Розділ 8 — Початок кінця

Розділ 8: Початок кінця

Після того як трійця провела човен, вони пішли до будинку відпочинку, щоб залишити речі.

У будинку відпочинку стояли в ряд три односпальні ліжка та один стіл. Крім того, там був установлений кондиціонер.

— Тут навіть кондиціонер є... — здивувалася Уехара, але, напевно, кожен, хто зупинявся тут уперше, думав так само.

— І справді... Значить, у них є власна генераторна установка, — навіть такий розважливий Тояма і подумати не міг, що на безлюдному острові можна буде проводити час у такій комфортній кімнаті.

— Не дивно, що це місце таке популярне. Схоже, сестра забронювала його вже дуже давно.

— Через це мені якось незручно перед усіма...

Ре й на, Аїзава та Окіта теж, мабуть, чекали на цю поїздку. Але вони відмовилися від неї заради Тоями та дівчат.

Коли вони про це замислилися, усіх трьох і справді охопило почуття провини.

— До речі, а о котрій годині вечеря?

— Юкі, тут написано, що о вісімнадцятій, — підказала Такаї, дивлячись в інформаційний листок, який їй дали на рецепції.

— Зрозуміло. Уже майже час, тож ходімо.

— А людей тут чимало, — пробурмотіла Уехара, озираючись довкола, коли вони прийшли на літню терасу їдальні. Навколо було гамірливе товариство з інших відпочивальників: сімей із дітьми та закоханих пар.

— Знову барбекю... — Тояма та дівчата криво усміхнулися, усвідомивши, що їм знову доведеться їсти те саме барбекю, що й удень.

— Рейна-сан, схоже, забула, що на вечерю для мешканців теж буде барбекю. — Чи вона просто хотіла з'їсти його й увечері, було невідомо, але на Рейну ця помилка зовсім не схожа.

— Треба ж, Рейна-сан помилилася — яка рідкість, — Уехара, схоже, думала про те саме.

— Моя сестра теж не всемогутня, — коли думаєш про це, то бачиш, що й досконалі люди помиляються, і це викликає певну близькість.

— Схоже, ми знову щось залишимо... — Такаї занепокоєно захвилювалася, що вони не зможуть усе доїсти.

Справді, їсти барбекю двічі поспіль — вдень і ввечері — було дещо занадто.

— Але ми зголодніли, тож, може, неочікувано легко з усім упораємося? — пообіді вони багато плавали й витратили чимало сил, тому вже хотілося їсти.

— Твоя правда... Я ось відчув цей запах, і мені теж здалося, що пахне смачно, тож, може, воно й піде?

— Ох, наїлися... — зрештою, усі троє з'їли все до останньої крихти.

Вдень здавалося, що порція Окіти залишилася зайвою, але за вечерею Тояма з'їв трохи більше, тому їм вдалося спустошити тарілки.

Хоча, судячи з усього, Тояма просто терпіти не міг залишати їжу, тому їв через силу.

— Тояма, ти як? — Уехара турботливо зазирнула Тоямі в обличчя.

— Ну, якось тримаюся... — від овочів шлунок швидко наповнюється, тому Такаї та Уехара налягли переважно на них, а Тояма заповзято їв м'ясо, завдяки чому вони й змогли все з'їсти.

— Ходімо прогуляємося островом, щоб утряслося. Кажуть, якщо пощастить, можна навіть побачити, як морські черепахи відкладають яйця, — Тояма дізнався з власних пошуків, що на пляжі в зоні, де купатися заборонено, іноді з'являються морські черепахи.

— Якраз починає сутеніти, тож час підходящий.

Зараз годинник показував трохи більше пів на восьму. Сонце майже сіло, тому, коли вони дістануться пляжу, вже зовсім стемніє.

— До речі, там же, мабуть, немає ліхтарів, і буде непроглядна темрява? Як ми будемо йти? — Уехара була права: звідки на безлюдному острові взятися вуличним ліхтарям. Коли Тояма з Такаї гуляли тут удень, ліхтарів вони теж не помітили.

— У будинку відпочинку був ліхтарик, може, візьмемо його? — Тояма згадав про світлодіодний ліхтарик, який висів біля входу.

— Тояма, тоді нам треба спочатку повернутися до будинку.

Вони повернулися до будинку відпочинку по ліхтарик, а коли знову вийшли на вулицю, навколо вже панувала темрява.

