Розділ 3 — Спрямована злість

Розділ 3. Спрямована злість

Минуло зовсім небагато часу відтоді, як Уехара почала заглядати до бібліотеки, і вона стала приходити до Тоями та Чіхіро в клас навіть під час обідньої перерви, щоб весело поспілкуватися.

— Ти останнім часом і на обідній перерві приходиш сюди, але чи нормально ось так залишати тих хлопців та дівчат із твоєї компанії?

— Та байдуже. Казуто останнім часом став особливо настирливим. Він мені навіть не хлопець, а контролює просто жах.

І справді, щоразу, коли Уехара приходила до місця Тоями та Чіхіро, Кура ш іма навмисне приходив, щоб забрати її назад. Проте останні кілька днів він лише спостерігав здалеку і більше нічого не робив. Невже здався?

— Оце нещодавно Тояма говорив про компроміс, і я подумала: а чи не обрати й собі варіант, де я стану вільною?

— Що за компроміс?

Чіхіро, який слухав розмову поруч, хоч і знав це слово, але, схоже, не розумів, про що саме йдеться.

— Простіше кажучи, ми говорили про те, що в Уехари-сан багато приятелів, але вона прив'язана до своєї компанії, а я хоч і вільний, зате друзів у мене мало.

Тояма коротко пояснив Чіхіро суть справи.

— Ось воно що... Я приблизно розумію, що ти маєш на увазі. Це наче коли обираєш щось одне, доводиться жертвувати чимось іншим, так?

Чіхіро розумний, тому навіть такого простого пояснення, як зараз, йому цілком вистачило, щоб усе збагнути.

— Але, Уехаро-сан, з тобою все буде гаразд? Курашіма-кун уже скільки разів приходив, щоб повернути тебе, тож якщо так триватиме й далі, він може зненавидіти тебе.

Чіхіро, на відміну від Тоями, за своєю природою добрий, тому ніколи ні про кого не говорить погано. Навіть якщо це Курашіма.

— Нехай собі ненавидить, мені байдуже. Мені навіть легше стане.

— Схоже, Курашіма-кун і справді не на жарт набрид Уехарі-сан.

Проте те, що Курашіма не вживав жодних дій щодо Уехари, до якої був настільки прив'язаний, викликало дивне, моторошне відчуття.

Тояма подивився на ще одну вільну людину — Такаї. Вона не намагалася зблизитися з Тоямою та рештою і сьогодні, як і завжди, була сама.

◇

Прийшовши до школи, Тояма відкрив шафку для взуття, щоб перевзутися у змінне. Раптом усередині він помітив щось схоже на білу листівку.

— Що це?

На витягнутому папірці розмашистим, наче похапцем написаним почерком було виведено:

« Не задирай носа, інтроверте нещасний ».

Слова, сповнені злості.

— Схоже, нарешті почалося.

Сталося саме те, чого Тояма побоювався вже певний час.

Без сумніву, причиною стало те, що популярна у класі дівчина, Уехара, зблизилася з Тоямою.

— І все ж, написати від руки... Зловмисник доволі дурний, зважаючи на те, що за почерком можна легко визначити автора.

Було очевидно, що ця капость із написаною від руки запискою — вчинок, зроблений на емоціях, без жодних роздумів про наслідки.

Тояма не знав, зробила це одна людина чи ціла група, але, попри те, що знущалися саме з нього, він тверезо аналізував ситуацію, міркуючи, що рано чи пізно все одно про це дізнається.

Самого Тояму подібні речі абсолютно не зачіпали, проте він не хотів, щоб про це дізналася Уехара. Знаючи її характер, вона могла відчути провину, вирішивши, що все сталося через неї.

Найбільше Тояма боявся того, що мішенню для цькування може стати хтось інший, крім нього.

Він хвилювався за Чіхіро, який був його найкращим другом, але він, на відміну від Тоями, був товариським і ладнав абсолютно з усіма учнями. Тому з ним все має бути гаразд... принаймні Тоямі хотілося в це вірити.

Того дня Тояма провів час, не втрачаючи пильності, і день завершився благополучно та без жодних пригод.

◇

Наступного дня після того, як у шафці Тоями з'явилася записка з образами на його адресу, хлопець, прийшовши до школи, обережно відчинив дверцята. Всередині, крім змінного взуття, нічого не було. Про всяк випадок він оглянув і взуття, але жодних слідів чужого втручання не виявив.

