Розділ 5 — Побачення зі зміною іміджу
Розділ 5 — Побачення зі зміною іміджу
Розділ 5: Побачення зі зміною іміджу
Після того випадку під час класної години Уехара почала активно підходити до Тоями.
Якщо говорити конкретніше, побільшало тактильного контакту. Вона стала часто брати його під руку, щоразу притискаючись до нього грудьми. До того ж вона не зважала на місце, тому в класі знову почали ширитися різні чутки.
— Тоямо, як щодо того, щоб прогулятися на наступних вихідних?
Після уроків Уехара заговорила з Тоямою, який саме виконував свої обов'язки члена бібліотечного комітету.
— Зараз я на чергуванні. Крім того, у бібліотеці суворо заборонено розмовляти.
Тояма намагався поводитися як належить члену бібліотечного комітету.
— Е-е, ну трішки ж можна. Зараз тут тільки Такаї-сан.
Насправді ж Тояма не був настільки серйозною людиною, тому вважав, що цілком можна бодай вислухати її.
На щастя, у бібліотеці була лише Такаї, яка читала книгу на своєму звичному місці.
— ...Добре. І куди ж ти хочеш піти?
Останнім часом Уехара за кожної нагоди кликала його розважитися, і Тояма, подумавши, що постійно відмовляти, вигадуючи причини, буде незручно, цього разу вирішив прийняти запрошення.
— Ой!? Ти підеш зі мною?
Схоже, Уехара думала, що їй знову відмовлять. Було помітно, що вона кликала його щоразу просто навмання, без особливої надії.
— Я ж завжди тільки те й роблю, що відмовляю, якось незручно.
— Ура! Тоді куди підемо?
— Хіба ти не мала на прикметі якогось місця?
— Та ні, я думала, що ти все одно відмовиш, тому й не загадувала.
Як і очікувалося, Уехара справді кликала його без особливої надії.
— Тоді... як щодо того, щоб сходити в кіно? Я хочу подивитися один фільм. Це аніме, ти не проти?
— Я не маю нічого проти аніме. З того, що зараз іде в прокаті... Невже це «той самий» фільм?
Йшлося про стрічку за мотивами манґи, яка стала шаленим хітом, і про яку говорили, ніби її касові збори вже стали номером один в історії.
— Це «Клинок, що нищить демонів»?
Тояма назвав назву, яка зараз у всіх на слуху.
— Так-так! Я читала манґу і дивилася аніме-серіал, тому дуже хотіла сходити ще й на фільм.
Уехара від початку віддавала перевагу манзі, а не ранобе, тому всі відомі тайтли вже встигла прочитати.
— Несподівано, що ти дивишся аніме.
Зважаючи на образ Уехари, Тояма думав, що вона не з тих, хто дивиться аніме, проте він також знав, що вона нормально ставиться до лайт-новел, тож і відрази до аніме у неї точно не мало бути.
— Зазвичай я не дуже дивлюся аніме, але «Клинок, що нищить демонів» мені подобається. А ти дивився?
— Нещодавно я прочитав усі томи манґи в інтернет-кафе. Аніме не бачив, але фільм якраз хотів подивитися, тож це дуже влучно.
— Супер! Тоді вирішено. Фільм неймовірно популярний, і якщо не забронювати квитки заздалегідь, то місць не залишиться, тому як щодо наступної неділі?
— Добре, у мене немає жодних планів, тож усе гаразд.
У Тоями, який не мав із ким розважатися, жодна неділя не була зайнята.
— Тоді, коли я забронюю квитки, відповідно до часу сеансу визначимося і з часом зустрічі.
— Домовилися. Як дізнаєшся час, надішли мені повідомлення.
— Ага! Зрозуміла!
Уехара відповіла з сяючою посмішкою. Дивлячись на те, як вона радіє, Тояма всім серцем відчув, що добре вчинив, не відмовивши їй сьогодні.
Поки вони отак розмовляли, Тояма відчув на собі чийсь погляд. Він подивився з-за стійки в бік Такаї й побачив, що та пильно спостерігає за ними.
Погляд Тоями був прихований за силуетом Уехари, тому Такаї, схоже, не помітила, що він дивиться у відповідь. Як на неї, це була рідкісна цікавість до чужих справ.
Уехара в чудовому настрої підбігла до Такаї.
— Слухай-но, Такаї-сан! Ти знаєш про «Клинок, що нищить демонів»? Він зараз ну ду-у-уже популярний!
— Чула принаймні назву. Не дивилася, але що з того?
— Скоро ми з Тоямою йдемо на нього в кіно. Я так чекаю на це!
— Ясно, гарно вам провести час.
Порівняно з минулим разом, розмова між ними двома вже клеїлася краще.
Уехара казала, що немає ніякого прогресу, але їхній діалог виріс від однієї фрази до двох чи трьох. Хіба це не величезний крок уперед?
«Цікаво, що подумає Уехара, яка зараз так весело розмовляє з Такаї, якщо дізнається, що ми з Такаї — секс-партнери? Чи засмутиться вона...?»
Тояма сховав ці думки глибоко на дні свого серця, розуміючи, що думати про таке немає жодного сенсу.
◇
У неділю, коли було заплановано піти в кіно з Уехарою, Тояма метушливо збирався у своїй кімнаті.
«Капець! Мені немає чого вдягти».
Тояма, який зовсім не переймався модою, не мав у своєму гардеробі жодного вихідного одягу.
Він уперше йшов на побачення з дівчиною. Досі йому не доводилося мати справу з подібними речами, тому він ніколи не зважав на свій зовнішній вигляд.
З Такаї він бачився лише для того, щоб займатися сексом у неї вдома, і вони ні разу не виходили кудись удвох.
«Ну, чого немає, того немає, піду в чому зазвичай».
Він вдягнув свої звичні джинси, лонгслів, а зверху накинув худі.
Сам розумів, що виглядає сіро й непоказно. Поглянувши у дзеркало, Тояма зайвий раз переконався, що він справжній непомітний інтроверт.
«Ой, я ж запізнююся на зустріч!»
Тояма вирішив облишити думки про одяг, вийшов із кімнати й попрямував до передпокою.
— Братику! Ти куди це?
