Розділ 7 — Мінливе серце

Розділ 7: Мінливе серце

Четверо підлітків — Тояма, Уехара, Чіхіро та Аїзава — зібралися навколо парти Тоями, кожен зі своїм бенто.

Останнім часом вони все частіше збиралися цією четвіркою, щоб разом пообідати.

Тояма, у якого досі не було нікого, крім Чіхіро, з ким можна було б розділити обід, останнім часом теж помітно змінився.

Чіхіро звернув увагу на те, що Тояма підстригся, хоча ніхто інший з однокласників цього ніяк не прокоментував.

«Ну, кардинальних змін усе ж не відбулося».

До речі, Уехара, як і раніше, кликала Такаї пообідати разом, але щоразу отримувала відмову.

Тояма захоплювався наполегливістю Уехари, яка не падала духом і продовжувала запрошувати дівчину попри постійні відмови.

— Тоямо, ти вільний сьогодні після уроків? У мене є знижкові купони для компанії, тож ходімо всі разом у караоке?

Вона запросила Тояму в караоке цілком буденно, наче й не було того поцілунку на прощання, коли вони днями ходили з Уехарою в кіно.

— Я за! Пішли-пішли! Давно вже не була в караоке, так хочеться! — Аїзава подалася вперед і першою підняла руку. — Раніше ми часто ходили всі разом, але останнім часом компанія розпалася, — додала вона.

За словами Уехари, верхівка шкільної касти, яка часто зависала в караоке, розбіглася в різні боки після того інциденту в груповому чаті.

Схоже, вагомим фактором стало те, що Уехара та Аїзава залишили компанію, в центрі якої був Курашіма.

— У мене сьогодні після уроків чергування в бібліотеці, тому я трохи затримаюся. Якщо ви не проти, то я піду.

— О, ми почекаємо, поки ти звільнишся, тож усе супер. Правда ж, Міко? — Уехара шукала підтримки у Аїзави.

— Годинку ми цілком можемо почекати в класі, так що все гаразд, — підтвердила Аїзава.

— А ти що скажеш, Чіхіро?

— Якщо Юкі йде... Мені якось ніяково бути єдиним хлопцем... — промовив Чіхіро і, поглянувши знизу вгору, благально вставився на Тояму.

— Ну, раз Чіхіро так каже, то я теж піду, — здався Тояма, не встоявши перед цим неймовірно милим, як для хлопця, виразом обличчя Чіхіро.

— Ура! Тоді я зараз і Такаї-сан запрошу! — з цими словами Уехара попрямувала до Такаї, яка, як завжди, наодинці тихо читала книжку.

Утім, те, що Уехара вирішила покликати Такаї, стало несподіванкою. Тояма припускав, що вона... навряд чи погодиться.

Він просто не міг уявити Такаї, яка співає в караоке.

— Такаї-сан сказала, що піде~!

«Що?!»

Почувши слова Уехари, яка щойно повернулася, Тояма закляк від подиву.

«Невже Такаї дійсно піде з нами в караоке... Що за раптова зміна настрою?»

Але оскільки з ними буде ще й Аїзава, Тояма подумав, що це хороший шанс для Такаї потоваришувати з іншими та розширити коло спілкування.

Після уроків Тояма відчинив двері бібліотеки й зайшов усередину. Такаї вже сиділа за столом і читала.

Перед тим як прийти сюди, Уехара та інші двоє заявили, що почекають його просто в бібліотеці, поки він закінчить роботу. Проте Тояма, передчуваючи, що вони зчинять галас, благально попросив їх цього не робити, тож зараз трійця чекала на нього в класі.

Щодо Такаї, то вона була повноправною господаркою бібліотеки і просто тихо читала, тож ніяких проблем не створювала.

— Юкі, допоможи мені, будь ласка, дістати книжку, я не дістаю, — покликала Такаї, Тояму, який стояв за стійкою, саме тоді, коли видача та повернення книжок завершилися, а сама бібліотека вже зачинялася й у залі нікого не залишилося.

— Добре, зараз.

Зазвичай Такаї сама брала драбину-стрем’янку, щоб дістати книжки з верхніх полиць, тому Тояма дещо здивувався такій рідкісній ситуації, але слухняно пішов за нею.

— Ось ту, будь ласка.

Книжка, яку шукала Такаї, знаходилася в найглухішому кутку бібліотеки, що нагадував тупик. Дівчина вказала пальцем на найвищу полицю шафи.

