Розділ 9 — Приховане справжнє обличчя, яке знає лише Тояма

Розділ 9: Приховане справжнє обличчя, про яке знає лише Тояма

◆

Відтоді як ми сходили з Юкі та іншими в караоке, я стала частіше проводити час після уроків разом із Уехарою-сан та її компанією.

Останнім часом Аїзава-сан почала кликати мене просто «Юмі».

Сьогодні за моїм проханням ми втрьох — я, Аїзава-сан та Уехара-сан — прийшли до книгарні «Хансейдо».

— Юмі, а ти читаєш складні книжки, — сказала Аїзава-сан.

Ми стояли біля стелажа з написом «Художня література».

— Думаєш? Як на мене, вони не складні. Просто важкі для сприйняття.

Я пояснила Аїзаві-сан, що дзюнбунгаку [1] ставить на перше місце художню цінність, витонченість та плавність тексту, а серед відомих прикладів є «Сповідь неповноцінного» Осаму Дадзая [2] та «Ніч на залізниці Галактики» Кенджі Міядзави [3] .

— Це ніби текстова версія живопису? Ну, знаєш, коли звичайна людина дивиться на картину і не може збагнути, гарно це чи мазня. Я в цьому нічого не тямлю. Та й узагалі, читати текст — це не моє.

— Маріко, ти ж сама ще зовсім недавно читала лише манґу. Не хочу вислуховувати це від тієї, яка почала читати книжки з корисливих мотивів — аби лише зблизитися з Тоямою.

— Че-чекай, Міко! Щ-що ти таке верзеш? Усе зовсім не так!

— Ой, невже? Якщо я помилилася, то вибачай!

— Міко... ти ж це навмисно, так?

— Хтозна.

Я чудово розуміла, чому Уехара-сан так часто приходить до бібліотеки й розпитує мене про книжки, — вона просто хоче стати ближчою до Юкі.

— Але якщо серйозно, Міко, тобі теж варто почитати. І канджі краще знатимеш, і якщо знайдеш улюблений жанр, то читати у вільний час — це цілком приємно.

— Поради про те, що будеш краще знати канджі, звучать як від учениці початкових класів. Хоча в Маріки всі поживні речовини йдуть виключно в цицьки, тож до мозку нічого не доходить, через що вона в нас дурненька.

З цими словами Аїзава-сан зайшла ззаду, обхопила Уехару-сан руками за її пишні груди й міцно стиснула.

— Кяяя!

— Маріко... у тебе що, знову груди виросли? Вони вже в мої долоні не вміщаються.

— Можна і мені помацати?

Не чекаючи на відповідь Уехари-сан, я приклала долоні до її великих грудей.

— Навіть Такаї-сан?!

«Неймовірно... такі великі... Цікаво, Юкі теж більше подобаються великі?»

Я приклала руку до власних грудей і через цю різницю в розмірах ледь не втратила впевненість у собі як у дівчині.

— Уехаро-сан, я так заздрю твоїм великим грудям.

— Оце точно, поділися бодай трохи своїми марно великими цицьками з нами! — погодилася Аїзава-сан, чий розмір був приблизно як у мене або трішки менший.

— Ну годі вам, що ви обоє таке кажете у такому людному місці! Мені соромно, припиніть негайно!

Я озирнулася довкола. Через те, що три старшокласниці зчинили галас, викрикуючи слово «цицьки», ми привернули до себе зайву увагу, і погляди чоловіків навколо зосередилися на Уехарі-сан.

«Уехара-сан і справді не просто має великі груди, вона неймовірно мила. Якби я стала такою, Юкі б теж зрадів?»

Оскільки Уехара-сан бідкалася, що їй соромно під поглядами довколишніх чоловіків, ми швиденько розплатилися за книжки й залишили торгову залу.

Вийшовши з книгарні, ми перебралися до кав'ярні, де наша розмова розгорілася з новою силою.

— Слухай, Юмі, у тебе що, зовсім кепський зір? — запитала Аїзава-сан, яку, схоже, зацікавили мої великі окуляри в товстій оправі.

— Ні, із зором усе гаразд. Це окуляри без діоптрій, просто для вигляду.

