Це тобі на день народження.

Поки панувала тиша, Уехара заговорила. Вона дістала зі своєї сумки подарунок, який потайки купила, коли вони вчотирьох ходили по магазинах, і протягнула його Такаї.

— О... Що? У-Уехаро-сан... Д-дякую. Можна відкрити?

— Так...

Коли вона відкрила гарно загорнутий пакунок, всередині виявилася стильна обкладинка для книги.

— Ого... Як гарно... Дякую тобі, Уехаро-сан...

Від несподіваного подарунка Уехари обличчя Такаї розпливлося в усмішці.

— Такаї-сан, вибач, що не змогла прийти на святкування твого дня народження.

— Та ні, не зважай. Якщо в тебе були справи, то тут нічого не вдієш.

Від цих слів Уехара, відчуваючи провину, відвела погляд від Такаї.

— ...Насправді того дня у мене не було жодних справ. Мені було важко дивитися тобі в очі... і я просто не змогла прийти.

— ...Уехаро-сан... Чому?

Такаї була трохи здивована таким зізнанням Уехари, але щосили намагалася спокійно запитати про причину.

— ...

Уехарі, мабуть, було важко говорити, тому вона замовкла.

— Уехаро-сан, якщо тобі важко сказати...

— Розумієш... Коли я почула, що ти отримала незадовільну оцінку, що тобі призначили додаткові заняття і що твоя комендантська година тепер о вісімнадцятій, я... я трохи зраділа! Подумавши так, я відчула себе такою підступною, підлою і настільки зненавиділа себе...

Слова, що вирвалися з вуст Уехари й перервали Такаї, за її ж власним визначенням, були найгіршими думками — зловтіхою через чужу біду.

— Уехаро-сан...

— Я подумала, що якщо ти будеш зайнята додатковими заняттями, час, який ви проводите з Тоямою разом, зменшиться, і натомість з'явиться час для нас із ним... Ось що я подумала... Я приревнувала тебе до нього і думала про такі жахливі речі... Мені справді дуже шкода...

Уехара з болем у серці виговорила все до кінця. В її очах стояли сльози.

Такаї, яка сиділа навпроти Уехари, підвелася й пересіла на місце поруч із нею.

— Уехаро-сан... Це мені треба просити вибачення.

Побачивши перед собою Уехару, яка плакала і відкривала свою душу, Такаї вирішила, що більше не може нічого приховувати, і що для неї самої настав час розповісти правду.

Якщо вона розповість про справжні стосунки між нею та Тоямою, їхній зв'язок з Уехарою може перетворитися на найгірший варіант, який неможливо буде виправити. Попри це, Такаї твердо вирішила розповісти все і повернулася до Уехари.

— Такаї-сан... Що ти маєш на увазі?

Побачивши незвично серйозний вираз обличчя Такаї, Уехара злякалася, не знаючи, що зараз станеться.

— Я...

Такаї розповіла Уехарі все. Про те, що з Тоямою у них лише фізичні стосунки, і вони — секс-партнери.

— Неправда...

Від зізнання Такаї сльози Уехари миттєво висохли. Повисла тиша, ніби час зупинився лише для однієї Уехари. Через занадто шокуючу правду її розум, можливо, просто відмовлявся приймати інформацію.

— Такаї-сан... Це жарт, правда?

Уехара хотіла, щоб це виявилося жартом, але Такаї безжально похитала головою.

— Н-ні-і-і-і!

Втративши самовладання, Уехара підхопилася і збиралася втекти, але Такаї схопила її за руку і втримала.

— Уехаро-сан, вислухай мене!

— Ні! Я не хочу нічого чути!

Поки Уехара намагалася вирвати руку, Такаї міцно обійняла її.

— Будь ласка, вислухай!

Такаї обіймала її, намагаючись переконати, але Уехара продовжувала відчайдушно опиратися.

— Юкі закоханий в тебе, Уехаро-сан! Тому... я хочу, щоб ти дослухала до кінця...

Після цих слів Такаї Уехара миттєво припинила опір. Вона одразу заспокоїлася і просто сіла на те саме місце. Чи вислухає вона її тепер?

— Я весь час без упину заздрила тобі, Уехаро-сан. Тобі — такій яскравій, популярній і чудовій. Я постійно боялася, що колись Юкі піде до тебе. Тому... я підстриглася, зняла окуляри, намагалася привернути увагу Юкі. А щоб мати змогу проводити час удвох, мені потрібні були гроші, тож я влаштувалася на підробіток. Але... навіть попри це, присутність Уехари-сан у серці Юкі ставала дедалі більшою... і я зрозуміла, що ніяк не зможу з тобою зрівнятися...