Тояма з полегшенням зітхнув і попрямував до класу.

Увійшовши до кабінету, він переконався, що Чіхіро, який сидів попереду нього, ще не прийшов, поклав портфель на стіл і сів на стілець.

Тояма відкрив портфель, дістав підручник для першого уроку і хотів було покласти його в шухляду парти, але в самій глибині щось заважало, і підручник не влазив.

Зазирнувши всередину парти, він побачив, що вона вщент забита сміттям. Коли він усе вигріб, це виявилися обгортки від солодощів та папірці — схоже, туди просто вивалили вміст сміттєвого кошика, що стояв у класі.

— Цю капость зробила та сама людина, що й записку в шафку підкинула?

У будь-якому разі, і записка, і сміття — справа рук або однієї людини, або однієї компанії.

Проте Тояма навіть вважав, що краще б вони шкодили йому відкрито, аніж нишком і підло за спиною, адже тоді він міг би дати відсіч.

Попри таке знущання, Тояма залишався дивовижно спокійним. Якщо справа дійде до фізичної сили, він був готовий відповісти тим самим.

— Юкі, доброго ранку... Ой? У тебе такий страшний вираз обличчя, щось сталося?

Чіхіро, який щойно прийшов, щойно поглянувши на Тояму, одразу помітив неладне і з турботою зазирнув йому в обличчя.

— Та ні, нічого особливого. Просто так ліниво йти на уроки, от і думав про те, як хочеться додому.

Тояма квапливо заштовхав сміття назад у парту і вдав, ніби нічого не сталося.

— Але у тебе був такий вигляд, наче ти зациклився на якісь важкій думці... Якщо маєш якісь турботи, поділися зі мною, добре?

— Звісно. Ти ж мій єдиний друг, з яким я можу порадитися.

Щоб розрядити обставу, Тояма відповів самоіронічним жартом.

— Не думаю, що це так. Зараз у тебе, Юкі, є ще й Уехара-сан, хіба ні?

Чіхіро сказав, що в Тоями тепер є Уехара, але сам він ще не сприймав її як справжнього друга.

Останнім часом вони втрьох обідали разом, але чіткого усвідомлення цього у нього все ще не було.

Тоді Тояма перевів погляд на іншу однокласницю — Такаї.

Такаї, як і завжди, сиділа сама й тихо читала книжку.

Так і не зумівши зосередитися на уроках, Тояма зустрів обідню перерву. Як зазвичай, Уехара підійшла до місць Тоями та Чіхіро й розгорнула свій бенто.

Здавалося, причиною нинішніх капостей була саме Уехара, але, звісно, її провини в цьому не було. Проте не можна було заперечувати й того, що якщо вона продовжить спілкуватися з Тоямою, то злість нападників може перекинутися й на неї. З іншого боку, сказати їй, що їй краще не бути з ним поруч, теж було важко.

Подумавши про це, Тояма дійшов висновку, що найкраще поводитися як зазвичай і просто стежити за розвитком подій.

Однак сьогоднішня обідня перерва відрізнялася від інших. Учні, дивлячись у свої смартфони, поглядали на Тояму та його компанію і шушукалися між собою. Тояма відчув, що в цих поглядах прочитувалися зневага та ворожість.

І раніше, відколи Уехара долучилася до їхнього кола, вони привертали до себе певну увагу, але тепер ця увага відчувалася зовсім інакше.

— Якось усі дивно поводяться. Мені здається, на нас занадто дивляться.

— Ага, якесь дуже неприємне відчуття.

Чіхіро та Уехара, схоже, теж помітили, що атмосфера в класі не така, як завжди.

— Маріко, можна тебе на хвилинку?

До них, які розгубилися від такої пильної уваги, підійшла їхня однокласниця Міка Аїзава. Аїзава належала до вищої шкільної касти, як і Курашіма, і Тояма часто бачив, як вона розмовляє з Уехарою.

— Міко? Що таке?

— Треба поговорити... Але в класі це приверне увагу, тому вийдемо?

— Т-так, добре.

— О, і Тоямо, ти теж ходімо з нами.

— Е? Я теж? А чому?

— Просто мовчки йди за нами, і все.

Аїзава була невисокою дівчиною з двома хвостиками з волосся, що сягало мало не до пояса. Тояма чув із чуток, що попри таку зовнішність, вона мала характер «старшої сестри», яка про всіх дбає, і була з тих людей, що кажуть усе прямо у вічі.