Поки він надягав кросівки біля дверей, його окликнула Нацукі.
— Іду в кіно.
— Га? Щось я про це не чула.
— Хіба я мав обов'язково звітувати перед тобою про свої плани на вихідні?
— Ну, просто ти вперше кудись ідеш у свій вихідний, от мені й цікаво.
«Ну, точно не вперше», — подумки гірко усміхнувся Тояма. Схоже, Нацукі вважала свого брата запеклим домосідом.
— Я просто йду подивитися фільм.
— Хм-м... І з ким ти йдеш?
Якщо він розкаже, Нацукі цілком може зажадати піти з ним.
— Може, я сам іду.
— Те, що ти не кажеш прямо, уже підозріло... Невже це... Цицько-прибулець?!
Схоже, у свідомості Нацукі, Уехара зафіксувалася саме як «Цицько-прибулець».
— Не називай її цицько-прибульцем. Це Уехара-сан.
«Ай, чорт... Сам же її й видав».
— А-а, я так і знала! Нацукі теж іде з вами!
Як і очікувалося, сестра одразу ж виявила бажання впасти на хвіст.
— Я забронював лише два місця, тому навіть якщо ти підеш, сісти не зможеш.
— Ой, так нечесно!
Нацукі надулася від незадоволення, але якщо продовжувати з нею говорити, то можна остаточно спізнитися.
— Добре, добре. Наступного разу я обов'язково кудись тебе поведу, тож сьогодні потерпи.
— Ех... Ну добре, потерплю.
Така вередлива поведінка була надто дитячою як для учениці середньої школи.
— Я вже йду, бо запізнюся.
Заспокоївши Нацукі, Тояма поспішив до станції.
Тояма домовився зустрітися з Уехарою перед турнікетами на найближчій станції до торговельного центру, де розташовувався кінотеатр.
Пройшовши через турнікет, він попрямував до місця зустрічі й помітив дівчину, яка надзвичайно виділялася з натовпу. Світле волосся з легкими кучерями та пишні груди — цією красунею могла бути лише Уехара.
«Ого... Уехара-сан неймовірно привертає до себе увагу».
Вона справді, була справжньою красунею. Її яскрава зовнішність приковувала до себе погляди перехожих.
Натомість Тояма виглядав напрочуд сіро.
«Аж захотілося розвернутися й піти додому».
Якщо він зараз піде з нею пліч-о-пліч, то вони знову почнуть виділятися, але вже в зовсім іншому сенсі. Наскільки ж вони з Уехарою не пасували один одному.
До того ж зазвичай вона ходила в шкільній формі, тому це не так кидалося в очі, але у звичайному цивільному одязі Уехара була просто неймовірно милою.
Ось вона, вища каста... Подруга Уехари, Аїзава, теж була красунею, хоч і в зовсім іншому стилі.
«Ех... Навіть підійти ніяково».
— Тоямо! Сюди, сюди!
Уехара помітила Тояму, який завагався перед її приголомшливим виглядом, і гукнула його здалеку.
У відповідь на її вигук погляди навколишніх перехожих миттєво переключилися на Тояму.
«Діватися нікуди, треба йти», — змирився зі своєю долею хлопець і підійшов до Уехари.
— Уехаро-сан, давно чекаєш?
— Та ні, час ще не підійшов, так що все добре.
— Тоді чудово. І взагалі... Тобі дуже личить цей одяг, ти красуня.
Вона була вбрана у блузку з відкритими плечима, спідницю-шорти у квітковий принт та босоніжки на танкетці. Плечі були відкриті, а виріз на грудях досить глибоким, тому на пишних формах Уехари такий одяг мав просто нищівну силу.
— Справді?! Ехе-хе... Мені так приємно, що ти назвав мене красивою.
Хоча зовні Уехара виглядала яскраво й здавалася дещо неприступною, манера спілкування та її характер були абсолютно звичайними, і з нею було дуже легко ладнати.
— Коли я щойно дивився на тебе здалеку, ти була наймилішою серед усіх дівчат тут довкола.
Без жодного лукавства: Уехара справді сяяла яскравіше за всіх біля цієї станції.
— Ну, якщо ти так засипатимеш мене компліментами... Мені аж якось ніяково.
Зніяковівши, Уехара почервоніла й сором'язливо усміхнулася.
— Але слухай, Тоямо, ти справді вмієш поводитися з дівчатами. Зазвичай хлопці не кажуть такі речі так невимушено.
Тояма не знав стандартів поведінки своїх однолітків, тому поняття не мав, що означає «вміти поводитися з дівчатами». Проте, якщо вона сама так казала, можливо, збоку це дійсно виглядало саме так.
— Ну, я не зовсім розумію. Я просто чесно сказав те, що подумав... Але порівняно з тобою я виглядаю занадто сіро, ми зовсім не пара.
— Та ні, це не так.
— Я просто ніколи не переймався стилем, тому в мене немає іншого одягу...
Зазвичай Тояма мало зважав на думку оточуючих, але зараз, стоячи поруч з Уехарою, він мимоволі почав через це хвилюватися.
— Ну, взагалі-то трохи сірувато, це правда. На дворі початок весни, а ти вибрав темні кольори і для верху, і для низу. Тобі варто було б підібрати щось світле, по-весняному яскраве.
Уехара, яка добре зналася на моді, одразу ж чітко вказала на помилки в його образі.
— О, точно! До початку сеансу ще є час, чому б нам не глянути якийсь одяг? Я підберу тобі образ! Тут є недорогі брендові магазини «FU-GU», ходімо туди.
Оскільки нагода була підходящою, Тояма вирішив пристати на пропозицію Уехари.
— Що ж, ходімо. Можна трохи глянути.
— Ага!
Обійшовши кілька магазинів одягу, зважаючи на бюджет, вони врешті перейшли до дисконтного магазину «FU-GU», де можна було купити речі за цілком доступними цінами, і взялися роздивлятися асортимент.
— Оці штани чудові. Якщо поєднати їх із цією курткою, вийде простий образ, який тобі дуже пасуватиме. А під низ підійде той лонгслів, що зараз на тобі.
Як і очікувалося від Уехари, вона швидко й вправно підбирала речі, які личили Тоямі.
