Розділ 9 — Епілог

Епілог

Наступного дня Тояма, Такаї та Уехара, які благополучно зустрілися з Рейною та іншими, забрали речі, що залишалися в апартаментах, і вирушили до аеропорту.

— Учора, уявляєте, нам вдалося побачити, як морські черепахи відкладають яйця! — Уехара, яка з радістю розповідала Аїзаві та Окіті про події минулого вечора, залишалася такою ж веселою та життєрадісною, як і завжди.

З іншого боку, Такаї сиділа на лавці в залі вильоту, повністю занурена в читання. І Уехара, і Такаї поводилися як зазвичай, проводячи час так само, як і дотепер.

— Ну що, Тоямо-кун, тобі вдалося як слід поговорити?

Трохи віддалившись від решти, Тояма звітував Рейні про минулу ніч.

— Так, я зміг розповісти їм обом усе.

Рейна знала, чого бажає Тояма. Тому вона хотіла знати лише одне: прийняли вони це удвох чи ні.

— Маріко, цей браслет такий самий, як у Юмі? Коли це ви встигли їх купити? І взагалі, а де мій? — до вух Рейни донеслася розмова Аїзави та інших.

— Браслет?

Почувши ці слова, Рейна помітила на зап'ясті Тоями браслет, якого ще вчора там не було, і все зрозуміла.

— Ось як… Значить, вони обидві прийняли це.

На душі в Рейни було неспокійно. Оскільки вона вважала це відхиленням від норми, то думала, що попереду на цю трійцю чекають суцільні труднощі. Вона мимохідь ловила себе на думці, чи не могла вона зробити для них щось більше. Проте, оскільки вона залишила рішення на розсуд цієї трійці, тепер вона вже нічого не могла вдіяти.

— Так… Старша сестра, дякую вам за все. Я вдячний і за подорож на Окінаву, і за вашу вчорашню турботу.

— Якщо вже ти наважився, то нічого не поробиш… Я лише хочу, щоб ти ні за що на світі не забував те, що я сказала тобі в океанаріумі. Мабуть, це все, що я можу сказати.

— Я викарбую це у своєму серці.

— Що ж, Тоямо-кун, пора вже йти до виходу на посадку.

— Так, сестро.

Тояма, Такаї та Уехара дружно, пліч-о-пліч, попрямували до виходу на посадку. На зап'ястях цієї трійці відбивали світло й виблискували камені однакових браслетів.

В небо Окінави злетів літак, несучи на борту Тояму та інших.

Це синє небо було таким же безкраїм, як і майбутні можливості трьох молодих людей, і мало чистий, прозорий колір юності.

Післямова

Минуло пів року з моменту виходу другого тому. Шановні читачі, як ваші справи? З вами Ямамото Такеші.

Дякую, що взяли до рук і третій том.

Я неймовірно радий, що зміг випустити цей третій том і знову зустрітися з усіма вами.

Оскільки ця післямова містить деякі спойлери, тим, хто ще не читав саму історію, варто бути обережними.

У цьому томі з другої половини сюжету місце дії переноситься на Окінаву , і подорож на Окінаву була одним із тих епізодів, які я дуже хотів написати в «Шітешіра».

Минулого, 2022 року, влітку я планував поїздку на Окінаву під приводом збору матеріалів (хоча насправді автор просто хотів розважитися), але, на превеликий жаль, через тайфуни її двічі довелося відкладати, а в підсумку взагалі скасувати.

Оскільки я люблю Окінаву і в минулому бував там багато разів (напевно, разів десять?), то писав, покладаючись на власні спогади.

Однак відтоді, як почався спалах коронавірусу, я не їздив на Окінаву вже близько чотирьох років, тому ситуація порівняно з тими часами могла змінитися, і в тексті можуть бути певні розбіжності з реальністю, тож прошу сприймати це як художню вигадку.