— Ви обоє, тримайтеся ближче до мене. Якщо раптом розійдемося, у нас, звісно, є ліхтарики на телефонах, але покладатися лише на них якось боязко.

— Добре, я зрозуміла. Буду обережною, — відповіла Уехара, а Такаї мовчки кивнула на її слова.

Вийшовши з будинку відпочинку, трійця попрямувала в темряві вузькою стежкою, по обидва боки якої густо розрослася трава заввишки в людський зріст, до того самого пляжу, куди черепахи припливали відкладати яйця.

— Хоч сонце вже зовсім сіло, тут світліше, ніж я думала, — пробурмотіла Уехара, дивлячись під ноги.

— Місячне світло яскравіше, ніж здавалося, — мабуть, тому, що навколо море, повітря чисте й немає високих перешкод.

— Юкі, з таким місяцем нам і одного ліхтарика буде більш ніж достатньо.

Оскільки Тояма та Такаї вже гуляли островом удень, у їхніх головах вималювалася карта, завдяки чому вони без пригод дісталися до зони, де купатися заборонено.

Озирнувшись довкола, вони не побачили жодного силуету — поблизу не було нікого, крім них трьох.

— Цікаво, чи побачимо ми черепаху? — серце Уехари калатало від передчуття.

У чистому повітрі місячне світло заливало море й піщаний пляж. Тояма йшов уздовж узбережжя, тримаючись трохи подалі від самої води.

Непомітно для них самих розмова вщухла, і вони замовкли. Навколо було чути лише шум хвиль та шурхіт кроків по піску. Ці тихі й м'які звуки принесли спокій у їхні душі.

За кілька хвилин ходьби Тояма вимкнув ліхтарик і раптово зупинився.

— Юкі, що таке? — коли Такаї тихо покликала його, Тояма приставив вказівний палець до губ, показуючи жестом «тихіше», і вказав рукою в бік пляжу.

Такаї подивилася в напрямку, куди вказував Тояма, і її погляду відкрилася морська черепаха, яка саме відкладала яйця.

Уехара, помітивши черепаху, теж застигла від подиву.

Тояма та дівчата затамували подих, щоб черепаха їх не помітила, і стали спостерігати за процесом.

Кажуть, що морські черепахи викопують задніми лапами яму в піску й відкладають туди близько сотні яєць за раз, що займає приблизно дві години.

«Подумати тільки, що я побачу це на власні очі... Хотілося б мені показати це й усім іншим».

Тояма відчув провину через те, що через них вони не змогли подивитися на це видовище всією компанією.

Він чув історію, ніби черепахи плачуть, коли відкладають яйця, але з такої відстані розгледіти це було неможливо. Проте Тояма тремтів від хвилювання, що став свідком цього моменту.

Такаї та Уехара, які тихо спостерігали поруч із ним, теж були глибоко зворушені цією неймовірною сценою — у їхніх очах, що відбивали місячне світло, заблищали сльози.

Минула, мабуть, десь година з того часу, як Тояма та дівчата знайшли черепаху, коли вона нарешті закінчила відкладати яйця й повернулася в море.

— Тояма... Я й уві сні не могла подумати, що ми справді побачимо, як морська черепаха відкладає яйця...

— Це було так зворушливо... Подумати тільки, що я стану свідком такої миті...

І в Уехари, і в Такаї очі все ще блищали від сліз, тримаючи в собі відгомін пережитих емоцій.

— Мене це теж... глибоко зачепило. Я справді щасливий, що зміг побачити таке дивовижне видовище разом із Такаї та Уехарою-сан.

— Тояма... Я теж.

— Так, Юкі... Я також...

У цю мить Тояма відчув, що почуття їх трьох злилися в одне.

— Уехаро-сан, я хочу, щоб ти дещо вислухала.

— Так...

Тояма наважився розказати все своїми власними устами.

— Невдовзі після того, як я перейшов у другий клас [1] , ми з Такаї почали стосунки, які обмежувалися лише сексом. На той час і я, і Такаї вважали стосунки з людьми чимось обтяжливим, тому я переконав себе, що якщо в мене є Такаї, то більше нічого не потрібно. Думаю, Такаї відчувала те саме. Ми просто зализували рани одне одного, будучи зручними партнерами.

Тояма перевів подих, і тоді заговорила Такаї.