— Штани за 590 єн [1] ... Як дешево. Куртка 1500 єн [2] , мабуть, візьму.
Дивно, але коли отак вибираєш одяг, з'являється бажання хоч трохи більше стежити за своїм стилем.
Спільна прогулянка з Уехарою змусила його задуматися про те, що варто мати бодай один комплект пристойного вихідного одягу.
— Ага, думаю, буде круто. Вибирай розмір і ходімо приміряти.
Тояма перевдягнувся в примірочній у штани та куртку, які вибрала для нього Уехара, і несміливо відчинив двері.
— Ну як? Здається, розмір підійшов ідеально.
— Так, розмір твій, і підшивати нічого не треба, тобі дуже личить, усе супер.
— Тоді я це купую.
Тепер він нарешті зможе виходити на люди у вбранні, за яке не буде соромно.
— Слухай, а давай ти перевдягнешся в новий одяг і ми так сьогодні й гулятимемо на побаченні?
«Значить, для Уехари сьогоднішній вихід — це все-таки побачення».
— Гаразд... Після покупки перевдягнуся в туалеті. Йти звідси прямо в новому одязі мені якось ніяково.
— Ой... Якщо подумати, твої теперішні кросівки сюди не пасують. Тут і взуття продається, глянемо?
Якщо не підібрати взуття, образ вийде недоладним, тому, раз уже на те пішло, краще оновити все повністю.
Тояма вважав, що в одязі, який вибере Уехара, він принаймні не викликатиме дисонансу, стоячи поруч із нею. Уехара — красуня, Тояма — сіра миша. Те, що вони не пасують один одному як люди, це закладено в їхній базі, і з цим нічого не поробиш. Одягом таку проблему не вирішити, тож залишається тільки змиритися, проте Тояма вважав, що треба докласти хоча б тих зусиль, які йому під силу.
Розплатившись на касі, Тояма перевдягнувся в туалеті й поглянув на себе у дзеркало біля умивальника.
«Так, це виглядає набагато краще, ніж попередні джинси з худі».
Тояма вийшов до Уехари, яка чекала на нього під туалетом.
— Тоямо, а тобі личить! Ага, простий і світлий образ, дуже гарно. От тільки б ще волосся підстригти — і взагалі будеш красенем.
У Тоями чуб закривав очі, через що він мав дещо неохайний вигляд.
— До речі, я бачила тут неподалік експрес-перукарню «стрижка за тисячу єн», ходімо туди зайдемо. Я сама розкажу майстру, як тебе підстригти.
Схоже, в Уехарі прокинувся справжній дух стиліста, і вона з головою поринула в процес зміни іміджу Тоями.
— Але чи встигнемо ми за часом?
— Така стрижка займає хвилин п'ятнадцять, якщо немає черги, то ми точно встигнемо.
На щастя, в експрес-перукарні черги не було, тому Тояму підстригли одразу.
Оскільки збоку це виглядало так, ніби дівчина командує зачіскою свого хлопця, літня жінка-перукар дивилася на них із доброзичливою посмішкою, від чого Тоямі стало трохи ніяково.
— О, тепер із новою зачіскою та цим одягом ти виглядаєш дуже охайно, свіжо й привабливо.
За словами Уехари, майстри в таких перукарнях мають величезний потік клієнтів, тому їхні навички насправді на високому рівні. Вона дійсно чудово на цьому зналася.
— Хоч ми все одно не дуже пасуємо один одному, але тепер, принаймні, мені не буде соромно йти поруч із тобою, і я не зганьблю тебе, Уехаро-сан.
— Тобі взагалі не варто про таке думати. Який би одяг на тобі не був, Тояма залишається Тоямою.
Проте після того випадку з цькуванням, раз уже він зв'язався з Уехарою, йому доводилося докладати відповідних зусиль. Інакше все могло повторитися знову.
— Мені приємно це чути, але це лише тому, що ти мене хоч трохи знаєш. А ті люди, які мене не знають, дивлячись на те, як я йду поруч із тобою, думатимуть: «І що такий сірий хлопець робить біля неї?».
Якщо подумати з цього боку, то шкільна кастова система в певному сенсі була правильною. Люди збираються в компанії з тими, хто стежить за своєю мовою, модою та вдосконалює свій зовнішній вигляд.
Проблема лише в тому, що ці компанії починають зневажати інших. З іншого боку, ті, хто не докладає зусиль, опиняються на відповідному соціальному щаблі. Тояма був яскравим тому прикладом.
Але Уехара пробила пролом у цій кастовій системі. Вона не дивилася зверхньо ні на Тояму, ні на Такаї, а сама йшла їм назустріч.
— Але ж не можна судити про людей за зовнішністю.
— Згоден, але причиною того, що тебе втягнули в ті неприємності з цькуванням, було саме те, що я виглядав занадто сіро. На жаль, такий цей світ.
— Ти дуже прагматичний, Тоямо.
— Просто зануда.
— Але ж сьогодні ти вирішив змінитися заради мене? Мені дуже приємно, що ти пішов мені назустріч.
Якби люди вміли йти назустріч один одному, у світі панував би мир, але Тояма розумів, що це лише ідеалістична теорія, яка в реальності не працює. Тому він вирішив докладати зусиль у тих межах, які були йому доступні.
Спілкування з Уехарою змушувало його змінюватися — саме про це думав Тояма.
Поки вони вибирали одяг та стриглися, час пролетів непомітно, і до початку сеансу залишилися лічені хвилини, тож вони поквапилися до кінотеатру.
— Ого, скільки людей! — вигукнула Уехара, коли вони увійшли в хол кінотеатру, де панувало справжнє стовпотворіння.
Тут були сім'ї з дітьми, закохані пари, компанії друзів та люди, які прийшли поодинці — було очевидно, що ця стрічка припала до душі найрізноманітнішій аудиторії.
— Справді шалено популярний фільм. Без попереднього бронювання сюди точно було б не потрапити.
Роздрукувавши квитки в автоматі самообслуговування, вони попрямували до потрібного залу.
— Тоямо, ось наш ряд.
Їхні місця виявилися якраз за проходом, тож голови людей попереду не заважали огляду, і можна було з комфортом насолоджуватися переглядом.
— Чудові місця ми взяли.