Заклад, де Тояма та його компанія їли шабу-шабу в тексті, існує насправді. Це справді неймовірно смачне місце, куди я обов'язково заходив щоразу, коли бував на Окінаві. Назву закладу я розкрити не можу, але якщо ви спробуєте пошукати, спираючись на описи в тексті, можливо, вам вдасться його знайти. Будете на Окінаві — неодмінно завітайте.

Крім того, в тексті з’являється мережа фастфуду «A&W», яка також є реальною, а її фірмовий напій рутбір вельми відомий. Цей напій колись створив аптекар, піклуючись про здоров'я свого хворобливого друга; він містить суміш із понад десяти видів цілющих трав, і, як жартували Тояма та інші в тексті, має специфічний запах медичного пластиру. Щоб спробувати його за межами Окінави, іноді доводиться шукати його на виставках місцевих товарів або в магазинах імпортних продуктів, тож якщо вам цікаво, спробуйте якось. Знаєте, він викликає звикання?

На Окінаві є ще багато інших унікальних закладів, про які я хотів написати, але якби я виклав усе, це перетворилося б на гастрономічний роман і відвело б нас від основної сюжетної лінії, тому довелося відмовитися від цієї ідеї. Проте я написав про них у бонусних коротких історіях для окремих магазинів, тож буду вдячний, якщо ви перевірите інформацію про бонуси.

Далі хочу трохи торкнутися змісту третього тому.

Як ви вже зрозуміли після прочитання, на третьому томі історія «Шітешіра» доходить до логічного проміжного фіналу.

Приступаючи до написання «Шітешіра», я чітко вирішив для себе: «не виводити персонажів, які явно виглядають як програшні героїні». Думаю, навіть прочитавши перші два томи, шановні читачі не могли зрозуміти, кого ж зрештою обере Тояма — Такаї чи Уехару.

І у Такаї, і у Уехари є свої шанувальники, і кожен фанат, напевне, палко бажав, щоб обрали саме його улюбленицю і вона стала щасливою. Серед відгуків до другого тому були й такі думки: «Кого б він не обрав — Такаї чи Уехару, або навіть якщо Тояма обере обох — головне, щоб для цього було переконливе обґрунтування».

Чи став цей фінал переконливим і задовільним для вас, дорогі читачі?

Навколо відповіді, яку дав Тояма, цілком можуть точитися суперечки.

Проте це рішення, до якого прийшли вони втрьох: Тояма, Такаї та Уехара. Легко уявити, що шлях, обраний цією трійцею, буде сповнений бурхливих подій і виявиться тернистим. Я буду щиро вдячний, якщо ви, шановні читачі, подумки підтримаєте цю трійцю.

А тепер я хотів би висловити слова подяки.

Оскільки цього разу я суттєво затримав здачу рукопису, то завдав чимало клопоту всім причетним. Особливо це стосується редакції Kadokawa Sneaker Bunko та мого випускового редактора пана Накади — упевнений, що через наближення дедлайну у нього аж шлунок болів від стресу. Також я прошу вибачення у ілюстратора, майстра Асахіна Хікаґе, за те, що через затримку тексту терміни на створення ілюстрацій вийшли вкрай стислими.

Наостанок хочу подякувати всім читачам, які купували книжки аж до третього тому, читали та підтримували мене; моєму редактору пану Накаді, який давав мені поради, коли я, беручись за свою першу книжку, абсолютно нічого не тямив; майстру Асахіна Хікаґе за прекрасні ілюстрації, а також усім причетним, хто доклав зусиль для виходу цього видання у світ.

З нетерпінням чекаючи на нову зустріч із вами, дорогі читачі, я завершую цю післямову.

Щиро дякую вам за все!

P.S.

У журналі Monthly Comic Dengeki Daioh зараз виходить манґа-адаптація від майстра Момодзумі Джюну. Будь ласка, зверніть увагу і на неї.

Ямамото Такеші

Переклад з японської: DeAM

https://t.me/DeAMtranslator

Цю історію з усіма ілюстраціями та багато іншого ви можете завантажити на моєму каналі https://t.me/DeAMtranslator