— Так... Оце вона? — Тояма виліз на драбину, яку приніс із собою, і взяв книгу вказаного ряду.

— Ні, наступна праворуч.

Видання, на яке вказала Такаї, виявилося романтичною комедією — жанром, який вона зазвичай взагалі не читала. Тояма здивовано схилив голову набік, міркуючи, чи не відбулися в її душі якісь зміни.

— Тримай. Ця правильна?

— Дякую.

Взявши книжку з рук Тоями, Такаї почала швидко гортати сторінки, перевіряючи вміст.

— Не ця, — сказала вона і повернула книгу Тоямі.

— Тепер ось ту.

Вона змусила Тояму дістати іншу книжку, знову погортала її і так само повернула, сказавши, що це не те. Це повторилося кілька разів, аж поки на якійсь із книжок Такаї раптом зупинилася на пів слові й протягнула розгорнутий том Тоямі.

— Слухай, Юкі, я хочу зробити ось це.

— Е? Це ж...

На розгорнутій сторінці, на яку вказувала Такаї, була ілюстрація, де хлопець і дівчина палко цілувалися.

Тояма поглянув на Такаї, думаючи, що вона знущається з нього, але на її обличчі, яке, як завжди, не виражало жодних емоцій, неможливо було прочитати, жарт це чи все серйозно.

Проте Тояма знав, що Такаї не з тих, хто став би так жартувати. Вона точно говорила серйозно.

— Хтось може побачити, та й тобі ж буде неприємно, якщо про нас підуть якісь дивні чутки, хіба ні?

— Мені байдуже, навіть якщо побачать. А ти, Юкі, переживаєш, що тебе побачить Уехара-сан?

З цими словами Такаї почала повільно насуватися на нього, а Тояма, задкуючи, уперся спиною в книжкову шафу — шлях до відступу було відрізано.

Як і сказала Такаї, Тояма дійсно не хотів, щоб Уехара дізналася про їхні стосунки. Тому він не знайшов, що відповісти, і лише розгублено забігав очима.

«...?!»

Щойно Тояма відвів погляд від Такаї, як відчув, що його шиї торкнулося щось м'яке й гаряче. Хлопець здригнувся всім тілом.

— Та... Такаї?! Що ти...

Такаї притиснулася губами до його шиї, наче впиваючись у неї, і провела язиком по шкірі.

— У... у такому місці... не можна, зараз хтось прийде...

Поки Тояма намагався заперечувати, гаряче дихання Такаї, яка відчайдушно лизала його шию, а також особливий приємний жіночий аромат, зовсім не схожий на шампунь чи мило, почали затуманювати його свідомість.

— Трохи солоно.

— Такаї, це ж брудно...

— Нічого не брудно. До того ж мені байдуже.

Сказавши це, Такаї знову провела язиком по шиї Тоями.

Відчуття її вологого язика збудило мозок, і по спині Тоями пробігли солодкі мурашки насолоди.

— Юкі, воно впирається...

Через пестощі в ділянці шиї нижня частина тіла Тоями зреагувала, і він від сорому мимоволі спробував відсунути стегна назад.

— Не можна.

З цими словами Такаї обвила руками його талію, ніби заявляючи, що нікуди його не відпустить.

— Мнн...

Такаї, яка самовіддано продовжувала лизати шию Тоями, притисла свої стегна до його паху й почала повільно тертися.

Тояма відчув, як дихання Такаї стає дедалі важчим, а сама вона починає збуджуватися.

Замість того щоб зупинитися, дівчина простягнула руку до його паху.

— Мнн... Юкі, неймовірно...

Такаї поклала долоню на набухлу тканину шкільних штанів Тоями, захоплено зітхнула і врешті-решт почала рухати рукою вгору-вниз.

— Та... Такаї... припини... ц... це вже занадто...

— Не припиню.

Втративши залишки здорового глузду, Тояма простягнув руку до нижньої частини тіла Такаї, пестячи її поверх спідниці.

— Ах...

Здригнувшись усім тілом від його дотику, Такаї тихо й солодко зойкнула.

Тоямі вже було абсолютно байдуже на все, і він спробував засунути руку під спідницю Такаї...

— Ой? Тут нікого немає?

Одночасно зі звуком дверей бібліотеки, що відчинялися, по приміщенню пролунав до болю знайомий голос.

— Тоямо, ти де-е?

Голос належав Уехарі, яка мала б чекати в класі. Почувши її, Тояма миттєво зблід, кров відлила від обличчя, і він миттю протверезів. Не можна, щоб Уехара застала їх у такій позі, тому він спробував відсторонитися від Такаї.