— А я що казала?! Ну ж бо, похвали мене за цей вибір! — гордовито випнула свої великі груди Уехара.
— Уехара-сан у нас просто розумниця.
— Ехе-хе, Тояма мене похвалив!
Уехара виглядала неймовірно щасливою, і Тояма, заразившись її настроєм, теж відчув непідробну радість.
Невдовзі в залі згасло світло й розпочався показ трейлерів.
Цей момент перед початком самого фільму, під час трейлерів, завжди викликав найбільше передчуття чогось захопливого.
— Коли світло гасне й починаються анонси, завжди стає так хвилююче, правда?
Уехара, схоже, відчувала те саме, бо почала непосидюче соватися на кріслі.
Коли трейлери закінчилися, нарешті розпочався сам фільм.
Освітлення в залі стало ще тьмянішим, історія ось-ось мала розпочатися.
Екран розширився вбік, і картина стартувала з гучної бойової сцени.
З перших же секунд масштабний бій змусив серце битися частіше.
І ось сюжет підійшов до своєї кульмінації.
Один із «Стовпів» — верхівки загону винищувачів демонів — спромігся здолати могутнього ворога. Проте внаслідок запеклої битви він був смертельно поранений, і його життя згасало на очах.
Стовп передавав головному герою свій меч, який був уособленням усього його життя.
— Передай цей меч моєму братові... прошу тебе...
Головний герой кивнув і мовчки прийняв зброю.
— Я обов'язково передам...
Стовп задоволено усміхнувся, і його рука безсило зісковзнула з меча.
— Ох! Обов'язково...
Тояма знав про смерть одного з чотирьох Стовпів, найсильнішого воїна загону, з оригіналу манґи, але завдяки вражаючому візуальному ряду та проникливій грі акторів озвучування ця сцена вийшла настільки сильною, що аж стискало серце.
— Хлип...
Поруч почулося приглушене схлипування Уехари, яка не відривала очей від екрана. По всьому залу також почали лунати тихі ридання глядачів.
Чесно кажучи, у Тоями теж на очі навернулися сльози.
«Ну, стриматися тут просто неможливо».
Поки він щосили намагався не заплакати, раптом його ліва рука відчула приємне тепло.
Уехара поклала свою долоню поверх його руки. Обличчя дівчини, яка сиділа поруч, було мокрим від сліз, які виблискували у світлі, що випромінював екран.
«Гарна...»
Подивившись на профіль Уехари, Тояма не зміг підібрати іншого слова.
Він так замилувався нею, що на мить навіть забув про фільм.
Під кінець історії Тояма та Уехара вже сиділи, тримаючись за руки, сплевши пальці.
Вони продовжували так сидіти й тоді, коли на екрані пішли фінальні титри.
Згодом світло в залі почало поступово вмикатися, а глядачі навколо загомоніли.
Тояма та Уехара мовчки переживали післясмак від побаченого.
— Тооояяяямооо... це було тааак крутооо!
Після тривалого мовчання Уехара, схоже, повернулася зі світу мрій до реальності й заговорила до Тоями закладеним від сліз носом. Уся в сльозах та соплях, вона зараз зовсім втратила свій вигляд бездоганної красуні.
— Е-е, Уехаро-сан... Тримай, прочисти ніс.
Коли він протягнув їй паперову хустинку, вона взяла одну й щосили гучно висякалася.
«Навіть красуні сякаються...»
У Тоями виникла така цілком логічна думка.
— Уехаро-сан, уже можемо йти? — запитав Тояма в Уехари за кілька хвилин, дочекавшись, поки вона трохи заспокоїться.
— Ага, уже все гаразд. У мене макіяж потік, тому заскочу в туалет.
На відміну від школи, сьогодні Уехара зробила легкий макіяж. Вона й без нього була цілком милою, але тут, мабуть, грали роль якісь суто жіночі тонкощі на кшталт «макіяж під стиль одягу».
— Тоді ходімо.
Щойно Тояма це сказав, як Уехара жестом попросила його знову взяти її за руку, яку вона перед цим відпустила.
«Ну, нехай».
Тояма знову взяв Уехару за руку, і вони попрямували до вбиральні.
— Я почекаю десь тут.
— Добре, я можу трохи затриматися.
— Я присяду на ту лавку, так що не поспішай, усе гаразд.
Зупинившись перед проходом, що вів до вбиралень, Тояма кинув погляд на порожню лавку.
— Зрозуміла, тоді я побігла.
Уехара ніби неохоче відпустила руку Тоями й зникла в глибині проходу.
— Ех... Щось це якось неправильно... — мимоволі зітхнув Тояма, згадавши, як вони щойно переплели пальці, наче справжні закохані.
— І чого це так гаряче... На дворі ж початок весни, невже вони досі палять опалення?
На долоні Тоями все ще залишалося відчуття м'якості та тепла руки Уехари. Сам він іще не усвідомлював, що це тепло запалило вогонь у його власному серці й змусило тіло палати.
Тояма сів на лавку й чекав на Уехару, читаючи новелу в смартфоні.
— О? Тоямо?
Тояма, який ніяк не міг зосередитися на читанні, здригнувся від раптового оклику й озирнувся на голос.
— Га?
Перед ним стояли четверо його однокласників.
— О, це й справді Тояма-кун. Ти так посвіжішав, що я на мить подумала, ніби це хтось інший.
— О... Окуяма-кун? І Коджіма-сан також...
Це були Окуяма Шота, який наступного дня після «захоплення» класної години підійшов сказати, що змінив свою думку про Тояму, та його дівчина, Коджіма Ріе. Ця дівчина й хлопець були офіційною парою класу, тож немає нічого дивного в тому, що вони були разом.
— Ми тут усією компанією прийшли в кіно.
«Курашіма?!»
Тояма кинув погляд на Курашіму та Ішіяму Саорі, які стояли позаду.
Ішіяма була високою довгокосою брюнеткою з витонченими рисами обличчя — класична красуня.
— А, ось воно що...
Треба ж було зустріти Курашіму саме в такому місці... На щастя, вони не бачили його разом з Уехарою, тож Тояма з полегшенням зітхнув.
— А ти, Тоямо, за покупками чи як?