Такаї, мабуть, уже по самі вуха натерпілася від того, що статус секс-партнерів та виключно фізичні стосунки не здатні утримати людське серце. Серця Тоями та Уехари почали зближуватися навіть без фізичного зв'язку, і Такаї неймовірно заздрила цьому й нічого не могла з собою вдіяти.

Такаї, яка продовжувала виливати все, що накопичилося в її грудях, виглядала дуже змученою.

Однак, хоч би як важко було Такаї, факт того, що вона мала плотські стосунки з Тоямою, залишався незмінним. Такаї не знала того болю, коли людина, яку ти кохаєш, має фізичний зв'язок з іншою жінкою.

Зрештою, ні Такаї, ні Уехара не здатні були зрозуміти, наскільки важко кожній із них.

Поки Такаї продовжувала виплескувати все, що було на душі, Уехара лише мовчки слухала.

◇

Те, що Рейна силоміць повела Тояму з собою, було зроблено для того, щоб залишити Такаї та Уехару наодинці. Тоямі нічого не залишалося, окрім як думати саме так.

— Як тобі цей купальник?

Рейна зняла з вішака яскравий купальник, приклала його до свого тіла й запитала думку Тоями.

— Сестро, а ви впевнені, що зараз саме час безтурботно вибирати купальник?

— Ой, а чому ні?

— Я просто хвилююся, чи безпечно залишати Такаї та Уехару-сан удвох...

— Хіба у Тоями-куна є усвідомлення того, що це може бути небезпечно?

Тояма замовк, адже йому справді спало дещо на думку.

— Перепрошую, я приміряю цей купальник.

Поки Тояма мовчав, не знаючи, що відповісти, Рейна вже отримала дозвіл від працівника магазину на примірку.

— Хвилинку, я приміряю, а ти, Тоямо-кун, почекай тут.

Тримаючи купальник в одній руці, Рейна зайшла до примірочної.

Примірочну відділяла лише одна штора, і було чути звук того, як Рейна знімає одяг.

— Тоямо-кун, я приміряла і хочу, щоб ти подивився, тож можеш зазирнути в шілину штори.

Рейна фактично казала йому просунути голову за штору.

— Ні, краще вийдіть із примірочної. Якщо я просуну туди голову, це ж виглядатиме по-збоченськи.

— Та повно парочок просовують голови в примірочні, так що все гаразд.

«Що? Невже це нормально?»

— Ну ж бо, ну ж бо!

Штора примірочної на мить прочинилася, і голову Тоями схопили обома руками й затягли всередину.

Тепер Тояма опинився в ситуації, коли через шпарину в шторі в роздягальню була просунута лише його голова.

«Ого, а у сестри чудова фігура... Одразу видно, що вона працює моделлю».

За об'ємом її груди не поступалися розміру Уехари.

Тояма вважав дивним те, що навіть цей трохи збочений вчинок у компанії з Рейною здавався цілком звичайною справою.

— Слухай... Тоямо-кун, тобі подобається Маріка-чян?

Рейна раптом поставила Тоямі пряме запитання.

Подивившись у серйозні очі Рейни, Тояма зрозумів, що вона бачить його наскрізь.

— ...Те, що я відчуваю до неї симпатію — це беззаперечний факт.

Змирившись із тим, що від Рейни нічого не приховаєш, Тояма почав говорити щиро.

— І кого ж ти збираєшся обрати?

Під «кого» вона, очевидно, мала на увазі свою молодшу сестру.

— Я не знаю. Обидві вони для мене дорогі люди, тому я не можу обрати.

— Який ти чесний.

— Просто я подумав, що від вас нічого не приховаєш.

— Ось як...

Рейна знає, як керувати людьми. З такою людиною важко щось приховати чи схитрувати.

— Ви не збираєтеся мене засуджувати?

— А чому я маю це робити?

— Ну, адже я тримаю на чашах терезів вашу дорогу сестру та іншу жінку. З певного погляду це виглядає так, ніби я зустрічаюся з двома водночас.

— Тоямо-кун, ти сам вважаєш, що зустрічаєшся з двома одночасно?

— Т-та ні... звісно, ні. Але в результаті у теперішній ситуації нічого не вдієш, якщо про мене так подумають.

— Знаєш, я розумію твої почуття.

— Мої почуття?

— Так. Коли до тебе залицяється така віддана й мила дівчина, як Уехара-сан, то нічого не вдієш із тим, що почуття починають коливатися.

— Це з вашого власного досвіду?

— Можеш думати й так, я не проти.