«...?!»

У цю саму мить шию Тоями пронизав легкий біль.

У ситуації, коли Уехара могла ось-ось їх заскочити, Такаї з силою припала губами до його шиї, явно залишаючи засос. Після цього вона апетитно облизнула свої губи і нарешті зробила крок назад.

Її красиві губи блищали від власної слини, а на обличчі застиг непристойний, хтивий вираз.

— А, Тоямо, ось ти де! А що це ви тут робите вдвох із Такаї-сан?

Уехара, яка врешті знайшла їх, підбігла ближче, але, схоже, в останню мить їм удалося уникнути викриття.

— А, та... Такаї сказала, що не дістає книжку, тож я допомагав їй зняти її з полиці.

Тояма квапливо притиснув долоню до шиї, ховаючи місце, куди його щойно цілували. Шкіра там була мокрою і слизькою від слини Такаї.

— Тоямо, що з твоєю шиєю?

Уехара, схоже, помітила неприродний жест Тоями, який не зводив руки з шиї.

— Т... та ні... це так... м... мене, мабуть, якась комаха вкусила.

— Хм... А й справді, кажуть, у старих книжках бувають комахи. Тоямо, ану покажи.

Комахи, які живуть у книгах, зазвичай не кусають людей, але якщо ти не такий книжковий хробак, як Такаї, то навряд чи про це знаєш.

— Та... та ні, все гаразд.

— Ну ж бо, покажи.

Тояма зрозумів: якщо він і далі відмовлятиметься, це викличе ще більше підозр. Він змирився й повільно опустив руку, якою затуляв шию.

— О, і справді вкусила. Дивись, як почервоніло?!

Уехара, яка пильно розглядала його шию, не подала жодного знаку, що запідозрила засос. Проте насправді це був саме він, і від думки, що Уехара дивиться на цей слід, Тояму охопило невимовне почуття провини.

— Ой? А чому вона якась мокра?

Коли Уехара вказала на шию, вологу від слини Такаї, серце Тоями шалено закалатало.

— Ц-це... я-я ж тут книжкові шафи впорядковував, от, мабуть, і спітнів трохи.

— На, витри цим.

Попри таке незграбне виправдання, Уехара нічого не запідозрила. Вона дістала з кишені спідниці хустинку й протягнула йому, щоб він витер піт.

— Т-та ні, все гаразд, не треба.

— Та бери вже, скористайся.

— Д-добре... дякую.

Узявши хустинку, Тояма відчув складні емоції: цей вчинок здавався йому гріховним і підлим, адже він мав витирати слину Такаї хустинкою, яку йому так щиро й доброзичливо позичила Уехара.

— Дякую. Я виперу її та поверну.

— Ой, та не обов'язково прати, — сказала Уехара і в одну мить вихопила хустинку з рук Тоями, не давши йому й шансу заперечити.

— Хустинка із потом Тоями... хе-хе...

— Е? Уехаро-сан, ти щось сказала?

Ховаючи хустинку до кишені, Уехара зі злегка дурнуватою посмішкою щось пробурмотіла собі під ніс, але Тояма, схоже, нічого не розчув.

— Н-нічого! Т-то що, твоє чергування вже закінчується? — квапливо змінила тему Уехара, наче намагаючись приховати власну ніяковість.

— Залишилося тільки повернути на полиці прийняті книжки, тож це займе ще трохи часу.

— Тоді я допоможу тобі розставити. Так ми закінчимо швидше, хіба ні? — запропонувала свою допомогу Уехара.

— З поверненням книжок допоможу я. Я знаю розташування майже всіх книг, так буде швидше. Уехаро-сан, почекай у класі, — несподівано втрутилася Такаї, яка досі мовчала. У її словах відчувався такий тиск, якому неможливо було протистояти.

— Д-добре... тоді я покладаюся на тебе, Такаї-сан. А ми почекаємо в класі, — здалася Уехара під цим напором і вийшла з бібліотеки.

— Можна ж було дозволити Уехарі-сан допомогти нам, хіба ні?

— Юкі, ти хотів бути разом з Уехарою-сан?

— Та ні, я не це мав на увазі...

Тоямі здалося, що Такаї виявляє емоції, що було зовсім не схоже на неї.

— Слухай, Юкі, тобі щойно було гаряче?

— Га? Ну... так... було гаряче.