— Т-так... Добре.

Тояма під пильним поглядом Аїзави відчув себе наче жаба перед змією, тож був змушений покірно піти за нею.

— Окіто-кун, вибач. Забираю обох.

— Добре, тільки з Юкі, будь ласка, м'якше.

Чіхіро, бачачи, як Тояма злякано стиснувся, не знаючи, що йому скажуть, промовив це напівжартома.

— Та я ж не збираюся їх їсти! Ну що, ходімо вже.

Аїзава ніяково потягнула за собою Тояму та Уехару і вийшла з класу.

— Ой, ну справді, тепер це виглядає так, ніби я якась страшна людина, що витягла вас на розбірки... Ну й ну.

Аїзава бурчала собі під ніс, ідучи попереду Тоями та Уехари, поки вони не підійшли до автоматів із напоями в кінці коридору.

— Тож, Міко, про що розмова? Щось таке, про що не можна поговорити в класі?

— Маріко, ти помітила, яка дивна атмосфера була в класі під час перерви?

— Ну, так, загалом... Відчула, що обстановка якась не така, як завжди.

— А ти, Тоямо?

Аїзава кинула погляд на Тояму, вимагаючи його думки.

— У мене так само, як і в Уехари-сан. На нас дивилися якось не так, як зазвичай, чи щось таке.

— Ось воно що... Схоже, ви обоє справді нічого не знаєте. Погляньте сюди.

Аїзава дістала смартфон, і Тояма з Уехарою зазирнули в екран.

«Слухайте, є ж у нас у класі один сірий тип, як його там? Ну, той, що товаришує з хлопцем, схожим на дівчину».

«Ти про Тояму?»

«Точно-точно. Кажуть, Уехара з ним зустрічається».

«Е? Та ну, бути такого не може. Вони ж взагалі не пара».

«Та ні, кажуть, їх бачили разом у книжковому перед вокзалом, і відколи Тояма в бібліотечному комітеті, Уехара постійно туди заглядає».

«Якщо так подумати, то справді».

«Якщо це правда, то я йому заздрю».

«А взагалі, чому саме Тояма, з усіх людей?»

«Це поки що тільки чутки, тож точно не відомо. Хлопці, не вішайте носа».

— Що це таке?! Про нас із Уехарою-сан ходять чутки, ніби ми зустрічаємося?!

На екрані смартфона було листування з абсолютно безпідставними чутками про те, що Тояма та Уехара мають романтичні стосунки.

— Не може бути?! Про нас із Тоямою пустили плітки?

Уехара не могла приховати здивування, але вираз її обличчя чомусь здавався радісним.

— Щойно почалася обідня перерва, мене запросили в цей анонімний груповий чат. Оскільки там мова про вас, то вас обох, схоже, туди не кликали.

— Тож ось чому на нас так дивилися в класі... Уехаро-сан, вибач. Через мене пішли такі безглузді чутки.

— Чому ти вибачаєшся, Тоямо? Ти ж не зробив нічого поганого, хіба ні?

— Ну... Я подумав, що тобі може бути неприємно, якщо про тебе пустять чутки з кимось на кшталт мене.

— Мені зовсім не неприємно! Ба більше, я навіть рада... мабуть... Та це я так, жартую.

Уехара злегка опустила голову, від збентеження, і її голос поступово став настільки тихим, що його ледве можна було розібрати.

— У-Уехаро-сан?! Навіть жартома не кажи такого, бо нас і справді неправильно зрозуміють!

— Ну й нехай собі говорять, хіба не байдуже? Чи тобі, Тоямо, неприємно, якщо про нас ходитимуть чутки?

Уехара спідлоба зазирнула Тоямі в обличчя.

— Т-так близько!

Тояма мимоволі зафіксував погляд на рожевих, м'яких на вигляд і гарної форми губах Уехари, що опинилися зовсім поруч, і поспіхом відвів очі.

— Справа не в тому, що неприємно... просто... це...

— Кхе-кхе... Ви двоє і справді зустрічаєтеся?

Аїзава, яка досі мовчки спостерігала за цим діалогом, демонстративно покашляла і з дещо втомленим виглядом поставила запитання.

— Н-нічого подібного?! Ми не зустрічаємося! Правда ж, Уехаро-сан!

Тояма, частково від сорому, почав щосили це заперечувати.