— Ну... я теж начебто в кіно прийшов... — затинаючись, відповів Тояма на запитання Окуями, оскільки страшенно хвилювався через те, що Уехара може повернутися будь-якої миті.
— О, невже ти теж на «Клинок, що нищить демонів»?
— А-ага.
— Ого! Ну і як, уже подивився? Ми от щойно з сеансу.
Тояма хотів якнайшвидше згорнути розмову й розійтися, але збагнув, що вибрав неправильний варіант відповіді, коли побачив, як зацікавився співрозмовник.
— Я теж щойно після перегляду, тож, мабуть, ми були на одному сеансі.
— Ти кажеш «я теж»? Тоямо, ти що, на когось чекаєш? Ти від самого початку якийсь непосидючий, ніби переживаєш через щось.
«Капець!»
Тояма сам натякнув на те, що він тут не один, а Окуяма одразу вчепився за це, тож хлопець власноруч викопав собі яму.
Він гарячково думав, як би швидше закінчити розмову, щоб Уехара й Курашіма не перетнулися, але Тоямі банально бракувало навичок спілкування.
— Та ні, просто... Фільм був цікавим, правда?
— Тоямо... щось ти мутиш... Невже у тебе побачення?
Тояма спробував перевести тему, але це лише посилило підозри, і хлопець подумки прокляв своє невміння спілкуватися.
— Ну, насправді, у нього й зачіска така акуратна, і одяг стильний, він зовсім не схожий на того Тояму-куна, якого ми бачимо в школі, — першою зміну в іміджі Тоями помітила Коджіма, дівчина Окуями.
— Точно. Це все дедалі підозріліше... Можеш шепнути мені по секрету, я нікому не скажу, — Окуяма весело приобійняв Тояму за плече, чомусь щиро радіючи.
— Шото, облиш цього придурка, ходімо вже, — Курашіма, який досі мовчки стояв позаду Окуями та Коджіми, різко кинув цю фразу, навіть не приховуючи свого роздратування.
Для Тоями ці слова були радше порятунком.
— Та годі тобі, Казуто, чого ти так грубо? Ми ж випадково зустріли однокласника, давай поспілкуємося по-дружньому.
«Не треба по-дружньому, просто йдіть уже швидше, будь ласка».
Повернення Уехари було питанням кількох хвилин. Тоямі за будь-яку ціну потрібно було розійтися з однокласниками до її появи, тому турбота Окуями зараз була ведмежою послугою.
Проте Тояма вирішив скористатися тим, що йому тут не раді, і набрався сміливості, щоб нарешті піти.
— Оскільки мені тут не дуже раді, я, мабуть, піду в туа...
— Тоямо, вибач, що затримала...
Він хотів сказати, що йде в туалет, але було вже пізно — Уехара повернулася. Хлопець запізнився буквально на секунду.
— Ой... Ріе? І навіть Казуто тут...
— Маріка?! Та ну... не може бути... — на обличчі Курашіми, який побачив Уехару, з'явився вираз шоку, а в голосі чувся невимовний розпач.
— Е-е-е... А що тут взагалі відбувається? — пробурмотіла Уехара ні до кого конкретно, оскільки не зовсім розуміла ситуацію.
— Та ми от прийшли компанією в кіно й випадково зустріли Тояму. А тут з'ясувалося, що він чекав саме на Уехару-сан, отакий поворот, — пояснив ситуацію Окуяма, абсолютно не здивувавшись появі дівчини.
— Але щоб партнеркою Тоями на побаченні була Маріка... Оце так несподіванка, — Коджіма, яка товаришувала з Уехарою, виглядала дещо здивованою.
— Та... та ми не те щоб на побаченні... Правда ж, Уехаро-сан?
Тояма, намагаючись приховати збентеження, звернувся до Уехари за підтвердженням, але почувши це, дівчина трохи похмурніла, а її голос під кінець фрази став зовсім слабким і ледь чутним:
— А... ну так, так... ми просто прийшли фільм подивитися... угу...
— Тоямо, тобі варто було б трохи краще розбиратися в жіночій психології. Ти заперечив побачення, і Уехара-сан, здається, трохи засмутилася, — Окуяма, який, схоже, щось помітив, знову приобійняв Тояму за плече й відвів його трохи вбік, щоб інші не чули, а тоді заговорив серйозним тоном:
— Але ми справді не в таких стосунках...
— Послухай, навіть якщо ти сам так не вважаєш, дівчина може сприймати це як побачення й отримувати від цього задоволення, розумієш? Якщо так, то й тобі варто поводитися відповідним чином, інакше це просто нечемно щодо неї, не думаєш? Чи ти прийшов сюди з Уехарою через силу?
— Та ні, що ти... Зовсім не через силу, мені дуже весело з нею.
— Тоді не парся і просто насолоджуйся на повну. Думаю, Уехарі цього буде цілком достатньо, щоб бути щасливою.
Окуяма був чуйним до тонкощів жіночої натури й поводився впевнено; Тояма гостро відчув, що хлопець, який має дівчину, дійсно розуміє жіноче серце, на відміну від нього самого.
— Ось воно як... Справді.
— Потім обов'язково загладь свою провину перед Уехарою-сан.
З цими словами Окуяма прибрав руку з плеча Тоями.
— У-гу... Зрозумів! Дякую тобі, Окуямо-кун.
Почувши слова Тоями, Окуяма підняв руку й легким помахом на ходу повернувся до Коджіми та інших.
— Ну що ж, ми, як треті зайві, змиваємося.
Було чітко видно, що пара Окуями та Коджіми просто виявила тактовність щодо Тоями та Уехари.
— Не будемо їм заважати, нам теж пора. Правда ж, Казуто? — Ішіяма, яка досі мовчала, взяла за руку ошелешеного Курашіму й швидко повела його геть від Тоями. У той момент Курашіма дивився на Тояму з ворожістю, в якій змішалися заздрість та лють.
— Побачимося в школі. Бувайте! — кинули на прощання Окуяма та Коджіма й пішли слідом за Курашімою та Ішіямою, залишивши Тояму та Уехару стояти в незручній тиші.
— Е-е... Уехаро-сан, вибач, будь ласка.
Між двома підлітками зависла напружена атмосфера. Згадавши слова, які йому щойно сказав Окуяма, Тояма вибачився перед Уехарою, але вона демонстративно відвернулася в інший бік.