— Ось як... Мені теж. Тому... продовжимо у мене в кімнаті?

Збудження, яке встигло згаснути через появу Уехари в бібліотеці, знову спалахнуло в Тоямі від цих слів Такаї, і він відчув, як його тіло наливається жаром.

І все ж, сьогоднішня Такаї була якоюсь дивною. Вона погодилася піти в караоке, поставила йому засос у бібліотеці, поводилася ініціативно, а в її діях проглядала явна власницька жилка. Тоямі здалося, що її емоційний стан зараз нестабільний.

— Нас усі чекають, тож швиденько тут приберемо і повернемося в клас.

Те, що Тояма не міг збагнути, про що думає Такаї, було не в новину. Тому він вирішив не замислюватися над цим надто глибоко.

Завершивши роботу в бібліотеці разом із Такаї, Тояма тепер ішов у компанії вже п'ятьох людей у напрямку привокзальної площі.

У цій компанії хлопцями були лише Тояма та Чіхіро. З першого погляду Чіхіро скидався на дівчину, але зараз на ньому був чоловічий шкільний блейзер. Тому він цілком міг зійти за хлопця, хоча збоку здавалося, ніби один непоказний юнак гуляє в оточенні чотирьох дівчат.

Трійця у складі Уехари, Аїзави та Чіхіро яскраво контрастувала з парою непоказних Тоями та Такаї. Це було справжнє втілення інь та ян.

— Такаї, що з тобою сьогодні? Це так незвично, що ти вирішила піти з нами, — звернувся Тояма до дівчини, яка трималася осторонь від усіх навіть більше, ніж він сам. Що за мінливість настрою?

— Нічого особливого. Просто Уехара-сан так причепилася, що мені стало ліньки сперечатися, от і довелося погодитися.

— Ха-ха, нехай буде так, — посміхнувся Тояма. Це було цілком у дусі Такаї — вигадати таке нетактовне виправдання.

На це зауваження Тоями з підтекстом Такаї нічого не відповіла, лише промовчала.

Те, що Уехара наполегливо кликала її — чиста правда, але якби запросив сам Тояма, вона б точно відмовила. Проте Уехара, наче справжній майстер, зуміла спритно підібрати ключ до серця Такаї й отримати ствердну відповідь.

Було чітко видно, що Уехара щиро, без жодної особистої вигоди, прагне потоваришувати з Такаї.

І Такаї, мабуть, теж відчула, що в намірах Уехари немає нічого лихого, тому й почала потроху відкривати їй своє серце.

Коли вони нарешті прийшли до караоке, там повністю запанували Уехара та Аїзава. Дівчата, які частенько бували в таких закладах, мали великий репертуар і співали впевнено.

Тояма та Чіхіро співали приблизно по одній пісні на кожні три, які виконували Уехара та Аїзава.

— Такаї-сан, що ти будеш співати? Ой, невже ти зовсім не знаєш пісень? Дивись, ось ця дуже відома, ти ж мусиш її знати!

Такаї обмовилася, що не була в караоке ще з середньої школи, тож це для неї в новинку. Спершу вона тихо сиділа й слухала, як співають інші, але Уехара наполягла: «Раз уже прийшла, треба обов'язково заспівати!», і зараз вони разом обирали трек.

Нарешті підійшла черга Такаї.

Тояма, який звик бачити її або за книжкою в класі чи бібліотеці, або ж розпатланою в ліжку, відчув приплив нових емоцій, спостерігаючи за тим, як Такаї ніяково тримає в руках мікрофон.

Доспівавши, Такаї з полегшенням опустилася на диван.

— Такаї-сан, це було чудово! У тебе такий гарний голос!

Уехара, яка підсіла поруч, засипала її компліментами, додавши, що Такаї під час співу виглядала неймовірно мило. Почувши це, Такаї страшенно зніяковіла, але Тоямі не здалося, що в її звичному беземоційному виразі обличчя проблиснула крапля радості.

Хоча Такаї й не мала досвіду в цьому, її голос дійсно звучав гарно. Чіхіро теж співав чудово, і єдиним, чиє виконання отримало вельми сумнівну оцінку, виявився Тояма.

Хлопець трохи зажурився, подумавши, що в нього взагалі немає жодних талантів.

— Тоямо, чого ти зажурився? — турботливо запитала Уехара, яка сиділа поруч із ним.

— Та ні, просто подумав, що ви всі так гарно співаєте.

— Якщо ти частіше ходитимеш у караоке, то теж навчишся цілком пристойно співати. Це просто справа звички.