— Ну навіщо ж так затято заперечувати...

Уехара через таке палке заперечення Тоями здавалася незадоволеною.

— Дивлячись на вас, мені вже й самій здається, що не дивно, чому вас неправильно зрозуміли...

Усвідомивши, схоже, що їхня розмова нагадувала безглузду сварку закоханої парочки, Тояма та Уехара нічого не відповіли й ніяково замовкли.

— Ну, менше з тим, поводьтеся обережніше, щоб про вас не пішли ще дивніші чутки.

— Аїзаво-сан, дякую, що розповіла. Я намагатимусь бути обережним.

— Добре, буду обережною!

Тояма, занепокоєний тим, що чутки про них з Уехарою можуть поширитися далі, твердо вирішив діяти обачно, тоді як сама Уехара, схоже, не дуже цим переймалася і не відчувала жодної небезпеки.

— Чи ця дівчина взагалі хоч щось розуміє... Якщо помічу якісь зміни, я вам скажу.

Аїзава зітхнула від легковажності Уехари, але Тояма чітко бачив, що вона просто щиро хвилюється за свою подругу.

◇

Після уроків того дня, коли Аїзава розповіла про дописи в мережі, Тояма прийшов до кімнати Такаї.

— Сьогодні щось сталося?

Відчувши, схоже, що Тояма поводиться не так, як зазвичай, Такаї запитала його про це лагідним тоном.

— Та ні... Ну... — заминався Тояма, підбираючи слова.

Бачачи це, Такаї розблокувала свій смартфон, що лежав біля дивана, і протягнула йому.

Поглянувши на повідомлення на екрані смартфона, Тояма просто заціпенів від шоку.

Він був здивований уже тим, що Такаї теж запросили до цього групового чату, але справжньою проблемою став сам зміст нових дописів.

— Ц-це... Що це, в біса, таке?

Щойно Тояма побачив ці повідомлення, у нього все всередині похололо, а кров відлила від обличчя.

Вміст групового чату оновився відтоді, як в обідню перерву його показувала Аїзава, і там з'явилися нові дописи.

«Кажуть, ця Уехара — звичайна шльондра».

«Е? Серйозно? Якщо попросити, вона дасть?»

«Та ні, кажуть, вона бере за це гроші».

«Так це ж звичайна проституція».

«Оце шок, я й не думав, що Уехара така дівка».

«Але якщо вона дає за гроші, то я б заплатив».

«Це точно, хоч вона і шльондра, зате личком вдалася і фігурка просто відпад».

«Реально, я б не проти помацати ці її нереальні цицьки».

«Кажуть, Курашіма залишився ні з чим тільки тому, що відмовився їй платити».

«Серйозно? Бідний Курашіма».

«Ага-ага, і кажуть, Уехара якраз займається цим із Тоямою за гроші».

«Дівчата з класу казали, що бачили за корпусом школи, як Тояма передавав Уехарі гроші».

«Ну ще б пак, інакше така краля, як Уехара, навіть не глянула б у бік Тоями».

«Виходить, Тояма не зустрічається з Уехарою-сан, а просто платить їй?»

«Саме так, вона просто розводить Тояму як лоха, ахаха».

Історія чату була вщент забита абсолютно безпідставною брехнею, наклепами та брудними образами.

— Що... що це, в біса, таке...

Серце Тоями закалатало настільки сильно, що він майже чув власні удари. В очах усе замиготіло, а дихати стало важко.

— Мене запросили в цей чат, щойно сьогодні почалася обідня перерва, — промовила Такаї.

Оскільки Такаї не спілкувалася у класі з Тоямою та рештою, її, очевидно, теж додали до цього чату.

— Мені в обідню перерву Аїзава-сан уже показувала дописи... але тепер їхній зміст став значно бруднішим і жорстокішим...

Коли вони зустрілися після уроків у бібліотеці, Уехара поводилася як зазвичай. Отже, нові повідомлення з'явилися вже після закінчення занять.

— Тобто мішенню для цькування став не лише я, а вже й Уехара-сан? Але чому? Хіба вона не найпопулярніша дівчина в класі?

Чи це той випадок, коли від любові до ненависті один крок?

Тояма з болісним виразом обличчя знову і знову шукав відповіді у власних думках.

— Це все через мене... Якби я не зв'язався з Уехарою-сан, нічого б цього не сталося... Чорт забирай!