— Тобі нема за що вибачатися, Тоямо. Це я сама собі вбила в голову, ніби у нас побачення.
Було очевидно, що Уехара дується.
— Мені справді шкода. Просто... це моє перше побачення, і коли нас побачили знайомі, мені стало ніяково, от я й розгубився, — поспіхом почав виправдовуватися Тояма перед надутою Уехарою. Він уперше опинився в ситуації, коли дівчина на нього образилася, тому з усіх сил намагався повернути її прихильність.
— Ти з дівчиною сам на сам поводишся абсолютно нормально, але щойно з'являється компанія людей, з якими ти мало спілкуєшся, як одразу губишся.
— Мені соромно за це... Але хоч я і сказав таке перед усіма, насправді я вважаю це побаченням, і мені сьогодні неймовірно весело.
— Справді?! Ну, якщо ти сказав так просто через збентеження, то я тебе прощаю. І взагалі... Мені так приємно дізнатися, що твоєю першою дівчиною на побаченні стала саме я...
Тояма свого часу перескочив увесь етап романтичних побачень і одразу перейшов до сексу з Такаї. Саме через цю відсутність досвіду він не зміг впоратися з непередбачуваною ситуацією та зіпсував настрій Уехарі.
Проте, дізнавшись, що це його перше справжнє побачення, Уехара миттєво змінила гнів на милість, і на її обличчя знову повернулася посмішка.
— Фільм був просто чудовий. Мені здається, з середини я взагалі не переставала плакати.
Після того як вони розійшлися з Окуямою та іншими, Тояма та Уехара вдвох блукали торговим центром, ділячись враженнями від перегляду.
— З такою режисурою не заплакати було просто неможливо. Гра сейю та фонова музика теж були неймовірними, мене це теж глибоко зачепило.
Тояма точно пам'ятав, що десь із моменту перед смертю Кабе, Уехара вже щосили шмигала носом.
Сам Тояма у кульмінаційній сцені теж ледве стримував сльози, що підкочувалися до очей.
— Справді, сюжет розгортався так, щоб повністю змусити глядача ридати.
Таку режисуру в тій сцені вдалося втілити саме завдяки тому, що це аніме.
— Слухай, у мене вже й у горлі пересохло, і так захотілося ще раз перечитати манґу «Клинок, що нищить демонів». Сходимо в те інтернет-кафе, про яке ти нещодавно розповідав? Там же є всі томи?
Неподалік було інтернет-кафе, яким Тояма час від часу користувався. Оскільки там була зона відкритого кафе, відпочити там здавалося хорошою ідеєю.
— Тоді давай сходимо, інтернет-кафе, де я часто буваю, якраз зовсім поруч.
— Я за!
Тояма та Уехара вирішили піти в інтернет-кафе, щоб і відпочити, і почитати манґу.
— Я ні разу не була в інтернет-кафе, тому так чекаю на це!
З цими словами Уехара підхопила Тояму під руку, кваплячи його йти швидше.
Сьогодні Уехарі, схоже, подобалося абсолютно все, і що б вони не робили, вона виражала радість усім тілом. Тояма, який перебував поруч, і сам відчув, як у нього піднімається настрій.
— Ого, як тут просторо й чисто!
Оглядаючи стильне відкрите кафе, Уехара, здавалося, була здивована його масштабами.
Про інтернет-кафе зазвичай існує якесь упередження, ніби там брудно. Це ж інтернет-кафе, напевно, докладало корпоративних зусиль, щоб ним могли спокійно користуватися навіть клієнтки-жінки.
— Ого… тут навіть різні страви готують. Паста, карі, рамен… Прямо як у караоке-барі.
Уехара з цікавістю розглядала плакати та постери, розвішані в закладі.
Тояма чув, що в караоке-боксах теж пропонують щось на кшталт комплексів із караоке та ланчу.
— Ем… відкрите кафе підійде?
Тояма вказав на прайс-лист для зони відкритого кафе у стилі звичайного кафе, де можна вільно пересувати столики, і поглянув на Уехару в очікуванні згоди.
— Я хочу сюди, — Уехара вказала на інший рядок.
Тояма перевірив прайс-лист, на який вона вказувала.
«Місця для пар»?!
— Га? Чому в окрему кімнату?
— Ну як чому, я хочу спокійно поговорити в тихому місці, та й мені просто цікаво, як виглядають окремі кімнати.
— Н-ну, добре… Тоді яку оберемо?
На вибір було два типи кімнат: «флет-сіт [1] » та кімната з кушеткою-диваном, де залишаються у взутті.
— Хочу з пласкою підлогою! — миттєво відповіла Уехара.
— Т-тоді виберемо пласку.
— Одне місце для пар з пласкою підлогою, будь ласка.
Працівник-чоловік зиркнув на Уехару, а потім перевів погляд на Тояму, який озвучив замовлення. Це був той самий класичний погляд. Щось на зразок оцінювання Тоями, який прийшов разом із Уехарою.
Зазвичай люди, навіть якщо щось і думають про когось, нічого не роблять. Проте не всі такі. Тому іскра безпідставної образи через заздрощі переслідує тебе не лише в школі, а й куди б ти не пішов.
Тояма взяв чек із рецепції та швидким кроком попрямував до кімнати.
— Окремі кімнати на нижньому поверсі, тому спустимося тими сходами.
— Ой, Тоямо, почекай трохи. Я хочу взяти з собою манґу «Клинок, що нищить демонів», піду пошукаю її.
— Тоді це ось там, — Тояма вказав на куточок популярної манґи.
— Дивно. Тут стоять томи лише до десятого, — запитала Уехара, помітивши відсутність одинадцятого і наступних томів. Схоже, їх хтось узяв почитати.
— Мабуть, томи з одинадцятого і далі зараз хтось читає. Можемо перевірити пізніше.
— Ех, шкода. Тоді давай тепер візьмемо напої.
Уехара виявилася досить жадібною і збиралася донести манґу та напої за один раз.
— Ти все це не втримаєш, спочатку залишимо книги, а потім прийдемо ще раз.
Перемовляючись так, Тояма з Уехарою перейшли до своєї кімнати.