— Е? То це іміджеві окуляри... — Уехара-сан здалася трохи здивованою цим фактом.

Я зняла окуляри й показала скло Аїзаві-сан та Уехарі-сан.

— О, й справді. Такаї-сан, а навіщо ти носиш іміджеві окуляри?

Якби це було заради моди, це ще можна було б зрозуміти, але ці окуляри навіть із ввічливості не можна було назвати стильними. Тому не дивно, що в Уехари-сан виникло таке запитання.

— Я... ну... не впевнена у своєму справжньому обличчі...

— Що-о-о?! Такаї-сан, та ти ж неймовірна красуня! Як ти взагалі могла таке про себе подумати?

Уехара-сан була здивована настільки щиро, що це точно не було звичайними лестощами.

— Красуня... Та ні, я так не вважаю...

— У Юмі таке чудове обличчя, ховати його — це просто марнотратство, — додала Аїзава-сан.

— Отож-бо й воно! Може, раз уже на те пішло, знімеш окуляри й зміниш зачіску? Мені здається, ти станеш страшенно милою. Зараз я пошукаю фото із зачісками, які б тобі пасували.

З цими словами Уехара-сан витягла смартфон, знайшла каталог стрижок і протягнула екран нам із Аїзавою-сан.

— Як тобі ось така?

Уехара-сан показувала фото моделі з короткою стрижкою боб.

— Якщо лишити волосся зовсім чорним, воно виглядатиме дещо важким, тому було б добре пофарбувати його в трохи світліший тон.

У мене було волосся середньої довжини, абсолютно не фарбоване і синяво-чорне.

— Ну як? Така зачіска. Я думаю, вона тобі дуже пасуватиме, Юмі.

— Думаєш, мені підійде?

— Раз Маріка вибрала, то точно підійде. Ця дівчина мастак підбирати іншим образи.

— Минулого разу я допомагала Тоямі вибирати одяг. Йому так пасувало, він був таким крутим! Мені аж захотілося показати його вам обом.

Згадавши про те, що Уехара-сан обирала одяг для Юкі, я відчула, як глибоко в грудях коле гострий біль.

— Якщо Юмі змінить зачіску, зніме окуляри й стане стильнішою, то зможе впевненіше проявляти себе перед Тоямою, чи не так?

Тон Аїзави-сан звучав так, ніби вона чудово знала про мої почуття до Юкі.

— Що-о-о?! Такаї-сан, тобі теж подобається Тояма?

Сказавши це «теж», Уехара-сан, схоже, навіть не намагалася приховати свою симпатію до Юкі.

— Я... ну... Ю... тобто, Тояма-кун мені не те щоб...

Я збиралася продемонструвати цілковиту байдужість, аби вони не дізналися про наші стосунки, але обірвалася на півслові.

— А, ось воно що... Слава Богу... Я вже перелякалася, що коли така мила дівчина, як Такаї-сан, стане моєю суперницею, то мені кінець.

І Уехара-сан, і Аїзава-сан в один голос називали мене милою.

«Якщо я зміню зачіску і зніму окуляри, чи зрадіє Юкі?»

У той момент там сиділа я — дівчина, яка понад усе хотіла стати красивішою, аби лиш привернути до себе увагу Юкі.

◇

Коли вранці Тояма прийшов до школи й переступив поріг класу, там було гамірніше, ніж зазвичай.

«Що таке?»

Він оглянув клас і помітив, що в одному місці згрупувалися дівчата й про щось активно гомоніли.

«То в нас наче місце... Такаї?!»

У голові Тоями майнула тривожна думка: невже щось трапилося?

Він підійшов ближче до парти Такаї і з острахом зазирнув усередину крізь шпарину в натовпі.

«Е?!»

Там сиділа зовсім не та непомітна дівчина із синяво-чорним волоссям середньої довжини та в чорних окулярах у товстій оправі. На її місці сиділа стильна красуня з короткою стрижкою боб, пофарбованим у світліший тон волоссям та без окулярів.

— Тоямо, ти ж шокований тим, яка Такаї-сан красуня? — гордовито звернулася до нього Уехара, помітивши, що той заціпенів від подиву.