Охоплений почуттям провини, Тояма так міцно стиснув кулаки, що нігті вп'ялися в долоні.

Голову пригніченого, похиленого Тоями раптом окутало щось м'яке та приємне на запах.

— Не звинувачуй себе. Ти ні в чому не винен, Юкі.

Такаї притиснула голову Тоями до своїх грудей, намагаючись його заспокоїти.

— Але що ж мені робити...

Тоямі було байдуже, навіть якщо брудними словами поливатимуть його самого, але якщо так триватиме й далі, під удар цієї класної злоби потрапить і Уехара. Тояма хотів бодай її якось захистити, але в голову не приходило жодної думки, як це зробити.

— Я й сама не знаю, як краще вчинити. Але зараз — терпи. І будь ласка, захисти Уехару-сан.

— ...Я зрозумів. Такаї, я хочу, щоб ти поводилася з нами так само, як і раніше. Якщо ще й тебе в це втягнуть, я собі цього ніколи не пробачу.

— За мене не хвилюйся. Я, як і досі, залишатимусь у класі просто порожнім місцем.

Сказавши це, Такаї міцно обійняла Тояму.

Обоє роздягнені обіймали одне одного, і Тояма, уткнувшись обличчям у груди Такаї, нарешті зміг трохи заспокоїтися.

«Ці наклепи потрібно зупинити за будь-яку ціну». — твердо пообіцяв собі хлопець.

◇

Наступного ранку Тояма, потираючи сонні очі, снідав і паралельно впорядковував у голові все, що сталося вчора.

Спершу він припускав, що винуватцем, який спланував ці наклепи в чаті, був якийсь хлопець, закоханий в Уехару, але якщо добре подумати, не варто виключати й версію з дівчиною.

Серед повідомлень був один брехливий допис:

«Дівчата з класу казали, що бачили за корпусом школи, як Тояма передавав Уехарі гроші».

Цілком можливо, що якась дівчина, закохана в того самого хлопця, який зі свого боку заглядається на Уехару, з почуття сліпої помсти поширює цю брехню та образи.

Тояма не сумнівався, що це хтось із їхнього класу, проте він геть не мав уявлення, як зупинити це цькування.

Зіткнувшись із глухим кутом на самому початку, Тояма від безсилля впав обличчям на кухонний стіл.

— Братику, що з тобою? Тобі зле?

Побачивши Тояму, який із самого ранку мав такий млявий вигляд, Нацукі занепокоєно звернулася до нього.

— Усе гаразд, просто трохи не виспався.

Тояма відірвав обличчя від столу і, щоб не змушувати її хвилюватися, щосили спробував удати повний спокій.

— Ти й учора якось пізно повернувся. Тобі треба нормально відпочивати. Я чула, що брак сну скорочує життя!

Учора він затримався, бо довго пробув із Такаї, але ж не скажеш сестрі, що був із дівчиною.

— Ага, я буду обережнішим. Якщо я помру, ти ж сумуватимеш?

— Звісно! Якщо я більше не зможу нюхати твій запах, що мені тоді робити?

Виходить, вона хвилюється не так за його життя, як за його запах.

Це було настільки в стилі дивакуватої Нацукі, що Тояма мимоволі всміхнувся. Завдяки цьому в нього навіть трохи додалося сил.

— Нацукі, дякую тобі.

— Га? Та я ж не зробила нічого такого, за що треба дякувати. Братику, ти якийсь дивний.

— Та ні, ти просто завжди додаєш мені бадьорості.

Тояма злегка поплескав Нацукі по голові.

— Гей, не поводься зі мною як із дитиною!

Нацукі зніяковіла, але водночас розпливлася в задоволеній усмішці.

Поки вони так теревенили, час збігав, і вже пора було виходити з дому, щоб не запізнитися.

— Чесно кажучи, мені страшно йти до школи.

Тоямі було байдуже, якщо знущатимуться суто з нього. Але йому було страшно, що постраждають близькі та дорогі йому люди.

Він пообіцяв Такаї, що захистить Уехару.

Тому... Тояма мусить іти до школи, навіть якщо доведеться зціпити зуби. Щоб уберегти Уехару від цієї злоби.

— Ну, я пішов.

— О, Нацукі теж іде з тобою!

Хоч це й була середня школа, вони навчалися на території одного закладу. Оскільки ніхто не знав, хто саме за ними стежить, Тояма в жодному разі не міг показуватися на людях разом із Нацукі.