— Я весь час жила, закрившись у власній мушлі — і в середній, і в старшій школі. Через це моя присутність ставала дедалі непомітнішою. І ось тоді Юкі, який був у бібліотечному комітеті, сказав мені: «Ти так багато читаєш». Мені було неймовірно приємно, що хтось справді помічає моє існування. Тому я захотіла стати ближчою з Юкі, захотіла, щоб він мене не забував, і запросила його до своєї кімнати. Відтоді я стала залежною від Юкі.

Коли Такаї закінчила розповідь про те, як усе починалося, Тояма знову заговорив.

— І саме в той час Уехара-сан побачила, як я купував презервативи. Чесно кажучи, тоді в мене була Такаї, тому Уехара-сан мене не цікавила. Я просто не хотів зайвих клопотів і відверто уникав тебе. Через це Курашіма ліз до мене, і мені влаштовували цькування. Але коли я заявив про це на виховній годині, знайшлося чимало однокласників, які мене підтримали. І я був радий, що Аїзава-сан теж мене визнала.

Саме з того часу стосунки між Тоямою, Такаї та Уехарою зрушили з місця.

Далі почала розповідати Такаї.

— Після того випадку я зрозуміла свої справжні почуття. Я думала, що саме тоді, коли Юкі обіймає мене, він визнає моє існування, але насправді все було інакше, усе було набагато простіше. Я зрозуміла, що хочу, аби він обіймав мене, просто тому, що люблю Юкі... Ні, це ти, Уехаро-сан, змусила мене це зрозуміти. Завдяки тобі Юкі крок за кроком змінювався. А я зовсім не змінювалася, і в мені залишалися лише заздрощі та почуття неповноцінності щодо тебе, яка так змінила Юкі. Тому я намагалася утримати його своїм тілом, зваблювала його, а щоб мати гроші на те, щоб бути разом, з головою поринула в підробіток і завалила іспити. Але саме це стало поштовхом для того, щоб я змогла почати все спочатку зі своєю родиною.

Попри те, що Тояма та Такаї говорили в односторонньому порядку, Уехара слухала їх мовчки.

— На той час мене вже тягнуло до Уехари-сан. Моє серце калатало поруч із яскравою та позитивною Уехарою-сан. Нещодавно я зрозумів, що це, мабуть, і є кохання. Такаї дарувала мені спокій. До Такаї я плекаю ніжні почуття. Я не можу просто так назвати це любов'ю, але... до Такаї та до Уехари-сан я відчуваю зовсім різні почуття. Почуття симпатії, які я не можу приховати чи підробити.

Такаї та Тояма нарешті відкрили одне одному свої справжні, чисті почуття без жодної фальші. Почувши це, Уехара нарешті заговорила.

— Коли я... почула від Такаї-сан про її стосунки з Тоямою, мені було по-справжньому боляче, сумно і важко. Але я здивувалася сама собі: замість того, щоб здатися й відпустити Тояму, почувши це, я стала прагнути його ще дужче. Оскільки Такаї-сан сказала, що «Юкі тягне до Уехари-сан», я подумала, що здаватися ще зарано. І знаєш... саме завдяки Такаї-сан я змогла зустріти Тояму. Адже якби не ваші з Тоямою тілесні стосунки, ми б ніколи не зустрілися тоді, коли ти купував презервативи. Якби не та зустріч, ми з Тоямою не приїхали б зараз ось так разом на Окінаву, а були б просто однокласниками. Усе те, що накопичувалося між тобою й Такаї-сан у минулому, привело тебе до теперішньої мене. Тому... я вважаю це не випадковістю, а неминучою долею.

Уехара приховано натякала на те, що навіть статус секс-партнерів між Такаї та Тоямою був одним із кроків, які вони пройшли до сьогоднішнього дня, і це було необхідно.

— Якби не Уехара-сан, я, можливо, так і не поговорила б знову зі своєю родиною.

Такаї вважала, що саме Уехара стала тим поштовхом, який допоміг їй знову знайти спільну мову з сім'єю, і це теж було необхідно для того, щоб вони опинилися тут і зараз.

— У центрі наших із Такаї стосунків завжди була Уехара-сан. Минуле нас трьох накопичувалося крок за кроком, і саме тому ми зараз такі, які є. Тож... я хочу дізнатися, що чекає на нас попереду, якщо ми й надалі втрьох будемо крок за кроком збирати наше «теперішнє». Сестра казала, що це може бути крахом. Вона також казала, що ми ненормальні. І я думаю, вона права. Якщо ми розповімо про це комусь іншому, нам без вагань скажуть: «Ви божевільні». Але... попри все... я хочу дізнатися, куди веде шлях, який ми прокладаємо втрьох.