— Ого… вона виявилася більшою індивідуальною кімнатою, ніж я думала, — вигукнула Уехара від подиву, зайшовши всередину.
Оскільки зверху стіни не доходили до стелі, це не була повністю ізольована кімната, але на пласкій підлозі лежали подушки і створювалося враження, що тут передбачено стиль відпочинку «лежачи». Тояма відчув, що для короткого сну це, можливо, й добре, але для тривалого читання манґи навряд чи підходить.
— Якщо це пара, то тут, схоже, можна займатися різними розпусними речами.
Тояма чув розповіді про те, що деякі пари дійсно так роблять.
— Кажуть, дехто намагається використовувати це місце замість готелю для побачень, але на стелі встановлені камери спостереження, тому, думаю, це нереально.
Уехара задерла голову, вишукуючи поглядом камеру. У цьому інтернет-кафе на стелі в кількох місцях були встановлені маленькі круглі купольні камери.
— О, то он те кругле? Там є якась прозора кулька.
— Так-так, думаю, це і є камера спостереження.
— Значить, за всіма добре стежать.
— Саме так. Тут бувають і ті, хто залишається на ніч, та й крадіжок, кажуть, трапляється чимало. Сама наявність камер уже є хорошим превентивним заходом.
Оскільки в інтернет-кафе насправді часто трапляються не лише крадіжки, а й інші злочини, кімнати робили не повністю закритими, а камери стояли не просто так.
— А цим комп'ютером можна користуватися?
Уехарі, яка вперше була в інтернет-кафе, все було страшенно цікаво, і вона сипала запитаннями до Тоями.
— Можна шукати щось в інтернеті, можна дивитися відео, можна грати в ігри — загалом, думаю, можна користуватися вільно для чого завгодно.
— Хм… Слухай-но, а що це за якась така еротична іконка? Що це?
— Що це може бути? Може, якесь промо-відео ґравюра-айдолів чи щось таке?
Оскільки Тояма та Уехара були неповнолітніми, контент для дорослих їм був недоступний.
— Давай трохи глянемо, — з цими словами Уехара взялася за мишку і клікнула на іконку.
У додатку, що відкрився, схоже, можна було дивитися промо-відео різних ґравюр-айдолів.
— Тоямо, яка дівчина в твоєму смаку?
Перед списком фотографій та профілів ґравюр-айдолів, що вишикувалися у вікні екрана, Уехара запитала Тояму про його смаки щодо дівчат.
Вона чекала на його відповідь із блиском в очах.
Тояма ніколи раніше навіть не замислювався над тим, які ж жінки в його смаку.
Просячи подумки вибачення у цих дівчат-моделей, Тояма відчув, що Уехара в багато разів миліша за них. Та й фігура у неї була на рівні цих самих моделей.
Тому Тояма вирішив відповісти чесно.
— Ем… Я не дуже розбираюся у власних смаках… але ти, Уехаро, в багато разів миліша за них.
— Ну от, знову ти говориш такі речі без жодного сорому… Ой… Тоямо, ти справді природжений спокусник.
— Природжений хто?
— Природжений сер-це-їд!
Почувши це, Тояма засумнівався: як із його зовнішністю можна взагалі стати кимось подібним?
— Як із моїм непоказним виглядом можна бути таким?
— Тоямо… Розумієш, зовнішність не має великого значення. Бувають же такі, у кого обличчя гарне, а характер просто лайно?
«Лайно» — Тояма не очікував від Уехари таких грубих слів.
— Ну, так, бувають такі, — Тояма згадав декого зі свого класу й гірко усміхнувся.
— Я засвоїла цей урок. У чоловікові головне не обличчя, а внутрішній світ… Тепер я шкодую, що тоді цього зовсім не розуміла. Так ось — і Уехара почала палко розповідати про чоловіків.
— …— ось такі справи.
Оскільки розповідь затягнулася, Тояма слухав не дуже уважно. Йому здалося, що половина з цього була описом ідеального образу чоловіка для Уехари.
— Ось воно як. Хоча я не дуже в цьому тямлю. — Можливо, через те, що після фільму в неї піднявся емоційний тон, але сьогодні Уехара була надзвичайно балакучою. — І знаєш я дуже хочу пити, тому піду принесу напої, — Тояма перебив Уехару, яка знову збиралася щось розповідати, і, не чекаючи відповіді, підвівся, щоб вийти з кімнати.
Якщо залишити все як є, вони змарнують увесь час лише на цю тему.
— О, я теж піду.
— Тоді не залишай тут цінні речі.
Тояма, який лише ніяковів від того, що йому без упину виливали ідеальний образ чоловіка Уехари, з полегшенням зітхнув.
Опинившись перед автоматами з напоями, Уехара знову засіяла від радості.
— Ого, тут вибір напоїв кращий, ніж у якомусь середньому сімейному ресторані.
Тут було все: від безалкогольних газованок до чайних пакетиків та автомата з м'яким морозивом.
Уехара вже поставила на піднос три склянки з напоями, а також м'яке морозиво.
— Оскільки це безкоштовно, треба спробувати різні речі. Тоямо, а ти що будеш?
Тояма подумав, що це не безкоштовно, адже все входить у вартість перебування, але вирішив не бути занудою і промовчав.
— Ем… Мені колу.
Уехара взяла новий стакан і почала наливати колу.
— Я відлучуся до вбиральні, тому ти, Тоямо, бери напої і повертайся в кімнату першим.
— Добре. Ти пам'ятаєш номер кімнати?
— Ага, пам'ятаю.
— Тоді я повертаюся.
Розділившись із Уехарою, Тояма взяв піднос із напоями і першим повернувся до окремої кімнати.
Мабуть, фільм дійсно був неймовірно цікавим, адже після його закінчення піднесений настрій Уехари ніяк не згасав.
— Ну, якщо їй весело, то й добре, — Тояма увімкнув комп'ютер у кімнаті й почав шукати манґу, яка була в наявності в цьому інтернет-кафе.
— Стріл а часу… Цікаво, чи вийшов уже новий том?
Згідно з результатами пошуку, вийшло кілька нових томів, які він хотів почитати, тож треба буде сходити за ними пізніше.