— Вибач, ми не можемо піти разом. Мені прикро, Нацукі, але я хочу, щоб ти пішла сама.

— Е?! Чому це? Братику, ти точно якийсь дивний. Поясни причину!

— Не можу. Саме тому, що ти мені дорога, ми не можемо йти разом. Будь ласка, просто зрозумій це.

Якщо він розповість усе як є, Нацукі розлютиться і обов'язково спробує щось удіяти. А зловмисник, помітивши її дії, може зробити мішенню і її. Тояма не хотів більше нікого в це втягувати.

— ...Добре. Якщо ти аж так наполягаєш, я більше не питатиму.

— От і розумниця, люблю слухняних дівчаток.

Тояма з полегшенням зітхнув, коли йому нарешті вдалося переконати Нацукі.

— Тоді я піду трохи раніше.

— Угу, добре.

Так Тояма й Нацукі вирушили до школи нарізно.

Прийшовши до школи, Тояма перевірив шафку — там було порожньо. Він перевзувся у змінне взуття і попрямував до кабінету.

Перед дверима класу хлопець глибоко вдихнув і, наче зважившись на відчайдушний крок, переступив поріг.

— !

Щойно він увійшов, погляди всіх присутніх учнів умить прикувалися до нього. Більшість із них точно бачили те листування в чаті. І більша частина, напевно, повірила в цю брехню.

Тояма оглянув клас, але Уехари ще не було. Схоже, вона ще не прийшла, і хлопець подумки зітхнув із полегшенням.

Проте, чи зможе сама Уехара витримати ці погляди, повні нездорової цікавості? Навіть Тоямі, якого зазвичай називають непомітним інтровертом і який звик пропускати таке повз вуха, зараз було вкрай огидно.

Під цими допитливими поглядами Тояма дійшов до свого місця.

Оскільки хлопець вийшов із дому пізніше, ніж зазвичай, Чіхіро сьогодні прийшов раніше за нього.

— Чіхіро, доброго ранку.

Тояма сів на свій стілець і звернувся до Чіхіро, який сидів попереду спиною до нього.

— Юкі? Доброго ранку...

Коли Чіхіро повернувся, вираз його обличчя був явно пригніченим.

У вчорашніх повідомленнях, наскільки пам'ятав Тояма, Чіхіро згадали лише раз, назвавши «хлопцем, схожим на дівчину».

— Чіхіро, ти, схоже, теж знаєш про той груповий чат.

— Так... Мене туди не запрошували, тому я нічого не знав, але мені розповів один друг із класу. Судячи з твого вигляду, ти теж уже все знаєш?

— Звісно, знаю.

— Юкі, ти як після такої брехні? Якщо все так залишити, весь клас так і думатиме про тебе казна-що. Треба якось розвіяти це непорозуміння.

— За мене не хвилюйся, але от за Уехару-сан я справді переживаю. Адже найбільше абсолютно безпідставного бруду вилили саме на неї.

Раптом погляди однокласників, які досі шушукалися, дивлячись на Тояму, перемістилися на вхідні двері. До класу увійшла Уехара. Під прицілом десятків очей вона трималася так, ніби нічого не змінилося.

— Невже вона ще нічого не знає?

Уехара, супроводжувана шепотом та поглядами однокласників, абсолютно спокійно сіла на своє місце.

Тояма вагався, чи варто їй зараз щось казати.

— Що робити? Підійти й поговорити з Уехарою-сан?

Поки він розривався між думками щодо цієї делікатної теми, до класу безжально увійшов класний керівник, пан Міямото.

— Чорт! Упустив момент!

Тояма подумки вилаявся, звинувачуючи обставини, хоча насправді просто сам задовго вагався.

— Юкі, заспокойся, — тихо промовив Чіхіро, який сидів попереду й помітив його стан, закликаючи не гарячкувати.

День тільки почався. Просто зараз нічого не станеться. Він підійде до Уехари на перерві або вже під час обіду. Тояма глибоко вдихнув, щоб опанувати себе.

Зрештою, на коротких перервах Тояма так і не наважився підійти до Уехари, і ось настала обідня перерва.

Уехара, яка зазвичай сама приходить до їхніх із Чіхіро місць, цього разу не поспішала. Тояма подивився в бік її парти — вона про щось розмовляла зі своєю близькою подругою Аїзавою.

— Уехаро-сан, можна тебе на хвилинку?