— Та ні... Я й раніше знав, що Такаї вродлива, тому цьому не дивуюся. Мене здивувала сама зміна іміджу.

Такаї, яка раніше так наполегливо уникала спілкування з людьми, тепер сама наважилася змінити себе так, щоб привертати увагу. Це означало, що в її душі відбулися значні зміни.

— Тоямо, то ти знав, що Такаї-сан красуня?!

Схоже, Уехара не очікувала, що Тояма помітить приховану вроду Такаї.

«А якщо поглянути ще раз, Такаї й справді неймовірна красуня».

— Ой, Тоямо, і чого це ти так задивився? Невже закохався в Юмі? Хе-хе, — весело задирала його Аїзава.

— Та ні, справа зовсім не в цьому... Просто якщо вона стане популярною і віддалиться від мене, буде якось ніяково.

— Ого-го, у Тоями прокинулося почуття власниці, хоча він навіть не хлопець Юмі?

Аїзава уїдливо посміхалася, їй явно було весело.

— М-мн.

Натомість Уехара виглядала незадоволеною.

Можливо, вже скоро настане день, коли Такаї більше не потребуватиме Тоями. Він не міг заперечити, що від цієї думки йому стало трішки сумно.

Дівчата з класу оточили Такаї й засипали її різними запитаннями. Хлопці, навпаки, спостерігали за цим здалеку.

Мабуть, вони просто не знали, як поводитися з Такаї, яка раптово перетворилася на красуню.

«Такаї-сан, ти випадково не заради коханої людини змінила імідж?»

«Ой, мені теж так цікаво, так цікаво!»

«Ну ж бо, хто це? Може, Курашіма-кун?» — дівчата висували найрізноманітніші здогадки, але Курашіма... це абсолютно виключено!

Такаї, яка зазвичай не звикла розмовляти з людьми, не знала, що робити, і лише ніяково бурмотіла: «Ну...» та «Е-е...».

— Так, дівчата, ну годі, ви ж бачите, що Юмі ніяково? Розумію, що вам цікаво, але скоро почнеться виховна година, тому давайте всі повернемося на свої місця.

Аїзава протиснулася крізь натовп, що оточив Такаї, і розігнала всіх. Що не кажіть, а статус колишньої лідерки шкільної касти давався взнаки — вона поводилася впевнено і мала неабиякий вплив.

Учні, які товпилися біля парти Такаї, миттю розбіглися по своїх місцях, наче павучата.

— Такаї, тобі неймовірно пасує ця зачіска, — тихо мовив Тояма, підловивши момент, коли навколо нікого не залишилося.

Такаї, що було зовсім на неї не схоже, змінила вираз обличчя і ошелешено кліпаючи очима, сором'язливо залилася рум'янцем.

— Ого... Тоямо, і чого це ти залицяєшся до Юмі?

Тояма лише гірко посміхнувся — його почула саме та, з якою клопоту було найбільше, а саме А ї зава.

— Та ні. Я просто щиро її похвалив.

— Ну гаразд, нехай буде по-твоєму. Але дивись, не захвали її занадто, бо Маріка ревнуватиме, тож будь обережнішим. Хіхіхі.

Тоямі здалося, що Аїзаві просто в радість зайвий раз потішитися з цієї ситуації.

[1] Дзюнбунгаку ( 純文学 ) — це японський літературний термін, який буквально перекладається як «чиста література». В японській культурі всю художню літературу прийнято чітко ділити: Дзюнбунгаку (Чиста література): Це серйозна, висока література . Тайсю бунгаку (Популярна література): Це масова, розважальна література . Ранобе (Легка новела): Це специфічна масова література, орієнтована переважно на підлітків та молодь

[2] «Сповідь неповноцінного» ( 人間失格 ) — Осаму Дадзай . Це один із найпопулярніших і найбільш продаваних романів у Японії за всю історію. Книга є напівавтобіографічною: автор закінчив її у 1948 році, і всього за кілька тижнів після цього наклав на себе руки.

[3] «Ніч на залізниці Галактики» ( 銀河鉄道の夜 ) — Кенд ж і Міядзава . Цей твір за духом часто порівнюють із «Маленьким принцом» .