Поки він сидів за комп'ютером і шукав інформацію, почувся звук відчинення дверей кімнати.
— З поверненням, Уехаро.
Вирішивши, що це вона повернулася, Тояма, не відриваючи очей від монітора комп'ютера, кинув їй слово привітання.
Одразу після того як почувся звук зачинених дверей, усю його спину огорнуло щось тепле й м'яке.
Уехара обхопила його руками зі спини й міцно притислася до нього.
— У-Уехаро -сан ?!
М'яке відчуття, що впиралося в його спину, та приємний аромат Уехари. Вони притискалися так щільно, що він відчував стукіт її серця та дихання.
— Слухай, Тоямо… Навіть коли я беру тебе під руку в школі, ти залишаєшся абсолютно незворушним. Невже я настільки позбавлена жіночої привабливості? — прошепотіла Уехара прямо біля вуха, так близько, що він відчував її подих.
— Це не… так. Ти дуже приваблива .
— Брешеш, ти завжди такий спокійний.
Насправді це було зовсім не так. Доказом тому було те, що зараз Тояма був надзвичайно збентежений.
Тепло тіла Уехари, приємний запах, відмінний від шампуню чи парфумів, відчуття її великих грудей, що впиралися в його спину. Абсолютно все це було для Тоями занадто збудливим.
Тіло Уехари було приємно округлим і м'яким. Такаї була стрункою та м'якою, проте не настільки, як Уехара.
Завдяки Такаї, Тояма вже мав певний імунітет до спілкування з дівчатами. Саме тому в публічному місці, яким була школа, він міг спокійно сприймати тактильний контакт з Уехарою.
Проте зараз, у цій закритій кімнаті, притиснутий до такої привабливої Уехари, Тояма тримався з останніх сил, щоб не втратити здоровий глузд.
Тояма був цілком звичайним старшокласником із нормальним сексуальним потягом. Хоч у нього й була Такаї, але якби Уехара продовжила діяти далі, він, можливо, не зміг би встояти.
Те, що він не мав дефіциту в сексі, і сексуальний потяг тут і зараз — це зовсім різні речі.
— Уехаро, за нами ж стежать через камеру спостереження, — сказав він, і після цих слів Уехара відсторонилася від його спини. Тояма не міг заперечувати, що відчув певний жаль.
— Тоямо, я змусила тебе ніяковіти. Вибач, — коли він повернувся, Уехара винувато опустила голову.
— Та ні, все гаразд. Я розумію твої почуття.
Тояма не був таким глухим і сліпим, як головні герої романтичних комедій.
Він чудово розумів, що подобається Уехарі. Якби вона не робила жодних кроків, Тояма, напевно, і далі вдавав би, що нічого не помічає. Але Уехара ось так, не приховуючи своєї симпатії, перейшла до дій. В такому разі вдавати дурника було б просто нечесно з його боку.
Тільки от Тояма не знав, чи це не хвилинне затьмарення розуму в Уехари.
Можливо, це був свого роду «ефект підвісного моста» після того, як вона зазнала цькування та наклепів.
— Тоямо… я тобі не подобаюся? — невпевнено прошепотіла Уехара.
— Якби ти мені не подобалася, я б зараз не був тут із тобою.
— Справді? Тоді, може, я можу на щось сподіватися?
Тояма так і не збагнув, чи це запитання адресувалося йому, чи Уехара сказала це сама до себе.
Тому він нічого не заперечив і не підтвердив. Точніше… буде правильніше сказати, що він просто не зміг цього зробити.
— Ахаха, щось ми зовсім розкисли, вибач. Ми ж так весело обговорювали фільм… Мабуть, почитаю манґу, яку принесла, — Уехара щосили намагалася поводитися невимушено, щоб повернути колишню атмосферу.
— У мене теж є манґа, яку я хотів почитати, піду пошукаю її.
Вирішивши, що зараз найкраще ненадовго піти й розрядити обставу, Тояма вийшов із кімнати.
— Хух…
Тояма глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтися.
Насправді від наполегливості Уехари його серце шалено калатало в грудях, а через такий тісний контакт він не на жарт збудився.
«Ну, тут нічого не вдієш».
Навряд чи знайшовся б хлопець, який би нічого не відчув, якби до нього так залицялася Уехара.
Тояма блукав закладом у пошуках манґи, тягнучи час, поки повністю не заспокоїться.
Після цього він повернувся до кімнати, і решту часу вони з Уехарою провели за цілком звичайною, нейтральною розмовою.
Оскільки в інтернет-кафе вони просиділи досить довго, на цьому їхня сьогоднішня зустріч завершилася.
Вони поверталися різними лініями метро, тому мали попрощатися біля вокзалу.
— Тоямо, сьогодні було так весело! Давай обов'язково сходимо кудись іще.
— Мені теж було весело. Дякую, що допомогла вибрати одяг і…
Це був раптовий випад.
Губи Уехари ледь торкнулися щоки Тоями.
Просто посеред людного привокзального майдану Уехара зухвало поцілувала його в щоку.
— На добраніч!
Залившись густим рум'янцем, Уехара розвернулася і щодуху побігла до станції, ніби тікала.
Тояма притис долоню до щоки і приголомшено дивився услід її спині, поки вона не зникла вдалині.
Попрощавшись із Уехарою, Тояма попрямував до будинку Такаї.
Сьогодні вони не домовлялися про зустріч.
Проте через наполегливість Уехари, Тояма сильно збудився і так і не зміг зняти цю напругу. Якби у нього не було партнерки, він, напевно, заспокоїв би себе мастурбацією.
Але у Тоями була Такаї, з якою вони мали зручні для обох стосунки. Саме тому йому так захотілося побачитися, і ноги самі понесли його до її дому.
Опинившись перед будинком Такаї, Тояма відправив їй повідомлення:
«Я зараз перед твоїм будинком. Можемо зустрітися прямо зараз?»
[1] 163 грн.
[2] 415 грн.
[3] Флет-сіт («пласке місце») — це тип індивідуального місця (або мінікімнати) в японських інтернет-кафе (манґа-кафе), де замість звичайного крісла чи дивана вся підлога є абсолютно рівною та вкритою м'яким матом (татамі або спеціальним настилом із кожзаму з м'якою підкладкою).