Тояма дістав із наплічної сумки три маленькі загорнуті пакуночки й простягнув їх Уехарі та Такаї.

— Розгорніть.

Тояма підштовхнув дівчат перевірити, що всередині.

— Браслет...? — першою відкрила свій пакунок Такаї.

— Невже це... невже...?

Те, що Тояма подарував дівчатам, виявилося плетеними в техніці макраме браслетами зі склом хотару, які так хотіла Уехара.

— Так, це той самий браслет, який хотіла Уехара-сан. Звісно, у мене теж є такий. Якщо Такаї та Уехара-сан відчувають те саме, що й я, і якщо ви теж хочете дізнатися, куди приведе шлях, який ми втрьох будуємо з наших «теперішніх» митей, я хочу, щоб ви одягли їх. Звісно, будь-хто з нас може зняти його в будь-який момент. І ця мить стане фіналом нашого спільного шляху. Тобто, навіть теперішня мить може виявитися цим фіналом.

Якщо є початок, обов'язково настане й кінець. Ніхто не знав, як довго всі троє носитимуть ці браслети; ці речі, що пов'язували їх разом, у певному сенсі були проклятими артефактами.

Першим браслет на руку одягнув Тояма. Слідом за ним, без жодних вагань, просунули руки в браслети й дівчата.

Ця трійця, що без найменших сумнівів одягла прокляті артефакти, безперечно, була психічно зламаною. Проте ніхто з них не шкодував про це. Одягнувши їх, вони створили між собою стосунки співзалежності, у яких довірили власні долі одне одному.

Тояма та дівчата злилися в одне ціле й почали рухатися в одному напрямку.

— Давайте вже повертатися.

Цій трійці, що тепер носила браслети, більше не потрібно було нічого доводити чи з'ясовувати між собою.

Повернувшись до будинку відпочинку, вони попрямували в душ.

— Треба ж, у нічний час тут можна користуватися шампунями.

— А я вже думала, що буде катастрофа, якщо митися лише водою — волосся стало б жорстким, як солома.

Такаї та Уехара звернулися до Тоями, який уже помився першим і чекав на них біля роздягальні.

— Схоже, це екологічно чистий шампунь із натуральних компонентів. Він розкладається природним шляхом і не забруднює воду.

— Було б добре, якби ним можна було користуватися і вдень.

— Уехаро-сан, мабуть, якщо вдень величезна кількість людей почне використовувати його у великих обсягах, море все одно забрудниться.

— Ну, якщо так, то нічого не вдієш. Не хотілося б, щоб такий красивий і чудовий острів зник.

— Юкі, ходімо швидше в будинок відпочинку, поки ми знову не спітніли?

— Т-твоя правда. Якщо ми знову спітніємо, то весь сенс миття зникне.

Вони повернулися до кімнати й лягли кожен на своє ліжко.

— Завтра Рейна-сан та інші приїдуть по нас у порт Томарі, так?

— Так, Уехаро-сан. Після цього ми заберемо речі, які залишили в квартирі, і одразу в аеропорт.

— Юкі, як же швидко пролетів час. Подумати тільки, ми вже завтра повертаємося. Навіть якось сумно...

Час, проведений на Окінаві, пролетів для них трьох як одна мить.

— Наступного року через вступні іспити до університету нам буде не до цього, тож наступного разу поїдемо вже десь під час випускної подорожі?

— Тоді ми теж обов'язково поїдемо втрьох.

— Твоя правда, Уехаро-сан.

Проте ні Тояма, ні Уехара, ні Такаї не могли знати, що чекає на них у майбутньому. І все ж зараз вони щиро вірили й ні на мить не сумнівалися, що завжди будуть разом.

— Юкі, Уехаро-сан, я вимикаю світло.

— На добраніч.

Усі троє заснули у своїх ліжках, палко сподіваючись, що все це не виявиться сном.

[1] Оскільки герої навчаються у 2-му класі старшої школи, то їм 16–17 років. У Японії вік згоди становить 16 років, так само, як і в Україні. Але в Японії є виняток: я кщо обом партнерам уже є 13 років, але ще немає 16, їхні стосунки не вважаються злочином, якщо різниця у віці між ними становить менше 5 років. Це зроблено для того, щоб не криміналізувати романтичні стосунки між школярами-підлітками.