— Ось як...

Між Тоямою та Рейною була різниця всього у три роки, але ці три роки створили вагому різницю в досвіді. Йому здавалося, що Рейна пережила набагато більше, ніж дозволяв її вік.

— Це проблема, яку ви троє маєте вирішити самостійно. Навіть якщо я, як стороння людина, почну засуджувати тебе, це нічого не вирішить.

— Ви така доросла.

— Хто зна... Ну то... що ти збираєшся робити?

Це була каша, яку заварив сам Тояма, і дати швидку відповідь було важко. Попри це, не діяти зараз було б безвідповідально. Тояма відчув, ніби Рейна каже йому не просто сидіти склавши руки й дивитися, кусаючи лікті, а зробити бодай щось, зробити хоча б крок.

— ...Я повернуся до них обох.

Можливо, якщо Тояма зараз піде до Такаї та Уехари, це лише сильніше заплутає проблему.

— ТАК, іди... Ой, а цей купальник мені личить?

Тояма з гіркою усмішкою подумав, що це так схоже на Рейну — питати думку про купальник за таких обставин.

— Він вам дуже личить. Хто б сумнівався, це ж ви, сестро. Ну, я пішов.

Залишивши відділ купальників, Тояма побіг до двох дівчат на відкриту терасу.

— Навіть у такій ситуації примудрився зробити мені комплімент... Усе-таки вона моя сестра... У нас дуже схожі смаки. Юмі, схоже, доведеться несолодко.

Турбуючись про молодшу сестру, Рейна водночас поринула у спогади про власне минуле.

◇

— Ха-а... Ха-а... — Тояма важко дихав, прибігши на відкриту терасу, де залишалися Такаї та Уехара після того, як він розійшовся з Рейною.

— Є!

Вони нікуди не йшли від столика, за яким відпочивали раніше, тому він одразу їх знайшов.

— Такаї, Уехаро-сан! — підбіг Тояма до двох дівчат, які сиділи в цілковитій, гнітючій тиші.

— Юкі?

Обличчя обох були заплаканими. Тоямі неважко було здогадатися, про що саме вони говорили.

— Я вже все розповіла Уехарі-сан.

— Ось як...

«Такаї набралася сміливості відкрити все, знаючи, що може втратити геть усе. Якщо так, то я теж мушу мати таку ж рішучість, інакше просто не зможу дивитися їм в очі».

Тояма приготувався до засудження і повернувся до Уехари.

— Уехаро-сан, вибач, що знав про твоє ставлення до мене і досі мовчав. Я вчинив так, що ти маєш повне право зненавидіти мене, і, можливо, ти зараз мене зневажаєш...

— Я... я не зненавиджу тебе і не зневажатиму, Тоямо.

Тояма був готовий до того, що Уехара почне кричати на нього або принаймні, отримає ляпаса.

— Але чому? Я ж так жахливо вчинив із тобою...

— Звісно... коли я почула про ваші стосунки з Такаї-сан, це був величезний шок, і мені було неймовірно боляче... Мені й зараз важко, знаєш? Але... якщо я зараз відступлюся від тебе, то просто віддам тебе Такаї-сан. Ти ж тільки-но почав звертати на мене увагу... Я нарешті змогла стати на один рівень із Такаї-сан, тому я не можу здатися.

— Але ж я покидьок, який тримає тебе і Такаї на чашах терезів!

— Твоя правда... Ти покидьок і... останній мерзотник...

В очах Уехари знову забриніли сльози, але погляд залишався прямим.

— Але... я ж покохала такого мерзотника, тут уже нічого не вдієш... Я все одно не можу тебе зненавидіти...

— ...Навіть якщо прямо зараз я не можу обрати між тобою та Такаї?

— Навіть так... усе гаразд.

— ...Такаї, ти теж згодна на це?

— Так... Я теж кохаю тебе, Юкі...

— Такаї...

Після того останнього разу в її кімнаті, Такаї почала чітко й відкрито виражати свою симпатію до Тоями. Раніше він не міг збагнути, що в неї на умі, тому зараз йому було по-справжньому приємно це чути.

Розкривши всю правду, Такаї дала зрозуміти, що тепер вона стоїть на тому ж рингу, що й Уехара, а Уехара сказала, що нарешті змогла зрівнятися з Такаї. Чи означає це, що вони втрьох у справжньому сенсі слова лише тепер опинилися на стартовій лінії?

Ці стосунки між трьома трималися на хиткому балансі, який міг зруйнуватися від найменшого поштовху.

Ступивши на цей небезпечний натягнутий канат, вони втрьох уже не могли повернутися назад.