Розуміючи, що далі зволікати не можна, Тояма рішуче підійшов і звернувся до неї.

— Тоямо... Міко, вибач, я зараз підійду.

— Аїзаво-сан, вибач, що перервав вашу розмову.

— Та нічого, не переймайся. Ідіть.

Попри несподіване втручання Тоями, Аїзава анітрохи не розсердилася, лише легенько змахнула рукою і повернулася до свого місця.

— Уехаро-сан, тут не найкраще місце для розмови, ходімо з класу кудись в інше місце.

— Так, мабуть, так буде краще, — відповіла Уехара, озирнувшись на кабінет. Схоже, вона чудово розуміла, що зараз вони є головним об'єктом загальної уваги.

Уехара підвелася, і вони разом із Тоямою рушили до виходу з класу.

— Гей, дивіться, ці двоє... Цікаво, те повідомлення — правда?

— Може, вони йдуть за корпус школи, щоб передати гроші?

— Та ну, не стануть вони робити таке в школі. Та записка — то просто фейк.

Дійшли до них уривки чужих розмов. Схоже, клас поки що вагався і не знав, чому вірити.

Проводжувані цим тихим шепотом однокласників, Тояма та Уехара вийшли в коридор.

— Уехаро-сан, ти як, тримаєшся?

— Т-так... Усе гаразд.

Хоч Уехара й сказала, що все добре, у її голосі не було звичної енергії — вона здавалася втомленою.

— Що будеш пити, Уехаро-сан? Я пригощаю.

Вийшовши з класу, вони підійшли до тих самих автоматів із напоями в кінці коридору, де вчора розмовляли разом з Аїзавою.

— Ой, та ну, незручно якось. Я сама заплачу.

— Це ж я тебе покликав, тому я й пригощаю.

Уехара замовкла, на мить замислившись, але швидко відповіла:

— Ну добре, тоді... чай із молоком.

Тояма купив напій і протягнув їй.

— Дякую. Знаєш, Тоямо, а ти, схоже, вмієш поводитися з дівчатами. Так упевнено й без жодного збентеження сказати: «я пригощаю».

— Мені здається, це цілком природно...

— Зовсім ні. Багато хлопців, коли підходять до мене, починають так ніяковіти й бубоніти собі під ніс, що взагалі нічого не розібрати.

— Ну, насправді я цілком можу зрозуміти почуття тих хлопців.

— Це як?

— Для них ти — наче недосяжна квітка на вершині гори. Звісно, коли вони опиняються з тобою наодинці, то починають сильно нервувати.

— Е-е? Та яка з мене квітка, я ж не якийсь айдол, а звичайнісінька дівчина.

Уехара, схоже, зовсім не усвідомлювала власної привабливості. Для більшості пересічних хлопців у класі вона була тією, про кого можна лише мріяти, але до кого неможливо дотягнутися. Курашіма, який завдяки своїй популярності був занадто самовпевненим, подібних комплексів точно не мав.

— Можливо, ти сама так про себе й думаєш, але от люди навколо бачать тебе зовсім інакше.

— Хм... Невже це справді так? — Уехара все одно не могла цього до кінця збагнути.

— Ти вродлива, мила, і характер у тебе просто бездоганний. Думаю, для хлопців із нашого класу ти — дівчина номер один, із якою вони хотіли б зустрічатися.

— Е? Що? Т-Тоямо... Ну навіщо ти так мене захвалюєш, я аж не знаю, куди себе подіти...

Від таких раптових і щирих компліментів Тояма змусив Уехару розгубитися. Ця її скромність і відсутність зарозумілості теж були частиною її неймовірного шарму.

— А... а ти, Тоямо... Ну... теж хотів би... щоб я була твоєю дівчиною? Ну, це я просто так...

Ой, невже він знову спровокував непорозуміння? Щоки Уехари спалахнули рум'янцем, і вона спідлоба зиркнула на Тояму, чекаючи на відповідь.

— А, ні, я мав на увазі загальну думку хлопців, а не конкретно себе!

— А-а, ось воно що... — розчаровано протягнула Уехара і помітно знітилася.

— Т-так ось, повертаючись до теми твого успіху в класі...

— Ми все ще продовжуємо цю розмову? Мені ж ніяково...

Дівчина була зовсім збентежена такою кількістю компліментів. Проте Тояма не міг оминути цю тему, адже вона безпосередньо стосувалася тих брудних пліток, що поширювалися зараз.