— Думаєш? А я чув, що якщо ведмідь на вухо наступив, то це вже не виправити.

У Тоями справді геть не було слуху, і він постійно фальшивив, не потрапляючи в ноти.

— Та яке це має значення в караоке, головне — отримувати задоволення від співу, тож не переймайся. Якщо потренуватися, то можна навчитися співати цілком непогано... Може, наступного разу потренуємося вдвох? — як би між іншим запропонувала Уехара.

— Чудова ідея, наступного разу знову прийдемо сюди всією компанією, — відповів Тояма. Знаючи про почуття Уехари, він довго вагався, як краще відповісти, і врешті обрав дещо обхідний варіант, аби не давати їй марних надій.

— Ех, шкода! А це ж був такий хороший привід побути з Тоямою наодинці, — зауважила Уехара, хоча за її виглядом не було помітно, що вона справді сильно засмутилася.

— Ех, як же було весело! Такий незвичний склад компанії, усе так по-новому, — пробурмотіла Аїзава, потягуючись, коли вони вийшли з караоке-бару й попрямували до станції.

— Караоке — це завжди круто. І стрес знімає, і пісню у виконанні Такаї-сан я послухала, так що я повністю задоволена, — підтримала Уехара.

Зрештою Такаї заспівала лише одну пісню, а більшу частину часу мікрофон ділили між собою Уехара та Аїзава.

— Такаї-сан, тобі сподобалося? — запитала Уехара.

— Ну, більш-менш.

Якби таке сказав хтось інший, це прозвучало б як доволі стримана оцінка, але знаючи характер Такаї, можна було вважати, що їй насправді дуже сподобалося.

— Супер! Я рада. Наступного разу знову кудись виберемося всі разом, — Уехара, яка розцінила цю відповідь як позитивну, розпливлася в широкій посмішці.

Такаї мовчки кивнула на знак згоди.

Тояма та Такаї їхали поїздами однієї лінії, тоді як іншим трьом потрібно було на інший напрямок, тому вони попрощалися біля станції і кожен рушив своєю дорогою додому.

Тояма ще в бібліотеці пообіцяв Такаї, що прийде до неї в гості.

Сидячи поруч із дівчиною на сидінні вагона, Тояма, свіжий спогад про події в бібліотеці, мимоволі почав думати про те, чим вони зараз займатимуться в неї вдома, і від цього збудження не знаходив собі місця.

І тут Такаї, наче відчувши його стан, зненацька взяла його за руку.

Її долоня була м'якою і трохи гарячою.

«Невже Такаї теж із нетерпінням чекає на те, що буде далі?»

Вийшовши з поїзда, пара мовчки крокувала темною нічною вулицею.

Навіть без зайвих слів цей час, проведений удвох, був для них затишним і комфортним.

— Зачекай хвилинку тут.

Коли вони підійшли до будинку Такаї, вона першою зайшла всередину, щоб перевірити, чи немає нікого вдома.

— Проходь, нікого немає, — невдовзі визирнула вона з передпокою.

Почувши її слова, Тояма дозволив дівчині взяти себе за руку і переступив поріг дому.

Розпалені ще пестощами в бібліотеці, вони бажали одне одного з іще більшою пристрастю, ніж зазвичай, і тепер, геть знесилені, лежали голими на ліжку.

— Такаї, якщо Уехара та інші знову тебе кликатимуть, ти ходитимеш із ними гуляти? — запитав Тояма, бажаючи з'ясувати її справжні наміри: чи був сьогоднішній похід у караоке просто хвилинним капризом, чи в її душі справді щось змінилося.

— Не знаю. Але... сьогодні, коли ми пішли в караоке, я вперше за довгий час відчула, як це весело — бути у великій компанії.

— Ось як... Це чудово. Я буду тільки радий, якщо ти, нехай і потроху, почнеш спілкуватися з іншими людьми.

Якщо згадати про сімейні обставини Такаї, ставало очевидно, що вони мають на неї згубний вплив.

Проте Тояма, будучи звичайним старшокласником, не мав жодного права втручатися в її родину. Єдине, що він міг зробити — це принаймні спробувати зробити так, щоб хоча б її шкільне життя приносило їй радість.

— Так... Ти, Юкі, останнім часом змінився, і я, мабуть, теж...

Такаї не договорила речення до кінця. Але Тояма і без слів чудово зрозумів, що саме вона хотіла сказати. «Адже я свого часу був точно таким самим, як і ти».