— Але тепер про головне. Уехаро-сан, ти знаєш, що крім чуток про те, ніби ми зустрічаємося, в чаті з'явилися нові, набагато гірші дописи?

Приховувати це не було сенсу, тому Тояма одразу перейшов до суті.

— Так... Учора ввечері Міка скинула мені скріншоти, тому я знаю.

Як і у випадку з Такаї, яка розповіла все Тоямі, в Уехари була надійна опора в особі Аїзави.

— Тоді так буде простіше. Якщо говорити відверто, то вся ця брудна історія — справа рук або якоїсь дівчини, яка заздрить твоїй популярності, або якогось хлопця, який просто шаленіє від ревнощів через те, що ти останнім часом спілкуєшся зі мною, звичайним непомітним типом.

— Як так... Ми ж нічого поганого не зробили... Чому...?

Це було жорстоко, але Тояма вважав, що їй краще знати правду, тому сказав усе прямо, без жодних прикрас.

— Виходить... це через мене тебе в усе це втягнули...

Як Тояма й передбачав, Уехара одразу ж почала звинувачувати себе в тому, що підставила його.

— Це не так! Мене обрали мішенню лише тому, що я тихий інтроверт, з якого легко знущатися. Коли ти спілкувалася з Курашімою, нічого ж подібного не було?

— Ну, так...

— Ті, хто вважають Курашіму вищим за себе, сприймали це як належне — мовляв, він красивий і популярний, йому можна. Але коли вони побачили, що я, кого вони вважають нижчим за себе, спілкуюся з тобою — дівчиною, яка для них є недосяжним ідеалом, у них прокинулася заздрість, яка швидко переросла в ненависть: «Чому саме цей невдаха?».

Нинішні наклепи — це саме наслідок такого мислення. Тож Тояма вважав, що й сам приклав до цього руку.

— Тому в цій ситуації винен саме я. Вибач, що через мене постраждала й ти, Уехаро-сан.

— Ні... Ти не винен, Тоямо. Немає ніяких «вищих» чи «нижчих» людей, чому вони взагалі так думають? І скільки ще це триватиме...

Уехарі, яка завжди була улюбленницею долі й ходила «сонячною стороною» життя, мабуть, важко було це збагнути. Проте Тояма, який звик залишатися в тіні, знав це з власного досвіду.

— Те, що сталося, вже не змінити. Тому краще подумаємо, що нам робити далі.

— Твоя правда... І що ж нам робити? Я зовсім безпорадна, навіть не уявляю, як бути.

Уехара тихо промовила це з абсолютно виснаженим виглядом. Побачивши її в такому розпачі, Тояма почав гарячково міркувати. Він більше не міг дозволити, щоб вона страждала. Має ж бути якийсь спосіб переломити цю ситуацію.

Між ними запанувала тиша. Раптом у голові Тоями щось промайнуло, вираз його обличчя змінився, і він нарешті перервав мовчанку.

— ...Уехаро-сан, у мене є план.

— Е? Ти щось придумав?

— Так. Якщо ми все так залишимо, чутки не вщухнуть, а навпаки — розростуться у ще гірший бруд. Тому ми маємо діяти відкрито й рішуче.

— Згодна, якщо просто чекати, само собою нічого не вирішиться... То який у тебе план?

Тояма, відштовхуючись від ідеї з підкинутою запискою, розповів Уехарі свій задум.

— І ти хочеш використати такий метод?

— Це означає, що тобі теж доведеться прийняти удар на себе. Ти готова допомогти мені в цьому?

Задум Тоями вимагав, щоб вони вдвох відкрито протистояли тим, хто поширює ці наклепи. Ризик був колосальним.

— ...Так, я згодна. Я вірю тобі, Тоямо, а разом із тобою мені не страшно.

— Вибач, що не зміг придумати нічого кращого.

— Та ну, припини. Ти ж так сильно хвилювався за мене і з усіх сил намагався щось придумати. У нас обов'язково все вийде!

Почувши такі слова підтримки від Уехари, Тояма відчув величезне полегшення.

— Тоді діємо завтра, під час класної години.

— Домовилися! Тоямо, тільки не перенапружуйся, прошу.

— Не хвилюйся, усе буде під контролем.

Чи справді все вдасться? Попри внутрішню тривогу, Тояма намагався триматися мужньо, щоб Уехара нічого не помітила.